ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 826/14653/17

адміністративне провадження № К/9901/28955/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.

суддів: Коваленко Н. В., Шарапи В. М.

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є. О., суддів: Коротких А. Ю., Федотова І. В. від 29.09.2020

у справі №826/14653/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державна комісія України по запасах корисних копалин,

про визнання протиправним та скасування наказу, скасування протоколу, визнання дозволу недійсним

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі також - позивач, ПАТ «Укрнафта») звернулося до суду із позовом до Державної служби геології та надр України (далі також - відповідач 1, Держгеонадра), Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія» (далі також - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державна комісія України по запасах корисних копалин (далі також - третя особа), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило:

- скасувати протокол Робочої групи Державної служби геології та надр України з розгляду протоколів Державної комісії України по запасах корисних копалин від 22.11.2016 № 50 щодо Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища, а саме в частині слів: «Щодо розгляду результатів державної експертизи матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ вуглеводневої сировини, виконаної ДКЗ: визнати висновки колегії ДКЗ стосовно об`єктів, розглянутих у протоколах № 3659 обґрунтованими. Схвалити протоколи ДЗК: протокол № 3659 із апробованими запасами вуглеводнів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища станом на 01.01.2016»;

- скасувати наказ Держгеонадра «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині пункту 4 додатка №1 щодо надання на 20 років спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку (далі також - ДПР) з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка) Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища ТОВ «Аркона Газ-Енергія» від 15.05.2017 № 217;

- визнати спеціальний дозвіл від 18.05.2017 № 4830, виданий ТОВ «Аркона Газ-Енергія» на геологічне вивчення нафтогазонасосних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка) Свистунківсько-Червонолуцького родовища, недійсним.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2020 позовні вимоги задоволено: скасовано протокол Робочої групи Державної служби геології та надр України з розгляду протоколів Державної комісії України по запасах корисних копалин №50 від 22.11.2016 щодо Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища, а саме в частині слів: «Щодо розгляду результатів державної експертизи матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ вуглеводневої сировини, виконаної ДКЗ: визнати висновки колегії ДКЗ стосовно об`єктів, розглянутих у протоколах №3659 обґрунтованими. Схвалити протоколи ДЗК: протокол №3659 із апробованими запасами вуглеводнів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища станом на 01.01.2016 року»; скасовано наказ Державної служби геології та надр України №217 від 15.05.2017 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині пункту 4 додатка №1 щодо надання на 20 років спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі ДПР з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка) Свистунківсько-Червонолуцького родовища ТОВ «Аркона Газ-Енергія»; визнано спеціальний дозвіл №4830 від 18.05.2017, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія» на геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка) Свистунківсько-Червонолуцького родовища, недійсним; стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 121,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України.

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія», Державної служби геології та надр України задоволено, скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2020 та ухвалено нове судове рішення, яким позов залишено без задоволення.

4. У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2020.

5. 04.11.2020 від відповідача 2 надійшли заперечення щодо відкриття касаційного провадження у справі та заява/клопотання про відмову у відкритті касаційного провадження.

6. Ухвалою Верховного Суду від 17.11.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

7. 30.11.2020 від третьої особи та 04.12.2020 від відповідача 1 до суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

8. 03.12.2020 від відповідача 2 надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.

9. 07.12.2020 від відповідача 2 до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

10. 11.12.2020 від відповідача 2 до Верховного Суду надійшла заява/клопотання, в якій просить прискорити розгляд касаційної скарги та постановити ухвалу про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що протоколом Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі також - ДКЗ) № 3659 від 28.09.2016 апробовано запаси корисних копалин Свистунківсько-Червонолуцького родовища.

12. Цим протоколом за наслідками розгляду матеріалів геолого-економічної оцінки запасів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища: визнано відповідне родовище підготовленим до геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки з продовженням видобування вуглеводнів (промислова розробка) (пункт 3.1); апробовано коефіцієнти вилучення вільного газу та конденсату (таблиця 3.4.1), запаси вільного газу (таблиця 3.4.2), запаси конденсату (таблиця 3.4.3), запаси супутніх вуглеводневих корисних компонентів у вільному газі (таблиця 3.4.4); відмічені початкові запаси і ресурси: вільного газу (таблиця 3.5.1), конденсату (таблиця 3.5.2), супутніх вуглеводневих корисних компонентів у вільному газі (таблиця 3.5.3).

13. Абзацом 2 пункту 3.6 протоколу ДКЗ № 3659 вирішено: «Згідно з наданим обґрунтуванням попередніх техніко-економічних розрахунків рентабельності розробки покладів визнати за доцільне об`єднати Свистунківську та Червонолуцьку нафтогазоносні ділянки в єдине Свистунківсько-Червонолуцьке родовище з метою зменшення економічного ризику розробки родовища».

14. Розгляд та введення в дію протоколу ДКЗ № 3659 відбулось на засіданні Робочої групи Держгеонадр 22.11.2016, що оформлено протоколом № 50.

15. 15.05.2017 Державною службою геології та надр України видано наказ № 217 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами», пунктом 4 додатка № 1 якого закріплено надання на 20 років спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі ДПР з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка) Свистунківсько-Червонолуцького родовища ТОВ «Аркона Газ-Енергія».

16. На підставі зазначеного наказу ТОВ «Аркона Газ-Енергія» видано спеціальний дозвіл № 4830 від 18.05.2017 на геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка) Свистунківсько- Червонолуцького родовища.

17. Такий спеціальний дозвіл ТОВ «Аркона Газ-Енергія» отримало без аукціону, за наслідками проведення апробації корисних копалин, що було затверджено протоколом ДКЗ № 3659.

18. Не погодившись з такими протоколом в частині, наказом в частині та дозволом, позивач звернувся до суду з позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

19. Позивач позовні вимоги обґрунтовував безпідставністю надання ТОВ «Аркона Газ-Енергія» спеціального дозволу на геологічне вивчення нафтогазонасосних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка) Свистунківсько-Червонолуцького родовища без проведення аукціону, оскільки, на думку позивача, визначені законом підстави для цього були відсутні через протиправність здійснення апробації корисних копалин на вказаному родовищі, затвердженої оскаржуваним протоколом Робочої групи Державної служби геології та надр України з розгляду протоколів Державної комісії України по запасах корисних копалин № 50 від 22.11.2016 щодо Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища.

20. Відповідачі заперечували щодо задоволення адміністративного позову з огляду на відсутність з боку відповідачів будь-яких порушень чинного законодавства у межах спірних правовідносин.

21. Третя особа заперечувала щодо задоволення позову з огляду на його необґрунтованість.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

22. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що ТОВ «Аркона Газ-Енергія» отримало оскаржуваний спеціальний дозвіл без аукціону на підставі підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615 саме за наслідками проведення апробації корисних копалин, що було затверджено протоколом ДКЗ № 3659. Червонолуцьке і Свистунківське родовища до 01.01.2017 обліковувались у Державному балансі запасів окремо, запаси Червонолуцького родовища вже були затверджені ДКЗ, а тому єдиною із двох вищезазначених ділянок надр, запаси якої підлягали апробації ДКЗ могла бути Свистунківська - саме щодо цього родовища заявник на отримання спеціального дозволу міг реалізувати право на отримання спеціального дозволу без аукціону. Для отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону ТОВ «Аркона Газ-Енергія» мало пройти декілька етапів державної експертизи, серед яких апробація є лише початковим етапом, а затвердження підрахунку (оцінки) запасів корисних копалину ДКЗ - останнім. Мотивуючи порушення прав позивача у спірних правовідносинах, суд першої інстанції вказав про наявність у позивача законного інтересу в отриманні спеціального дозволу з метою видобування вуглеводнів (промислову розробку) Червонолуцького родовищ.

23. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що затвердження апробації запасів певного родовища має ознаки акта індивідуальної дії, який впливає на умови використання родовища та є обов`язковим для суб`єктів, які використовують або планують використовувати родовище, та інших суб`єктів, яких стосується таке родовище, а тому протокол Робочої групи Держгеонадр з розгляду протоколів Державної комісії України по запасах корисних копалин № 50 від 22.11.2016 має ознаки рішення суб`єкта владних повноважень та може бути предметом оскарження в адміністративному суді. Підстави для залишення без розгляду позову в частині позовних вимог про скасування зазначеного протоколу відсутні, оскільки будь-яких доказів того, що позивач знав про існування цього протоколу до отримання листа відповідача від 28.20.2019 №21765/03/10-19 матеріали справи не містять. Обов`язок із видачі спеціального дозволу на користування надрами покладено саме на Державну службу геології та надр України. Такий спецдозвіл може бути виданий без проведення аукціону, а статус користувача надр не є обов`язковою вимогою для його отримання. Апробація прогнозних (перспективних) ресурсів корисних копалин є етапом геологічного вивчення нафтогазоносності надр, яким може бути завершена державна експертиза. Підпункт 1 пункту 8 Порядку № 615 передбачає дві самостійні виключні підстави надання дозволу без проведення аукціону при дотриманні чітко визначених умов, однією з яких є апробація запасів корисних копалин. Відсутність на момент прийняття оскаржуваного наказу протоколу ДКЗ про затвердження підрахунку запасів корисних копалин Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища Полтавської області не могло бути підставою для відмови у наданні ТОВ «Аркона-Газ Енергія» спеціального дозволу на користування надрами, оскільки такий обов`язок виник у ТОВ «Аркона-Газ Енергія» після отримання спеціального дозволу на користування надрами. У даному випадку має місце проведення першої оцінки запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, а не переоцінка запасів Червонолуцького родовища. На вказаній обставині наголошували також і суди у справі № 826/7627/18. Норми чинного законодавства не визначають обставини виявлення та окремого обліку запасів родовищ як підставу для неможливості їх подальшого об`єднання, розробки та апробації запасів як об`єднаного родовища. Не визначає законодавство також і будь-яких обмежень у використанні такого об`єднаного родовища у зв`язку із окремим обліком у минулому та різним рівнем проведених геологічних експертиз. На момент видання Держгеонадра оскаржуваного наказу від 15.05.2017 № 217 ПАТ «Укрнафта» вже майже 3 роки не мало спеціального дозволу на користування надрами Свистунківсько-Червонолуцької площі, тобто не було надрокористувачем вищевказаного родовища. При вирішенні цієї справи судом апеляційної інстанції, окрім іншого, враховані рішення судів у справі №826/7627/18 за адміністративним позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, ТОВ «Аркона-Газ Енергія», треті особи: ПАТ «Укрнафта», Національне антикорупційне бюро України, про визнання протиправним та скасування рішення. Для цілей вирішення даного спору встановлені судами обставини у вказаній справі відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України мають преюдиціальне значення, оскільки у ній беруть участь ті самі особи, що й у даній справі, з аналогічним предметом та подібними підставами позову.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ НА НЕЇ

24. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що таке постановлене не на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, без врахування підстав та предмету позову, із порушенням норм матеріального і процесуального права, що зумовило ухвалення незаконного судового рішення. Суд першої інстанції помилково відніс цю справу до категорії справ незначної складності. Судом першої інстанції обґрунтовано застосовано до спірних правовідносин, що є предметом судового розгляду у цій справі, останню релевантну практику Верховного Суду у справі №826/7696/18, однак суд апеляційної інстанції помилково не врахував таку. Натомість Шостим апеляційним адміністративним судом в оскаржуваній постанові безпідставно застосовано частину четверту статті 78 КАС України щодо преюдиційності справи №826/7627/18. Обставини видачі оскаржуваного наказу Держгеонадра та спецдозволу №4830 в інтересах ТОВ «Аркона Газ-Енергія» дійсно були предметом розгляду справи №826/7627/18, однак ПАТ «Укрнафта» у цій справі було лише третьою особою, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача та не могло довести свою позицію та аргументацію. Існують вагомі підстави та процесуальна необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у справі №826/7627/18. Судом апеляційної інстанції не враховано, що затверджені протоколом ДКЗ запаси корисних копалин Червонолуцького родовища, яке є частиною Свистунківсько-Червонолуцької площі, не могли бути переоцінені будь-якими зацікавленими надрокористувачами. Держгеонадра безпідставно допустило повторне вивчення відповідної ділянки надр іншим товариством ТОВ «Аркона Газ-Енергія», для чого надало йому відповідний спеціальний дозвіл. Такі дії суперечать змісту процедури затвердження запасів корисних копалин та є порушенням статті 39 Кодексу України про надра та пункту 1.1 Порядку державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 14.06.2013 № 263. Касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки правозастосовча практика Верховного Суду, зокрема у справах №826/7696/18 та №826/7627/18, свідчить про наявність двох взаємовиключних підходів до оцінки законності видачі спецдозволів поза конкурсом на підставі процедури апробації, здійсненої особою, яка не мала спеціального дозволу на використання надр. Дії відповідача 1, пов`язані з прийняттям рішення (наказу) про надання спеціального дозволу на користування надрами Свистунківсько-Червонолуцького родовища без проведення аукціону, призвели до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Антиконкурентними вбачаються також дії відповідача 1, якими санкціоновано два окремих родовища, що знаходилися на різних ступенях геологічного вивчення та підготовленості до промислового видобування. ПАТ «Укрнафта» вважає юридично неспроможним наступний висновок Шостого апеляційного адміністративного суду, викладений в оскаржуваному рішенні: «Водночас, для цілей вирішення спору у даній справі, суд не втручається у доцільність визначення у законодавстві можливості надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону саме за результатами здійсненої апробації запасів корисних копалин, а не за результатами їх затвердження ДКЗ.». Необґрунтованим також вважає наступне твердження Шостого апеляційного адміністративного суду, викладене в оскаржуваній постанові: «Питання ж доцільності об`єднання Червонолуцького і Свистунківського родовищ, з огляду на принцип розподілу влади, виходить за межі компетенції адміністративного суду». ПАТ «Укрнафта» вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанцій Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615, Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 № 865, Інструкції про зміст, оформлення та порядок подання в ДКЗ України матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ нафти і газу, затвердженої наказом ДКЗ України № 120 від 18.10.1999. У мотивувальній частині оскаржуваної постанови від 29.09.2020 Шостим апеляційним адміністративним судом зазначено: «Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав». З огляду на наведене Шостий апеляційний адміністративний суд за своїм внутрішнім переконанням мав намір винести законне і обґрунтоване рішення, яким би у задоволенні апеляційних скарг відповідачів було б відмовлено, про що й безпосередньо зазначив в оскаржуваній постанові, але в резолютивній частині з невідомих причин (ймовірно, враховуючи наявний зовнішній вплив на колегію суддів) відступив від своєї ж позиції та апеляційні скарги безпідставно задовольнив.

25. У відзиві на касаційну скаргу відповідач 1 заперечує щодо задоволення такої, посилаючись на те, що судом першої інстанції здійснено помилкове посилання на постанову Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №826/7696/18. Дія спецдозволу №2501, наданого ПАТ «Укрнафта», закінчилась 20.07.2014. Останнє рішення Держгеонадр про відмову у наданні ПАТ «Укрнафта» спецдозволу на користування надрами Червонолуцького родовища було прийняте 25.05.2016. Позивач погодився з діями відповідача 1 щодо повернення та залишення без задоволення заяв ПАТ «Укрнафта» про надання спеціального дозволу на користування надрами (видобування вуглеводнів) Червонолуцького родовища. Безпідставним є твердження про те, що ПАТ «Укрнафата» здійснила всі необхідні дії щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами Червонолуцького родовища без проведення аукціону, а також порушене право позивача на отримання спецдозволу на користування надрами Червонолуцького родовища, що є частиною Свистунівського-Червонолуцького родовища, оскільки позивач звертався із заявами про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведенння аукціону лише Червонолуцького родовища. ПАТ «Укрнафта» не має жодного пріоритетного права на надання саме йому спецдозволу на користування надрами Червонолуцького родовища, так як станом на дату розгляду справи закінчився строк, передбачений пунктом 8 Порядку №615 для подання заяви на одержання спеціального дозволу без проведення аукціону (протокол ДКЗ від 21.12.2010); є чинне рішення Держгеонадр про відмову в наданні ПАТ «Укрнафта» спецдозволів на користування надрами Червонолуцького родовища; дія спецдозволу ПАТ «Укрнафта» на користування надрами Свистунківського-Червонолуцького родовища закінчилась більш ніж п`ять років тому. Таким чином, видання Наказу № 217 та надання Спецдозволу № 4830 ТОВ «Аркона Газ-Енергія» на користування надрами Свистунківського-Червонолуцького конденсатного родовища жодним чином не порушує права та обов`язки ПАТ «Укрнафта». Апробація прогнозних (перспективних) ресурсів корисних копалин є етапом геологічного вивчення нафтогазоносності надр, яким може бути завершена державна експертиза. В силу приписів Порядку №615, Інструкції № 120 передбачене обов`язкове подальше затвердження в ДКЗ запасів корисних копалин. Протокол Робочої групи Державної служби геології та надр України з розгляду протоколів Державної комісії України по запасах корисних копалин слугує для документування управлінської інформації, а тому не відноситься ні до нормативно-правового акта, ні до індивідуального акта, тобто рішення суб`єкта господарювання, а тому не підлягає оскарженню та не може бути скасований рішенням суду. ТОВ «Аркона Газ-Енергія» виконало необхідні дії шляхом укладення відповідних угод та виконання умов цих договорів в межах проведення геолого-економічної оцінки надр Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища відповідно до вимог Положення № 865, яка проводилась вперше.

26. Третя особа у відзиві на касаційну скаргу в обґрунтування своєї позиції посилалась на те, що протягом дії спеціальних дозволів на користування надрами №1165, №1166 ВАТ «Укрнафта» не подавало на державну експертизу та оцінку запасів корисних копалин запаси вуглеводнів Свистунківського та Червонолуцького родовищ в установленому порядку, натомість не виконавши мети спеціальних дозволів, враховуючи неможливість продовження їх дії чи отримання нових спеціальних дозволів на інший вид користування надрами (промислову розробку), ВАТ «Укрнафта» подала заяву на отримання нового спеціального дозволу, змінивши назву і розмір площі нафтогазоносних надр, а саме - на Свистунківсько-Червонолуцьку площу (площа 96 км2). Таким чином, ВАТ «Укрнафта» сама визнала доцільність об`єднання об`єктів вивчення в один об`єкт надрокористування. За результатами обгрунтування геолого-економічної оцінки Свистунківсько-Червонолуцької площі визнано за доцільне об`єднати Свистунківське та Червонолуцьке родовища згідно з техніко-економічними показниками. Предметом спору у справі № 826/7696/18 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро-Консалтінг» про визнання протиправним та скасування наказу, визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами є прийняття Держгеонадра наказу від 09.01.2018 № 08, на підставі якого ТОВ «Петро-Консалтинг» був наданий спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування літієвих руд Шевченківського родовища, в той час як ТОВ «Аркона Газ-Енергія» надано спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення надр, у тому числі ДПР з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ). У постанові Верховного Суду у справі № 826/7627/18 встановлена правомірність надання відповідачу 2 спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону.

27. У відзиві на касаційну скаргу відповідач 2 зазначив, що в ухвалі від 17.11.2020 касаційним адміністративним судом встановлено існування обставин для відкриття касаційного провадження у справі №826/14653/17 лише з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Нічим не обґрунтоване та безпідставне лише тільки бажання ПАТ «Укрнафта» не може бути підставою для перегляду в касаційному порядку судового рішення у справі №826/14653/17 та тим самим скаржник не вправі домагатися перегляду судом касаційної інстанції уже існуючого у спірних правовідносинах правового висновку Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №826/7627/18. В решті доводів позивач на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій у справі №826/14653/17 обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України. Позивач не надав аргументів, яке право ПАТ «Укрнафта» нібито було порушено після спливу 3 років з дати закінчення строку дії спецдозволу №2501 і в чому суть порушення цього права у зв`язку з видачею ТОВ «Аркона Газ-Енергія» спецдозволу №4830.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), згідно з якою суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

29. Щодо доводів відповідача 2 про помилкове відкриття Верховним Судом касаційного провадження у даній справі колегія суддів зазначає наступне.

30. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 17.11.2020 у цій справі вбачається, що перевіривши відповідність касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.

31. Так, зокрема, Судом встановлено, що ПАТ «Укрнафта» у касаційній скарзі посилається на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки правозастосовча практика Верховного Суду, зокрема у справах №826/7696/18 та №826/7627/18, свідчить про наявність двох взаємовиключних підходів до оцінки законності видачі спецдозволів поза конкурсом на підставі процедури апробації, здійсненої особою, яка не мала спеціального дозволу на використання надр.

32. При цьому у касаційній скарзі позивач посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 16.04.2020 у справі № 826/7696/18, відповідно до якої спеціальний дозвіл на користування корисними копалинами визнано недійсним.

33. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що питання відповідності позиції суду апеляційної інстанції вищезазначеному висновку Верховного Суду, потребує ретельної перевірки, яку не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, а тому проаналізувавши підставу, на якій подано касаційну скаргу у цій справі, колегія суддів визначила доцільним здійснити касаційний перегляд постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі № 826/14653/17, оскільки наведені доводи вказують на існування обставин, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, і є підставою для відкриття касаційного провадження.

34. Згідно з підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

35. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

36. Враховуючи наведені вище обставини, встановлені Судом під час ухвалення рішення про відкриття касаційного провадження у цій справі та наведене правове регулювання, постановляючи ухвалу від 17.11.2020 Суд встановив наявність підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі.

37. Водночас колегія суддів зауважує, що ухвала про відкриття касаційного провадження у цій справі набрала законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

38. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про помилкове віднесення судом першої інстанції цієї справи до категорії справ незначної складності, колегія суддів зазначає наступне.

39. Частиною третьою статті 257 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

40. Згідно з пунктом 10 частин шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

41. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 КАС України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

42. Зважаючи на те, що дана справа не належить до категорії справ, що розглядаються виключно в порядку загального позовного провадження, а також з огляду на те, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2019 постановлено перейти до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання, колегія суддів зауважує, що віднесення судом першої інстанції первісно цієї справи до справ незначної складності не вплинуло на всебічність і повноту судового розгляду.

43. Водночас колегія суддів звертає увагу, що позивачем не подавалась апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції з наведеної підстави.

44. Відповідно до статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

45. Пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

46. За правилами статті 17 КАС України у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

47. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

48. Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час звернення позивача до суду з позовом належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

49. Наведене узгоджується й з положеннями статей 2 4 19 КАС України у чинній редакції, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

50. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

51. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 3 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

52. Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 50 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

53. Аналогічні положення закріплені у пункті 9 частини першої статті 4 та у частинах четвертій, п`ятій статті 46 КАС України у чинній редакції.

54. Згідно з частиною третьою статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

55. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина 7 статті 48 КАС України).

56. З аналізу статті 48 КАС України вбачається, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.

57. Відповідно до частин першої та третьої статті 354 КАС України (тут і далі також - у чинній редакції) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу

58. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

59. Зважаючи на наведені вище положення законодавства, враховуючи те, що позивачем у цій справі є ПАТ «Укрнафта», яким заявлені наступні позовні вимоги: скасувати протокол Робочої групи Державної служби геології та надр України з розгляду протоколів Державної комісії України по запасах корисних копалин від 22.11.2016 № 50 щодо Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища, а саме в частині слів: «Щодо розгляду результатів державної експертизи матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ вуглеводневої сировини, виконаної ДКЗ: визнати висновки колегії ДКЗ стосовно об`єктів, розглянутих у протоколах № 3659 обґрунтованими. Схвалити протоколи ДЗК: протокол № 3659 із апробованими запасами вуглеводнів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища станом на 01.01.2016»; скасувати наказ Держгеонадра «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині пункту 4 додатка №1 щодо надання на 20 років спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку (далі також - ДПР) з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка) Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища ТОВ «Аркона Газ-Енергія» від 15.05.2017 № 217; визнати спеціальний дозвіл від 18.05.2017 № 4830, виданий ТОВ «Аркона Газ-Енергія» на геологічне вивчення нафтогазонасосних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка) Свистунківсько-Червонолуцького родовища, недійсним, колегія суддів дійшла висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія» не є належним відповідачем у цій справі (так як таким може бути у цьому випадку лише суб`єкт владних повноважень), а тому провадження у справі в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія» підлягає закриттю.

60. Водночас колегія суддів зазначає, що наведені висновки суду касаційної інстанції не впливають на повноту та об`єктивність розгляду справи Верховним Судом, оскільки позовні вимоги ПАТ «Укрнафта» фактично не заявлені до ТзОВ «Аркона Газ-Енергія».

61. Враховуючи відсутність вимог до ТзОВ «Аркона Газ-Енергія», тобто відсутній безпосередній спір між позивачем та відповідачем 2, суд касаційної інстанції, закриваючи провадження у справі, не роз`яснює, до юрисдикції якого суду може належати спір.

62. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

63. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

64. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

65. Відповідно до статті 3 Кодексу України про надра (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

66. Статтею 2 Кодексу України про надра передбачено, що його завданням є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

67. Статтями 1 5 Кодексу України про надра встановлено, що надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

68. Статтею 15 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у постійне або тимчасове користування. Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено. Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.

69. Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (частина перша статті 19 Кодексу України про надра).

70. Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності нафтогазової галузі України та регулювання відносин, пов`язаних з особливостями користування нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та використанням нафти, газу та продуктів їх переробки з метою забезпечення енергетичної безпеки України, розвитку конкурентних відносин у нафтогазовій галузі, захисту прав усіх суб`єктів відносин, що виникають у зв`язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою родовищ нафти і газу, переробкою нафти і газу, зберіганням, транспортуванням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, споживачів нафти і газу та працівників галузі визначає Закон України «Про нафту і газ» від 12.07.2001 №2665-III (далі також - Закон №2665-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

71. Відповідно до статті 2 Закону № 2665-ІІІ дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у зв`язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою родовищ нафти і газу, зберіганням, транспортуванням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, незалежно від форм власності господарюючих суб`єктів - учасників таких відносин.

72. Частиною першою статті 11 Закону №2665-ІІІ передбачено, що користування нафтогазоносними надрами, пошук і розвідка родовищ нафти і газу, їх експлуатація, спорудження та експлуатація підземних сховищ для зберігання нафти і газу здійснюються лише за наявності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, що надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, на умовах, визначених чинним законодавством.

73. Згідно із статтею 14 Закону № 2665-ІІІ спеціальні дозволи на користування нафтогазоносними надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

74. Аналогічне положення закріплене у статті 16 Кодексу України про надра.

75. Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін визначає Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (далі також - Порядок №615, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

76. Згідно з положеннями пункту 2 вказаного Порядку дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, Держгеонадрами, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

77. Відповідно до частини першої статті 37 Кодексу України про надра геологічне вивчення надр здійснюється з метою одержання даних про геологічну будову надр, процеси, які відбуваються в них, виявлення і оцінки корисних копалин, вивчення закономірностей їх формування і розміщення, з`ясування гірничо-технічних та інших умов розробки родовищ корисних копалин і використання надр для цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин.

78. Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про нафту і газ» геологічне вивчення нафтогазоносності надр - це комплекс робіт (геологічне знімання, геофізичні, геохімічні, аерокосмогеологічні дослідження, прямі пошуки, буріння і випробування свердловин, дослідно-промислова розробка, науково-дослідні і тематичні роботи, їх аналіз та узагальнення), що проводяться з метою вивчення геологічної будови і нафтогазоносності надр на певній території.

79. Відповідно до пункту 3 Порядку № 615 на кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки надається окремий дозвіл. Одному заявникові може надаватися дозвіл на видобування одного виду корисних копалин з кількох близько розташованих родовищ, якщо доцільність їх спільної розробки підтверджується відповідним рішенням Державної комісії України по запасах корисних копалин. У межах однієї ділянки надр можуть проводитися роботи з геологічного вивчення та видобування різних за видом корисних копалин за кількома дозволами. При цьому в угоді на користування надрами визначаються просторові межі кожного виду корисної копалини. Використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, здійснюється надрокористувачами у порядку, встановленому законодавством.

80. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення у цій справі, суд апеляційної інстанції, посилаючись на частину п`яту статті 242 КАС України та частину шосту статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», врахував висловлені у постанові від 15.10.2019 у справі №826/7627/18 правові висновки.

81. Позивач у касаційній скарзі зазначає, що такі дії суду апеляційної інстанції свідчать про порушення ним норм процесуального права.

82. Надаючи оцінку даним доводам позивача, вирішуючи питання щодо подібності правовідносин у цій справі та справі №826/7627/18, колегія суддів звертається до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду.

83. Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду міститься висновок, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).

84. При цьому, під судовими рішеннями у подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц, пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19).

85. Колегія суддів зауважує, що предметом спору справі № 826/7627/18 було визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України № 217 від 15.05.2017 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині пункту 4 додатка №1 щодо надання на 20 років ТОВ «Аркона Газ - Енергія» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) Свистунківсько-Червонолуцького родовища, та визнання недійсним спеціального дозволу від 18.05.2017 № 4830, виданого Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ - Енергія» на геологічне вивчення нафтогазонасосних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) Свистунківсько - Червонолуцького родовища, що є предметом спору і у цій справі.

86. Щодо суб`єктного складу учасників відносин, то колегія суддів зауважує, що у справі №826/7627/18 такими були: позивач - заступник Генерального прокурора України в інтересах держави; відповідачі: Державна служба геології та надр України, ТзОВ «Аркона-Газ Енергія», треті особи: ПАТ «Укрнафта» та Національне антикорупційне бюро України.

87. У цій справі учасниками справи є: позивач - ПАТ «Укрнафта»; відповідачі: Державна служба геології та надр України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна комісія України по запасах корисних копалин.

88. Щодо умов застосування правових норм до спірних правовідносин, то колегія суддів зазначає, що у обидвох справах одні і ті ж час, місце, підстави виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин.

89. Колегія суддів враховує, що у справі №826/14653/17 наявна позовна вимога скасувати протокол Робочої групи Державної служби геології та надр України з розгляду протоколів Державної комісії України по запасах корисних копалин від 22.11.2016 № 50 щодо Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища, а саме в частині слів: «Щодо розгляду результатів державної експертизи матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ вуглеводневої сировини, виконаної ДКЗ: визнати висновки колегії ДКЗ стосовно об`єктів, розглянутих у протоколах № 3659 обґрунтованими. Схвалити протоколи ДЗК: протокол № 3659 із апробованими запасами вуглеводнів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища станом на 01.01.2016, яка не була предметом розгляду у справі №826/7627/18, та наявність інших підстав позову, однак зауважує, що ці обставини у цьому випадку не впливають на подібність правовідносин, що склалися у справі №826/14653/17 та у справі №826/7627/18.

90. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

91. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо необхідності врахування під час розгляду цієї справи висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.10.2019 у справі №826/7627/18.

92. Так, зокрема, Верховний Суд у постанові від 15.10.2019 у справі №826/7627/18 зазначив наступне:

«Відповідно до пункту 4 Порядку №615 спецдозвіл на видобування корисних копалин (промислову розробку їх родовищ) надається після проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин в установленому порядку чи апробації прогнозних (перспективних) ресурсів корисних копалин ДКЗ за умови подальшого затвердження нею таких запасів.

Отже цей пункт передбачає дві альтернативні підстави надання дозволу при дотриманні окремих складових умов надання дозволу.

Порядок № 615 не надає визначення терміну «апробація», а лише визначає його як одну з підстав для отримання спецдозволу на користування надрами з імперативним обов`язком надрокористувача затвердити підрахунок запасів корисних копалин на ньому.

Інструкція про зміст, оформлення та порядок подання в Державну комісію України по запасах корисних копалин України матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ нафти і газу, затверджена наказом ДКЗ України № 120 від 18.10.1999 (надалі - Інструкція 120 ) також не визначає терміну «апробація».

Водночас пункт 10.1 Інструкції № 120 передбачає, що за замовленням користувачів надр ДКЗ проводить експертизу матеріалів попередніх і початкових ГЕО об`єктів геологорозвідувальних робіт на нафту і газ для визначення достовірності і апробації запасів (ресурсів) вуглеводнів, промислового значення родовищ (покладів), доцільності проведення подальших робіт, включаючи дослідно-промислову розробку.

Згідно із пунктом 1.4 Інструкції № 120, в залежності від вивченості і підготовленості до промислового освоєння запасів нафти і газу їх державна експертиза та оцінка можуть завершуватися, у тому числі, апробацією запасів вуглеводнів попередньо розвіданих родовищ для визначення їх промислового значення.

Таким чином, за змістом перелічених норм, апробація надрокористувачем прогнозних (перспективних) ресурсів корисних копалин є етапом геологічного вивчення нафтогазоносності надр, яким може бути завершена державна експертиза. В силу приписів Порядку №615, Інструкції № 120 передбачене обов`язкове подальше затвердження в ДКЗ запасів корисних копалин.

Підпунктом 1 пункту 8 Порядку № 615 встановлено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ, та подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів, а також видобування корисних копалин (для нафтогазоносних надр на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом трьох років, а в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України - десяти років з моменту надання дозволу.

Отже, підпункт 1, пункту 8 Порядку № 615 передбачає дві самостійні виключні підстави надання дозволу без проведення аукціону при дотриманні чітко визначених складових умов кожної з підстав.

За такого правового регулювання та встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відсутність на момент прийняття оскаржуваного наказу протоколу ДКЗ про затвердження підрахунку запасів корисних копалин Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища Полтавської області не могло бути підставою для відмови у наданні ТОВ «Аркона-Газ Енергія» спеціального дозволу на користування надрами, оскільки такий обов`язок виник у 2-го Відповідача після отримання спеціального дозволу на користування надрами».

93. Наведені у касаційній скарзі доводи щодо відступлення від висновків щодо застосування норм права, викладених у наведеній постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №826/7627/18 (згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України такі є самостійною підставою для касаційного провадження) не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом, а тому колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначених висновків.

94. Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, обов`язок ТОВ «Аркона-Газ Енергія» затвердити запаси вуглеводнів ДКЗ України протягом трьох років з моменту отримання дозволу передбачений протоколом ДКЗ № 3659 від 28.09.2016 та спеціальним дозволом на користування надрами № 4830 від 18.05.2017. Між Державною службою геології та надр України та ТОВ «Аркона-Газ Енергія» 18.05.2017 укладено угоду № 4830 про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ). Відповідно до пункту 5 Програми робіт з геологічного вивчення (додаток 2 до Угоди) затвердження запасів вуглеводнів по Свистунківсько-Червонолуцькому газоконденсатному родовищу передбачене на ІІ-ІІІ квартал 2020 року.

95. Зважаючи на висновки, сформовані Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі №826/7627/18, та встановлені у цій справі обставини, колегія суддів зауважує, що на підставі вказаного положення підпункту 1 пункту 8 Порядку №615 у Держгеонадра не виникає законодавчого обов`язку вимагати у заявника документи, що засвідчують затвердження підрахунку запасів корисних копалин, так як така особа повинна здійснити їх затвердження у ДКЗ протягом трьох років з моменту надання дозволу.

96. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, про безпідставне посилання Шостого апеляційного адміністративного суду в оскаржуваній постанові на частину четверту статті 78 КАС України щодо преюдиційності справи №826/7627/18 з огляду на наступне.

97. Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

98. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

99. Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

100. Водночас передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

101. У даному контексті колегія суддів враховує суб`єктний склад учасників обидвох справ та їх предмети спору.

102. Також колегія суддів враховує, що ПАТ «Укрнафта» у справі №826/7627/18 було у статусі третьої особи, що не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору, на чому наголошує позивач у касаційній скарзі.

103. Водночас, як вбачається із постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №826/7627/18, довід ПАТ «Укрнафта», що запаси Свистунківсько-Червонолуцького родовища, апробовані другим відповідачем станом на 01.01.2016, включають в себе запаси Червонолуцького родовища, які підраховано за власні кошти ПАТ «Укрнафта» та затверджено ДКЗ у 2010 році, а отже протоколом ДКЗ №3659 від 28.09.2016 про апробацію запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища було безпідставно переоцінено запаси Червонолуцького родовища, що законом не допускається, враховані судами під час постановлення оскаржуваних рішень. Верховний Суд у цій постанові також зазначив, що на спростування доводів скаржників, судами встановлено, що запаси Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища Полтавської області апробовані та вперше подана геолого-економічна оцінка запасів зазначеного родовища. Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що була проведена вперше оцінка Свистунківсько-Червонолуцького родовища, а не переоцінка запасів Червонолуцького родовища.

104. Колегія суддів зауважує, що та обставина, що у даному випадку має місце проведення першої оцінки запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, а не переоцінка запасів Червонолуцького родовища Шостим апеляційним адмінстративним судом встановлена безпосередньо під час розгляду цієї справи та таким зазначено, що на вказаній обставині наголошували також і суди у справі №826/7627/18.

105. З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи дана обставина встановлена безпосередньо.

106. При цьому колегія суддів звертає увагу, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права, а тому колегія суддів відхиляє відповідні доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, оскільки такі спрямовані на переоцінку доказів у справі та не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

107. Суд зазначає, що у постанові від 15.10.2019 у справі №826/7627/18 колегія суддів дійшла висновку, що Державною службою геології та надр України правомірно видано ТОВ «Аркона-Газ Енергія» спеціальний дозвіл на користування надрами без проведення аукціону з підстав здійснення останнім за власні кошти апробації в ДКЗ, наявності погодження Міністерства екології та природних ресурсів України та Полтавської обласної ради та за умови затвердження суб`єктом господарювання підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом трьох років. Надання дозволу за умов подання ТОВ «Аркона-Газ Енергія» повного комплекту передбачених законом документів та за наявності передбачених нормативним актом підстав відповідає вимогам чинного законодавства.

108. Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі про неврахування судом апеляційної інстанції того факту, що затверджені протоколом ДКЗ запаси корисних копалин Червонолуцького родовища, яке є частиною Свистунківсько-Червонолуцької площі, не могли бути переоцінені будь-якими зацікавленими надрокористувачами, а тому Держгеонадра безпідставно допустило повторне вивчення відповідної ділянки надр іншим товариством ТОВ «Аркона Газ-Енергія», що суперечить статті 39 Кодексу України про надра та пункту 1.1 Порядку державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 14.06.2013 №263, (далі також - Порядок № 263, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

109. Відповідно до статті 39 Кодексу України про надра роботи і дослідження, пов`язані з геологічним вивченням надр, підлягають обов`язковій державній реєстрації та обліку з метою узагальнення і максимального використання результатів вивчення надр, а також запобігання дублюванню зазначених робіт. Державну реєстрацію та облік робіт і досліджень, пов`язаних з геологічним вивченням надр, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Порядок розпорядження геологічною інформацією встановлюється Кабінетом Міністрів України.

110. Пунктом 1.1 Порядку №263 передбачено, що цей Порядок установлює єдину процедуру державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр (далі - РДГВН), з метою запобігання їх дублюванню при подальшому вивченні геологічної будови надр, виявленні та оцінці запасів і якості корисних копалин, дослідженні екологічного стану геологічного середовища, з`ясуванні гірничотехнічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовищ корисних копалин і використання надр для цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин. Державна реєстрація РДГВН - офіційне свідчення про доцільність здійснення певних видів і обсягів робіт, які спрямовані на збільшення повноти геологічної, гідрогеологічної, інженерно-геологічної, геофізичної, еколого-геологічної та геохімічної вивченості надр.

111. Як встановлено судом апеляційної інстанції, у даному випадку має місце проведення першої оцінки запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, а не переоцінка запасів Червонолуцького родовища; на вказаній обставині наголошували також і суди у справі № 826/7627/18, а тому колегія суддів погоджується із висновком Шостого апеляційного адміністративного суду, що обставини здійснення ПАТ «Укрнафта» у 2010 році детальної геолого-економічної оцінки запасів Червонолуцького родовища, жодним чином не є перешкодою для проведення геолого-економічної оцінки Свистунківсько-Червонолуцького родовища іншими особами та не «бронює» за ПАТ «Укрнафта» безстрокове та безальтернативне право розробки Червонолуцького родовища.

112. Також колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що норми чинного законодавства не визначають обставини виявлення та окремого обліку запасів родовищ як підставу для неможливості їх подальшого об`єднання, розробки та апробації запасів як об`єднаного родовища; не визначає законодавство також і будь-яких обмежень у використанні такого об`єднаного родовища у зв`язку із окремим обліком у минулому та різним рівнем проведених геологічних експертиз.

113. При оцінці доводу позивача щодо неправильності висновку суду апеляційної інстанції про протиправність об`єднання Червонолуцького і Свистунківського родовищ колегія суддів виходить з того, що позивачем не зазначено, які норми права не застосував чи неправильно застосував суд, відхиляючи його доводи з цього питання. Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що компетенція суду обмежена частиною другою статті 2 КАС України, при цьому такого критерію як доцільність вказана стаття не містить, а тому питання доцільності об`єднання Червонолуцького і Свистунківського родовищ з огляду на принцип розподілу влади, виходить за межі компетенції адміністративного суду, а тому відхиляє відповідні доводи позивача, викладені у касаційній скарзі.

114. З огляду на наведене колегія суддів також відхиляє доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, що дії відповідача 1, пов`язані з прийняттям рішення (наказу) про надання спеціального дозволу на користування надрами Свистунківсько-Червонолуцького родовища без проведення аукціону, призвели до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції, а також, що антиконкурентними вбачаються і дії відповідача 1, якими санкціоновано два окремих родовища, що знаходилися на різних ступенях геологічного вивчення та підготовленості до промислового видобування. Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що питання вчинення Держгеонадра антиконкурентних дій, є компетенцією органів, які здійснюють нагляд за дотриманням законодавства у сфері захисту економічної конкуренції.

115. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин, що є предметом судового розгляду у цій справі, останню релевантну практику Верховного Суду у справі №826/7696/18, однак суд апеляційної інстанції помилково не врахував таку, колегія суддів зазначає наступне.

116. Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827, літієві руди відносяться до рідкіснометалевих та рідкісноземельних металічних руд, а не до горючих корисних копалин, до яких відносяться нафта і газ.

117. Верховний Суд у постанові від 16.04.2020 у справі №826/7696/18, враховуючи обставини цієї справи, зокрема те, що предметом її спору було прийняття Держгеонадра наказу від 09.01.2018 №08, на підставі якого ТОВ «Петро-Консалтінг» наданий спеціальний дозвіл на користування надрами №6255 від 21.02.2018, а саме на видобування літієвих руд Шевченківського родовища, які відносяться до рідкіснометалевих та рідкісноземельних металічних руд, а не до горючих корисних копалин, до яких відносяться нафта і газ, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин другу підставу, передбачену підпунктом 1 пункту 8 Порядку №615, а саме, що стосується надання спеціального дозволу без проведення аукціону для нафтогазоносних надр на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу, на підставі апробації і без затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ до моменту отримання спеціального дозволу. Також Суд вважав переконливими доводи касаційної скарги про те, що наданий протокол ДКЗ від 02.11.2017 №4152-ДСК не може розцінюватися як підрахунок запасів корисних копалин, оскільки відповідно до його змісту колегія ДКЗ постановила апробувати попередньо розвідані запаси літієвих руд і оксиду літію Шевченківського родовища. ТОВ «Петро-Консалтінг» придбано право користування геологічною інформацією на підставі договору купівлі-продажу від 29.08.2017 року №90/11. Крім того, згідно з пунктом 3.7 цей протокол вважається доповненням до протоколу ДКЗ СРСР від 28.10.1988 №10525, яким затверджено запаси Шевченківського родовища. Однак з огляду на положення підпункту 1 пункту 8 Порядку №615 протокол ДКЗ СРСР від 28.10.1988 не може взагалі розглядатися як документ, що дає право на отримання спеціального дозволу без проведення аукціону, оскільки ці підрахунки були здійснені не ТОВ «Петро-Консалтінг» і не за його власні кошти. Більше того, документи на отримання спеціального дозволу повинні подаватися не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.

118. З огляду на викладене, враховуючи, що у цій справі предметом спору є, зокрема, скасування наказу, на підставі якого ТОВ «Аркона Газ-Енергія видано спеціальний дозвіл на геологічне вивчення нафтогазонасосних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку з подальшим видобуванням нафти, газу (промислову розробку) Свистунківсько-Червонолуцького родовища, та визнання такого дозволу недійсним, а у справі №826/7696/18 - визнання протиправним і скасування наказу, на підставі якого ТОВ «Петро-Консалтінг» був наданий спеціальний дозвіл на користування надрами, а саме на видобування літієвих руд Шевченківського родовища, та визнання його недійсним; у межах цієї справи суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин другу підставу, передбачену підпунктом 1 пункту 8 Порядку №615, натомість у межах справи №826/7696/18 з урахуванням її обставин (наведених у попередньому пункті цієї постанови), які не є тотожними до тих, які склалися у цій справі, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що обставини, що виникли у межах спірних правовідносин, не є подібними до тих, які суди встановили під час розгляду справи №826/7696/18, та відхиляє відповідні доводи касаційної скарги.

119. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

120. Зважаючи на наведене, касаційне провадження, відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, щодо доводів про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №826/7696/18, необхідно закрити.

121. У касаційній скарзі позивач посилався також і на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки правозастосовча практика Верховного Суду, зокрема у справах №826/7696/18 та №826/7627/18, свідчить про наявність двох взаємовиключних підходів до оцінки законності видачі спецдозволів поза конкурсом на підставі процедури апробації, здійсненої особою, яка не мала спеціального дозволу на використання надр.

122. У даному контексті колегія суддів наголошує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», а тому призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми права.

123. Наведені вище висновки, сформовані Верховним Судом під час розгляду справ №826/7696/18 та №826/7627/18, свідчать про відсутність двох взаємовиключних підходів до оцінки законності видачі спецдозволів поза конкурсом на підставі процедури апробації, здійсненої особою, яка не мала спеціального дозволу на використання надр, оскільки встановлені судами обставини цих справ не є подібними, а тому висновки, сформовані Верховним Судом за результатами розгляду цих справи, не є взаємовиключними.

124. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про помилкове неврахування судом апеляційної інстанції висновків правової експертизи Інституту держави і права ім. Корецького НАН України щодо співвідношення процесів апробації із детальною геолого-економічною оцінкою родовищ та затвердженням запасів вуглеводнів розвіданих родовищ з огляду на наступне.

125. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

126. Згідно зі статтею 113 КАС України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

127. Відповідно до частини другої статті 101 КАС України предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

128. З огляду на те, що наданий висновок у галузі права має виключно допоміжний характер, та зважаючи на вищевикладені положення чинного законодавства, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, сформованим у даному контексті, що перевірка правильності застосування норм матеріального права здійснюється судом, а не третіми особами, послуги яких з тлумачення нормативних актів, використані учасниками справи.

129. Колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, що усвідомлюючи очевидно недосконалий механізм видачі спецдозволів на позаконкурсній основі на підставі апробації корисних копалин, що призводив до звуження конкуренції та недоотримання державою коштів за відчуження спецдозволів, законодавець на початку 2020 року виключив таку можливість з підпункту 1 пункту 8 Порядку №615, оскільки суди попередніх інстанцій, як і суд касаційної інстанції, під час розгляду цієї справи та ухвалення судових рішень керуються нормами матеріального права, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин. Подальші зміни у законодавстві у цьому випадку не можуть бути застосованими до спірних правовідносин, оскільки не мають зворотної дії.

130. Доводи позивача щодо того, що юридично неспроможним є висновок Шостого апеляційного адміністративного суду, викладений в оскаржуваному рішенні: «Водночас, для цілей вирішення спору у даній справі, суд не втручається у доцільність визначення у законодавстві можливості надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону саме за результатами здійсненої апробації запасів корисних копалин, а не за результатами їх затвердження ДКЗ.», колегія суддів відхиляє, оскільки наявність цього висновку в оскаржуваному судовому рішенні не впливає на правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову та є виключно констатацією того факту, що суд апеляційної інстанції не втручається у діяльність законодавчої гілки влади.

131. Колегія суддів вважає безпідставними доводи ПАТ «Укрнафта» щодо порушення і неправильного застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615, Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 № 865, Інструкції про зміст, оформлення та порядок подання в ДКЗ України матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ нафти і газу, затвердженої наказом ДКЗ України № 120 від 18.10.1999, оскільки такі не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи у суді касаційної інстанції.

132. Щодо посилань позивача у касаційній скарзі на те, що у мотивувальній частині оскаржуваної постанови від 29.09.2020 Шостим апеляційним адміністративним судом зазначено: «Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав», однак в резолютивній частині з невідомих причин (ймовірно, враховуючи наявний зовнішній вплив на колегію суддів) відступив від своєї ж позиції та апеляційні скарги безпідставно задовольнив, колегія суддів зазначає, що такі в частині наявності впливу на колегію суддів є невмотивованими, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях, а тому не можуть бути враховані, а щодо зазначення, що «апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав», колегія суддів зауважує, що ухвалою від 12.10.2020 у цій справі суд апеляційної інстанції виправив описку у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020, замінивши на сторінці другій мотивувальної частини словосполучення «апеляційні скарги не підлягають задоволенню» на словосполучення - «апеляційні скарги підлягають задоволенню».

133. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача 1, викладені у відзиві на касаційну скаргу, про неможливість оскарження протоколу Робочої групи Державної служби геології та надр України з розгляду протоколів Державної комісії України по запасах корисних копалин №50 від 22.11.2016, оскільки дане питання було предметом дослідження у суді апеляційної інстанції і суд дійшов висновку, що такий має ознаки рішення суб`єкта владних повноважень, а тому він може бути предметом оскарження в адміністративному суді, та у касаційній скарзі позивача відсутні доводи щодо незгоди із судовим рішенням у цій частині, а відповідачем 1 рішення суду апеляційної інстанції з вказаної підстави не оскаржувалося.

134. Колегія суддів наголошує, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

135. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

136. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

137. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

138. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

139. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ухвалене із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

140. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія» як відповідача скасувати, а провадження у справі у цій частині - закрити, в іншій частині рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Закрити касаційне провадження в частині, що відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити частково.

3. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія» як відповідача скасувати, а провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державна комісія України по запасах корисних копалин, про визнання протиправним та скасування наказу, скасування протоколу, визнання дозволу недійсним у цій частині - закрити.

4. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді Н. В. Коваленко

В. М. Шарапа