№ 826/16588/16 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 826/16588/16

адміністративне провадження № К/9901/36551/19, №К/9901/166/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №826/16588/16

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача: народний депутат України Тимошенко Юлія Володимирівна , народний депутат України Каплін Сергій Миколайович, народний депутат України Скорик Микола Леонідович, ОСОБА_3 , ОСОБА_4

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Верховна Рада України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство охорони здоров`я України

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

за касаційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2018 (колегія у складі: головуючого судді Донця В.А., суддів: Костенка Д.А., Шрамко Ю.Т.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 (колегія у складі: головуючого судді Кузьменка В. В., суддів Ганечко О. М., Шурка О. І.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, у якому просив:

- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України зі встановлення розміру прожиткового мінімуму в України на 2017 рік без проведення і врахування результатів науково-громадської експертизи, сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму, а також без врахування фактичного розміру прожиткового мінімуму Міністерства соціальної політики України;

- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України зі встановлення розміру прожиткового мінімуму в України на 2017 рік без проведення і врахування результатів перегляду вмісту наборів непродовольчих товарів, продуктів харчування та послуг для основних соціально-демографічних груп населення, а також без врахування фактичного розміру прожиткового мінімуму, розрахованого Міністерством соціальної політики України у цінах місяця, що передує місяцю, в якому встановлено прожитковий мінімум на 2017 рік;

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині невжиття заходів для встановлення прожиткового мінімуму в Україні на 2017 рік в порядку та на підставі положень Закону України «Про прожитковий мінімум» - без проведення і врахування результатів перегляду вмісту наборів непродовольчих товарів, продуктів харчування та послуг для основних соціально-демографічних груп населення;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України вжити передбачені законодавством заходи та реалізувати наявну компетенцію з метою: проведення науково-громадської експертизи набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму в Україні; проведення перегляду вмісту наборів непродовольчих товарів, продуктів харчування та послуг для основних соціально-демографічних груп населення; встановлення розмір прожиткового мінімуму в України на 2017 рік в порядку та на підставі положень Закону України «Про прожитковий мінімум», а саме, із врахуванням результатів перегляду вмісту наборів непродовольчих товарів, продуктів харчування та послуг для основних соціально-демографічних груп населення та фактичного розміру прожиткового мінімуму, розрахованого Міністерством соціальної політики України за місяць, що передує місяцю, у якому встановлюється прожитковий мінімум на 2017 рік.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Кабінетом Міністрів України всупереч вимогам Закону України "Про прожитковий мінімум" встановлено прожитковий мінімум на 2017 рік без проведення науково-громадської експертизи набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг, що призвело до встановлення необґрунтованого розміру прожиткового мінімуму. В позовній заяві наголошено, що прожитковий мінімум стосується прав та інтересів позивача, оскільки є життєво важливою величиною для оцінки рівня життя в України, встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком, визначення права на призначення соціальної допомоги, визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров`я, освіти, соціального обслуговування, формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 21.11.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019, позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Кабінету Міністрів України щодо визначення розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2017 рік без дотримання вимог Закону України «Про прожитковий мінімум». У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

4. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Кабінетом Міністрів України в проекті Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму без дотримання вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» нормативним методом після проведення науково-громадської експертизи для формування набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг, яка повинна проводитись не рідше п`яти років.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 26.12.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 направили до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, касаційну скаргу у якій просять: скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 у частині відмови в задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

6. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в обґрунтування вимог своєї касаційної скарги, зазначили про те, що відповідно до резолютивної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 21.11.2018 позов задоволено частково, визнано протиправними дії Кабінету Міністрів України щодо визначення розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2017 рік без дотримання вимог Закону України "Про прожитковий мінімум"; у задоволенні решти позову відмовлено. Тобто, суд першої інстанції відмовив у задоволенні практично всіх вимог, таким чином, фактично суд повністю відмовив у задоволенні позову. Проте у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції висловився на повну підтримку відхилених ним позовних вимог, що й створило невідповідність висновків у резолютивній частині оскаржуваного рішення обставинам справи, відображеним у мотивувальній його частині. Ця невідповідність була проігнорована судом апеляційної інстанції. Також суттєвим недоліком розгляду справи є неврахування судами обох інстанцій висновку спеціаліста психолога.

7. Також 27.12.2019 Кабінет Міністрів України подав до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, касаційну скаргу, у якій просить: скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 у частині задоволенні позову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

8. Кабінет Міністрів України, в обґрунтування вимог своєї касаційної скарги, зазначив, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями проводити науково-громадську експертизу набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму, а лише встановлює прожитковий мінімум після проведення вказаної експертизи, у зв`язку з чим Уряд при внесенні до Верховної Ради України проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» діяв у відповідності до вимог статей 5, 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», що не було взято до уваги судами при ухваленні рішень. Крім того, у відповідності до бюджетного законодавства Урядом було сформовано, а Верховною Радою України затверджено Державний бюджет України на 2017 рік та прожитковий мінімум, проект якого був розроблений, виходячи із наявних коштів у Державному бюджеті, принципів збалансованості, обґрунтованості та ефективності та з врахуванням прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий і наступні за плановим два бюджетні періоди та аналізу виконання бюджету у попередніх та поточному бюджетних періодах. Доводи відповідача про відповідність дій Уряду Конституції України та Бюджетного кодексу України не були взяті до уваги судами та вищезазначені норми матеріального права не були судами застосовані. Також скаржник наголошує на не підтвердженні позивачем порушення Урядом прав, свобод та інтересів на момент звернення до суду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Вказані касаційні скарги зареєстровано в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційних скарг у складі судді-доповідача: Стеценка С.Г., суддів Рибачука А.І., Тацій Л.В.

11. Ухвалами Верховного Суду відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019.

12. Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 08.12.2021.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 №1801-VIII установлено в 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01.01.2017- 1544 грн., з 01.05. - 1624 грн., з 01.12.2017 - 1700 грн., а для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2017 - 1247 грн., з 01.05.2017 - 1312 грн., з 01.12.2017 - 1373 грн.

14. Згідно з проектом Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 1801-VIII (подано на розгляд 15.09.2016 номер реєстрації 5000) пропонувалось Верховній Раді України затвердити зазначені розміри прожиткового мінімуму (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=60032).

15. Вважаючи визначені Кабінетом Міністрів України розміри прожиткового мінімуму на 2017 рік у проекті Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» необґрунтованими, без дотримання визначеної законодавством процедури, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

17. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

19. Згідно із статтею 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

20. Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

21. Пункт 6 частини 1 статті 116 Конституції України визначає, що саме Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання.

22. Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» 27.02.2014 № 794-VII (далі - Закон № 794-VII) діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення праві і свобод людини та громадянина, запобігання та протидії корупції, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

23. Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV (далі - Закон №966-XIV) дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

24. Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

25. За приписами частин другої-п`ятої цієї ж статті Закону №966-XIV прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

До осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.

Прожитковий мінімум, визначений для осіб, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому державному соціальному страхуванню, збільшується на суму обов`язкових платежів.

26. Згідно з статтею 2 Закону №966-XIV прожитковий мінімум застосовується для: загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм; встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім`ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; визначення права на призначення соціальної допомоги; визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров`я, освіти, соціального обслуговування та інших; встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Для оцінки рівня життя в регіоні, розроблення та реалізації регіональних соціальних програм, визначення права на призначення соціальної допомоги, що фінансується за рахунок місцевих бюджетів, органами місцевого самоврядування може затверджуватися регіональний прожитковий мінімум, не нижчий від установленого відповідно до цього Закону.

27. Згідно зі статтею 4 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.

Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

28. Згідно статті 5 Закону № 966-XIV для спостереження за динамікою рівня життя в Україні на основі статистичних даних про рівень споживчих цін центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, розраховує щомісяця фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення.

Прожитковий мінімум є одним із основних показників, що характеризує рівень життя населення та від якого залежить визначення більшості складових соціального блоку Державного бюджету України, а отже має безпосередній вплив стосовно права громадян на достатній життєвий рівень, інші соціально-економічні права, закріплені Конституцією України, міжнародними договорами.

29. Принципи формування наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг наведено в статті 3 Закону № 966-XIV.

Набір продуктів харчування та набір непродовольчих товарів визначаються в натуральних показниках, набір послуг - у нормативах споживання не рідше одного разу на п`ять років.

Набір продуктів харчування формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров`я.

Основними принципами формування набору продуктів харчування є: забезпечення дитини повноцінним харчуванням для розвитку організму; забезпечення дитини віком від 6 до 18 років додатковим харчуванням для активного соціального та фізичного розвитку; задоволення організму працюючої особи у відтворенні працездатності, збереження працездатності для безробітного, відновлення у необхідних випадках працездатності для особи, яка її втратила; підтримання повноцінного функціонування організму людини похилого віку.

30. Наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної служби статистики України від 03.02.2017 №178/147/31 затверджено Методику визначення прожиткового мінімуму.

31. Прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення розраховується, виходячи з наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг, схвалених експертною комісією з проведення науково-громадської експертизи цих наборів на принципах соціального партнерства та визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 №780 «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення».

32. Відповідно до пояснень Мінфіну, встановлення прожиткового мінімуму на 2017 рік здійснено з урахуванням можливості Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення соціальних гарантій, які визначаються на його основі та необхідності дотримання економічної безпеки України. При цьому розрахунок прогнозного розміру прожиткового мінімуму на 2017 рік здійснено на підставі затвердженого в Законі України «Про державний бюджет України на 2016 рік» розміру прожиткового мінімуму в грудні 2016 року з урахуванням його підвищення темпами, що на два відсоткових пункти перевищують показники прогнозного індексу споживчих цін на 2017 рік.

33. Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що прожитковий мінімум на 2017 рік визначено не на підставі науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг, які мали бути визначені відповідним центральним органом виконавчої влади не рідше одного разу на п`ять років згідно зі статтями 3, 4 Закону №966-XIV, а на підставі затвердженого в Законі України «Про державний бюджет України на 2016 рік» розміру прожиткового мінімуму в грудні 2016 року.

34. Тобто під час визначення прожиткового мінімуму на 2017 рік не застосовувався нормативний метод, як це встановлено статтею 1 Закону №966-XIV, натомість враховано можливості Державного бюджету України.

35. Також не було враховано постанову Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 №780, якою затверджено набори продуктів харчування, набори непродовольчих товарів та набори послуг для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, визначено необхідні нормативи споживання.

36. Отже, Кабінет Міністрів України не дотримався вимог Закону №966-XIV під час визначення прожиткового мінімуму на 2017 рік у проекті закону України про Державний бюджет України.

37. Затвердження та врахування в подальшому необґрунтованого розміру прожиткового мінімуму може привести до порушення конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень під час її реалізації державою, адже саме на підставі розміру прожиткового мінімуму встановлюється розмір мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім`ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України; визначення права на призначення соціальної допомоги; визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров`я, освіти, соціального обслуговування та інших; встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів, який не є достатнім для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

38. Кабінетом Міністрів України зазначено про відсутність повноважень проводити науково-громадські експертизи набору продуктів харчування, набору товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму, а лише передбачено повноваження встановлювати прожитковий мінімум.

39. Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що статтею 4 Закону №966-XIV чітко встановлено, і не може трактуватись по іншому, що прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.

40. Відповідно до Порядку проведення науково-громадської експертизи набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.1999 № 1767 центральні органи виконавчої влади, які визначені у частинах 2 - 4 статті 3 Закону №966-XIV відповідальними за формування набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг, у встановлений Кабінетом Міністрів України термін подають Мінекономрозвитку пропозиції щодо сформованих наборів у натуральних показниках або у нормативах споживання з необхідними розрахунками і науковими обґрунтуваннями.

41. Пункт 10 цього Порядку регламентує, що рішення про схвалення експертною комісією набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму надсилаються на затвердження Кабінету Міністрів України і є підставою для розрахунку прожиткового мінімуму. Зміни та доповнення до наборів вносяться тільки за рішенням експертної комісії.

42. Таким чином, Законом №966-XIV вказано на обов`язковість забезпечення Кабінетом Міністрів України проведення науково-громадської експертизи.

43. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.07.2021 у справі №640/2541/21.

44. Також колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість доводів відповідача щодо не підтвердження позивачем порушення Урядом прав, свобод та інтересів на момент звернення до суду з огляду на наступне.

45. Як зазначено в постанові Верховного Суду від 27.07.2021 у справі 640/2541/20 подання законопроекту до парламенту є складовою нормотворчої діяльності і відсутність обґрунтованого розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму не може ставити в залежність прийняття/неприйняття державного бюджету на відповідний період. Тож, проміжні дії Кабінету Міністрів України в межах законотворчого процесу не створюють безпосередніх наслідків для позивача. Разом з тим, врахування необґрунтованого (без проведення відповідної експертизи) розміру прожиткового мінімуму, може привести до порушення конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень під час її реалізації державою. Передбачена чинним законодавством процедура проведення науково-громадської експертизи мала бути проведена, в незалежності від створення/не створення для позивача певних наслідків, позаяк, особа, яка звертається до суду з позовом, має право розраховувати на те, що встановлені державою обов`язкові та важливі процедури, будуть виконані нею ж.

46. Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що розрахунок вартісної величини прожиткового мінімуму, а також проведення такого розрахунку не у відповідності до встановлених вимог, як наслідок може мати затвердження розміру прожиткового мінімуму, що в свою чергу веде до порушення конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень під час її реалізації державою.

47. Як убачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком, інвалідом другої групи, тому суди дійшли вірного висновку, що прожитковий мінімум стосується прав, інтересів позивача, зокрема в частині розміру пенсії, соціальних виплат, допомог.

48. Також колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що для ефективного захисту прав позивача позов слід задовольнити частково, визнавши протиправним визначення відповідачем розміру прожиткового мінімуму на 2017 рік без дотримання вимог Закону України "Про прожитковий мінімум".

49. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що бюджетом, відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України, є план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

50. Тобто, бюджетні правовідносини - це врегульовані нормами бюджетного права суспільні відносини у сфері формування, розподілу і використання грошових коштів державного і місцевих бюджетів і такі правовідносини мають певні часові рамки. Вказане підтверджує правильність висновків судів попередніх інстанцій про необхідність саме часткового задоволення позову.

51. Що стосується доводів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про протиправне неврахування судами обох інстанцій під час розгляду справи висновку спеціаліста психолога, колегія суддів звертає увагу, що судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що у поданому позивачем науковому висновку спеціаліста ОСОБА_5 (психолога, юриста, фахівця в галузі математики) від 02.04.2018 аналізується чинне законодавство та висновки щодо прийнятого рішення суду, тобто такий документ не може оцінюватися як доказ по справі, оскільки чинним законодавством безпосередньо на суд покладено право та обов`язок аналізувати діюче законодавство та приймати рішення у спорі.

52. Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційних скарг їх не спростовують.

53. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

54. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко А.І. Рибачук Л.В. Тацій