ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 826/14826/16

адміністративне провадження № К/9901/43220/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2017 року (суддя Аблов Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року (головуючий суддя Епель О.В., судді: Карпушова О.В., Кобаль М.І.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій, скасування картки та рішення,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними дій відділу митного оформлення 3 м/п «Іллічівськ» Митниці з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалося відповідно до вантажної митної декларації №500040403/2015/006433 від 12 грудня 2015 року; скасування рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000098/2 від 12 грудня 2015 року, прийнятого відділом митного оформлення 3 м/п «Іллічівськ» Митниці, та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00104 від 12 грудня 2015 року, складеної відділом митного оформлення 3 м/п «Іллічівськ» Митниці.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по другорядному (за ціною договору щодо ідентичних товарів), а не по основному (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2017 року в задоволенні клопотання Митниці про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском Товариством встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) шестимісячного строку звернення до суду відмовлено.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції, фактично не досліджуючи питання дотримання/пропуску Товариством строку звернення до суду як такого, зазначив, що в даному випадку такий строк становить 1095 днів, адже має визначатись, виходячи з положень частини 5 статті 24 МК України та статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправними дії Митниці з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалося відповідно до вантажної митної декларації №500040403/2015/006433 від 12 грудня 2015 року; визнано протиправними та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000098/2 від 12 грудня 2015 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00104 від 12 грудня 2015 року, складену відділом митного оформлення 3 м/п «Іллічівськ» Митниці.

Приймаючи такі рішення, суди дійшли висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим (другорядним) методом.

Не погоджуючись із прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись, зокрема, й на обставини пропуску Товариством строку звернення до суду з позовом у даній справі, просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій, які він вважає обґрунтованими і законними, - без змін.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Судами встановлено, що 13 січня 2015 року між Товариством (як покупцем) та ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» (як продавцем) укладено контракт №СТ20-001/1501 на поставку мінеральної води «Боржомі» в асортименті, до якого 02 березня 2015 року підписано додаткову угоду №1 щодо зміни ціни товару.

12 грудня 2015 року на виконання вимог контракту ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» здійснено поставку товару за цінами відповідно до контракту з урахуванням укладеної додаткової угоди №1 й з метою його митного оформлення уповноваженою особою Товариства подано до Митниці вантажну митну декларацію №500040403/2015/006433 від 12 грудня 2015 року, згідно з якою митну вартість товару визначено за основним методом (ціною договору), а також додано документи на підтвердження цифрових значень останньої.

За результатами розгляду поданих позивачем документів (у тому числі й додатково), Митницею 12 грудня 2015 року прийнято рішення про коригування митної вартості товару №500040403/2015/000098/2, відповідно до якого останню обраховано за другорядним методом - ціною договору щодо ідентичних товарів, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00104.

Не погодившись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості товару, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

Частиною 1 статті 2 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) передбачалось, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (стаття 49 КАС України).

За змістом частин 1 та 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України закріплювалось, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Як вже вказувалось в цій постанові, постановляючи ухвалу від 17 березня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання Митниці про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском Товариством встановленого статтею 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, Окружний адміністративний суд міста Києва, фактично не досліджуючи питання дотримання/пропуску Товариством цього строку як такого, зазначив, що він становить 1095 днів, адже має визначатись, виходячи з положень частини 5 статті 24 МК України та статті 102 ПК України.

Згідно із приписами статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Приписами частин 1 та 2 статті 24 МК України визначено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Предметом оскарження є: 1) рішення - окремі акти, якими митні органи або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні; 2) дії - вчинки посадових осіб та інших працівників митних органів, пов`язані з виконанням ними обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України; 3) бездіяльність - невиконання митними органами, їх посадовими особами та іншими працівниками обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством.

Разом з тим, у порядку, встановленому Податковим кодексом України, можуть бути оскаржені податкові повідомлення-рішень органів доходів і зборів (частина 5 статті 24 МК України).

У відповідності до статті 29 МК України рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Враховуючи, що позивач в даній справі оскаржує дії митного органу та рішення, яке прийнято з питань державної митної справи, то з урахуванням положень статті 29 МК України строк його оскарження визначається згідно із вимогами КАС України.

Висновок у подібних правовідносинах вже викладався в постановах Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі №813/1276/16 та від 18 червня 2020 року у справі №805/1536/17-а.

З урахуванням зазначеного, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції (з яким погодився й апеляційний суд), розглядаючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення позивача до суду та відмовляючи в його задоволенні, неправильно застосував до даних правовідносин приписи частини 5 статті 24 МК України та статті 102 ПК України.

Таким чином фактичні дані та обставини, що мають значення для справи, залишились поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас, зважаючи на наведене вище в цій постанові, касаційний суд не знаходить підстав для задоволення заявленого Митницею клопотання про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду як такої, що містить виключну правову проблему, розв`язання якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко