ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 826/17667/16

адміністративне провадження № К/9901/39830/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Магазин № 1715 «Госптовари» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Магазин № 1715 «Госптовари» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2017 (суддя - Клименчук Н.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 (головуючий суддя - Бабенко К.А., судді: Кузьменко В.В., Степанюк А.Г.) у справі № 826/17667/16.

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Магазин № 1715 «Госптовари» (далі - ПрАТ «Магазин № 1715 «Госптовари») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) від 26.10.2016 №006100.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ПрАТ «Магазин № 1715 «Госптовари» оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 та прийняти у справі нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач вказує про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про можливість застосування ставки земельного податку в розмірі 3%, визначеного пунктом 5.6 Додатку 3 до рішення Київської міської ради від 23.11.2016 №242/5629 з огляду на положення пункту 5.1 цього ж Додатку. Також зазначає, що відповідачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження передачі у власність позивачу земельної ділянки, а також доказів про внесення до державного земельного кадастру як землекористувача земельної ділянки, на якій розміщені спірні нежитлові приміщення. Крім того, зазначає про неправомірність застосування пункту 5.6 «Положення про плату за землю в місті Києві», яке є додатком 3 до Рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві» в редакції Рішення Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629» з огляду на його скасування судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю за 2016 рік та повноти надходжень по земельному податку за січень - серпень 2016 року ПрАТ «Магазин №1715 «Госптовари».

За результатами проведеної перевірки складено акт № 346/12-04 від 13.10.2016, в якому відображено висновок про те, що ПрАТ «Магазин №1715 «Госптовари» в порушення пункту 284.1 статті 284, пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України занижено зобов`язання із сплати земельного податку з юридичних осіб на 76839,92 грн. у зв`язку із відображення у податковій декларації з плати за землю за 2016 рік із застосуванням ставки податку в розмірі 1% замість 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві 26.10.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 006100, згідно з яким ПрАТ «Магазин №1715 «Госптовари» збільшено розмір зобов`язання із сплати земельного податку з юридичних осіб на суму 96049,84 грн., в тому числі 76839,92 грн. за основним платежем та 19209,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Пунктом 270.1 статті 270 Податкового кодексу України визначено, що об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з статтею 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам. Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Рішенням III сесії VIII скликання Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629» від 28.01.2015 №58/923, опублікованим у газеті «Хрещатик» 06.03.2015, зокрема затверджено Положення про плату за землю в місті Києві.

Рішенням Київської міської ради №58/923 від 28.01.2015 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629» внесено зміни до рішення Київської міської ради від 23.06.2011, встановлений в місті Києві податок на землю.

Відповідно до пункту 5.6 Додатку 3 до Рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 (в редакції від 28.01.2015) встановлено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення. Дія цього пункту не поширюється у випадках звільнення земельних ділянок від оподаткування або наявності пільг щодо сплати земельного податку.

Отже, ставку земельного податку у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлено Рішенням Київської міської ради №58/923 від 28.01.2015, тоді як внесені зміни Рішенням Київської міської ради №57/57 від 22.12.2015 не стосувались розміру плати за користування земельними ділянками, що спростовує доводи позивача про протиправність застосування ставки земельного податку у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки у 2016 році.

Судами встановлено, що позивачу на праві власності належить нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 1139,6м.кв., що знаходиться за адресою : м. Київ -107, вул. Багговутівська, 3/15 на підставі Договору купівлі-продажу від 28.06.1996. Відповідно до п. 1.3 Договору вартість будівлі відповідно до експертної оцінки затвердженої начальником представництва ФДМУ в Шевченківському районі м. Києва від 25.06.1996 становить 31 616 000 000,00 карбованців.

Відповідно до акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що ПРАТ «Магазин №1715 «Госптовари» є користувачем земельної ділянки а адресою: м. Київ -107, вул. Багговутівська, 3/15 площею 798,94 кв.м., код ділянки 91:077:0009 та є платником земельного податку у Шевченківському районі у м. Києві.

Крім того, відповідно до розрахунку спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом річну суму земельного податку розраховано у урахуванням нормативно-грошової оцінки частини земельної ділянки площею 798,94 кв.м., за кодом 91:077:0009, що становить 5 485 226,57грн.

Позивачем зазначено, що нежитлове приміщення знаходить у багатоквартирному житловому будинку, а частина земельної ділянки, щодо якої у позивача виникає обов`язок щодо сплати земельного податку, складає 517,92кв.м.

При цьому, із змісту декларації №9011593765 з земельного податку за 2016 рік встановлено, що позивачем у графі «Площа земельної ділянки» самостійно зазначено площу частини земельної ділянки щодо якої у позивача виникає обов`язок щодо сплати земельного податку в розмірі - 0,0799га.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Довідки № Ю-23557/2016, виданої департаментом земельних ресурсів, розмір нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки площею 517,92 за обліковим кодом 91:077:0009 становить 355847,18грн.

При цьому, базова вартість 1 кв.м. становить 1208,17грн., коефіцієнт на локальне використання землі « 2.50», узагальнюючий локальний коефіцієнт « 1.27», коефіцієнт індексації грошової оцінки « 1.249» та « 1.433».

З урахуванням площі частини земельної ділянки, вказаної позивачем у декларації (0,0799га.), нормативно-грошова оцінка частини земельної ділянки за кодом 91:077:0009, становить 5485226,57грн. Отже, дані щодо розміру нормативно-грошової оцінки частини земельної ділянки, використані контролюючим органом при визначенні розміру податку, що підлягав справі, є ідентичні відомостям, наведеним позивачем.

За таких обставин, донарахування контролюючим органом земельного податку за 2016 рік згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є правомірним.

Щодо доводів позивача, що він є співвласником багатоквартирного будинку, у зв`язку з чим він має сплачувати земельний податок за ставкою 1 відсоток на підставі п. 5.1 про плату за землю в місті Києві судом апеляційної інстанції при вирішенні даного спору враховано положення пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 №2866-ІІІ, відповідно до якого об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Згідно з частинами першою та другою статті 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством; суб`єктами господарювання є, зокрема господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до пункту 5.1 Положення, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб та у постійному користуванні юридичних осіб державної та комунальної форми власності, коло яких визначено статтею 92 Земельного кодексу України, встановлюється в розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у пунктах 5.3 - 5.6 цього Положення.

Згідно з пунктом д) частини другої статті 92 Земельного кодексу України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Разом з тим, враховуючи, що позивач є суб`єктом господарювання а не співвласником багатоквартирного будинку, а тому до нього не застосовується передбачена пункту 5.1. Положення ставка податку за земельну ділянку.

Щодо посилання позивача на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2017 у справі №826/10434/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017, якою, зокрема, визнано незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили пункт 5.6 «Положення про плату за землю в місті Києві», яке є додатком 3 до Рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві» в редакції Рішення Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629» суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що пункт 5.6 Положення втратив чинність з 27.06.2017 з дня набрання законної сили рішення у зазначеній справі.

За наведених обставин та з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Магазин № 1715 «Госптовари» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 у справі № 826/17667/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова