ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 826/13658/15

касаційне провадження № К/9901/25863/18 № К/9901/25861/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИРОЛОПТФАРМТОРГ» та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2015 (суддя - Кобилянський К.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016 (головуючий суддя - Троян Н.М., судді - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИРОЛОПТФАРМТОРГ» (далі у тексті - Товариство, ТОВ «СТИРОЛОПТФАРМТОРГ») до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі у тексті - Інспекція, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14.01.2015 № 000052220 та № 0000532206,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТИРОЛОПТФАРМТОРГ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві, у якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000522206 та №0000532206.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі хибних висновків акта перевірки від 24.12.2014 №89/1-26-50-22-06-31025465, було необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000522206 та №0000532206, зважаючи на що, вважає їх протиправними і просив їх скасувати.

У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що висновки акта перевірки від 24.12.2014 №89/1-26-50-22-06-31025465 є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстави для їх скасування відсутні.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2015 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові-повідомлення рішення від 14.01.2015 №0000522206 та від 14.01.2015 №0000532206 у частині: основного платежу 205 198, 00 грн та штрафних санкцій (50%) у розмірі 102 599, 00 грн.

Товариство, не погодившись із висновком суду першої інстанції, подало до апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати постанову у частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства задовольнити повністю.

Постановою від 04.02.2016 Київський апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИРОЛОПТФАРМТОРГ» задовольнив частково, скасував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2015 у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000532206 в частині штрафних санкцій у сумі 124 772, 00 гривні, у цій частині прийняв нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИРОЛОПТФАРМТОРГ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0000532206 від 14.01.2015 у частині: застосування штрафних санкцій у розмірі 124 772, 00 гривень. У решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2015 залишив без змін.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016 у частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «СТИРОЛОПТФАРМТОРГ» задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у частині відмови у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судами неправильно застосовано положення пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), вважаючи, що зазначені норми не можуть бути застосовані до реалізації вже оприбуткованого після ліквідації необоротних активів металобрухту, а також застосовано неправильно і пункт 198.5 статті 198 ПК України та порушено пункт 199.6 статті 199 ПК України.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01.03.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Водночас, Інспекція, не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій також звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2015 у частині задоволення позовних вимог, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «СТИРОЛОПТФАРМТОРГ» відмовити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Зазначає, що судами залишено поза увагою те, що Інспекцією під час проведення перевірки встановлено завищення збитків звітного (податкового) періоду (ІV квартал 2012 року), оскільки позивачем так і не надано усіх первинних документів, які б підтвердили реальність господарських операцій із ТОВ «ВІТЕК ГРУП», крім того, відповідач зазначає, що в силу приписів статті 1 Закону України «Про відходи» металобрухт не відноситься до відходів в розумінні цієї статті, тобто позивач не може застосовувати норми пункту 189.10 статті 189 ПК України, оскільки металобрухт не є відходами. Зважаючи на що, позивачем реалізовані залишки основних засобів у вигляді металобрухту на загальну суму 2 495 433, 00 грн, а тому доводи позивача про те, що ним правомірно не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку із застосуванням спеціального режиму оподаткування, відповідно до якого, операції з постачання відходів та брухту чорних кольорових металів звільняються від оподаткування податком на додану вартість є безпідставними.

Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.05.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Верховний Суд ухвалою від 13.09.2021 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 14.09.2021.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекцією проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «СТИРОЛОПТФАРМТОРГ» (код ЄДРПОУ 31025465) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013.

У ході проведення перевірки встановлено порушення Товариством: підпунктів 14.1.13, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 274 871, 00 грн; пунктів 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 704 285, 00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 24.12.2014 №89/1-26-50-22-06-31025465 податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 14.01.2015 № 0000522206, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання із податку на прибуток у сумі 412 307, 00 грн, у тому числі: 274 871, 00 грн за основним платежем, 137 436, 00 грн - штрафні (фінансові) санкції та № 0000532206, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання із податку на додану вартість у сумі 1 056 428, грн, у тому числі: 704 285, 00 грн за основним платежем, 352 143, 00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями - рішеннями платник податків звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, по-перше, позивачем правомірно віднесено до складу витрат суму перевищення балансової вартості квартири над доходами від такого продажу, згідно висновку незалежного оцінювача, по-друге, металобрухт, який утворився за результатами ліквідації основних фондів не утилізований чи видалений, а був реалізований шляхом продажу, по-третє, позивачем доведено економічну доцільність здійснених фінансово-господарських операцій з ТОВ «Вітек Груп», відтак податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000522206 підлягає скасуванню в повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000532206 в частині: основного платежу 205 198, 00 грн та штрафних санкцій (50%) у розмірі 102 599, 00 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що суб`єктом владних повноважень не доведено у ході судового розгляду справи, що відносно позивача раніше приймались податкові повідомлення-рішення в установленому законом порядку та про які повідомлено позивача, тому вважає помилковими доводи відповідача про застосування штрафних санкцій у розмірі 50%, зважаючи на що, розмір штрафу підлягає зменшенню до 25 %, оскільки суд першої інстанції припустив порушення норм матеріального права, що призвели до частково неправильного вирішення справи, тому визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000532206 у частині: застосування штрафних санкцій у розмірі 124 772, 00 гривень.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційних скарг з таких підстав.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, судами встановлено та не заперечувалось відповідачем, що у ході проведеної Інспекцією перевірки встановлено, що Товариство під час ліквідації основних засобів, з рахунку 10 «Основні засоби» вилучило залишки основних засобів у вигляді металевих частин, які утворились внаслідок демонтажу виробничих приміщень та реалізувало їх у вигляді металобрухту на загальну суму 2 495 433, 00 грн (сума податку на додану вартість (далі у тексті - ПДВ) по таким операціям склала 499 087, 00 грн).

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на те, що позивач під час реалізації металобрухту протиправно не нарахував податкові зобов`язання з податку на додану вартість, а застосував спеціальний режим оподаткування, відповідно до якого, операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів звільняються від оподаткування податку на додану вартість.

Так, відповідно до пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року №3609-VI) тимчасово до 01 січня 2014 року від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00).

Постановою Кабінету Міністрів України №15, з урахуванням змін і доповнень, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року №9, затверджено переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких тимчасово, до 01 січня 2014 року, звільняються від обкладення ПДВ.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків» від 19 грудня 2013 року №713-VІІ, який набрав чинності 01 січня 2014 року, внесено зміни до пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, згідно з якими пролонговано пільговий режим оподаткування ПДВ, запроваджений щодо операцій з постачання окремих груп товарів, до 01 січня 2015 року.

Постановою Кабінету Міністрів України №43, що набрала чинності 18 лютого 2014 року, внесено зміни до постанови №15, зокрема у назві та пункті 1 цієї постанови цифри і слово « 1 січня 2014» замінено цифрами і словом « 1 січня 2015».

Законом №71-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та продовжено розглядуваний пільговий режим оподаткування до 01 січня 2017 року.

У зв`язку з цим Кабінет Міністрів України постановою від 25 березня 2015 року №136 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №15», яка набрала чинності 31 березня 2015 року, продовжив дію останньої до 01 січня 2017 року.

Таким чином упродовж спірного періоду (з 01 січня 2015 року по 30 березня 2015 року) були чинними норми ПК України, згідно з якими операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, звільнялись від оподаткування ПДВ. Інших переліків зазначених відходів та брухту чорних металів, ніж ті, що містяться у додатках 1 та 2 до постанови №15, Кабінет Міністрів України не затверджував. Натомість постановою №136 внесено зміни до постанови №15, згідно з якими, зокрема, термін звільнення таких операцій від обкладення ПДВ продовжувався до 01 січня 2017 року.

Отже операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, коди та найменування яких містяться у Переліках, затверджених постановою №15, у період з 01 січня 2015 року по 30 березня 2015 року звільнялись від оподаткування ПДВ.

Як вбачається із матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням від 14.01.2015 №0000532206 позивачеві визначено грошове зобов`язання із податку на додану вартість за період з жовтня 2012 року по лютий 2013 року та з серпня 2013 року по грудень 2013 року у сумі 1 056 428, 00 грн, у тому числі: 704 285, 00 грн - основний платіж та 352 143, 00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Судами встановлено, що ТОВ «СТИРОЛОПТФАРМТОРГ» у попередніх звітних періодах (до 01.10.2012) було придбано основні засоби, які обліковувались на рахунку 10 «Основні засоби» та у відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України Товариство скористалось правом на нарахування податкового кредиту протягом звітного податкового періоду.

В той же час, під час ліквідації основних засобів, з рахунку 10 «Основні засоби» позивач вилучив залишки основних засобів у вигляді металевих частин, які утворились внаслідок демонтажу виробничих приміщень та реалізував їх у вигляді металобрухту на загальну суму 2 495 433, 00 грн (загальна сума ПДВ за операціями склала 499 087, 00 грн).

Як вбачається із документів та стверджує відповідач під час здійснення реалізації металобрухту позивач не нарахував податкові зобов`язання з податку на додану вартість, а застосував спеціальний режим оподаткування, відповідно до якого, операції з постачання відходів і брухту чорних і кольорових металів звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про металобрухт» від 05.09.1999 №619-XIV (далі у тексті - Закон №619-XIV) металобрухт - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.

Пунктом 189.9. статті 189 ПК України визначено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що ліквідація платником основних засобів розглядається для цілей оподаткування як постачання таких основних засобів за умови, що такі основні засобі ліквідуються за самостійним рішенням платника податків. При цьому у разі якщо внаслідок ліквідації необоротних активів отримуються товарно-матеріальні цінності (комплектувальні вироби, складові частини, компоненти або інші відходи), які оприбутковуються на матеріальних рахунках з метою їх використання в господарській діяльності платника (подальшої реалізації тощо), на такі операції не нараховуються податкові зобов`язання з податку на додану вартість.

Відповідно до п.198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу).

Згідно листа Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 18.11.2015 №25655/10/28-10-06-11 у разі, якщо основні засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних засобів.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо посилань позивача на те, що металобрухт у розумінні Закону України «Про відходи» є відходами як вторинна сировина, не прийняті до уваги, зважаючи на те, що частиною другою статті 2 Закону України «Про металобрухт» передбачено, що Закон України «Про відходи» не поширюється на відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом.

Відтак, колегія суддів Верховного Суду вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги щодо податкового повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000532206 у частині основного платежу у сумі 499 087, 00 грн не підлягають задоволенню.

З приводу застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 50%, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

Згідно з п.123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зміст положень п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України вказує на те, що зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування тягне обов`язкове застосування до платника податків штрафних санкцій.

Зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість відповідно до Податкового кодексу України здійснюється контролюючим органом шляхом винесення податкового повідомлення-рішення. При цьому, первинним є факт визначення податковим органом такого складу податкового правопорушення, як завищення від`ємного значення ПДВ, мірою відповідальності за яке є штрафна (фінансова) санкція, яка також диференційована в залежності від повторності виявлення такого порушення.

Так, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2015 № 0000532206 податковим органом застосовано до позивача штраф в розмірі 50% від суми нарахованого податкового зобов`язання, що підтверджено розрахунком штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «СТИРОЛОПТФАРМТОРГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012, про що складено акт від 06.02.2013 № 62/1-22-30-31025465 та винесено податкові повідомлення-рішення від 14.02.2013 № 0001552230, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 357 040, 00 грн, з яких 285 632, 00 грн - за основним платежем та 71 408, 00 грн - штрафні (фінансові) санкції, та від 06.02.2013 № 0001542230, яким позивачу були нараховані податкові зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 150 860, 00 грн. У подальшому вказані податкові повідомлення-рішення згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2013, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 по справі №826/2402/13-а визнані протиправними та скасовані.

Також суд апеляційної інстанції правильно відхилив посилання податкового органу на те, що надані відповідачем викопіювання із картки платника податків ТОВ «СТИРОЛОПТФАРМТОРГ» свідчать про наявність у такого платника податків неузгоджених податкових повідомлень-рішень, винесених з 08.05.2014 по 13.03.2015, проте, як встановлено у ході судового розгляду справи, самі податкові повідомлення-рішення відповідачем не надані суду, не надано пояснень щодо підстав для їх винесення, а також не надані зворотні повідомлення, які свідчать про отримання таких рішень позивачем, так як позивач заперечував отримання ним таких податкових повідомлень-рішень, зважаючи на викладене та на ті обставини, що суб`єктом владних повноважень не доведено, що щодо позивача раніше приймались податкові повідомлення-рішення в установленому законом порядку та про які повідомлено позивача, є помилковими доводи відповідача про правомірність застосування штрафних санкцій у розмірі 50%, за таких обставин судом вірно встановлено, що розмір штрафу підлягає зменшенню до 25 %.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що сума безпідставно застосованого штрафу складає 124 772, 00 грн та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000532206 у частині: застосування штрафних санкцій у розмірі 124 772, 00 грн, колегія суддів вважає правильними і такими, що не спростовуються доводами касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, встановлені обставини свідчать про протиправність нарахувань грошових зобов`язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000522206 та від 14.01.2015 №0000532206 в частині: основного платежу 205 198, 00 грн та штрафних санкцій у розмірі 227 371, 00 грн є такими, що порушують охоронювані права та інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.

Доводи касаційних скарг не спростовують зазначених висновків суду.

При цьому межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи касаційних скарг, як позивача, так і відповідача, не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені ними на попередніх судових стадіях розгляду справи та, із урахуванням яких, суди першої та апеляційної інстанцій вже надали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.

У відповідності до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 55, 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИРОЛОПТФАРМТОРГ» та касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова