ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 826/11809/13-а
адміністративне провадження № К/9901/61956/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
суддя-доповідач - Стародуб О.П.
судді: Берназюк Я.О., Кравчук В.М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 (головуючий суддя - Григорович П.О., судді: Смолій І.В., Шрамко Ю.Т.) та Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Генеральний штаб Збройних Сил України, Міністерство оборони України, Державна казначейська служба України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним невиконання Кабінетом Міністрів України щодо ОСОБА_1 ст.3 Закону України «Про статус ветеранів військової служби», а саме: ненадання гарантованої Законом допомоги по поліпшенню житлових умов;
- визнати протиправним невиконання Кабінетом Міністрів України щодо ОСОБА_1 п.7 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби», а саме: незабезпечення житлом не пізніше одного року після звільнення з військової служби; ненадання одноразового безвідсоткового кредиту на індивідуальне житлове (кооперативне) будівництво чи придбання житла за рахунок Міністерства оборони України; незабезпечення земельною ділянкою під забудову з безоплатним отриманням її у власність;
- визнати протиправним невиконання Кабінетом Міністрів України щодо ОСОБА_1 п.8 ст.1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей», а саме: незабезпечення протягом трьох років після звільнення житловим приміщенням у порядку, передбаченому законодавством; ненадання кредиту на індивідуальне будівництво чи придбання житла з погашенням їх за рахунок коштів Державного бюджету України; невиплату компенсації за проживання у найманому житлі в розмірі вартості житла по регіонах України;
- зобов`язати Кабінет Міністрів України надати ОСОБА_1 безвідсотковий кредит на індивідуальне (кооперативне) будівництво з урахуванням встановленої законодавством норми жилої площі на сім`ю та погашення його у повному розмірі за рахунок Міністерства оборони України у відповідності до п.7 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист»;
- зобов`язати Кабінет Міністрів України надати кредит та всі розрахунки, пов`язані з цим, провести протягом місяця з моменту прийняття судом рішення за позовом;
- стягнути моральну шкоду.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу № 469 ) від 27.12.2006 відповідно до Положення про проходження служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України звільнено з військової служби у запас за пунктом 67, підпункт «в» (у зв`язку зі скороченням штатів), з правом носіння військової форми одягу, підполковника ОСОБА_1 , начальника служби безпеки зв`язку - помічника начальника військ зв`язку управління зв`язку штабу Південного оперативного командування (а.с. 11 т. 1). Крім того, у даному наказі вказано, що позивач звільняється у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України із залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України.
Наказом начальника штабу ордера Червоного Прапора Південного оперативного командування № 12 від 17.01.2007 позивача направлено на облік до Приморського РВК м. Одеси та підтверджено, що позивач постійним або службовим житлом не забезпечувався (а.с. 12 т. 1).
Одеським обласним військовим комісаріатом позивачу видано посвідчення ветерана військової служби від 02.02.2007 серії НОМЕР_1 (а.с. 13 т. 1) та видано довідку від 20.02.2007 № 498 про те, що позивач дійсно знаходиться на військовому обліку офіцерів запасу в Приморському районному військовому комісаріаті м. Одеси (а.с. 14 т. 1).
Також, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу видано довідку № 4712/04 від 03.11.2010 про те, що він перебуває на обліку і отримує пенсію за вислугу років по Приморському району згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 15 т. 1).
Крім того, протягом 2010-2013 років позивач неодноразово звертався до Прем`єр-Міністрів України, Міністерства оборони України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, житлової комісії управління та штабу Південного оперативного командування, прокуратури м. Києва щодо вирішення питання, яке є предметом дослідження у даній справі, що не дало позитивних результатів. Разом з тим, з відповідей зазначених органів вбачається, що ситуація щодо незабезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України має місце через брак коштів у Державному бюджеті України (а.с. 77-81, 84-126 т. 1).
Не погодившись із тим, що відповідачем не дотримано взятих на себе зобов`язань щодо соціального захисту ветеранів військової служби, позивач звернувся до суду.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.08.2016 постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2017 залучено до участі у справі якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Генеральний штаб Збройних Сил України, Міністерство оборони України, Державну казначейську службу України.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що враховуючи системний аналіз приписів ст. 116 Конституції України, ст. ст. 116 118 122 Земельного кодексу України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей», ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також ряду підзаконних нормативно-правових актів, позовні вимогм є необґрунтованими, оскільки викладені у позовній заяві питання не можуть бути предметом вирішення Кабінетом Міністрів України, а правових підстав для заміни відповідача у даній справі не було.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, внаслідок чого суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
Зокрема, позивач покликається на те, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги Вищого адміністративного Суду, зазначені в ухвалі від 03.08.2016 у даній справі.
Також, позивач покликається на те, що судами не враховано, що Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» про забезпечення його житлом третіми особами не виконано, а відповідачем не розроблено механізм виконання законодавчих норм про забезпечення його житлом.
Позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач та треті особи не скористались своїм правом на подачу відзиву на касаційну скаргу.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до 116 Конституції України Кабінет Міністрів України: 1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; 2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; 3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; 4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; 5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону; 6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; 7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; 8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; 9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; 10) виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 24.03.1998 № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (далі - Закон № 203/98-ВР) (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) державна політика стосовно ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України здійснюється в рамках обов`язкових цільових державних і місцевих програм соціального захисту ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, спрямованих на забезпечення реалізації гарантій та пільг, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами для ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та членів їх сімей.
Згідно статті 3 Закону № 203/98-ВР держава гарантує, зокрема, кожному ветерану військової служби, рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах щодо задоволення різноманітних життєвих потреб, а також подає різні види допомоги шляхом, окрім іншого, реалізації цільових програм поліпшення житлових умов та пенсійного забезпечення відповідно до законодавства.
Пунктом 7 частини 1 статті 6 Закону № 203/98-ВР передбачено, що ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надаються такі пільги, зокрема, першочергове, але не пізніше одного року після звільнення з військової служби або зі служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки, забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, або одноразове надання безвідсоткового кредиту на індивідуальне житлове (кооперативне) будівництво чи придбання житла з урахуванням встановленої законодавством норми жилої площі на сім`ю і погашенням його в повному розмірі за рахунок Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, інших центральних органів виконавчої влади, утворених відповідно до законів України військових формувань, а також забезпечення земельними ділянками під забудову і право на їх безоплатне отримання у власність у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок надання ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України безвідсоткових кредитів на індивідуальне житлове (кооперативне) будівництво або придбання житла встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 1 Закону України від 15.06.2004 № 1763-IV «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» (далі - Закон № 1763-IV) (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) особи, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, протягом трьох років після звільнення забезпечуються житловими приміщеннями у порядку, передбаченому законодавством, або мають право на одержання кредитів на індивідуальне будівництво чи придбання житла з погашенням їх за рахунок коштів Державного бюджету України. До забезпечення житлом на зазначених у цьому пункті умовах гарантується виплата компенсацій за проживання у найманому житлі в розмірі вартості житла по регіонах України, яка затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі будівництва та архітектури.
Положеннями статті 12 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Особам, звільненим з військової служби і визнаним інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов`язків військової служби, або захворювання, одержаного під час проходження військової служби, жилі приміщення в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку, надаються позачергово за рахунок військових формувань або органів виконавчої влади, в яких вони перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше та потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання кредитів на індивідуальне житлове будівництво або придбання приватного жилого будинку (квартири) на строк до 20 років з погашенням загальної суми та відсоткових ставок за кредитами за рахунок коштів, призначених у державному бюджеті на утримання Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Зазначений кредит надається військовослужбовцю тільки один раз протягом усього часу проходження ним військової служби.
Порядок та умови надання військовослужбовцям кредитів на індивідуальне житлове будівництво або придбання приватного жилого будинку (квартири) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей визначає Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 (далі - Порядок № 1081).
Відповідно до пунктів 22, 24 Порядку № 1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.
Згідно пункту 29 Порядку № 1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Поряд з цим, пунктом 34 Порядку №1081 передбачено, що на підставі рішення про надання житла виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради, а в закритому військовому містечку - квартирно-експлуатаційний орган видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, безпосередньо військовослужбовцю, на ім`я якого він виписаний, або за його дорученням іншій особі.
Таке положення, в свою чергу, кореспондується зі приписами ст. 58 Житлового кодексу Української РСР, якою передбачено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що зі змісту листа Головного квартирно -експлуатаційного управління Збройних Сил України від 27.02.2013 № 303/4/15/324 вбачається, що позивач перебуває на квартирному обліку в Одеському гарнізоні у загальній черзі за №1513 і у списку на пільгове забезпечення житлом з 27.12.2006 за №561 (т. 1 а.с. 126). Крім того, подальше перебування позивача у черзі на забезпечення житлом випливає зі змісту листа Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 13.03.2015 року №303/4/16/553 (а.с. 244 т.1).
Також, механізм реалізації пункту 8 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо права військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань (далі - військовослужбовці), які не мають жилого приміщення для постійного проживання і перебувають на квартирному обліку за місцем проходження служби, на одержання кредитів для індивідуального та кооперативного житлового будівництва або придбання житла (далі - будівництво або придбання житла) з погашенням їх за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті військовим формуванням для будівництва або придбання житла, визначає Порядок кредитування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 № 88 (далі - Порядок № 88).
Пунктом 3 Порядку № 88 передбачено, що військовослужбовці, які не мають жилого приміщення для постійного проживання і перебувають на квартирному обліку за місцем проходження служби, мають право на одержання кредитів для будівництва або придбання житла на строк до 20 років з погашенням за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті військовим формуванням для будівництва або придбання житла, з урахуванням вислуги років: для тих, хто прослужив більше ніж 15 років, - 50 відсотків, більше ніж 20 років, - 75 відсотків, більше ніж 25 років, - 100 відсотків кредиту.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що кредитування за правилами, визначеними Порядком №88, не здійснюється, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, листом Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 26.12.2016 №303/4/603 (а.с. 267 т.1).
Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Положеннями частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Водночас, згідно абзацом 2 пункту 8 статті 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» до забезпечення житлом на зазначених у цьому пункті умовах гарантується виплата компенсацій за проживання у найманому житлі в розмірі вартості житла по регіонах України, яка затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі будівництва та архітектури.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.1999 № 2166 затверджено Комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби та членів їх сімей (далі - Програма), якою визначено, що, окрім інших, державним замовником і виконавцем Програми є Міноборони (абзац 8 розділу «Загальні положення»).
Пунктом 2 Програми Міністерству економічного розвитку і торгівлі і Міністерству фінансів доручено враховувати основні завдання Програми під час розроблення проектів загальнодержавних програм економічного і соціального розвитку України та законів про Державний бюджет України на відповідні роки.
Згідно з пунктом 3 Програми фінансове забезпечення Програми здійснюється за рахунок і в межах видатків, визначених її виконавцям - міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади у Державному бюджеті України на відповідний рік, та інших джерел, а пунктом 5 постанови визначено, що моніторинг виконання завдань та координацію нормативно-правового супроводження Програми покладено на Міністерство економічного розвитку і торгівлі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що безпосередньо до повноважень відповідача не належить вирішення питань забезпечення осіб, звільнених з військової служби житлом, надання кредиту на житлове будівництво чи придбання житла та забезпечення земельною ділянкою під забудову.
Водночас, судами встановлено, що відповідач приймав необхідні для реалізації положень законів нормативні акти та у межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначені законами вживав можливих заходів задля забезпечення передбачених законами гарантій, у тому числі, особам, звільненим з військової служби.
За вказаних обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність в спірних правовідносинах бездіяльності відповідача та прийняли рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Покликання позивача на те, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги Вищого адміністративного Суду, зазначені в ухвалі від 03.08.2016 у даній справі є безпідставними, оскільки протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2017 залучено до участі у справі якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Генеральний штаб Збройних Сил України, Міністерство оборони України, Державну казначейську службу України.
Крім того, судами попередніх інстанцій враховано думку позивача, який заперечував проти заміни відповідача у цій справі.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів - без змін.
Керуючись статтями 343 349 352 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 та Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 у справі № 826/11809/13-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.
Судді:
О.П. Стародуб
Я.О. Берназюк
В.М. Кравчук