ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 826/17150/18

касаційне провадження № К/9901/14702/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року (головуючий суддя - Кузьменко В.А.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Оксененко О.М.; судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П.)

у справі № 826/17150/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Генеруюча компанія «Укрспецтепло»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Генеруюча компанія «Укрспецтепло» (далі - ТОВ «ГК «Укрспецтепло», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 липня 2018 року № 0009431401.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року, позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з вказаними в акті перевірки контрагентами. Зазначає, що у контрагентів позивача відсутні основні фонди, транспортні засоби, трудовий персонал, що ставить під сумнів можливість постачання вказаного товару та надання послуг в зазначених обсягах у відповідних періодах. Крім того, відповідач вказує, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, що полягає у розгляді справи в порядку письмового провадження з посиланням на те, що суд першої інстанції розглянув справу у спрощеному позовному провадженні. Разом з тим, дана справа розглядалась судом першої інстанції в порядку загального позовного провадження, а контролюючим органом заявлялось клопотання про розгляд справи за участю його представника, яке судом було безпідставно відхилено.

Верховний Суд ухвалою від 08 липня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

За приписами частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Частиною першою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

КАС України передбачено певну процедуру надсилання процесуальних документів учасникам справи, а також необхідність їх виклику та заслуховування в судовому засіданні.

Згідно із частинами першою, другою статті 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Частиною третьою статті 124 КАС України передбачено, що судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється:

1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу;

2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно із частиною другою статті 307 КАС України про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

Частиною першою статті 311 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі:

1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;

2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання;

3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Аналіз вказаних норм свідчить, що передумовою для розгляду справи судом є належне сповіщення всіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи (у сукупності), якщо така справа відповідно до вимог КАС України повинна розглядатись з їх повідомленням. Належність означає інформування учасників справи у спосіб та за формою, передбаченою процесуальним законодавством.

Крім того, законодавцем встановлено виключний перелік випадків, за наявності яких апеляційний суд має право ухвалити рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Матеріали справи свідчать, що загальний розмір позовних вимог у цій справі становить 2 041 389,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2018 року вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

У поданій на рішення суду першої інстанції апеляційній скарзі відповідачем було заявлено клопотання про розгляд справи за участю його представника.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 січня 2021 року відкрив апеляційне провадження у справі.

Ухвалою від 26 січня 2021 року апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС у м. Києві про розгляд апеляційної скарги за участі представника відповідача та призначив справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 09 березня 2021 року.

Вказана ухвала вмотивована тим, що предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Керуючись приписами пункту 3 частини першої статті 311 КАС України апеляційний суд вважав за можливе розглянути цю справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до супровідного листа від 19 лютого 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд направив на адресу позивача та відповідача копію ухвали про відкриття апеляційного провадження, а також копію апеляційної скарги для позивача. Дані про направлення повісток у справі відсутні.

Враховуючи вищенаведені обставини, Суд дійшов висновку, що дана справа правильно була розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження, виходячи із критерію складності справи та положень пункту 4 частини четвертої статті 12 КАС України.

Натомість, апеляційний суд помилково вважав даний спір справою незначної складності, розглянутою судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що давало б підстави для застосування приписів пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Верховний Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається направлення апеляційним судом на адресу відповідача лише копії ухвали про відкриття провадження. Водночас, ухвала від цієї ж дати про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження та відмову в задоволенні поданого апелянтом клопотання, з якої скаржник міг би дізнатися про прийняте апеляційним судом рішення про порядок розгляду скарги, на адресу відповідача не надсилалась, що є обмеженням процесуальних прав останнього.

Таким чином, апеляційним судом не було виконано процесуальну вимогу щодо належного повідомлення учасника справи про дату, час та місце розгляду справи як передумови для апеляційного перегляду справи по суті. Фактично він незаконно був позбавлений можливості реалізувати своє право на участь у апеляційному перегляді справи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 травня 1988 року в справі «Екбатані проти Швеції» зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність «публічності» при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури у цій справі. Якщо скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Європейської конвенції з прав людини можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.

Право учасників справи, зокрема, бути належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання та на участь у судових засіданнях (за виключенням випадків, що стосується окремих категорій справ), відповідає основним засадам адміністративного судочинства, таким як, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин справи.

В межах даної справи апеляційним судом не було забезпечено дотримання таких прав відповідача, хоча ця справа є такою, що розглядається виключно за правилами загального позовного провадження, а тому повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання є обов`язковим. У справах даної категорії суд може провести розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення сторін лише у разі, якщо учасники справи не прибули у судове засідання, будучи належним чином повідомлені про його проведення, або у разі відсутності від них клопотань про розгляд справи за їх участю або участю їхніх представників.

Відповідно до пункту 3 частини третьої, частини четвертої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

За приписами частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати висновки, викладені у цій постанові, забезпечити рівні права учасників процесу, зокрема виконати обов`язок щодо належного повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час і місце судового розгляду.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

Р. Ф. Ханова