ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року

м. Київ

справа № 826/14694/16

касаційне провадження № К/9901/31094/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Компанії "Лінкмікс Холдінгс Лімітед" в особі Представництва "Лінкмікс Холдінгс Лімітед" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2017 (головуючий суддя - Собків Я.М., судді - Вівдиченко Т.Р., Лічевецький І.О.) у справі за позовом Компанії "Лінкмікс Холдінгс Лімітед", в особі Представництва "Лінкмікс Холдінгс Лімітед" до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Компанія "Лінкмікс Холдінгс Лімітед" в особі Представництва "Лінкмікс Холдінгс Лімітед" (далі у тексті - Компанія, позивач, платник) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі у тексті - Управління, відповідач, контролюючий орган), у якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.09.2016 №1020140304.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив про протиправність прийнятого рішення, оскільки позивач здійснив обчислення розміру орендної плати за землю на підставі розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка вказана у відповідному Витязі з технічної документації, виданому територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки визначався із застосуванням коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки, який вказаний у витязі з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових).

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 29.12.2016 позов задовольнив повністю, скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 08.09.2016 №1020140304.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що при визначені контролюючим органом позивачу сум орендної плати за частину земельної ділянки площею 5281,21 кв.м, на якій розміщені нежилі приміщення позивача, які перебували у користуванні ТОВ «Сінево Україна» та інших суб`єктів господарювання, за відсутності нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розробленої у встановленому законом порядку, контролюючий орган вийшов за межі наданої йому компетенції.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.05.2017 скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою в задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що для земель комерційного використання (землі підприємств, що здійснюють операції з нерухомості, здавання в піднайм та надання послуг юридичним особам) встановлюється коефіцієнт функціонального використання 2,5; згідно з наданих декларацій ТОВ «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» по орендній платі за землю за період з 01.07.2015 по 01.06.2016 підприємство розподіляло площі земельної ділянки на власні та інші та застосовувало ставку 3% та 10%; з огляду на те, що підприємство надає землі в оренду, тобто здійснює комерційне використання, тому повинен використовуватись коефіцієнт згідно Порядку про нормативно грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення та заселених пунктів, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, подав до суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2017 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2016.

У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, зазначає, що положення Податкового кодексу України (далі - ПК України) не містять обов`язку позивача застосовувати коефіцієнтна цільове використання земельної ділянки при здійсненні розрахунку орендної плати. Обов`язок позивача при розрахунку орендної плати за землю обмежується застосуванням нормативної грошової оцінки, як бази для розрахунку суми орендної плати, та ставки орендної плати, яка визначена у договорі оренди.

Відповідач процесуальним правом подання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає її розгляду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31.05.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.07.2023 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 25.07.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань повноти нарахування та сплати орендної плати за землю за період з 01.01.2013 по 01.06.2016, за результатами якої складено акт від 15.08.2016 №286/1-26-15-14-03-04 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 288.4 статті 288, пункту 289.1 статті 289 ПК України, в результаті чого занижено орендну плату за земельну ділянку у сумі 1 151 871,63 грн, у тому числі за період з 01.07.2015 по 31.12.2015 на суму 524 969,98 грн, з 01.01.2016 по 01.06.2016 на суму 626 901,65 грн.

Підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з орендної плати за землю слугували висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 288.4 статті 288, пункту 289.1 статті 289 ПК України, а саме: заниження позивачем суми орендної плати на землю, що підлягає сплаті до бюджету, шляхом застосування заниженого коефіцієнта на функціональне використання земельної ділянки за адресою: м. Київ, просп. Академіка Палладіна, 46/2.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, згідно з договором оренди земельної ділянки від 10.12.2012 №75-6-00564, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» (місцезнаходження: Арч. Макаріу III, 195, НеоклєусХаус, Пі.Сі. 3030, Лімассол, Кіпр), останнє отримало в оренду на 15 років земельну ділянку площею 5763,0 кв.м за адресою: просп. Академіка Палладіна, 46/2, кадастровий номер 75:041:0079, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих та господарських будівель. Платником орендної плати на землю із земельної ділянки за вказаною адресою є Представництво «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» (код 26612060, місцезнаходження: м. Київ, вул. Північна, буд. 2/58, літера «А»).

За умовами пункту 4.2 договору оренди земельної ділянки, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки. У випадку, коли розташовані на земельній ділянці будівлі, споруди або їх частини здаються в оренду іншим суб`єктам, орендна плата встановлюється у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки, що припадає на орендовані площі будівель споруд або їх частини.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що при зміні функціонального використання об`єкта нерухомості, що розташований на земельній ділянці, орендар зобов`язаний у десятиденний термін у письмовій формі замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) витяг з технічної документації про нову грошову оцінку земельної ділянки або її частини з урахуванням зазначених змін та після одержання цього витягу передати його до податкового органу за місцем розташування земельної ділянки.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, отриману від 18.10.2012 №306 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3632830,02 грн, коефіцієнт на функціональне використання - 0,70 як за землі громадського призначення.

У подальшому, ТОВ «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» (Кіпр) нежитлове приміщення, розташоване на вищевказаній земельній ділянці, передало у платне користування третій особі - ТОВ «Сінево Україна» (код ЄДРПОУ 34709124) відповідно до договору найму приміщення від 15.12.2012.

Рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23, яке введене в дію з 01.07.2015, змінена базова вартість земельних ділянок по м. Києву.

Так, відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.11.2015 №1111-26-1111.5-396/30-15, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4 455 589,66 грн, коефіцієнт на функціональне використання - 0,70, як за землі громадського призначення.

За даними листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 01.04.2016 №8-26-7777.5-4729, відомості щодо орендарів будівель (споруд) або їх часток у заяві на здійснення нормативної грошової оцінки земельної ділянки ТОВ «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» (ЄДРПОУ 26612060) відсутні.

Згідно з наданими деклараціями ТОВ «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» (ЄДРПОУ 26612060) по орендній платі за землю за період з 01.07.2015 по 01.06.2016 підприємство розподіляло площі земельної ділянки на власні та інші та застосовувало ставку 3% та 10% виходячи з того факту, що товариство надає площі в оренду (тобто, здійснює комерційне використання), при цьому при розрахунку орендної плати за землю використовувався єдиний коефіцієнт на функціональне використання - 0,70 як за землі громадського призначення. В той час, згідно з Порядком про нормативно грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів при розрахунку орендної плати за землі комерційного використання мав застосовуватися коефіцієнт на функціональне використання 2,5.

За результатами проведеної перевірки, контролюючим органом самостійно були обраховані суми орендної плати за періоди з 01.07.2015 по 31.12.2015 у розмірі 729 124,98 грн та з 01.01.2016 по 01.06.2016 у розмірі 870 696,74 грн за земельну ділянку за вказаною вище адресою з використанням коефіцієнту функціонального використання 2,5.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.09.2016 №1020140304, яким позивачу за порушення вимог пункту 288.4 статті 288, пункту 289.1 статті 289 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: орендна плата за земельну ділянку з юридичних осіб у розмірі 1439839,53 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 1152871,63 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 287967,90 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Положеннями статей 269, 270 ПК України передбачено, що платниками податку є, зокрема, землекористувачі. Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктами 288.2 - 288.5, 288.7 статті 288 ПК України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку згідно з абзацом 1 пункту 288.1 статті 288 ПК України є договір оренди такої земельної ділянки.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а для визначення розміру земельного податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок (пункт 286.1 статті 286, пункт 289.1 статті 289 ПК України).

Таким чином, орендар має визначити розмір орендної плати за землю відповідно до договору оренди земельної ділянки, даних державного земельного кадастру та на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII, глави 2 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (підпункт 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV (далі - Закон № 1378-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За правилами статей 13, 18 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Згідно з частиною 5 статті 201 Земельного кодексу України грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Методика нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213, Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів затверджено спільним наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбуду України, Української академії агарних наук від 27.01.2006 №18/15/21/11 (далі - Порядок №213).

За правилами пункту 21 розділу ІІІ вищезгаданого Порядку, одним із складових елементів формули, визначеної для розрахунку нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів, є коефіцієнт (Кф), що характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Пунктом 1.7 Порядку №213 встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться суб`єктами оціночної діяльності, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Наведені положення Порядку №213 кореспондуються з приписами частини третьої статті 18 Закону України «Про оцінку земель», згідно якої нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, як є розробниками документації із землеустрою, відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Частиною другої статті 56 Закону України «Про оцінку земель», розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи-підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 10.12.2012 позивач згідно акта приймання-передачі земельної ділянки від 10.12.2012 та нотаріально посвідченого договору оренди земельної ділянки від 04.12.2012 отримав у тимчасове користування від Київської міської ради земельну ділянку площею 5763 кв м за адресою: просп Академіка Палладіна, 46/2, кадастровий номер - 8000000000:75:041:0079, з цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих та господарських будівель. Нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки була визначена відповідно до витягу з технічної документації №Ю-36987/2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради від 18.10.2012 №306.

На даній земельній ділянці були розташовані належні позивачу на праві приватної власності нежилі приміщення (нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу нежилого приміщення від 20.05.2010).

15.12.2012 ТОВ «Лінкмікс Холдінгс Лімітед» (як наймодавець) уклало з ТОВ «Сінево Україна» (наймачем) договір найму нежилих приміщень, згідно якого передало останньому у платне користування належні йому визначені нежилі приміщення (частина нежилої будівлі - лабораторного корпусу №3 (літ. М) загальною площею 1087,77 кв м, гараж площею 129,20 кв.м), що розташовані за адресою: м. Київ, просп. Академіка Палладіна, 46/2. Приміщення надані наймачу для здійснення в приміщеннях господарської діяльності наймача, а саме діяльності у сфері охорони здоров`я.

При здійсненні розрахунку сум орендної плати за земельну ділянку площею 5763 кв.м за адресою: м. Київ, просп. Академіка Палладіна, 46/2, кадастровий номер 75:041:0079, за спірні періоди 2015 і 2016 років позивач керувався положеннями договору оренди земельної ділянки, а саме пунктом 4.2 такого договору (згідно якого річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 відсотків від її нормативної грошової оцінки. У випадку, коли розташовані на земельній ділянці будівлі, споруди або їх частини надаються в оренду іншим суб`єктам, орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на частини, що припадає на орендовані площі будівель, споруд або їх частини. Обчислення розміру орендованої плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством), та використовувало нормативні грошові оцінки, розроблені Головним управлінням земельних ресурсів 18.10.2012 (що зафіксована у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за вих. №306 від 18.10.2012) та Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві (зафіксована у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за вих. №7777-26-7777.5-396/30-15 від 04.11.2015). За даними цих витягів в обох випадках при визначені нормативних грошових оцінок землі застосований коефіцієнт на функціональне використання землі в розмірі 0,70.

За даними податкових декларацій з плати за землю за 2015 та 2016 роки позивач задекларував суми орендної плати за ставкою 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за частину земельної ділянки площею 5281,21 кв м, за ставкою 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за частину земельної ділянки площею 481,79 кв м.

Згідно з пунктом 3.5 Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (додаток 1 табл. 1), враховує відносну прибутковість видів економічної діяльності. Відповідно до вказаної таблиці цей коефіцієнт становить, зокрема, для категорії земель за функцією використання: землі комерційного використання Кф 2,5; землі громадського призначення (в тому числі землі охорони здоров`я та соціальної допомоги) Кф 0,7; землі змішаного використання - розрахунково.

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.1998 №377, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Таким чином, наведеною нормою закріплено обов`язок платника земельного податку, а відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України й платника орендної плати за землю, подавати дані державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку землі разом із першою декларацією та у разі зміни такої оцінки.

Відповідно до положень статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідальність за правильність визначення показників (в тому числі і коефіцієнта функціонального використання - Кф) при формуванні Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та обчисленні нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі цих показників, покладається на орган, що його формує розрізі спірних відносин - Головне управління Держгеокадастру у місті Києві.

Як встановлено під час судового розгляду справи, за даними акта перевірки та довідки з органу статистики серії АА № 626720 від 28.03.2012, видами діяльності Представництва за КВЕД є наступні: 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення суспільної думки (що відповідає секції М КВЕД 2010), 70.22 Консультування з платень комерційної діяльності та управління (що відповідає секції М КВЕД 2010); 86.90 Інша діяльність у сфері охорони здоров`я (що відповідає секції Q КВЕД 2010. Зокрема, останній вид економічної діяльності включає в себе діяльність медичних лабораторій.

Відповідно до пункту 3.5 Порядку №213 коефіцієнт функціонального використання для земельних ділянок змішаного використання визначається як середньозважене (за площею) значення коефіцієнтів функціонального використання окремих частин земельної ділянки змішаного використання. Підставою для виділення частин земельної ділянки різного функціонального використання є виключно затверджені дані інвентаризації земельної ділянки та землеустрою.

Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613-VI (далі - Закон №3613-VI) установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За правилами статті 11 Закону №3613-VI відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів. Зміна вимог державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів щодо показників точності або способів її визначення, зміна геодезичної або картографічної основи Державного земельного кадастру (у тому числі систем координат), що використовувалися для його ведення, не є підставою для визнання відомостей Державного земельного кадастру такими, що підлягають уточненню, якщо на момент їх внесення вони відповідали державним стандартам, нормам та правилам, технічним регламентам.

Відповідно до підпункту «б» пункту 2 статті 21 підставами та основними вимогами щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру є, зокрема, відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Як установлено судовими інстанціями, наявні у матеріалах справи копія безстрокової ліцензії від 26.12.2011 серії Аги №599651, виданої ТОВ «Сінево Україна» на право здійснення медичної практики, та копія акредитаційного сертифікату від 06.04.2016 серії МЗ №012850, свідчать про розміщення у нежилих приміщеннях за адресою: м. Київ, просп. Академіка Палладіна, 46/2 закладу охорони здоров`я - діагностичного центру ТОВ «Сінево Україна», що не суперечить функціональному призначенню земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:041:0079, як землі громадського призначення.

Ураховуючи зазначені встановлені обставини у даній справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем пункту 288.4 статті 288, пункту 289.1 статті 289 ПК України, оскільки при визначенні відповідачем Представництву сум орендної плати за частину земельної ділянки площею 5281,21 кв.м, на якій розміщені нежилі приміщення позивача, які перебували у користуванні ТОВ «Сінево Україна» та інших суб`єктів господарювання, за відсутності нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки із визначенням іншого коефіцієнту її функціонального використання, розробленої у встановленому законом порядку, контролюючий орган вийшов за межі наданої йому компетенції.

Окрім наведеного, колегія суддів вважає за необхідним зазначити про таке.

Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Зазначені у підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

Підпунктом 78.1.11 п. 78.1. ст. 78 ПК України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до п. 78.2 цієї статті, обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

Положення пункту 78.2 ст. 78 ПК України доповнено абзацом 2 (приписи якого набули чинності 01.01.2015 року), відповідно до якого контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4,78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Тобто приписи абзацу 2 п. 78.2 ст. 78 ПК України визначені законодавцем пізніше приписів абзацу 1 п. 78.2 ст. 78 ПК України забороняють контролюючим органам проводи документальні перевірки, передбачені, зокрема пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Суд звертає увагу, що відповідно до наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 29.07.2016 №4627, останню було проведено з питань повноти нарахування та сплати орендної плати за землю за період з 01 січня 2013 року по дату закінчення перевірки.

При цьому, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять підтвердження, що податковим органом раніше було здійснено планову виїзну перевірку Представництва за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, якою охоплювалось питання сплати за землю у зазначений період та за результатами якої податковим органом складено Акт від 29.07.2015 №695/26-54-22-03/26612060.

Ураховуючи наведені правові норми та встановлені судами обставини у даній справі, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо правомірності оскаржуваного рішення.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 КАС України).

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення у частині, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Компанії "Лінкмікс Холдінгс Лімітед", в особі Представництва "Лінкмікс Холдінгс Лімітед", - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2017 скасувати, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2016 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк