ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2020 року

Київ

справа №826/11731/17

адміністративне провадження №К/9901/55677/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Літвінової А.В. від 02 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Файдюка В.В., Чаку Є.В. від 07 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2017 року №86424-13.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки всупереч вимогам статей 54 58 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не містить розрахунку податкового зобов`язання, а також в порушення приписів підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу направлено на поштову адресу позивача лише в серпні 2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 року, позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення рішення від 29 червня 2017 року №86424-13 в частині визначення грошового зобов`язання із транспортного податку за 2017 рік в сумі 12500,00 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що згідно сформованого відповідачем на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу вартість належного позивачу транспортного засобу є більшою за 375 розмірів мінімальної заробітної плати, що не спростовано останнім в ході розгляду справи, а тому такий автомобіль є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році згідно положень статті 267 ПК України, у зв`язку з чим нарахування позивачу відповідної суми грошового зобов`язання здійснено за наявності відповідних підстав. Водночас суди встановили, що 13 липня 2017 року автомобіль перереєстровано на іншого власника відповідно до договору купівлі-продажу, а тому дійшли висновку про безпідставність визначення грошового зобов`язання за весь 2017 рік.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. По суті ж, як вбачається із змісту касаційної скарги, позивачем оскаржуються судові рішення лише в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

В касаційній скарзі зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, наводячи мотиви, аналогічні доводам позовної заяви.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач до 13 липня 2017 року був власником транспортного засобу марки AUDI, модель S8, тип загальний легковий седан-В, об`єм двигуна 3993 куб. см, 2013 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. 13 липня 2017 року автомобіль перереєстровано на іншого власника відповідно до договору купівлі-продажу.

Відповідачем 29 червня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №86424-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 25000,00 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

01 січня 2017 року набрали чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII (далі - Закон №1797-VIII) та Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20 грудня 2016 року №1791-VIII (далі - Закон №1791-VIII), якими, зокрема, внесені зміни до статті 267 ПК України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 ПК України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Водночас пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1791-VIII установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону України №1791-VIII, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 цього Кодексу.

Згідно підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 ПК України).

За змістом положень абзацу 1 підпункту 267.2.1 пункту 267.2. статті 267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Станом на 01 січня 2017 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 3200 грн (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік»), а тому 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2017 року складали 1200000 грн.

Таким чином об`єктом оподаткування у 2017 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1200000 грн та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального (абзац 3 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 червня 2017 року №428), (далі - Методика), встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.

У відповідності до пункту 2 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576).

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).

Як визначено пунктом 14 Методики, Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального.

За змістом попереднього пункту вказаної Методики у разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що для визнання об`єкту оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється виключно Мінекономрозвитку.

Перелік легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.

У справі, яка розглядається, суди виходили з того, що за розрахунком, сформованим відповідачем на офіційному сайті Мінекономрозвитку, середньоринкова вартість належного позивачу легкового автомобіля марки AUDI, модель S8, тип загальний легковий седан-В, об`єм двигуна 3993 куб. см., 2013 року випуску у 2017 році становила 1765961 грн., тобто понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), а тому такий є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.

Враховуючи наведене, обставини відчуження позивачем автомобілю 13 липня 2017 року, а також відсутність в матеріалах справи доказів, які б спростовували правомірність здійсненого розрахунку вартості транспортного засобу, у тому числі невідповідності застосованих при розрахунку складових транспортного засобу, які впливають на коефіцієнт коригування ринкової вартості, невстановлення обставин звернення позивача до контролюючого органу для проведення звірки даних стосовно об`єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку, у порядку підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 ПК України, касаційний суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність нарахування контролюючим органом суми грошового зобов`язання по транспортному податку до липня 2017 року у розмірі 12500,00 грн., тобто до місяця, в якому ОСОБА_1 втратив право власності на зазначений об`єкт оподаткування.

Обставини ж направлення позивачу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення лише в серпні 2017 року не є такими, що звільняють платника податку від обов`язку його сплати.

Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, а також приписи статі 341 КАС України, підстави для задоволення касаційної скарги позивача та скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду