ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року

м. Київ

справа № 826/17623/15

адміністративне провадження № К/9901/41376/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2015 року (суддя Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 року (головуючий суддя Епель О.В., судді: Карпушова О.В., Кобаль М.І.) у справі №826/17623/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард 2014» до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард 2014» (надалі позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві , в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.08.2015 року №0004442208, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання податку на прибуток приватних підприємств на суму 36 721 575 грн., з яких 29 377 260 грн. - за основним платежем та 7 344 315 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0004452208, яким товариству застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про ведення касових операцій в сумі 83 767,4 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що твердження податкового органу про фактичну відсутність господарських операцій між підприємством та його контрагентами є необґрунтованим, оскільки акти про неможливість проведення зустрічної звірки, службові записки, зустрічні звірки з іншими контрагентами щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, не є належним та беззаперечними засобами доказування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 року, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 04.08.2015 року №0004442208 та №0004452208.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 року у справі №826/17623/15.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку відповідача, полягають у відсутності фактичного здійснення господарської діяльності товариством та його контрагентами.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.05.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 14.07.2015 року № 3738/26-58-22-02-17-39211647 (надалі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлені порушення підприємством підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1 статті 135, підпункту 135.5.4 пункту 135.5. статті 135, пункту 137.10. статті 137 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 29 377 260 грн., пункту 2.8 розділу 2, пунктів 3.4, 3.5 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 року №637 (надалі - Положення №637), у результаті перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 41 883,70 грн., у тому числі по періодам: за 28.11.2014 року - 20300,82 грн.; за 29.11.2014 року - 21 582,88 грн.

За висновками контролюючого органу господарські операції товариства з його контрагентами не мають реального характеру, а також тим, що підприємством перевищено ліміт залишку готівки в касі.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.08.2015 року №0004442208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 29 377 260,00 грн. - за основним платежем і нараховано 7 344 315 грн. - штрафних (фінансових) санкцій та №0004452208, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 83 767,40 грн.

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення контролюючого органу прийняті всупереч вимогам чинного законодавства та порушують права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.

Правовідносини у справі регулюються Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України закріплено, що прибуток з джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 135.1, 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Інші доходи включають, крім іншого, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

За приписами частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов`язань належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, а також господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

При цьому, зазначені обставини, зокрема доходи і витрати суб`єкта господарювання, повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог статті 9 Закону №996-ХІV.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовується доводами касаційної скарги, що 01.08.2014 року між товариством і його контрагентами було укладено договори поставки товарів №№ФД2014/4, ФД2014/1, ФД2014/5, ФД 2014/2, предметом яких є модеми, аксесуари, супутні та комплектуючі товари, інше обладнання для мобільного зв`язку/доступу до мережі «Інтернет», стартові пакети, скетч-картки, електронні ваучери поповнення рахунку мобільного зв`язку без активації послуги зв`язку, інша «Prepaid продукція».

За умовами наведених договорів позивач є постачальником товарів, а його контрагенти - покупцями; поставка товарів здійснювалась на умовах Інкотермс-2010 EXW, тобто шляхом самовивозу покупцем.

Товарність господарських операцій за вказаними договорами підтверджується видатковими накладеними контрагентів за відповідними довіреностями, податковими накладними. Зазначені операції відображені в оборотно-сальдових відомостях підприємства.

Судами попередніх інстанцій встановлено реальне виконання господарських операцій позивача з його контрагентами, яка підтверджується відповідними первинними документи, а саме видатковими та податковими накладеними, довіреностями на отримання товару, складеними у відповідності з вимогами статті 9 Закону №996-ХІV.

При цьому, економічна доцільність вчинення позивачем як постачальником таких операцій, а також мета їх здійснення - отримання прибутку, вбачається з наявних у справі оборотно-сальдових відомостей.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проводились перевірки правовірності формування товариством показників його податкової звітності за правовідносинами з його контрагентами у 2014 році, за результатами чого податковим органом зроблені висновки про реальність таких господарських операцій.

Касаційний Суд не приймає посилання скаржника на результати перевірок господарської діяльності контрагентів позивача, відомості щодо них в АІС, а також те, що Прокуратурою м. Києва проводиться досудове розслідування за фактом зловживання службовими особами РУ ГУ ДФС у м. Києві щодо прикриття незаконної діяльності ряду підприємств, зокрема контрагентів позивача, оскільки статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

На теперішній час відсутні судові рішення, зокрема вироки щодо притягнення до відповідальності будь-якого з контрагентів позивача, інших посадових осіб, і відсутні відомості про наявність кримінальних проваджень.

Доводи скаржника щодо не підтвердження подальшого руху товару за спірними операціями, Суд вважає такими, що не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, оскільки позивач не є покупцем у спірних господарських операціях, а постачальником товарів і перевірці підлягає факт наявності саме в нього таких товарів, що підтверджується матеріалами справи і скаржником не спростовано. Відносини ж щодо подальшого використання (реалізації) товарів, придбаних у позивача, його контрагентами не входять до кола спірних правовідносин і позивач не повинен доводити факт використання таких товарів у господарській діяльності інших суб`єктів.

Таким чином, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності достатніх та обґрунтованих правових підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 04.08.2015 року № 0004442208.

Стосовно податкового повідомлення рішення від 04.08.2015 року №0004452208 Касаційний Суд зазначає наступне.

Пунктом 1.2 Положення №637 передбачено, що готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам`ятні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі;

Касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

За приписами пунктів 2.8, 3.1, 3.4, 3.5 Положення №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв`язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов`язковий.

Підприємства, що займаються закупівлею товарів сільськогосподарської продукції, проведення розрахунків за які не врегульовано законодавством України, можуть проводити видачу готівки здавальникам такої сільськогосподарської продукції за відомостями, в яких зазначаються прізвища здавальників, їх адреси, обсяги зданої продукції і сума виплаченої готівки, що засвідчуються підписом здавальника.

У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Якщо підприємство (підприємець) надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.

Таким чином, законодавством регламентовано обов`язок суб`єктів господарювання дотримуватися ліміту готівки в касі та порядок оформлення її видачі, зокрема шляхом складання видаткових касових ордерів, що посвідчуються підписом одержувача готівки.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що прибуткові касові ордери та видаткові касові ордери відповідають вимогам наведених пунктів Положення № 637.

З огляду на викладене Касаційний Суд погоджується з висновками попередніх судів про безпідставність та необґрунтованість притягнення податковим органом позивача до відповідальності за перевищення ліміту готівки в касі на суму 41883,70 грн. та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.08.2015 року №0004452208.

Касаційний Суд враховує у сукупності з вищезазначеними доказами й висновок комісійного експертного економічного дослідження від 27.08.2015 року №144, яким зокрема встановлено, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем пункту 2.8 розділу 2, пунктів 3.4, 3.5 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 року №637, не підтверджуються у повному обсязі, тобто є документально необґрунтованими.

Таким чином, Касаційний Суд погоджується з висновками попередніх судів про протиправність та необґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень .

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Скаржник доводами касаційної скарги не довів суду правомірність спірного податкового повідомлення-рішення та відсутність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини, що підтверджуються доказами, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 року у справі №826/17623/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник