ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

м. Київ

справа №826/14557/17

адміністративне провадження №К/9901/3153/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача Саприкіної І. В.,

Суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (головуючий суддя Кузьменко А. І.) від 05 квітня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Мельничука В. П., суддів: Ісаєнко Ю. А., Лічевецького І. О.) від 08 листопада 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» до Кабінету Міністрів України, треті особи: Адміністрація Державної прикордонної служби України, Фонд державного майна України, про визнання протиправним та скасування розпорядження,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» (далі - ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), треті особи: Адміністрація Державної прикордонної служби України, Фонд державного майна України, в якому просило:

- визнати протиправним рішення КМУ щодо віднесення нежитлової будівлі санаторного корпусу (літера А-7) (реєстраційний номер 405479646107) по вул. Пролісковій, 8 у м. Моршині Львівської області до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби;

- скасувати розпорядження КМУ від 07 червня 2017 року № 376-р «Про віднесення нежитлової будівлі санаторного корпусу у м. Моршині до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби».

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 05 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року, у задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у січні 2019 року ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» звернулось до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» зазначило, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права і не дослідили належним чином усі обставини справи. За позицією скаржника, оскаржуване розпорядження КМУ прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (вчинення дій). Крім того, скаржник вказує, що об`єкт нерухомості будучи витребуваним із володіння позивача, не представляє собою цілісний майновий комплекс у сфері надання санаторних послуг.

Ухвалою від 06 лютого 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрив провадження у цій справі, а ухвалою від 04 березня 2020 року призначив її до розгляду.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

Як убачається з матеріалів справи, 07 червня 2017 року КМУ прийнято розпорядження № 376-р «Про віднесення нежитлової будівлі санаторного корпусу у м. Моршині до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби», яким нежитлову будівлю санаторного корпусу (літер А-7) (реєстраційний номер 405479646107) по вул. Пролісковій, 8, у м. Моршині Львівської області віднесено до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби.

Вважаючи протиправним вказане розпорядження, ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» звернулося до суду з даним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Судові рішення, ухвалені за результатом розгляду цього позову, є предметом касаційного перегляду в даній справі.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.

При ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що вимоги позивача є неправомірними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Згідно зі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 113 Конституції України КМУ є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання Конституції і законів України.

КМУ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Зазначені положення Конституції України кореспондують зі ст. 1 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» (далі - Закон № 3166-VI) та ст. 1 Закону України від 27 лютого 2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон № 794-VII), відповідно до яких систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є КМУ.

Згідно зі ст. 41, ч. 3 ст. 49 Закону № 794-VII КМУ спрямовує свою діяльність на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, Програми діяльності КМУ, схваленої Верховною Радою України.

Акти КМУ з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4 Закону України від 21 вересня 2006 року № 185-V «Про управління об`єктами державної власності» (далі - Закон № 185-V) управління об`єктами державної власності - здійснення КМУ та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Суб`єктом управління об`єктами державної власності є КМУ.

Згідно зі ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Приписами ч. 2, 3 ст. 326 ЦК України передбачено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Статтею 20 Закону № 794-VII визначено основні повноваження КМУ, одним з яких є здійснення відповідно до закону управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегування в установленому законом порядку окремих повноважень щодо управління зазначеними об`єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб`єктам господарювання; подання Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 09 грудня 2011 року № 4107-VI «Про Фонд державного майна України» (далі - Закон № 4107-VI) Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно зі ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За приписами ч. 1 ст. 319, ч. 2 ст. 328 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В підтвердження повноважень КМУ щодо передачі (віднесення) нежитлової будівлі є норма Закону України від 21 вересня 1999 року № 1075-XIV «Про правовий режим майна в Збройних Силах України» (далі - Закон № 1075-XIV).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1075-XIV вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України від 03 березня 1998 року № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» (далі - Закон № 147/98-ВР), належить до компетенції КМУ (…).

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Львівської області від 02 грудня 2013 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 травня 2014 року, у справі № 5015/2805/12 за позовом Стрийського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок», Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Виконавчого комітету Моршинської міської ради, Виконавчого комітету Стрийської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», Федерація професійних спілок України про визнання незаконними актів органу місцевого самоврядування, визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності, витребування із незаконного володіння нерухомого майна, визнання права власності, позов задоволено частково. Визнано право власності за державою в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка цілорічного використання, А-7, по вул. Проліскова, 8 у м. Моршин Львівської області. Витребувано із незаконного володіння ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» та ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» нерухоме майно: нежитлову будівлю - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7 по вул. Проліскова, 8 у м. Моршин Львівської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 23 липня 2014 року рішення Господарського суду Львівської області від 02 грудня 2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12 травня 2014 року залишено без змін.

З вказаних судових рішень вбачається, що за державою в особі Фонду державного майна України визнано право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7 по вул . Проліскова, 8 у м. Моршин Львівської області.

Отже, даний об`єкт нерухомого майна на підставі рішення суду був повернутий у власність держави, а тому, відповідно, механізм визначення суб`єкта управління об`єктами державної власності повинен здійснюватись згідно до Постанови КМУ від 07 жовтня 2015 року № 817 «Про затвердження Порядку визначення суб`єкта управління об`єктами, що повернуті у власність держави, та іншим майном, суб`єкт управління якого не визначений» (далі - Порядок № 817).

Порядок № 817 встановлює механізм визначення суб`єкта управління об`єктами державної власності, якому передаються повноваження щодо управління майном, що повернуте у власність держави, та іншим державним майном, суб`єкт управління якого невизначений, зокрема: майном загальносоюзних громадських об`єднань (організацій) колишнього Союзу РСР, яке розташоване на території України і повернуте у власність держави за рішенням суду, що набрало законної сили.

Згідно з п. 2 Порядку № 817 ініціатором визначення суб`єкта управління об`єктами державної власності можуть бути суб`єкти управління об`єктами державної власності, визначені ст. 4 Закону № 185-V.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 185-V об`єктами управління державної власності є: майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям; майно, яке передане державним господарським об`єднанням; корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави); державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та КМУ; державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію; державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій; державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук; безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.

Пунктом 3, 4, 5 Порядку № 817 передбачено, що ініціатор подає Мінекономрозвитку пропозицію щодо визначення його суб`єктом управління, до якої додаються: загальна характеристика майна, суб`єкт управління якого не визначений (місцезнаходження, цільове призначення, балансова вартість активів, загальна площа об`єктів нерухомості); пропозиції щодо шляхів подальшого використання майна; інформація щодо прогнозованої суми надходження коштів від приватизації майна (у разі коли уповноваженим органом визначається Фонд державного майна з метою подальшої приватизації); копія відповідного рішення суду, що набрало законної сили, у разі повернення майна у власність держави за рішенням суду.

Якщо майно повернуте за рішенням суду, що набрало законної сили, у власність держави в особі суб`єкта управління об`єктами державної власності, відповідний суб`єкт у місячний строк подає Мінекономрозвитку документи, визначені в абзаці другому цього пункту.

Мінекономрозвитку у місячний строк з дня подання документів, визначених п. 3 цього Порядку, звертається до суб`єктів управління об`єктами державної власності з метою отримання пропозицій щодо шляхів подальшого використання такого майна для виконання завдань, покладених на відповідний суб`єкт.

Мінекономрозвитку протягом місяця з дня надходження від ініціатора пропозицій щодо шляхів подальшого використання майна готує проект рішення КМУ, який погоджується із суб`єктом управління об`єктами державної власності, до сфери управління якого передбачається віднести майно, Мінфіном та Фондом державного майна.

Згідно зі п. 6 Порядку № 817 у разі відсутності протягом місяця пропозицій суб`єкта управління об`єктами державної власності, Мінекономрозвитку за результатами звернення відповідно до п. 4 цього Порядку готує за погодженням з Фондом державного майна та Мінфіном проект рішення КМУ про визначення суб`єктом управління: Фонду державного майна - у разі подальшої приватизації чи передачі в оренду майна (якщо законодавством не встановлено обмеження щодо приватизації чи передачі в оренду такого майна) або іншого суб`єкта управління об`єктами державної власності, сфера повноважень якого забезпечує цільове використання державного майна, що відповідно до законодавства не підлягає приватизації. У такому разі проект рішення КМУ погоджується із зазначеним суб`єктом.

У разі коли у позиціях заінтересованих суб`єктів управління об`єктами державної власності є розбіжності, Мінекономрозвитку в установленому законодавством порядку проводить узгоджувальні процедури для їх урегулювання.

З наявного в матеріалах справи листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 квітня 2017 року № 0.721-3534/0/6-17 вбачається, що остання звернулась до Міністра економічного розвитку і торгівлі щодо надання відповідного розпорядження щодо організації роботи з опрацювання проекту розпорядження КМУ «Про віднесення нерухомого майна в м. Моршин зі сфери управління Фонду державного майна України до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України» з подальшим направленням в установленому порядку на погодження.

Вказаним листом повідомлено про отримання згоди від Фонду державного майна України на передачу ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» із збереженням медичного профілю, як оздоровчого закладу матері й дитини, за адресою: м. Моршин, вул. Проліскова, 8 зі сфери управління Фонду державного майна України до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України.

12 квітня 2017 року Фонд державного майна України листом № 2046/0/2-17 повідомив Адміністрацію Державної прикордонної служби України, що погоджується з пропозицією щодо віднесення зазначеного майна до сфери управління останнього.

Міністерство економічного розвитку та торгівлі України на виконання Указу Президента України від 12 березня 2015 року № 140 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 лютого 2015 року «Про заходи щодо створення належної матеріально-технічно бази для лікування, реабілітації та оздоровлення військовослужбовців та інших осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечені її проведення, а також учасників бойових дій та інвалідів війни» і відповідно до вимог Порядку № 817 розробило та листом від 10 травня 2017 року № 3213-08/15147-03 направило на погодження Адміністрації державної прикордонної служби України, Фонду державного майна України, Міністерству фінансів України та Міністерству внутрішніх справ України проект розпорядження КМУ «Про віднесення нежитлової будівлі санаторного корпусу у м. Моршині до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби». В додаток до вказаного листа додано проект розпорядження та пояснювальна записка до вказаного проекту.

У пояснювальній записці до проекту розпорядження вказано, що метою розроблення цього проекту є віднесення нежитлової будівлі санаторного корпусу літер А-7 по вул. Пролісковій, 8 у м. Моршині Львівської області до сфери управління Адміністрації державної прикордонної служби України з метою забезпечення діяльності на базі зазначеного майна лікувального закладу для медичної реабілітації поранених і хворих із зони АТО, у тому числі військовослужбовців, учасників бойових дій та інших пільгових категорій.

Поряд з цим, відповідно до п. 5 параграфу 33 Регламенту КМУ проект акта КМУ підлягає обов`язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку.

Згідно за п. 1 параграфу 37 Регламенту КМУ передбачено, що розробник надсилає заінтересованому органу проект акта КМУ, завізований керівником органу, який є розробником, разом з пояснювальною запискою, а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів КМУ).

Відповідно до довідки про погодження проекту розпорядження КМУ зазначений проект погоджено без зауважень Міністерством фінансів України, Фондом державного майна України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Міністерством внутрішніх справ України та Міністерством юстиції України.

Крім того, за результатами проведеної правової експертизи Міністерством юстиції України від 19 травня 2017 року проект розпорядження погоджено без зауважень.

Отже, колегія суддів погоджується з твердженнями судів попередніх інстанцій, що на виконання вимог чинного законодавства проект розпорядження КМУ був погоджений з усіма зацікавленими сторонами.

Доводи скаржника про те, що об`єкт нерухомого майна, будучи витребуваним із володіння ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок», не представляє собою цілісний майновий комплекс у сфері надання санаторних послуг, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки вказане спростовуються наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (форма власності - державна в особі Адміністрації Державної прикордонної служби) від 20 липня 2017 року.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» безпідставно зазначає про порушення КМУ п. 2, 4 Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року № 1482, оскільки вказане положення визначає порядок безоплатної передачі об`єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном, об`єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), Національної академії наук, галузевих академій наук, інших установ та організацій, яким державне майно передано у безоплатне користування (далі - самоврядні організації), до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій.

В даному випадку оскаржуваним розпорядженням віднесено, а не передано до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7 по вул . Проліскова, 8 у м. Моршин Львівської області. Ототожнення скаржником цих двох понять «віднесення» та «передача» є безпідставним та необґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що розпорядження КМУ від 07 червня 2017 року № 376-р «Про віднесення нежитлової будівлі - санаторного корпусу у м. Моршині до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби» є правомірним та таким, що прийнято згідно вимог чинного законодавства України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому не можуть бути підставою для скасування відповідних судових рішень.

За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді А. А. Єзеров

С. М. Чиркін