ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2023 року

м. Київ

справа №826/15486/15

адміністративне провадження № К/9901/16632/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Хохуляк В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

заяву Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2016 року (судді Острович С.Е., Степашко О.І., Юрченко В.П.) у справі № 826/15486/15 за позовом Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року Державне підприємство «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» (далі - позивач, ДП «УПП УЗ») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом`янському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 червня 2015 року № 0003402201 та №0003412201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.05.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 залишено без змін.

Позивач звернувся до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.05.2016 у справі № 826/15486/15 за позовом Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень з підстави, що передбачена пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

У заяві позивач просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12.05.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2015, та задовольнити позов.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

В якості підстав для перегляду судового рішення за пунктом першим частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень пункту 198.3 статті 198, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підтвердження зазначеного надає копії судових рішень цього ж суду від 07.07.2015 у справі № 826/1371/15 (К/800/18494/15), від 10.12.2012 у справі № 0670/10148/11 (К/9991/56517/12), від 19.05.2014 у справі № 826/18909/13-а (К/800/20419/14), від 09.10.2014 у справі № 826/19155/13-а (К/800/40001/14), прийнятих за подібних обставин та предмета спору.

Суди попередніх інстанцій установили, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Торг-Інвест», ПОГ «Соломія» ЛООВГО «УСІ», ТОВ «МДК Інвест», ПП «Опал» за період липень, жовтень, листопад, грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 24 квітня 2015 року № 1993/26-58-22-01.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на загальну суму 20203560 грн.; порушення пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 4040713 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2015 року № 00034122101, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток в загальному розмірі 20 203 560 грн; податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2015 року № 0003402201, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 6 061 070 грн.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду.

У справі, що розглядається, колегія суддів суду касаційної інстанції погодилася з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не надано документів на підтвердження використання придбаного у контрагентів товару в межах своєї господарської діяльності, а отже позивачем не було доведено здійснення господарських операцій зі своїми контрагентами, їх реального характеру та використання придбаного товару в межах своєї господарської діяльності чи придбання з такою метою.

У справі № 826/1371/15 Вищий адміністративний суд України погодився із рішеннями судів попередніх інстанцій щодо підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентами, а саме - договорами, видатковими накладними, податковими та товарно-транспортними накладними, специфікаціями, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями та ін.

В рішенні Вищого адміністративного суду України від 10.12.2012 у справі 0670/10148/11 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентами, а саме - договорами, видатковими накладними, податковими та товарно-транспортними накладними, специфікаціями, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями та ін. На підтвердження факту використання придбаного відповідно до спірних договорів товару в матеріалах справи наявні копії: журналу-ордеру, рахунку №63101, вимог на масло для просочування деревини, актів приймання ТМЦ, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) ТМЦ.

У справі № 826/18909/13-а Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд зазначив, що з метою встановлення факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом судам попередніх інстанцій необхідно встановити рух активів платника у процесі здійснення господарських операцій, зв`язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, а також з`ясувати зміст отриманих позивачем робіт (послуг), їх обсяг та спосіб здійснення, тобто, ознак, які б свідчили про реальність їх виконання (надання), передбачених укладеними договорами, крім того, здійснити дослідження всіх первинних документів, які необхідно було складати під час здійснення господарських операцій в межах спірних правовідносин.

В рішенні Вищого адміністративного суду України від 09.10.2014 суд касаційної інстанції зазначив, що доводи податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача із контрагентами спростовуються наданими позивачем первинними документами. Крім того, необхідно зауважити, що, посилаючись на акти неможливості проведення зустрічних звірок, податковий орган без проведення такої звірки, використав інформацію цих актів, незважаючи на те, що метою проведення зустрічної звірки є саме співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

У заяві про перегляд судового рішення позивачем порушується питання про різне застосування норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Насамперед йдеться про реальність і товарність господарських операцій, на підставі яких формувалися витрати та податковий кредит, а також про підтвердження/непідтвердження платниками податку товарності господарської операції належними і допустимими доказами.

Правильність встановлення обставин справи судами попередніх інстанцій та встановлення нових обставин справи не належить до компетенції Верховного Суду.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв`язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Із зіставлення рішення, про перегляд якого подано заяву, з рішеннями на які робиться посилання як на приклад неоднаковості у правозастосуванні, вбачається, що в основі кожного з них лежать конкретні фактичні обставини, які залежно від повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення в оскарженому рішенні були оцінені як такі, що документально підтверджують фактичність, товарність господарських операцій, здійснення яких давало право платнику податку (позивачу) сформувати витрати та податковий кредит за такими господарськими операціями, а в порівняних рішеннях - як такі, що не давали для цього підстав.

Наведене вище дає можливість дійти до висновку, що рішення Вищого адміністративного суду України додані на обґрунтування заяви, прийняті судами за інших фактичних обставин справи, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховий Суд відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

За таких обставин, керуючись статтями 235-242 244 244-1 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2016 року відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.В. Хохуляк