№ 826/12933/15 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року

м. Київ

справа № 826/12933/15

адміністративне провадження № К/9901/27196/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/12933/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2016 (суддя Огурцов О.П.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 (головуючий суддя Саприкіна І.В., судді: Карпушова О.В., Кучма А.Ю.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна" (далі також ТОВ "Ніко-Україна", позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі також ДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.02.2015 №110/26552210 та №11126552206.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2016 позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2016 у частині задоволення позову та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю. В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.12.2016 відкрито касаційне провадження у справі №826/12933/15.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/12933/15 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2021 касаційний розгляд призначено у попередньому судовому засіданні на 19.01.2021.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права, посилається на обставини, викладені в акті перевірки. Як зазначає відповідач, ТОВ "Ніко-Україна" у зв`язку із виплатою Компанії «Buymore Ltd» (Кіпр) роялті на підставі субліцензійної угоди повинно було сплачувати податок з доходів нерезидентів за ставкою 15%, передбачений пунктом 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, оскільки беніфіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу по вищевказаній угоді є Компанія «International Finance & Leasing Ltd.» (Сполучене Королівство), яка із Компанією «Buymore Ltd» (Кіпр) уклала відповідний ліцензійний договір. Також, відповідач вважає, що ТОВ "Ніко-Україна" протиправно не утримано податок з доходів нерезидентів за ставкою 15%, передбачений пунктом 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, при виплаті нерезиденту - Компанії «ATC-Apex Trade & Commerce AG» (Швейцарія) за договором про сплату винагороди за переведення боргових зобов`язань.

Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 24.11.2014 по 13.01.2015 ДПІ проведена документальна планова перевірка ТОВ "Ніко-Україна" з питаннь дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт від 19.01.2015 №45/26-55-22-10/30113927, яким встановлені порушення законодавства, зокрема:

пункту 160.2 статті 160, пункту 152.8 статті 152 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидентів всього у сумі 586202грн.;

пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 №637, тобто несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в КОРО.

ТОВ "Ніко-Україна" подало до податкового органу заперечення на акт перевірки від 19.01.2015 №45/26-55-22-10/30113927.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 03.02.2015, зокрема:

№11126552206, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 732752,00грн., у тому числі за основним платежем - 586202,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 146550,00грн.;

№110/26552210, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 31815,20грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без задоволення.

На думку податкового органу, в даному випадку звільнення платником податку доходу нерезидента від оподаткування є протиправним у зв`язку із тим, що вимогами Податкового кодексу України для такого звільнення, крім наявності міжнародної угоди, встановлено також інше обов`язкове правило - нерезидент має бути бенефіціарним (фактичним) власником отриманого доходу. За твердженням відповідача, компанія "Buymore Ltd" таким кінцевим отримувачем доходу не є у зв`язку із тим, що торговий знак "NIKO" зареєстровано за компанією "International Finance @ Leasing Ltd" (Сполучене королівство).

ТОВ "Ніко-Україна", не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 03.02.2015 №11126552206, №110/26552210, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулося з адміністративним позовом до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виплата Товариством винагороди Компанії «АТС-Апекс Трейд енд Коммерс АГ» по договору від 05.09.2013 не є доходом, оскільки здійснювалась виплата виключно боргових зобов`язань по договору відступлення права вимоги від 02.09.2013 №1, а тому позивач не зобов`язаний був оподатковувати дану виплату та сплачувати податок з доходів нерезидентів за ставкою 15%, передбачений пунктом 160.2 статті 160 Податкового кодексу України. Також, позивач стверджує, що не зобов`язаний був сплачувати податок, передбачений пунктом 160.2 статті 160 Податкового кодексу України по взаємовідносинам із Компанією «Buymore Ltd» (Кіпр) на підставі субліцензійної угоди №BMR-NUK/007 від 01.01.2010, оскільки саме Компанія «Buymore Ltd» (Кіпр), а не Компанія «International Finance & Leasing Ltd.» є отримувачем доходу від виплати роялті по субліцензійному договору. Крім цього, позивач стверджує, що оприбуткування готівки по операціям відбулося в день отримання цієї готівки в повній відповідності до пункту 2.6 Постанови №637, крім того, позивач наголошує, що фінансово-господарські санкції підлягають застосуванню до порушень, які виявлені лише протягом одного року з дня порушення.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.02.2015 №11126552206. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.02.2015 №110/26552210 в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 8159,40грн. 4. У решті позовних вимог - відмовлено.

Апеляційним судом постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2015 №110/26552210 в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 8159,40грн. скасовано, в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у позові. У решті постанову суду - залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди висновувались з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, внаслідок недоведення податковим органом складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, а саме заниження податку з доходів нерезидентів при виплаті роялті.

Відповідно до пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов`язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з підпунктом 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування …, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, … .

Не вважаються роялті платежі за отримання об`єктів власності, визначених в абзаці 1 цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об`єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об`єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов`язковим згідно із законодавством України.

В силу пунктів 103.1 - 103.4 статті 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Отже, податковий агент - резидент України, який виплачує дохід нерезиденту країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір, звільняється від оподаткування у разі подання нерезидентом довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує його статус, як нерезидента. При цьому, дозволяється застосовувати звільнення від оподаткування доходів нерезидента, якщо такий нерезидент має право на отримання таких доходів та не є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або посередником щодо такого доходу.

За таких обставин, податок з доходів нерезидентів за ставкою 15%, передбачений пунктом 160.2 статті 160 Податкового кодексу України не сплачується якщо такий нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за виключенням випадків або коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам.

Таким чином, у даному випадку, потрібно керуватися положеннями міжнародного договору, а саме - «Соглашения между Правительством Союза Советских Социалистических Республик и Правительством Республики Кипр об избежании двойного налогообложения доходов и имущества», яка діяла протягом 26.08.1983 - 01.01.2014 (в тому числі, у перевіряємому періоді).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Ніко-Україна» (Україна, ліцензіат) та Компанією «Buymore Ltd» (Кіпр, ліцензіар) було укладено субліцензійну угоду №BMR-NUK/007 від 01.01.2010

Зі змісту даного цього договору, а також листа Компанії «International Finance & Leasing Ltd.» (Сполучене Королівство) від 01.01.2010 №01/10 слідує, що Компанія «Buymore Ltd» (Кіпр) за згодою ліцензіара (Компанії «Іnternational Finance & Leasing Ltd.» (Сполучене Королівство) надали позивачу субліцензію на використання торгової марки «NIKO», тобто Компанія «Buymore Ltd» (Кіпр) за даною субліцензійною угодою є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, у вигляді роялті, із джерелом походження з України.

ТОВ «Ніко-Україна» до перевірки надало відповідачу сертифікати про статус податкового резидента від 09.07.2012 (апостиль № 238947/12 від 11.07.2012) та від 14.03.2013 (апостиль № 180379/13 від 27.06.2013), видані податковим управлінням Міністерства фінансів Республіки Кіпр, яким засвідчується, що Компанія «Buymore Ltd» є резидентом Кіпру, відповідно до Угоди між Урядом Республіки Кіпр та Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік про уникнення подвійного оподаткування прибутків та майна, що була підписана 29.10.1982 у м.Москва, положення якої продовжують застосовуватися у відносинах між Республікою Кіпр та Україною. Дані обставини не заперечуються та не спростовуються відповідачем.

Відтак, ТОВ «Ніко-Україна» не мали підстав для утримання податку з доходів нерезидентів в розмірі 15% при здійсненні виплат у вигляді роялті Компанії «Buymore Ltd» (Кіпр) за субліцензійною угодою про надання субліцензії на торгову марку «NIKO».

Верховний Суд погоджується з висновками судів, що податковим органом не доведено склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення належними та допустимими доказами.

Податковий орган здійснив передчасний висновок про порушення правил оподаткування у межах спірних правовідносин, без встановлення об`єму прав, наданих ліцензіаром ліцензіату, та встановлення у нерезидентів - контрагентів позивача статусу бенефіціарних (фактичних) отримувачів (власників) доходу, що є обов`язковим у цій категорії справ, обов`язковому дослідженню підлягають ліцензійні договори, укладені між власниками об`єктів інтелектуальної власності та контрагентами позивача, чого у межах спірних відносин податковим органом здійснено не було.

Відповідачем також зазначається, що позивач протиправно не утримав податок з доходів нерезидентів за ставкою 15%, передбачений пунктом 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, при виплаті нерезиденту - Компанії «ATC-Apex Trade & Commerce AG» (Швейцарія) за договором № APX-N-UKR/001 від 05.09.2013 про сплату винагороди за переведення боргових зобов`язань в сумі 422611,21 доларів США, що еквівалентно 3377931,41грн.

Як вбачається, Договір було укладено між Компанією «ATC-Apex Trade & Commerce AG» (Кредитор, Швейцарія) та ТОВ «Ніко-Україна» (Боржник, Україна) на підставі переліку договорів стосовно кількаразового переведення боргових зобов`язань ТОВ «Ніко-Україна» між різними кредиторами, переліченими у преамбулі договору, в якому зазначено, що боржник зобов`язується, починаючи з 01.11.2013 щомісячно, протягом 36-ти календарних місяців, сплатити кредитору винагороду за переведення боргових зобов`язань боржника, а кредитор зобов`язується прийняти винагороду, сплачену боржником. Сума винагороди становить 7606981,21 доларів США. Строки і розміри сплати винагороди визначені у п. 1.4 договору.

Крім того, в пункті 1 додаткової угоди до Договору зазначено, що під терміном «винагорода» в цьому договорі сторони розуміють виключно повну грошову компенсацію боргових зобов`язань боржника перед кредитором по договору відступлення права вимоги №1 від 02.09.2013, укладеному між кредитором та первісним кредитором.

Під час судового розгляду спростовано твердження відповідача, що ТОВ «Ніко-Україна» в 4 кварталі 2013 року здійснили нерезиденту - Компанії «ATC-Apex Trade & Commerce AG» (Швейцарія) виплату доходу за договором № APX-N-UKR/001 від 05.09.2013 в розмірі 422611,21 доларів США (еквівалентно 3377931,41грн.), оскільки винагорода, виплачена позивачем вказаному нерезиденту не підпадає під визначення доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, які передбачені абзацом «й» пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України.

Аналіз змісту статтей 509 512 514 516 517 524 Цивільного кодексу України та підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України свідчить, що переуступка будь-яким кредитором (первісним або наступним) будь-яких вимог прав боргу третьої особи (грошових і негрошових) новому кредитору здійснюється за компенсацію у будь-якій формі (грошову та негрошову) або без такої компенсації.

З огляду на зазначене, суди дійшли правомірного висновку, що кошти, які ТОВ «Ніко-Україна» виплатили Компанії «ATC-Apex Trade & Commerce AG» (Швейцарія) на підставі договору № APX-N-UKR/001 про сплату винагороди від 05.09.2013 є компенсацією вартості боргу, а не доходом нерезидента - Компанії «ATC-Apex Trade & Commerce AG» (Швейцарія) у вигляді інших доходів від провадження господарської діяльності на території України.

Таким чином, позиція податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів нерезидентів є безпідставними та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а відтак податкове повідомлення-рішення від 03.02.2015 №11126552206 є протиправним.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі №826/12933/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

..........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду