ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 826/14816/18
адміністративне провадження № К/9901/3864/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2019 року (прийняте судом у складі судді Каракашьяна С.К.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Собківа Я.М., суддів: Кобаля М.І., Мельничука В.П.) у справі за позовом департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року Департамент звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов`язати ОСОБА_1 привести до попереднього стану будівлю, який відповідає виготовленому технічному паспорту (інвентаризаційна справа №23092016/2 від 23.09.2016, загальна площа нежитлової будівлі - 193,4 кв.м) на АДРЕСА_1 .
На обгрунтування позову зазначив, що відповідачем не виконано вимог припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема, будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 25 червня 2019 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03 березня 2020 року, позов задовольнив.
Зобов`язав ОСОБА_1 привести до попереднього стану будівлю, яка відповідає виготовленому технічному паспорту (інвентаризаційна справа №23092016/2 від 23.09.2016, загальна площа нежитлової будівлі - 193,4 кв.м) на АДРЕСА_1 .
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приписи про усунення порушень були належним чином вручені відповідачу. Правом на їх оскарження відповідач не скористався. Станом на день розгляду справи вимоги приписів про усунення порушень не виконав, чим допущено відповідачем істотні порушення будівельних норм і правил.
За таких обставин, на підставі положень статті 376 Цивільного кодексу України суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про зобов`язання ОСОБА_1 привести до попереднього стану будівлю, яка відповідає виготовленому технічному паспорту (інвентаризаційна справа №23092016/2 від 23.09.2016, загальна площа нежитлової будівлі - 193,4 кв.м) на АДРЕСА_1 .
Посилання відповідача на те, що останній не є належним відповідачем у справі, що розглядається, оскільки, 17.02.2017 право власності на нежитлову будівлю зареєстровано за ОСОБА_2 , суд вбачає необґрунтованими, оскільки на час проведення перевірки на праві приватної власності належала ОСОБА_1 нежитлова будівля (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1039093180000, номер запису про право власності - 16616173 від 26.09.2016), Також, ОСОБА_1 є замовником будівництва, про що зазначено в акті перевірки від 09.02.2017.
При цьому, позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 09.02.2017 проведена в присутності ОСОБА_1 про що свідчить його підпис в акті перевірки, зауважень до акта перевірки з боку ОСОБА_1 не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати і ухвалите нове - про відмову у задоволенні позову.
У скарзі зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права та допустили порушення норм процесуального права.
Посилається на те, що позивачем не доведено дотримання ним вимог частини першої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у частині встановлення неможливості виконання перебудови, у зв`язку із чим у нього не виникає права на пред`явлення відповідного позову.
Висновки Верховного Суду про те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, а також той факт що позивачем не надавались докази того, що проведення перебудови є неможливим, оскільки контролюючим органом під час здійснення своїх повноважень така можливість і не досліджувалась, суди не дослідивши такі обставини, які мають значення для вирішення справи, прийшли до передчасного висновку про задоволення позову.
Крім того, зазначає, що суди необґрунтовано вважають ОСОБА_1 належним відповідачем, оскільки ще до подачі цього позову 17 лютого 2017 року право власності на нежитлову будівлю зареєстровано за ОСОБА_2 .
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 лютого 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 14 квітня 2020 року відкрив касаційне провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
На підставі звернення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.01.2017 (вх. Департаменту від 18.01.2017 № 073/269) у присутності ОСОБА_1 посадовою особою Департаменту проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності на АДРЕСА_1 .
За результатами перевірки встановлено, що нежитлова будівля в літері «А» на АДРЕСА_1 відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 08.02.2016 № 79827345, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1039093180000, номер запису про право власності - 16616173 від 26.09.2016).
Так у ході проведення перевірки, та беручи до уваги надані та пред`явлені документи ОСОБА_1 , а саме: технічний паспорт на нежитлову будівлю в літері «А» по АДРЕСА_1 , виготовлений ТОВ «Проектант» (інвентаризаційна справа № 23092016/2 від 23.09.2016, встановлено що загальна площа нежитлової будівлі - 193,4 кв. м. Також встановлено, що на замовлення ОСОБА_1 самовільно без документів, що надають право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту розпочаті будівельні роботи із реконструкції нежитлової будівлі літери «А» шляхом збільшення зовнішніх геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушено вимоги ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».
На час проведення перевірки документи, які підтверджують право власності або користування земельною ділянкою за вказаною вище адресою ОСОБА_1 не надано.
Категорія складності зазначеного об`єкту будівництва, відповідно до ДСТУ-НБВ. 1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва», визначена як III.
За результатом перевірки складено акт перевірки від 09.02.2017, замовнику будівництву ОСОБА_1 видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 09.02.2017 та припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт від 09.02.2017 та стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 09.02.2017.
Позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 09.02.2017 проведена посадовою особою Департаменту в присутності ОСОБА_1 про що свідчить його підпис в акті перевірки, зауважень до акта перевірки не внесено.
Розглянувши матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, Департаментом було винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16.02.2017 № 13/17, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 8 статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень.
Під час повторного виїзду 18.05.2017 на підставі необхідності перевірки виконання вимог приписів від 09.02.2017 встановлено, що замовником будівництва ОСОБА_1 не виконано вимоги припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт від 09.02.2017 виданого Департаментом, а саме: не зупинено виконання будівельних робіт із реконструкції нежитлової будівлі в літ. «А» на АДРЕСА_1 до усунення виявлених порушень, що є порушенням вимог п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
За результатом перевірки складено акт перевірки від 18.05.2017, ОСОБА_1 видано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт від 18.05.2017 та протокол про адміністративне правопорушення від 18.05.2017.
Позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 18.05.2017 була проведена посадовою особою Департаменту в присутності ОСОБА_1 про, що свідчить його підпис в акті перевірки, зауважень до акту перевірки не внесено.
Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, Департаментом було винесено постанову про накладення штрафу за адміністративне правопорушення від 23.05.2017 № 27/17, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6 800 (шість тисяч вісімсот) гривень.
Повторною перевіркою 02.11.2017 встановлено, що ОСОБА_1 у встановлений строк добровільно не виконав вимоги, встановлені у приписі про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 09.02.2017, виданого Департаментом.
За результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт складено акт від 02.11.2017 № б/н та встановлено, що замовник будівництва ОСОБА_1 добровільно не виконав вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил виданого Департаментом від 09.02.2017, а саме: не усунув допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у термін до 09.06.2017.
Крім того, замовник будівництва - ОСОБА_1 добровільно не виконав вимоги припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт виданого Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 09.02.2017.
У зв`язку з невиконанням відповідачем припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, Департамент звернувся до суду з позовом про приведення до попереднього стану об`єкта будівництва.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-ХІІ «Про основи містобудування» (далі - Закон № 2780-XII) містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
Частинами першою та другою статті 10 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» визначено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України від 17 лютого 2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI).
Відповідно до статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону №3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
Згідно із частиною першою статті 34 Закону №3038-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин першої та другої статті 36 Закону №3038-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється. Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається.
Положеннями частини першої статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.
За приписами частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Відповідно до положень статті 38 Закону №3038-VI право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить відповідним органам державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що приписи про усунення порушень були належним чином вручені відповідачу. Правом на їх оскарження відповідач не скористався. Станом на день розгляду справи вимоги приписів про усунення порушень не виконав, чим допущено відповідачем істотні порушення будівельних норм і правил.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 22.04.2019 по справі №1527/14472/12.
Щодо посилання ОСОБА_1 , що він не є належним відповідачем у справі, оскільки, 17 лютого 2017 року право власності на нежитлову будівлю зареєстровано за ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає наступне.
На час проведення перевірки на праві приватної власності належала ОСОБА_1 нежитлова будівля (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1039093180000, номер запису про право власності - 16616173 від 26.09.2016), Також, ОСОБА_1 є замовником будівництва, про що зазначено в акті перевірки від 09.02.2017.
Крім того, позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 09.02.2017 проведена в присутності ОСОБА_1 про що свідчить його підпис в акті перевірки, зауважень до акта перевірки останнім зі свого боку не надано.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про обґрунтованість вимоги позивача про зобов`язання ОСОБА_1 привести до попереднього стану будівлю, яка відповідає виготовленому технічному паспорту (інвентаризаційна справа №23092016/2 від 23.09.2016, загальна площа нежитлової будівлі - 193,4 кв.м) на АДРЕСА_1 .
Слід також зазначити, що відповідно до частини другої статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 522/5487/17 зазначила, що самочинне будівництво не можна віднести до об`єктів цивільних прав, і норми щодо захисту цих цивільних прав на об`єкти самочинного будівництва не розповсюджуються.
В аспекті наведеного слід також зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, доводи касаційної скарги щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі, дослідження доказів, та, водночас, не спростовують правильності їх висновку.
Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді : С.Г. Стеценко
Т.Г. Стрелець