ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2020 року
м. Київ
справа № 826/12129/16
адміністративне провадження № К/9901/43150/18
Верховний Суду складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/12129/16
за адміністративним позовом Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконними наказів,
за касаційною скаргою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (головуючий суддя: В. А. Кузьменко) від 15 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: О. М. Кузьмишина, О. Є. Пилипенко, С. Б. Шелест) від 30 серпня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Державне підприємство «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі - позивач, ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації») звернулося до суду з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач або Мінекономрозвитку), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не внесення змін до пункту 5 Плану проведення внутрішнього аудиту Міністерства економічного розвитку і торгівлі в Україні на перше півріччя 2016 року, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі в Україні від 14 грудня 2015 року № 1652 в частині теми внутрішнього аудиту та періоду діяльності, за який проводиться внутрішній аудит;
- визнати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про проведення планового внутрішнього аудиту відповідності ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 26 квітня 2016 року № 741 незаконним;
- визнати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про внесення змін до наказу Мінекономрозвитку України від 26 квітня 2016 № 741» від 13 липня 2016 року № 1150 незаконним;
- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення планового внутрішнього аудиту відповідності позивача, які відбувались на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі в Україні від 26 квітня 2016 року № 741 із змінами внесеними наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі в Україні від 13 липня 2016 року № 1150.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що відповідач своїми рішеннями, дією та бездіяльністю порушив норми діючого законодавства, а саме статтю 19 Конституції України, статтю 6 Господарського кодексу України, пункти 3.3, 3.5, 5.11 Порядку проведення внутрішнього аудиту в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України та бюджетних установах, що належать до сфери його управління, затвердженого наказом Мінекономрозвитку від 18 жовтня 2012 року № 1155 (далі по тексту - Порядок № 1155).
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі Закону України «Про внесення змін до наказу Мінекономрозвитку України від 26 квітня 2016 року № 741» від 13 липня 2016 року № 1150.
Визнано протиправними дії Мінекономрозвитку щодо проведення планового внутрішнього аудиту відповідності ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», вчинені на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі в Україні від 26 квітня 2016 року № 741 із змінами внесеними наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі в Україні від 13 липня 2016 року № 1150.
В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Присуджено з Державного бюджету України на користь ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2756,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Мінекономрозвитку.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в задоволеній частині позовних вимог, 27 вересня 2017 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання заперечення на касаційну скаргу.
6. 20 жовтня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10. 21 березня 2018 року касаційну скаргу Мінекономрозвитку на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року у справі № 826/12129/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Берназюк Я. О. - головуючий суддя, Гриців М. І., Коваленког Н. В.).
11. До початку розгляду справи по суті суддею-доповідачем Берназюком Я. О., суддями Грицівим М. І. та Коваленко Н. В. заявлено самовідводи, що обґрунтовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України, а саме - без урахування спеціалізації, внаслідок чого, ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2019 року задоволено заяви суддів Берназюка Я. О., Гриціва М. І. та Коваленко Н. В. про самовідвід.
Відведено суддів Берназюка Я. О., Гриціва М. І. та Коваленко Н. В. від участі у розгляді касаційної скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року за позовом ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконними наказів.
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року № 437/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з постановленням Верховним Судом 17 травня 2019 року ухвали № К/9901/43150/18 про відведення судді-доповідача Берназюка Я. О. та суддів Гриціва М. І., Коваленко Н. В., від розгляду матеріалів касаційної скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі № 826/12129/16.
13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 травня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Олендер І. Я. - головуючий суддя, Гончарова І. А., Ханова Р. Ф.
14. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року № 109/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з внесенням змін до Спеціалізації суддів Верховного суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року № 33 ), що унеможливлює участь судді-доповідача Олендера І. Я. у розгляді справ, категорії яких віднесені до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку зі змінами.
15. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
16. Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
17. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06 травня 2016 року позивач поштою отримав від відповідача лист від 26 квітня 2016 року № 5202-05/12400-08 щодо проведення планового внутрішнього аудиту відповідності з 10 травня 2016 року разом з копією наказу відповідача від 14 грудня 2015 року № 1652 з планом проведення внутрішнього аудиту.
18. Наказом відповідача «Про затвердження плану проведення внутрішнього аудиту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на перше півріччя 2016 року» від 14 грудня 2015 року № 1652 затверджено план проведення внутрішнього аудиту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на перше півріччя 2016 року, керівникам суб`єктів господарювання, що належать до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, керівникам підрозділів Міністерства сприяти проведенню внутрішнього аудиту, своєчасно розглядати його результати, приймати відповідні рішення щодо усунення виявлених порушень і недоліків та виконання наданих рекомендацій.
19. Пунктом 5 плану проведення внутрішнього аудиту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на перше півріччя 2016 року у позивача заплановано проведення аудиту відповідності за період з 01 січня 2014 року по завершений звітний місяць 2016 року, тема внутрішнього аудиту - оцінка діяльності підприємства щодо дотримання актів законодавства, планів, процедур, контрактів з питань стану збереження активів, інформації та управління державним майном, період проведення аудиту - ІІ квартал 2016 року.
20. Наказом відповідача «Про проведення планового внутрішнього аудиту відповідності державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 26 квітня 2016 року № 741 управлінню внутрішнього аудиту із залученням спеціалістів структурних підрозділів Мінекономрозвитку та фахівців підприємств, що належать до сфери управління Мінекономрозвитку, з 10 травня 2016 по 07 червня 2016 необхідно провести плановий внутрішній аудит відповідності ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на тему «Оцінка діяльності підприємства щодо дотримання актів законодавства, планів, процедур, контрактів з питань стану збереження активів, інформації та управління державним майном» за період з 01 січня 2014 по 31 березня 2016, затвердити програму внутрішнього аудиту діяльності позивача, утворити аудиторську групу.
21. 10 травня 2016 року позивач від керівника аудиторської групи на території підприємства отримав наказ відповідача від 26 квітня 2016 року № 741 та програму планового внутрішнього аудиту відповідності позивача та розпочато внутрішній аудит на підприємстві.
22. 13 червня 2016 року позивач отримав лист від начальника управління внутрішнього аудиту відповідача від 07 червня 2016 року № 5201-05/17027-08, в якому зазначалося, що плановий внутрішній аудит відповідності позивача не відбувся, але для усунення порушень та недоліків виявлених при перевірці стану позовної роботи на підприємстві позивача останньому направляється довідка складена головним спеціалістом відділу позовної роботи управління правового захисту інтересів Міністерства в судах та інших органах юридичного департаменту Базюнь Ю. О.
23. 20 липня 2016 року позивач отримав наказ «Про внесення змін до наказу Мінекономрозвитку України від 26 квітня 2016 року № 741» від 13 липня 2016 року № 1150, яким у зв`язку із службовою необхідністю наказано внести до наказу Мінекономрозвитку України від 26 квітня 2016 року № 741 «Про проведення планового внутрішнього аудиту ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» зміни:
пункт 1 викласти в такій редакції: « 1. Управлінню внутрішнього аудиту з 18 липня 2016 року по 16 серпня 2016 року завершити проведення планового внутрішнього аудиту відповідності ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на тему «Оцінка діяльності підприємства щодо дотримання актів законодавства, планів, процедур, контрактів з питань стану збереження активів, інформації та управління державним майном» за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2016 року.», утворено аудиторську групу в новому складі, керівнику аудиторської групи наказано скласти звіт за результатами планового внутрішнього аудиту відповідності протягом трьох робочих днів з дати закінчення аудиту.
24. Так, 20 липня 2016 року розпочався другий внутрішній аудит.
25. Позивач вважає, що відповідач своїми рішеннями, дією та бездіяльністю порушив норми діючого, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
26. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що чинне законодавство не містить норми щодо можливості призупинення та поновлення строків проведення внутрішніх аудитів та процедури здійснення таких дій. Разом з тим, пунктом 3.5 Порядку № 1155, встановлено, що зміни до піврічного плану вносяться в порядку, установленому для його затвердження, не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення року чи півріччя відповідно, у зв`язку з чим суди дійшли висновку про те, що наказ від 13 липня 2016 року № 1150 прийнято відповідачем в порушення норм чинного законодавства.
27. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в задоволеній частині позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
28. Скаржник наводить доводи аналогічні доводам письмових заперечень на позовну заяву та апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями. Зокрема, відповідач вказує на те, що нормативно правові акти на які посилаються суди попередніх інстанцій не містять прямої заборони щодо можливості завершити плановий аудит. При цьому, суди не вказали, які саме права позивача порушені внаслідок протиправності оскаржуваного наказу.
