ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2020 року
м. Київ
справа №826/15549/18
провадження №К/9901/11954/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Карпушової О. В., суддів: Губської Л. В., Епель О. В.
І. Суть спору
1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві (надалі також відповідач, ГУ ДМС України в м. Києві), в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від громадянства Російської Федерації у зв`язку з існуванням незалежних від нього причин неотримання документа про його припинення;
1.2. зобов`язати відповідача прийняти від ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації у зв`язку з існуванням незалежних від нього причин неотримання документа про його припинення.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що відповідач листом від 21 серпня 2018 року протиправно та безпідставно відмовив йому в оформленні та прийнятті декларації про відмову від громадянства Російської Федерації у зв`язку з існуванням незалежних від позивача причин неотримання документа про його припинення - вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.
3. Відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні за безпідставністю заявлених вимог.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем смт Липівці Октябрського району Приморського краю.
5. Відповідно до рішення ГУ ДМС України в м.Києві в червні 2018 року позивач набув громадянство України за територіальним походженням на підставі статті 8 Закону України «Про громадянство України», а саме у зв`язку із народженням батька на території України до 24 серпня 1991 року.
6. 11 червня 2018 року позивачу видано тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_1 дійсне до 08 червня 2020 року.
7. 13 серпня 2018 року позивач звернувся із листом до ГУ ДМС України в м. Києві, в якому просив повідомити про час та спосіб подання до ГУ ДМС України в м. Києві декларації про відмову від громадянства Російської Федерації у зв`язку з існуванням незалежних причин неотримання документа про припинення громадянства, оскільки вартість оформлення припинення громадянства Російської Федерації перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати в Україні.
8. Відповідач листом від 21 серпня 2018 року № 8001.16.2-23005/80.2-18 повідомив ОСОБА_1 , що за інформацією, наданою Посольством Російської Федерації в Україні, за заяву про вихід з громадянства Російської Федерації справляється консульський збір для заявників - громадян Російської Федерації, у розмірі 1820 гривень; 2184 гривень - для заявників - громадян інших країн та осіб без громадянства.
9. Уважаючи таку відповідь фактично відмовою у прийнятті декларації про відмову від громадянства Російської Федерації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено:
10.1. визнано протиправними дії ГУ ДМС України в м. Києві щодо відмови у прийнятті від ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства Російської Федерації у зв`язку з існуванням незалежних від нього причин неотримання документа про його припинення;
10.2. зобов`язано ГУ ДМС України в м. Києві прийняти від позивача декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації у зв`язку з існуванням незалежних від нього причин неотримання документа про його припинення.
11. В мотивування свого рішення суд першої зазначив, що загальна сума витрат, пов`язаних з оформленням документів щодо припинення громадянства Російської Федерації, складає 156 доларів США (4368 гривень) та перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», який складає 1861,50 гривень, у звязку з чим дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачеві у прийнятті декларації про відмову від громадянства.
12. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
13. Так, суд апеляційної інстанції виснував, що відповідачем рішення про відмову у прийняті від позивача декларації про відмову від громадянства Російської Федерації не приймалося, таку декларацію останній не заповнював та, відповідно, не подавав, а на лист від 13 серпня 2018 року отримав від відповідача лист-роз`яснення.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
15. В обґрунтування касаційної скарги вказує на те, що під час отримання тимчасового посвідчення громадянина України представник відділу ГУ ДМС України в м. Києві усно поінформував його про відсутність підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства, а також про те, що така декларація має оформлюватися виключно та безпосередньо у підрозділі міграційної служби особисто позивачем та в присутності відповідного працівника. У зв`язку із вказаним позивач звернувся до відповідача із вищезгаданим листом від 13 серпня 2018 року. При цьому декларацію про відмову від іноземного громадянства до вказаного звернення не долучав.
16. Як наполягає позивач, відповідач у своєму листі від 21 серпня 2018 року заперечив існування незалежної від нього (позивача) причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, заперечив існування підстави для подання останнім указаної декларації, а зазначений лист вважає відмовою в її прийнятті.
17. Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року залишити без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
18. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
20. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
21. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
22. Приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
23. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III (надалі - Закон № 2235-III в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
24. Відповідно до визначень, які містить частина перша статті 1 Закону № 2235-III, громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
25. Положенням статті 6 Закону № 2235-III закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.
26. Так, особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства (частина перша статті 8 Закону № 2235-III).
27. Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону № 2235-III іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
28. При цьому, зобов`язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (частина перша статті 1 Закону № 2235-III).
29. Відповідно до частини восьмої статті 8 Закону № 2235-III особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
30. Так, декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (частина перша статті 1 Закону № 2235-III).
31. Частиною першою статті 9 Закону № 2235-III передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.
32. За правилами пункту 2 частини другої статті 9 Закону № 2235-III однією з умов прийняття до громадянства України, зокрема, є подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).
Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
33. При цьому, незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства - є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України (частина перша статті 1 Закону № 2235-III).
34. Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (надалі - Порядок).
35. Зазначений Порядок визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
VI. Висновок Верховного Суду
36. Верховний Суд наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
37. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
38. Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
39. Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства Україник кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3).
40. Положеннями статті 5 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
41. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення.
42. Разом з тим, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
43. За правилами частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
44. Згідно з приписами частин першої та другої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
45. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
46. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
47. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
48. В своєму листі від 13 серпня 2018 року, із посиланням на норми Закону № 2235-III, інформацію, розміщену на офіційному сайті Посольства Російської Федерації в Україні, та відомості, що містяться в отриманій ним у Генеральному консульстві Російської Федерації у Харкові довідці від 24 липня 2018 року щодо розміру вартості оформлення припинення іноземного громадянства, ОСОБА_1 просив повідомити ГУ ДМС України в м. Києві про час та спосіб подання декларації про відмову від громадянства Російської Федерації. На вказаний лист позивачу надано вичерпну відповідь від 21 серпня 2018 року № 8001.16.2-23005/80.2-18.
49. Втім, за своїм змістом і суттю така відповідь є саме роз`ясненням стосовно порушеного позивачем питання, а не є відмовою у прийнятті декларації про відмову від громадянства Російської Федерації в розумінні закону.
50. Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не вчинялися дії щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від громадянства Російської Федерації у зв`язку з існуванням незалежних від нього причин неотримання документа про його припинення, оскільки із заявою про припинення громадянства ОСОБА_1 до відповідача не звертався, декларацію про відмову від іноземного громадянства не подавав.
51. Докази про протилежне матеріали справи не містять.
52. Таким чином, висновки апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення позову та, відповідно, про необхідність скасування рішення суду першої інстанції, є правильними.
53. Аргументи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують.
54. За наведеного правового регулювання й обставин справи суд касаційної інстанції констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, а суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
55. Отже, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, Верховний Суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова