ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2020 року
Київ
справа №826/17584/15
адміністративне провадження №К/9901/17590/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження заяву Міністерства аграрної політики та продовольства України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2016 року в справі №826/17584/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" звернулося до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо часткової компенсації відсоткової ставки за залученими Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" кредитами;
- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість у розмірі 2 251 844 грн за наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про затвердження розподілів бюджетних коштів, передбачених для надання державної підтримки суб`єктам господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів" від 19.10.2012 №632.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення фінансової підтримки суб`єктів господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №794, ТОВ "Інтерфлот" отримало право на часткову компенсацію відсоткової ставки за залученими кредитами. Вказаним Порядком головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем відповідної бюджетної програми було визначено відповідача. Згідно із листом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.03.2013 підлягала відшкодуванню сума 2251844 грн. Однак відповідачем протиправно не було погашено вказану заборгованість.
ІІ. Короткий зміст рішень судів і мотиви їхнього ухвалення
3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як головним розпорядником бюджетних коштів і відповідальним виконавцем відповідної бюджетної програми, розподілом відкритих асигнувань спрямовано бюджетні кошти на надання державної підтримки ТОВ "Інтерфлот", як суб`єкту господарювання агропромислового комплексу, а також вчинялись дії щодо виділення додаткових коштів загального фонду державного бюджету за бюджетною програмою 2801180, а отже виконано обов`язки, передбачені чинним законодавством.
5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року скасовано постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року, та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог: визнано протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо нездійснення часткової компенсації відсоткової ставки за залученими Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" кредитами; зобов`язано Міністерство аграрної політики та продовольства України вчинити дії щодо здійснення часткової компенсації відсоткової ставки за залученими Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" кредитами в розмірі 2 251 844 грн.
6. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Міністерство аграрної політики та продовольства України не вчинило дій, які передбачають подачу до Головного управління державної казначейської служби України платіжних доручень, що призвело до неможливості здійснити державною казначейською службою України виплату компенсації позивачу відсоткової ставки за залученими ним кредитами.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2016 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року було залишено без змін.
ІІІ. Короткий зміст вимог заяви
8. Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме - Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення фінансової підтримки суб`єктів господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №794, та Бюджетного кодексу України.
9. На обґрунтування заяви Міністерство аграрної політики та продовольства України додало копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2016 року в справі №824/2176/15-а (К/800/3869/16), яка на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
V. Рух заяви у суді касаційної інстанції
10. 20 вересня 2016 року до Верховного Суду України надійшла заява Міністерство аграрної політики та продовольства України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2016 року за правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час звернення із заявою про перегляд судового рішення).
11. Верховний Суд України ухвалою від 31 жовтня 2016 року відкрив провадження у цій справі.
12. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон №2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
13. Підпунктом 1 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) установлено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
14. Заява зареєстрована у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду 07 лютого 2018 року.
15. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2018 року у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Олендер І.Я. (суддя-доповідач), Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.
16. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 21 січня 2020 року № 109/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації, визначено новий склад суду: Кашпур О.В. (головуючий суддя, суддя-доповідач), Радишевська О.Р., Уханенко С.А.
17. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 30 січня 2020 року заяву Міністерство аграрної політики та продовольства України прийнято до провадження.
18. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 23 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 24 квітня 2020 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами
19. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Інтерфлот» є суб`єктом господарювання агропромислового комплексу та в 2012 році отримало право на фінансову підтримку через механізм здешевлення кредитів, відповідно до Порядку №794.
20. Відповідно до наказу Міністерство аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики України) «Про затвердження поділів бюджетних коштів, передбачених для надання державної підтримки суб`єктам господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів» від 19 жовтня 2012 року № 632, суб`єктам господарювання агропромислового комплексу у місті Севастополі за заходом здешевлення кредитів передбачалися кошти в сумі 2347920,00 грн, в тому числі ТОВ «Інтерфлот» 2251844,00 грн.
21. Зазначені кошти розподілом відкритих асигнувань з рахунку № НОМЕР_1 Мінагрополітики від 23.10.2012 року в повному обсязі були спрямовані до Управління промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської державної адміністрації.
22. Проте, грошові кошти на рахунок Товариства не надійшли і на це вказується у листі Мінагрополітики від 29 березня 2013 року №37-21-4-15/6326.
23. Відповідно до матеріалів справи відсутні докази того, що Управлінням промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської державної адміністрації було оформлено та подано до Головного управління Державної казначейської служби України всі документи, необхідні для здійснення останнім перерахування коштів в розмірі у розмірі 2251844,00 грн на рахунок їх одержувача ТОВ «Інтерфлот», оскільки документів з відміткою Головного управління Державної казначейської служби України Міністерство аграрної політики та продовольства України суду не надало.
24. Тобто, вказані кошти не були перераховані, а лише були спрямовані Міністерством на відповідні рахунки.
25. Відповідно до змісту листа Міністерства фінансів України від 19.05.2015 року №31-06110-20-16/16370 кредиторська заборгованість перед ТОВ "Інтерфлот", яка була зареєстрована в органах Казначейства, залишилась не оплаченою на кінець минулого звітного періоду.
26. Листом від 16.06.2015 року позивач звернувся до Мінагрополітики про підтвердження наявності заборгованості в розмірі 2251844,00 грн як діючої та про дату погашення такої заборгованості.
27. Листом від 20.07.2015 року відповідач повідомив позивача, що кошти у вказані сумі за вказаною програмою та напрямом були спрямовані в 2012 році, проте Територіальними органами Державної казначейської служби України вказані асигнування не були перераховані одержувачам, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Законом України «про Державний бюджет України на 2015 рік» зазначена програма не передбачена взагалі, на даний час надано пропозиції щодо включення даної програми до Державного бюджету України на 2016 рік.
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
28. Конституція України від 28 червня1996 року №254к/96-ВР
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом)
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
30. Відповідно до пункту 1-1 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення фінансової підтримки суб`єктів господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №794 (далі - Порядок №794) головним розпорядником бюджетних коштів і відповідальним виконавцем відповідної бюджетної програми є Мінагрополітики України.
Згідно з пунктом 6 Порядку №794 для здійснення компенсації кредитами та лізинговими платежами Мінагрополітики України утворює комісію з питань надання державної підтримки суб`єктам господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів (далі - комісія Мінагрополітики України) та затверджує положення про неї.
Пунктом 14 Порядку №794 передбачено, що Мінагрополітики України спрямовує бюджетні призначення Міністерству аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим, головним управлінням агропромислового розвитку обласних і управлінню промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської держадміністрацій на підставі рішення комісії Мінагрополітики. Міністерство аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим, головні управління агропромислового розвитку обласних і управління промисловості на підставі рішення комісії Мінагрополітики України подають до головних управлінь Казначейства реєстр підприємств і платіжні доручення на виплату компенсації шляхом перерахування коштів на поточні рахунки позичальників та лізингоодержувачів.
31. Відповідно до частини третьої статті 20 Бюджетного кодексу України бюджетні програми визначаються головними розпорядниками бюджетних коштів з урахуванням положень частини другої статті 21 і пункту 2 частини п`ятої статті 22 цього Кодексу.
У частині п`ятій статті 22 Бюджетного кодексу України закріплено, зокрема, що головний розпорядник бюджетних коштів: отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 20, частин першої та другої статті 22 Бюджетного кодексу України відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми у системі головного розпорядника. Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень. Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 57 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, не передбаченими проектом закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданим на розгляд до Верховної Ради України, головні розпорядники бюджетних коштів зобов`язані виконати до кінця поточного бюджетного періоду в межах і за рахунок відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету, не допускаючи наявності за такими зобов`язаннями кредиторської заборгованості на початок наступного бюджетного періоду.
VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
32. Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що у задоволенні заяви Мінагрополітики України слід відмовити з таких підстав.
33. В ухвалі Вищого адміністративного суду України, яку додано на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, цей суд, відмовляючи у відкритті касаційного провадження, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог.
34. Вирішуючи спір, суди дійшли висновку, керуючись положеннями Бюджетного кодексу України та Порядку №794, про відсутність підстав для визнання дій (бездіяльності) щодо невиплати компенсації протиправними, оскільки Мінагрополітики України не є органом, який здійснює дії щодо нарахування та виплати часткового відшкодування відсоткової ставки за залученими кредитами, а лише проводить розподіл коштів та спрямовує їх у регіони в межах виділених асигнувань, а органи Державного казначейства України лише забезпечують казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку.
35. У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову, дійшов висновку про те, що факт розподілу бюджетних коштів Мінагрополітики України до органів казначейства не доводить виконання ним в повному обсязі покладених на нього Порядком №794 та Бюджетним кодексом України обов`язків.
36. Із наведених судових рішень убачається, що суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосував приписи Бюджетного кодексу України та Порядку №794 в частині обов`язків головних розпорядників бюджетних коштів, унаслідок чого були ухвалені різні за змістом судові рішення.
37. Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Верховного Суду виходить із такого.
38. Відповідно до Порядку №794 та статей 3 57 Бюджетного кодексу України Мінагрополітики України є відповідальним виконавцем відповідної бюджетної програми і його функції з виконання програми щодо часткової компенсації відсоткової ставки за залученими ТОВ "Інтерфлот" кредитами не закінчується лише розподіленням бюджетних коштів. Його обов`язком також є контроль за своєчасністю отримання відповідними отримувачами, у тому числі і ТОВ "Інтерфлот" компенсацій, передбачених Порядком №794, не допускаючи наявності за такими зобов`язаннями кредиторської заборгованості на початок наступного бюджетного періоду.
39. Такий обов`язок Мінагрополітики України кореспондується з вимогами пункту 7 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України, відповідно до якого головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
40. Отже, висновок суду апеляційної інстанції та Вищого адміністративного суду України про протиправність бездіяльності Мінагропромполітики України щодо нездійснення часткової компенсації відсоткової ставки за залученими ТОВ "Інтерфлот" кредитами, відповідає чинному на час виникнення спірних правовідносин законодавству України та встановленим фактичним обставинам у справі.
41. З огляду на викладене висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому у задоволенні заяви Мінагропромполітики України слід відмовити.
42. Верховний Суд ухвалою від 31 жовтня 2016 року зупинив виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2019 року до розгляду справи.
43. Зважаючи на результат розгляду, поновлюється виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2019 року.
Керуючись статтями 241 242 244 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
У задоволенні заяви Міністерства аграрної політики та продовольства України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2016 року в справі №826/17584/15 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий : О. В. Кашпур
Судді: О. Р. Радишевська
С.А. Уханенко