29. Водночас, відповідач вважає, що спірний наказ не породжує обов`язкових юридичних наслідків для позивача, оскільки передбачає лише можливість завершення вже розпочатої перевірки та не є рішенням, яке породжує негативні наслідки чи обов`язки для позивача.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
30. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
31. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
32. Колегія суддів зазначає, межами розгляду цієї справи є перевірка правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права щодо частини позовних вимог, а саме визнання протиправним та скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про внесення змін до наказу Мінекономрозвитку України від 26 квітня 2016 № 741» та від 13 липня 2016 року № 1150.
33. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
34. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 634/2011, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
35. Мінекономрозвитку України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку, цінової, інвестиційної, зовнішньоекономічної політики, державної політики у сферах торгівлі, інтелектуальної власності, державної регіональної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва, технічного регулювання та захисту прав споживачів, а також міжвідомчої координації з питань економічного і соціального співробітництва України з Європейським Союзом.
36. Мінекономрозвитку України є спеціально уповноваженим органом у сфері державних закупівель, метрології, з питань державно-приватного партнерства, оборонного замовлення.
37. Згідно пункту 4 Положення № 634/2011 Мінекономрозвитку України відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, формує державну інвестиційну політику, розробляє пропозиції щодо обсягів державних капітальних вкладень для врахування їх під час розроблення проекту Державного бюджету України на відповідний рік, здійснює контроль за ефективним використанням державних капітальних вкладень; забезпечує формування державної політики щодо створення, розміщення, зберігання, поповнення та використання запасів державного матеріального резерву і здійснює контроль за її реалізацією; забезпечує нормативно-правове регулювання у сфері державного матеріального резерву; здійснює в установленому порядку повноваження щодо складання, затвердження та контролю фінансових планів підприємств державного сектору економіки, в тому числі погодження фінансових планів підприємств, що є суб`єктами природних монополій, підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень, забезпечує методичне керівництво в цій сфері; здійснює в установленому порядку контроль за витрачанням бюджетних коштів підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери управління Мінекономрозвитку України.
38. Як встановлено судами, відповідно до статуту позивача, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 16 липня 2013 року № 803, ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» засноване на державній власності, належить до сфери управління відповідача та є державним комерційним підприємством.
39. Відповідно до статті 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
40. Пунктами 7 та 8 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, у тому числі, проводять моніторинг фінансової діяльності, зокрема виконання показників фінансових планів підприємств, що належать до сфери їх управління та вживають заходів до поліпшення їх роботи та забезпечують проведення щорічних незалежних аудиторських перевірок фінансової звітності державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі. У разі зміни керівника суб`єкта господарювання забезпечують проведення позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності такого суб`єкта у порядку, передбаченому законом.
41. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1155 від 18 жовтня 2012 року затверджено Порядок проведення внутрішнього аудиту в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України та бюджетних установах, що належить до сфери його управління, zrbq визначає механізм планування, організації та проведення внутрішнього аудиту в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України та бюджетних установах, що належать до сфери його управління.
42. Згідно пункту 2.1 Порядку № 1155 внутрішній аудит (аудит ефективності, фінансовий аудит та аудит відповідності) здійснюється шляхом проведення підрозділом внутрішнього аудиту планового внутрішнього аудиту відповідно до затвердженого наказом Міністерства піврічного плану або позапланово за наявності однієї з таких підстав: доручення керівника Міністерства щодо проведення внутрішнього аудиту, який не може бути проведений у плановому порядку; у разі виникнення потреби в перевірці відомостей про порушення законодавства установою, наданих у зверненні юридичної чи фізичної особи; за зверненням правоохоронних органів.
43. У відповідності до пункту 5.11 Порядку № 1155, передбачено, що про проведення планового внутрішнього аудиту установа повідомляється не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку його проведення шляхом надання копії затвердженого плану проведення внутрішнього аудиту на відповідне півріччя.
44. Проаналізувавши норми Порядку № 1155 встановлено, що відповідач, який, у відповідності до положень статуту позивача, є уповноваженим органом управління по відношенню до позивача, наділений повноваженням щодо здійснення моніторингу фінансової діяльності, контролю за фінансовою (бюджетною) дисципліною та проведення аудиту позивача, як підзвітного йому.
45. Пунктом 6 вказаного Порядку утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 року № 1001, встановлено, що внутрішній аудит проводиться згідно з планами, що формуються підрозділом, затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи та оприлюднюються на їх офіційному веб-сайті. Згідно пункту 2.2. Порядку № 1155 підставою для проведення внутрішнього аудиту є розпорядчий документ Міністерства.
46. Пунктом 3.1 Порядку № 1155 передбачено, що формування піврічного плану внутрішнього аудиту здійснюється з урахуванням періодичності проведення контрольних заходів.
47. Відповідно до пункту 3.2 Порядку № 1155 піврічний план внутрішнього аудиту формується і складається підрозділом внутрішнього аудиту та відповідно до пункту 6 Порядку погоджується з Держфінінспекцією та затверджується наказом Міністерства.
48. За результатами планування внутрішнього аудиту складається його програма (пункт 5.7 Порядку № 1155).
49. Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом відповідача від 14 грудня 2015 року № 1652 у строки передбачені чинним законодавством затверджено план проведення внутрішнього аудиту Мінекономрозвитку на перше півріччя 2016 року, який погоджено із Державною фінансовою інспекцією України.
50. На підставі вказаного наказу наказом від 26 квітня 2016 року затверджено програму внутрішнього аудиту позивача.
51. 23 лютого 2016 року позивач повідомив відповідача про закінчення проведення виїзного контрольного заходу територіального органу Держфінінспекції в Харківській області, якою проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року та складено акт від 21 січня 2016 року № 08-20/01.
52. Відповідно до пункту 3.5 Порядку № 1155 зміни до піврічного плану вносяться в порядку, установленому для його затвердження, не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення року чи півріччя відповідно.
53. Вбачається, що відповідачем неодноразово проводилися наради стосовно внесення змін до програми планового аудиту позивача.
54. Наказом «Про внесення змін до програми планового внутрішнього аудиту відповідності ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» затвердженого наказом Мінекономрозвитку України від 26 квітня 2016 року № 741» від 29 липня 2016 року № 1261 внесено до програми планового внутрішнього аудиту відповідності позивача, затвердженого наказом від 26 квітня 2016 року № 741 такі зміни: у пункті 8 абзац четвертий виключити, абзаци сьомий, восьмий, дев`ятий виключити.
55. Отже, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що відповідачем вчинено дії для внесення змін до програми планового внутрішнього аудиту позивача, що виключає протиправну бездіяльність відповідача.
56. Згідно пункту 5.10 Порядку № 1155 строк проведення аудиту ефективності становить не більше ніж 45 робочих днів, а строк проведення фінансового аудиту та аудиту відповідності - не більше ніж 30 робочих днів. Ці строки можуть бути продовжені на строк не більше ніж 15 робочих днів на підставі розпорядчого документа Міністерства.
57. Так, наказом «Про проведення планового внутрішнього аудиту відповідності ДП «Харківстандартметрологія» від 26 квітня 2016 року № 741 Управлінню внутрішнього аудиту відповідача наказано провести плановий аудит відповідності позивача у період з 10 травня 2016 року по 07 червня 2016 року.
58. 13 червня 2016 року позивач отримав лист від начальника управління внутрішнього аудиту відповідача від 07 червня 2016 року №5201-05/17027-08 про надання довідки, в якому зазначалося, що плановий внутрішній аудит відповідності позивача не відбувся, тоді як розпорядчий документ відповідача щодо призупинення чи продовження строку проведення внутрішнього аудиту до завершення його строків відповідно до наказу від 26 квітня 2016 року № 741 також не видано.
59. Разом з тим, слід звернути увагу на те, що нескладання аудиторського звіту за результатами внутрішнього аудиту є порушенням вимоги пункту 6.6 глави 6 розділу ІІІ Стандартів внутрішнього аудиту, які затверджені наказом міністерства фінансів України від 04 жовтня 2011 року № 1247, відповідно до якої аудиторський звіт є офіційним документом, що складається після завершення внутрішнього аудиту та в обов`язковому порядку повинен містити, зокрема, відомості про перебіг внутрішнього аудиту та аудиторські висновки.
60. Як наслідок, більш ніж через місяць після кінцевої дати проведення внутрішнього аудиту позивача, 13 липня 2016 року відповідачем видано наказ «Про внесення змін до наказу Мінекономрозвитку України від 26 квітня 2016 року № 741» №1150, яким внесено зміни, зокрема в частині виключення доручення щодо проведення внутрішнього аудиту у терміни з 10 травня 2016 року та 07 червня 2016 року, яке замінено дорученням про завершення його у період з 18 липня 2016 року по 16 серпня 2016 року.
61. Так, чинне законодавство не містить норми щодо можливості призупинення та поновлення строків проведення внутрішніх аудитів та процедури здійснення таких дій.
62. Окрім того, пунктом 3.5 Порядку № 1155, встановлено, що зміни до піврічного плану вносяться в порядку, установленому для його затвердження, не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення року чи півріччя відповідно.
63. За таких обставин, зміна строку проведення внутрішнього аудиту наказом від 13 липня 2016 року № 1150 свідчить про перенесення аудиту з першого на друге півріччя 2016 року, проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, план проведення внутрішнього аудиту, затверджений наказом відповідача від 14 грудня 2015 року № 1652, який передбачав проведення внутрішнього аудиту позивача саме у першому півріччі 2016 року, при цьому, докази того, що у плані проведення внутрішніх аудитів у Мінекономрозвитку на друге півріччя 2016 року передбачений зазначений внутрішній аудит позивача до судів попередніх інстанцій не надано та вони відсутні у матеріалах справи.
64. Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що наказ від 13 липня 2016 року № 1150 прийнято відповідачем в порушення норм чинного законодавства, внаслідок чого, законного та обґрунтовано прийшли до висновку про протиправність вказаного наказу та скасував його.
65. Доводи скаржника щодо не врахування факту, що збільшення тривалості проведення внутрішнього аудиту зумовлене протиправним ненаданням необхідних для проведення зазначеного аудиту матеріалів з боку позивача та про те, що складання акта про перешкоджання в процесі проведення аудиту від 18 травня 2016 року свідчить про тимчасове призупинення проведення внутрішнього аудиту на підприємстві Суд вважає безпідставними, оскільки відповідачем він не доведений та не підтверджений відповідними доказами. Разом з тим, пунктом 5.10 Порядку № 1155 визначено, що строки проведення аудиту можуть бути продовжені на строк не більше ніж 15 робочих днів на підставі розпорядчого документа Міністерства. Однак, такий документ, як встановлено судами, не видавався, а спірний наказ свідчить саме про протиправне перенесення відповідачем аудиту позивача, а не про продовження його строків.
66. Щодо твердження відповідача про те, що спірний наказ не є рішенням, яке породжує негативні наслідки чи обов`язки для позивача та не є актом індивідуальної дії в розумінні частини першої статті 17 КАС України (у редакції, чинною до 15 грудня 2017 року), Суд виходить з такого.
67. Відповідно до статті 2 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.
68. З огляду на це, статтею 6 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) кожній особі яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси надано право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду.
69. Ці норми кореспондується з положеннями статей 2 та 5 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).
70. Таким чином, обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.
71. У даному випадку, наказ відповідача від 13 липня 2016 року № 1150 видається на реалізацію своїх повноважень передбачених Порядком № 1155.
72. Так, згідно пунктів 7.13 та 7.14 Порядку № 1155 за результатами проведення внутрішнього аудиту може видаватися розпорядчий документ Міністерства. На кожному етапі проведення внутрішнього аудиту членами аудиторської групи можуть надаватися пропозиції щодо усунення виявлених недоліків та порушень, які є обов`язковими для розгляду та прийняття відповідних рішень.
73. Пунктом 12.3 зазначеного Порядку визначено, що у разі виявлення під час проведення внутрішнього аудиту фактів нецільового використання бюджетних коштів, зловживання службовим становищем, порушень фінансово-бюджетної дисципліни, які призвели до втрат чи збитків та/або які мають ознаки злочину, керівник підрозділу внутрішнього аудиту письмово інформую керівництво Міністерства про необхідність повідомлення правоохоронних органів про такі факти або переведення їм матеріалів внутрішнього аудиту. За рішенням керівництва Міністерства керівник підрозділу внутрішнього аудиту забезпечує інформування та/або передання матеріалів внутрішнього аудиту до правоохоронних органів відповідно до законодавства.
74. Отже, прийняття наказу щодо проведення внутрішнього аудиту підприємства безпосередньо призводить до виникнення певних обов`язків у керівника підприємства, щодо якого прийнято рішення про проведення планового внутрішнього аудиту відповідності. У зв`язку з викладеним, спірний наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 КАС України (у редакції, чинною до 15 грудня 2017 року) та може бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства.
75. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
76. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
77. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
78. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про часткового задоволення позовних вимог.
79. Згідно частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
80. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
81. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 341 345 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі № 826/12129/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов