ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 826/15123/15

адміністративне провадження № К/9901/24870/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянув в судовому засіданні без повідомлення сторін як суд касаційної інстанції справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.02.2016 (суддя - Іщук І.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 (головуючий суддя - Бабенко К.А., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі № 826/15123/15.

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» (далі - ПАТ «Київський річковий порт») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом в якому, просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві) від 26.09.2014 № 0008801503, № 0008781503, № 0008791503.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.02.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016, в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ «Київський річковий порт» оскаржило його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.02.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх доводів ПАТ «Київський річковий порт» зазначає, що при вирішенні даного справу судами не надано оцінки тим обставинам, що камеральні перевірки проведено з порушенням строку, визначеного пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України. Крім того вказує, що у разі виявлення під час проведення камеральної перевірки порушення податкового законодавства, контролюючий орган має право призначити та провести документальну перевірку (планову або позапланову; виїзну або невиїзну) із питань своєчасності сплати податків.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ПАТ «Київський річковий порт» з питання своєчасності подання податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 09.09.2014 №5639/26-53-15-03-17/03150071, в якому вказано про порушення позивачем вимог пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України - несвоєчасне подання податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9012783790 від 13.03.2014 за 2014 рік (граничний строк подання - 20.02.2014; дата фактичного подання - 13.03.2014).

На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2014 №000801503, згідно з яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170,00 грн.

Крім того, відповідачем проведено камеральну перевірку ПАТ «Київський річковий порт» з питання повноти і своєчасності зарахування до бюджету плати за землю (код платежу 13050100) за період з 02.03.2013 по 28.03.2014, про що складено акт від 09.09.2014 №5640/26-53-15-03-17/03150071.

За наслідками цієї перевірки відповідач дійшов висновку порушення позивачем вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України - несвоєчасна сплата податкового зобов`язання за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), визначене в податковій декларації.

На підставі акту перевірки від 09.09.2014 №5640/26-53-15-03-17/03150071 відповідачем 26.09.2014 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0008781503, згідно з яким позивачу нараховано штраф у розмірі 10 % грошового зобов`язання, погашеного із затримкою в сумі 408,23 грн.;

№ 0008791503, згідно з яким позивачу нараховано штраф у розмірі 20 % грошового зобов`язання, погашеного із затримкою, що становить 9488,24 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем в порушення вимог пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України несвоєчасно подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю, та оскільки фактичною сплатою податкового зобов`язання із плати за землю є 25.03.2014 та 28.03.2014, проте така сплата позивачем здійснена з порушенням строків сплати узгоджених грошових зобов`язань, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, позивача обґрунтовано притягнуто до відповідальності згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Проте, вирішуючи даний спір судові інстанції не врахували, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції на час проведення перевірки) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

За правилами пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин камеральна перевірка є способом здійснення податкового контролю, який проводиться в приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності.

В свою чергу, метою камеральної перевірки на час виникнення спірних правовідносин є виявлення в поданій звітності арифметичних та/або методологічних помилок, інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкових зобов`язань чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою на час виникнення спірних правовідносин не охоплювалась.

Проте, суди, підтримуючи правову позицію відповідача, відповідних обставин щодо законності розглядуваного контрольного заходу, за наслідками якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення щодо застосування штрафу за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань, не перевірили.

Крім того, під час вирішення даного спору судами не враховано те, що у відповідності до приписів пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі та з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм повинен дати оцінку правомірності призначення камеральних перевірок та порушенням, якщо вони мали місце, за наслідками її проведення.

Керуючись статтями 341 344 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.02.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 у справі № 826/15123/15 скасувати.

Справу № 826/15123/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна