№ 826/18049/16 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 серпня 2020 року

Київ

справа №826/18049/16

адміністративне провадження №К/9901/61984/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.

розглянувши в порядку письмово провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Євробанк" Ларченко Ірини Миколаївни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року у складі судді Шрамко Ю.Т. постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 у складі колегії суддів: Чаку Є.В., Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І. у справі №826/18049/16 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в публічному акціонерному товаристві "Євробанк" Кононця Вадима Валерійовича про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" Кононця В.В. (надалі по тексту - Уповноважена особа) про нікчемність правочину (транзакції) з переказу коштів у сумі 196000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , що належить позивачу, на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", (далі - Закон);

- зобов`язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ КБ "Євробанк" за рахунок Фонду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи в частині визнання нікчемним правочину (транзакції) з переказу коштів у сумі 196000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Євробанк" на ім`я ОСОБА_1 на виконання договору від 15.06.2016 №2620.2.35382.0002/Євро КБ про відкриття банківського рахунку та його розрахункове обслуговування, на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зобов`язано Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Євробанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2018 року у справі скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову.

Визнано протиправними дії Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення ОСОБА_1 .

Зобов`язано Уповноважену особу включити інформацію про ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Євробанк" подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що спір щодо дійсності правочину, відсутності підстав його нікчемності та застосування наслідків його нікчемності, охоплюється питанням цивільної юрисдикції, а не юрисдикції адміністративного суду. Вказано, що правочин, стороною якого є позивач, виявлений як нікчемний у зв`язку з тим, що він був вчинений під час дії встановлених Рішенням Правління НБУ № 70-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" до категорії проблемних" обмежень щодо проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. Також вказано, що процедура ліквідації ПАТ "КБ "Євробанк" триває та в разі не підтвердження обставин, які стали підставою для тимчасового обмеження здійснення банківських операцій щодо виплати коштів, позивач міг бути визнаним таким, що має право на отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду. Таким чином, на думку заявника касаційної скарги, позивачем заявлені позовні вимоги передчасно.

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Євробанк" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 826/18049/16.

Відзиву на касаційну скаргу позивачем до суду не подано.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року справу №826/18049/16 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в публічному акціонерному товаристві "Євробанк" Кононця В.В. про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з оскарженням учасником справи рішень судів попередніх інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Повертаючи справу до Касаційного адміністративного суду Велика Палата Верховного Суду у своїй ухвалі від 31 жовтня 2019 року вказала, що існує усталена практика Великої Палати Верховного Суду у спорах про відшкодування фізичним особам коштів за їх вкладами за рахунок Фонду. Зокрема, правова позиція щодо підсудності цих спорів адміністративним судам була висловлена у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 27 червня 2018 року у справі № 820/3664/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 592/13020/17, від 27 березня 2019 року у справі № 826/6930/15,

від 03 липня 2019 року у справі № 813/576/15 та інших.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що між ПАТ КБ "Євробанк" (банк) та позивачем (клієнт) 15 червня 2016 року було укладено договір № 2620.2.35382.0002/Євро КБ про відкриття банківського рахунку та його розрахункове обслуговування, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 в національній валюті та надає можливість у порядку та на умовах, визначених в договорі та Правилах, отримувати визначені послуги щодо свого рахунку та здійснювати в порядку і на умовах, передбачених договором та Правилами, операції зі своїм рахунком.

Матеріалами справи підтверджено, що 15.06.2016 на рахунок позивача НОМЕР_2 було перераховано кошти у розмірі 196000 грн. з призначенням платежу "Відрядження".

Рішенням Правління Національного банку України № 73-рш від 17 червня 2016 "Про віднесення ПАТ "КБ "Євробанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 1041 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Євробанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1183 від 07 липня 2016 року продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк" з 17 липня 2016 року по 16 серпня 2016 року включно і повноваження Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк".

У зв`язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення № 1523 від 16 серпня 2016 року "Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ "Євробанк" повноваження ліквідатора банку було делеговано Кононцю В.В. на період з 17 серпня 2016 року по 16 серпня 2018 року включно.

23.09.2016 позивач звернулася до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Євробанк" із запитом щодо включення її до переліку вкладників банку/загального реєстру вкладників.

Уповноважена особа своїм листом № 01-24.216759 від 28.09.2016 повідомила позивача про те, що 10.08.2016 прийнято рішення на тимчасове обмеження здійснення ПАТ КБ "Євробанк" банківських операцій щодо виплати позивачу коштів.

В матеріалах справи наявний також акт перевірки від 10.08.2016 №17, затверджений Уповноваженою особою Фонду, якою виявлено правочини (операції, транзакції) за вкладними операціями з розміщення фізичними особами коштів на депозитних рахунках після віднесення ПАТ КБ "Євробанк" до категорії проблемних, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства України, що є нікчемними, згідно з пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону №4452. Серед вказаних правочинів (операцій, транзакцій) вказано й операцію щодо перерахування 15.06.2016 на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 196000 грн.

Не погоджуючись з такими діями Уповноваженої особи, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність прийнятого Уповноваженою особою Фонду рішення про визнання нікчемним правочину (транзакції) з переказу коштів на поточний рахунок позивача у сумі 196000,00 грн., у зв`язку з чим вказане рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Також суд першої інстанції вказав, що надання Уповноваженою особою Фонду додаткової інформації про вкладника на підставі п. 6 розділу ІІІ Положення №14, є підставою для включення такого вкладника до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ КБ "Євробанк" за рахунок Фонду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його Уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного Уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано Уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов`язків для позивача та безпосередньо не порушує прав позивача. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що право позивача може бути захищене шляхом визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення ОСОБА_1 . Також колегія суддів вказала, що належним способом захисту права позивача є зобов`язання Уповноваженої особи включити інформацію про ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом № 4452-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

У разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті здійснюється в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на день початку ліквідації банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (частина шоста статті 26 Закону № 4452-VI).

На підставі частин першої та другої статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Пунктом 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду від 26 травня 2016 року № 823; далі - Положення), передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4- 6 частини четвертої статті 26 Закону № 4452-VI, згідно з додатком 3 до цього Положення; 3) переліки: рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону № 4452-VI.

Інформація про вкладника в переліках має забезпечувати можливість його ідентифікації відповідно до законодавства.

Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (далі - Перелік), формується за структурою, визначеною додатком 4 до цього Положення, та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону № 4452-VI.

Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Пунктами 2 - 4 розділу ІІІ Положення визначено, що Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною в додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

Загальний реєстр складається на паперових носіях та в електронному вигляді.

Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду останній розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 тис. рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Отже, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду Переліку та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого Переліку до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого Переліку Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

При цьому уповноважена особа наділена повноваженнями на формування Переліку в межах гарантованої суми відшкодування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Підставою для поширення на особу гарантій щодо відшкодування вкладу за рахунок Фонду, передбачених Законом № 4452-VI, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника в особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту) чи банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката.

Таким чином, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду на підставі статті 26 Закону № 4452-VI підпадають особи, які є вкладниками в розумінні приписів статті 2 цього Закону, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а (провадження № 11-886апп18) та від 27 лютого 2019 року у справі № 826/9960/15 (провадження № 11-1403апп18).

Судами встановлено, що між ПАТ КБ "Євробанк" (банк) та позивачем (клієнт) 15 червня 2016 року було укладено договір № 2620.2.35382.0002/Євро КБ про відкриття банківського рахунку та його розрахункове обслуговування, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 в національній валюті та надає можливість у порядку та на умовах, визначених в договорі та Правилах, отримувати визначені послуги щодо свого рахунку та здійснювати в порядку і на умовах, передбачених договором та Правилами, операції зі своїм рахунком.

Отже, укладення спірного договору та зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення ПАТ "КБ "Євробанк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (17 червня 2016 року), тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому відповідач не навів правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "Євробанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог Закону № 4452-VI.

Відповідно до частини другої статті 37, частин другої та четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа протягом дії тимчасової адміністрації зобов`язані забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону, та повідомити сторони за договорами про нікчемність цих договорів і вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Станом на дату зарахування коштів на рахунок позивача частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначала, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

На підставі наведених вище положень статей 37 та 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком установити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом спричиняють застосування певних наслідків, зокрема щодо невключення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми відшкодування за вкладом за рахунок Фонду.

Як установили суди попередніх інстанцій, відповідач вважав нікчемним саме правочин між фізичною та юридичною особою від 15.06.16 з перерахування останньою коштів на рахунок позивача, посилаючись, при цьому, на пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI та ст.ст. 215 216 Цивільного кодексу України.

Проте зі змісту цієї норми вбачається, що пункт 7 та 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не може застосовуватися до договору, укладеного між ПАТ КБ "Євробанк" і позивачем, оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, умови цього договору не передбачають обов`язку банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Крім того, суди попередніх інстанцій не встановили, що вказаний договір був укладений саме з порушенням норм законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 1068 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншою особою.

При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частин першої, другої, десятої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий вищезгаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Відтак, покликання відповідача, що позов був передчасним, оскільки передбачена законодавством перевірка правочинів на нікчемність ще не завершилася, не можна вважати обґрунтованими.

Крім того, необхідною та достатньою умовою для віднесення правочинів до числа нікчемних з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, є встановлення факту здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

При цьому в розумінні положень зазначеного Закону уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів з метою виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним і кореспондує обов`язку встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених і доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних правових наслідків.

Водночас, у спорах, які виникають у зв`язку з невключенням позивачів до переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованих коштів за вкладами за рахунок Фонду, через визнання нікчемними правочинів з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, обов`язковій перевірці підлягає правомірність застосування вказаної правової норми уповноваженою особою Фонду. У випадку, якщо Фонд чи його уповноважена особа доведуть правомірність віднесення правочину до числа нікчемних, особи, на користь яких перераховано грошові кошти, не можуть вважатися вкладниками банку і відповідно на них не поширюються передбачені статтею 26 Закону № 4452-VI гарантії відшкодування коштів за вкладами (за умови, що на їх рахунках відсутні інші грошові кошти).

Разом з тим, Верховний Суд вважає, що застосовані в цій справі правові норми свідчать про те, що внаслідок укладення договору про відкриття банківського рахунка позивач набув статусу вкладника банку і відповідно на неї поширюються передбачені Законом № 4452-VI гарантії щодо відшкодування коштів за вкладом.

Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування наслідків нікчемності правочину. Це рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №910/24198/16, від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16).

Верховний Суд звертає увагу на те, що правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом України "Про банки і банківську діяльність", ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 серпня 2012 року № 346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 року за № 1590/21902, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

Водночас рішення НБУ № 70-рш/БТ згідно зі статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для банку обмеження відповідач не надав, а суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили. При цьому невиконання посадовими особами Банку наведених у постанові НБУ приписів про його віднесення до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочинів Банку.

Згідно з рішенням НБУ № 70-рш/БТ ПАТ КБ "Євробанк" було віднесено до категорії проблемних. Разом із цим віднесення ПАТ КБ "Євробанк" до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності Банку, наведені в цій постанові.

Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - ПАТ "Євробанк", а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.

Отже, таке рішення НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства в розумінні положень статті 4 ЦК України, у зв`язку з чим підстав для застосування норм статей 203 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає.

Крім того, у рішенні НБУ № 70-рш/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб, відкритих у такому банку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року по справі № 816/378/16.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, який дійшов вірного висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "Євробанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, дає підстави для зобов`язання уповноваженої особи включити інформацію про позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права, а саме частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, у подібних спірних правовідносинах за участю ПАТ "КБ "Євробанк" міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/15487/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 826/16041/16, від 11 вересня 2016 року у справі № 826/4469/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 826/9673/17.

Не дають підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій також інші, зазначені у касаційній скарзі, аргументи відповідача, позаяк вони не применшують і не змінюють основних правових висновків та мотивів судів.

Суд також, звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 344 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "КБ "Євробанк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук