ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 826/16855/17

провадження № К/9901/10672/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання нечинним нормативно-правового акта, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року (у складі судді колегії суддів: головуючий суддя Клименчук Н.М., судді Каракашьян С.К., Шрамко Ю.Т.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2020 року (у складі: головуючого-судді - Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.) у справі №826/16855/17,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просив:

визнати незаконним та нечинним Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваний Порядок прийнято відповідачем з перевищенням його повноважень.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020, у задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів того, що оскаржуваною постановою відповідача порушено законні права та інтереси ОСОБА_1 , натомість встановлено, що його права станом на час звернення до суду оскаржуваною постановою не порушені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

5. Не погоджуючись із прийнятими у цій справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 у справі №826/16855/17, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Підставами касаційного оскарження у даній справі є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень, які розраховані на довгострокове та неодноразове застосування невизначеного кола осіб (пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України), а також посилання на пункт перший частини другої статті 353 КАС України, а саме, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України).

7. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій розглянули справу відповідно до загальних правил КАС України, а особливості розгляду справ щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади (статті 264-265 КАС України) проігнорували, внаслідок чого не розглянули справу по суті, тобто не надали оцінку законності оскаржуваної постанови.

8. Окрім цього, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не дослідивши та не оцінивши належним чином докази і доводи позивача щодо незаконності нормативно-правового акта КМУ, не перевіривши оскаржуваний акт на відповідність частині другій статті 2 КАС України, не дійшовши в рішенні висновку про те, що оскаржуваний акт є законним, а також, відмовивши в задоволенні позову, залишили чинним нормативно-правовий акт, наслідком застосування якого є порушення прав і інтересів невизначеного кола осіб, тобто мільйонів осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцями та студентів, грошові доходи яких індексуються відповідно до Порядку №1078.

9. Поряд з цим, позивач зазначає, що суди нижчих інстанцій не дослідили в якості доказів: 1) Аналіз суперечностей норм «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, положенням Закону України № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (а.с. 87- 90); 2) лист Ученого секретаря НКР при ВАСУ Смоковича М.І. від 14.06.2016 № 1501/7-14/16 (а.с. 25-27); 3) Науковий висновок Члена НКР при ВСУ ОСОБА_2 (а.с. 28-31); 4) Науковий висновок Члена НКР при ВАСУ ОСОБА_4 (а.с. 32- 34); 5) Умовний приклад проведення індексації згідно з Законом «Про індексацію грошових доходів населення» та згідно з «Порядком проведення індексації грошових доходів населення» (а.с. 130). Позивач вказує, що в Аналізі суперечностей норм нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України положенням Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» позивач навів 16 невідповідностей оскаржуваного ним нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України правовому акту вищої юридичної сили.

10. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що в силу частини 4 статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

11. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 13.04.2020.

12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2020 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М, Мельник-Томенко Ж.М.

13. Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 у справі №826/16855/17.

14. Ухвалою Верховного Суду від 06.12.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових коштів доходів населення» затверджено Порядок № 1078.

16. ОСОБА_1 , пенсіонер за віком, інвалід другої групи, у жовтні 2014 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області з заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із зростанням заробітної плати за останній рік перед призначенням пенсії (2009 рік), на підставі виконання судових рішень.

17. Листом від 23.01.2015 № 3/С-4 Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області повідомлено Позивача, що після проведення перерахунку пенсії її розмір буде зменшено.

18. В зазначеному листі Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області вказано, що механізм проведення індексації визначений Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком № 1078 із змінами. Щодо індексації пенсії ОСОБА_1 повідомлялося, що індексація після перерахунку зменшилась, оскільки базовим місяцем при проведенні індексації став жовтень 2014 року (місяць підвищення грошових доходів громадян відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078).

19. ОСОБА_1 звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області з позовом Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень і зобов`язання вчинити певні дії та постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 22.05.2015 у справі № 443/255/15-а позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області щодо невиконання перерахунку пенсії Позивачу з 01.03.2014 відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області, щодо нарахування і виплати суми індексації ОСОБА_1 протягом 2010-2014 років з порушенням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Зобов`язано Управління Пенсійного Фонду України в Жидачівському районі Львівської області провести позивачу перерахунок пенсії з 01.03.2014 року із застосуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, підвищеної на коефіцієнт, який відповідає 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у 2013 році, порівняно з 2012 роком; розміру індексації за період з 01.05.2010 по 31.12.2014 відповідно до положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Зобов`язано Управління Пенсійного Фонду України в Жидачівському районі Львівської області виплатити Позивачу різницю між сумою індексації, яка мала бути сплачена відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (з урахуванням того, що місяцем початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є грудень 2009 року) і фактично виплаченою сумою індексації, за період з 01.05.2010 по 31.12.2014. У решті позовних вимог відмовлено.

20. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 22.05.2015 у справі № 443/255/15-а в частині визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області щодо невиконання перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2014 відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.03.2014 із застосуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, підвищеної на коефіцієнт, який відповідає 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у 2013 році, порівняно з 2012 роком - скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено у задоволенні зазначених позовних вимог. В решті постанову суд першої інстанції залишено без змін.

21. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2016 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 залишено без змін.

22. Відповідно до правової позиції судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі №443/255/15-а пенсію ОСОБА_1 мало бути перераховано відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з урахуванням положень Порядку № 1078.

23. Вважаючи протиправною постанову Кабінету Міністрів України, якою затверджено Порядок № 1078, ОСОБА_1 оскаржив її у судовому порядку.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).

26. Згідно з частиною 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

27. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

28. Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

29. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Згідно із частинами 2, 6 статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

31. Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

32. Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

33. Стаття 117 Конституції України визначає, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

34. Відповідно до статті 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» діяльність Кабінет Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Згідно з положеннями статті 4 цього Закону Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

35. Відповідно до частин 1 та 2 статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов.

36. Відповідно до частин 1 і 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

37. Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

38. Стаття 5 КАС України декларує право на звернення до суду та способи судового захисту, згідно частини 1 якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

39. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 5 КАС України).

40. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначені статтею 264 КАС України, згідно частин 2-3 якої право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

41. Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки ОСОБА_3 щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи) від 25.11.1997 № 6-зп, частину Другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

42. Поряд з цим, згідно усталеного підходу, який знаходить своє відображення в багатьох судових рішеннях Верховного Суду, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

43. Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення (подібний за змістом висновок висловлений, зокрема, Верховним Судом у постанові від 14.02.2022 у справі №200/9772/18-а).

44. Крім того, у постанові від 24.01.2023 у справі № 440/2513/20 Верховний Суд зазначив, що порушення прав та інтересів слід відрізняти від порушення закону. Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи. Саме лише порушення закону, яке не призводить до порушення прав особи, не дає підстав для задоволення позову такої особи.

45. В контексті обставин цієї справи та висновків судів попередніх інстанцій колегія суддів звертає увагу й на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.08.2020 у справі № 369/3756/16-а, відповідно до яких обов`язковою умовою оцінки судом рішення суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушення таким рішенням його прав та законних інтересів. При цьому таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає, що спірне рішення начебто впливає на правове становище позивача та третіх осіб. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок.

46. Таким чином, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

47. Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на дату звернення до суду оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України не порушує його прав, оскільки до законодавства щодо індексації пенсій внесено зміни, відповідно до яких індексація пенсій здійснюється іншими нормативно-правовими актами, а право позивача у разі скасування оскаржуваної постанови відновлено не буде.

48. Судом апеляційної інстанції додатково зауважено, що порушення прав позивача відбувалися у 2010-2014 роках, а 01 жовтня 2017 року внаслідок внесення змін у законодавство, припинено.

49. Таким чином, судами попередніх інстанцій констатовано відсутність на час звернення із цим позовом до суду порушення прав позивача. В той же час, доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують.

50. Верховним Судом беруться до уваги вимоги статті 264 КАС України щодо права особи на оскарження нормативно-правових актів, однак, з огляду на відсутність порушених прав та законних інтересів позивача станом на час звернення до суду із цим позовом, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, коли відмовили у задоволенні цього позову.

51. Щодо доводів скаржника про недослідження зібраних у справі доказів та ненадання оцінки аргументам позивача Верховний Суд зазначає, що враховуючи недоведеність наявності порушення законних прав та інтересів позивача (що є самостійною підставою для відмови у позові), то в судів попередніх інстанцій була відсутня необхідність надавати оцінку доводам позивача щодо відповідності процедури прийняття акту Уряду, яким затверджено Порядок № 1078.

52. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, Верховний Суд бере до уваги висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

53. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

54. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

55. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

56. Враховуючи зазначене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття даного касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

57. Колегія суддів вважає, що Судом надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильність розгляду цієї справи на цій стадії судового розгляду.

58. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються

Керуючись статтями 242 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2020 року у справі №826/16855/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду