ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року

м. Київ

справа № 826/14675/17

адміністративне провадження № К/9901/65530/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Концерну «Військторгсервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (суддя - Кузьменко А.І.) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі №826/14675/17.

встановив:

Концерн «Військторгсервіс» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 31.07.2017 №1367140303.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у місті Києві оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх доводів Головне управління ДФС у місті Києві зазначає, проведеною перевіркою встановлено, що в порушення підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, Концерном «Військторгсервіс» не обчислено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не подано декларації за встановленою формою до контролюючих органів та не сплачено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебуває у власності, що призвело до заниження цього податку на нерухоме майно, у зв`язку з чим прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є правомірним.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, на підставі висновків акту перевірки від 07.07.2017 №288/26-15-14-01-03/33689922, в якому відображено висновки про порушення позивачем підпункту 267.7.5 пункту 267.7 статті 267, пункту 266.7, пункту б підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2017 №1367140303, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 429 570,45 грн. за податковими зобов`язаннями та у розмірі 107 392,62 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для зазначених донарахувань стало те, що Концерном «Військторгсервіс» не обчислено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не подано декларації за встановленою формою до контролюючих органів та не сплачено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебуває у власності, що призвело до заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Судами встановлено, відповідно до акта перевірки, згідно наданої оборотно-сальдової відомості по рахунку 103 - будівлі та споруди на балансі Концерну «Військторгсервіс» обліковуються основні засоби. При цьому, перелік таких об`єктів наведений у додатку №9 до акту перевірки, який не наданий представником податкового органу до суду.

В акті перевірки вказано, що в ході проведення перевірки керівнику підприємства був наданий запит №б/н від 14.06.2017 щодо надання документів, які підтверджують право власності на об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості (витяги з державного реєстру, договори купівлі-продажу, свідоцтва на право власності тощо).

При цьому, підприємством було надано відповідь, в якій зазначено, що у зв`язку із втратою (викраденням) попереднім керівництвом значної кількості технічної документації та правовстановлюючої документації на нерухоме майно, не має можливості надати вищевказані документи.

01.01.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71-VIII, яким, шляхом викладення в новій редакції ПК України, було введено новий вид податку, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Під час вирішення даної справи судами попередніх інстанцій представник відповідача пояснив, що позивач, відповідно до норм Податкового кодексу України, вважається платником податку, оскільки є власником відповідних об`єктів нерухомості.

Водночас представник відповідача не повідомив суду які саме об`єкти нерухомості перебувають у власності позивача та не надав доказів, на підставі яких таку обставину суд міг би встановити та зробити висновок про належність позивачу на праві власності об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Поряд з цим, представник позивача під час розгляду справи зазначив, що позивач не є власником об`єктів нерухомості. Майно Концерну «Військторгсервіс» є державною власністю і закріплено за ним на праві господарського відання.

Тобто, позивач не є податковим агентом, а тому відсутні підстави для нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до змісту Статуту Концерну «Військторгсервіс», копія якого наявна у матеріалах справи, Концерн є державним господарським об`єднанням, заснованим на державній власності та утвореним відповідно до актів законодавства України.

Відповідно до пункту 6.1 розділу 6 Статуту, майно Концерну є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання - це речове право суб`єкта підприємництва, який, так само як і власник, володіє користується і розпоряджається закріпленим за ним майном. Проте, якщо зазначені повноваження власника мають абсолютний характер, то суб`єкт підприємництва за яким майно закріплене власником (уповноваженим власником органом) на праві господарського відання, обмежений у здійсненні повноваження розпоряджатися окремими видами майна, яке (повноваження) він може реалізувати лише за згодою власника.

Право господарського відання, крім обмеження суб`єкта підприємництва у розпорядженні окремими видами майна згодою власника (уповноваженого органу), характеризується і тим, що власник майна, закріпленого за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна. Такий контроль може здійснюватися власником як безпосередньо, так і через уповноважений ним орган.

До того ж, розрахунок розміру заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 429 570,45 грн., наведений у додатку №12 до акта перевірки, однак останній не наданий представником контролюючого органу.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про відсутність у позивача обов`язку щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки Концерн не є власником майна, а лише наділений правом господарського відання щодо такого майна.

Аналогічна правова позиція, що платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі, коли об`єкти нерухомого майна знаходяться у державній власності та закріплені на праві господарського відання, є власник такого майна, викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2021 у справі №1540/4928/18.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є правильними та підлягають залишенню без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі №826/14675/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова