ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2021 року
м. Київ
справа № 826/14355/15
адміністративне провадження № К/9901/10096/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року (суддя Бояринцева М.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року (головуючий суддя Твердохліб В.А., судді: Бужак Н.П., Костюк Л.О.) у справі за позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
В липні 2015 року Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області (далі - Інспекція, відповідач) про:
- визнання протиправними дій відповідача з нарахування щодо філії «Спецавтобаза Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» станом на 31 квітня 2015 року заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та пені в сумі 640 996, 93 грн.;
- визнання протиправними дій відповідача з нарахування щодо філії «Спецавтобаза Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 09 вересня 2011 року по 19 червня 2015 року;
- зобов`язання відповідача здійснити перерахунок суми заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо філії «Спецавтобаза Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», враховуючи, що борг зі сплати єдиного внеску за серпень 2011 року та за весь попередній період до 31 серпня 2011 року в сумі 183 896, 21 грн. є погашеним відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII (далі - Закон №2343) та враховуючи заборону на нарахування штрафних санкцій та пені за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до частини 4 статті 12 Закону №2343;
- визнання протиправними дій відповідача з нарахування щодо філії «Києво-Святошинське дорожньо-експлуатаційне управління» Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» станом на 30 квітня 2015 року заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 726 760, 55 грн.;
- визнання протиправними дій відповідача з нарахування щодо філії «Києво-Святошинське дорожньо-експлуатаційне управління» Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 09 вересня 2011 року по 19 червня 2015 року;
- зобов`язання відповідача здійснити перерахунок суми заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо філії «Києво-Святошинське дорожньо-експлуатаційне управління» Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», враховуючи, що борг зі сплати єдиного внеску за серпень 2011 року та за весь попередній період до 31 серпня 2011 року в сумі 200 463, 21 грн. є погашеним відповідно до частини 2 статті 14 Закону №2343 та враховуючи заборону на нарахування штрафних санкцій та пені за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до частини 4 статті 12 Закону №2343;
- визнання протиправними дій відповідача з нарахування щодо філії «Києво-Святошинське районне дорожнє управління» Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» станом на 30 квітня 2015 року заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 486 322, 46 грн.;
- визнання протиправними дій відповідача з нарахування щодо філії «Києво-Святошинське районне дорожнє управління» Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 09 вересня 2011 року по 19 червня 2015 року;
- зобов`язання відповідача здійснити перерахунок суми заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо філії «Києво-Святошинське районне дорожнє управління» Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», враховуючи, що борг зі сплати єдиного внеску за серпень 2011 року та за весь попередній період до 31 серпня 2011 року в сумі 111 504, 95 грн. є погашеним відповідно до частини 2 статті 14 Закону №2343 та враховуючи заборону на нарахування штрафних санкцій та пені за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до частини 4 статті 12 Закону №2343.
В позовній заяві Підприємство вказувало, що відповідачем неправильно обраховано розмір належного до сплати єдиного внеску; до того ж, оскільки щодо позивача порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, то з огляду на положення статті 12 Закону №2343 у Інспекції не було підстав для нарахування йому штрафу та пені; крім того, на думку Підприємства, заборгованість зі сплати єдиного внеску виникла за період, що передував порушенню справи про банкрутство та введенню мораторію, а тому, враховуючи, що органом Пенсійного фонду України (який на той час виконував повноваження щодо адміністрування єдиного внеску) як конкурсним кредитором у встановлений законом строк не подавалось до господарського суду заяв з вимогами до боржника, то відповідно до частини 2 статті 14 Закону №2343 такі вимоги не розглядаються та вважаються погашеними.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи такі рішення, суди, встановивши, що Підприємство вже зверталось до суду з позовами про визнання незаконними та скасування прийнятих щодо його філій вимог про сплату недоїмки з єдиного внеску й у задоволенні позовних вимог було відмовлено судовими рішеннями, що набрали законної сили та якими встановлено, що вимоги про стягнення єдиного внеску, у даному випадку, відносяться до вимог поточних кредиторів, а відтак на них не розповсюджується дія мораторію, прийшли до висновку про відсутність підстав для задоволення позову у даній справі, враховуючи, що позивач не погоджувався із діями Інспекції щодо нарахування недоїмки (та, як наслідок, в подальшому штрафу і пені) у тих же розмірах, які вже перевірялись під час розгляду вищевказаних судових справ.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Підприємство звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на ті ж обставини, що вже наводились ним в позовній заяві, просило їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що ухвалою Господарського суду м.Києва від 09 вересня 2011 року у справі №44/258-б порушено провадження у справі про банкрутство Підприємства та відповідно до статті 11 Закону №2343 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв`язку із чим зупинено виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію), а також зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Станом на час розгляду справи судами у справі №44/258-б введено процедуру санації боржника.
При цьому, незважаючи на перебування у процедурі банкрутства, позивач є діючим підприємством й нараховує та сплачує заробітну плату найманим працівникам.
05 листопада 2014 року ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області, правонаступником якої є відповідач, винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-577-25, згідно якої станом на 31 жовтня 2014 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені філії «Спецавтобаза ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» становила 553 519, 23 грн, з яких: 529 704, 67 грн - недоїмка, 23 814, 56 грн - пеня.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2015 року у справі №826/1401/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року, в задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконною та скасування вказаної вимоги відмовлено.
03 квітня 2015 року ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області, правонаступником якої є відповідач, винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-579-23, відповідно до якої станом на 31 березня 2015 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені філії «Києво-Святошинське дорожньо-експлуатаційне управління» ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» становила 851 954,70 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2015 року у справі №826/8489/15 (яка не оскаржувалась та набрала законної сили 18 серпня 2015 року) в задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконною та скасування вказаної вимоги відмовлено.
05 грудня 2014 року ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області, правонаступником якої є відповідач, винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-314-25, згідно якої станом на 30 листопада 2014 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені філії «Києво-Святошинське районне дорожнє управління» ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» становила 354 057,95 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року у справі №826/3612/15 (яка не оскаржувалась та набрала законної сили 15 травня 2015 року) в задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконною та скасування вказаної вимоги відмовлено.
Таким чином суди прийшли до висновку, що питання відповідності законодавству вимог про сплату боргу (недоїмки) від 05 листопада 2014 року №Ю-577-25, від 03 квітня 2015 року №Ю-579-23 та від 05 грудня 2014 року №Ю-314-25 вже було предметом судового розгляду в Окружному адміністративному суді міста Києва у справах №826/1401/15, №826/8489/15 та №826/3612/15.
Не погоджуючись же з діями Інспекції щодо нарахування його філіям заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також штрафу і пені за його несплату/несвоєчасну сплату, Підприємство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Так, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із даним позовом та розгляду справи судами попередніх інстанцій) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
За змістом положень пункту 6 частини 1 статті 3, частини 3 статті 11 КАС України адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах; кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України, статей 2 6 КАС України.
Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважать начебто певні дії суб`єкта владних повноважень впливають на їх правове становище. Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
У контексті наведеного слід зазначити, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку урегульовано положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464).
За змістом частин 2 - 4, 14 статті 25 Закону №2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.
Наведене дає підстави для висновку, що правові наслідки для платника єдиного внеску має не здійснення контролюючим органом арифметичних розрахунків недоїмки, штрафу або пені, а саме прийняття суб`єктом владних повноважень письмових вимоги та рішення.
Належним способом захисту в такому випадку, відповідно до вимог статей 105 162 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень), є визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень.
В той же час, як вже вказувалось в цій постанові та встановлено судами, Підприємство вже зверталось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовами про визнання незаконними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 05 листопада 2014 року №Ю-577-25, від 03 квітня 2015 року №Ю-579-23 та від 05 грудня 2014 року №Ю-314-25 й постановами цього суду від 16 квітня 2015 року, від 31 липня 2015 року та від 28 квітня 2015 року (які набрали законної сили) відповідно у справах №826/1401/15, №826/8489/15 та №826/3612/15 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
При цьому, у вказаних рішеннях суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку про неможливість застосування до оскаржуваних вимог контролюючого органу положень статті 12 Закону №2343, адже, зважаючи на передбачене Законом №2343 правове регулювання спірних правовідносин, заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника; боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій; за поточними ж зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Відтак право на оскарження нарахованої йому недоїмки з єдиного внеску за спірні періоди Підприємством вже було реалізовано.
Що ж до вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок сум заборгованості філій Підприємства зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, враховуючи, що борг зі сплати єдиного внеску за серпень 2011 рік та за весь попередній період до 31 серпня 2011 року є погашеним відповідно до частини 2 статті 14 Закону №2343 та враховуючи заборону на нарахування штрафних санкцій та пені за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до частини 4 статті 12 Закону №2343, то суди встановили, що вони фактично є похідними, а тому також не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене вище в сукупності, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, як і не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко