№ 826/18228/16 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 826/18228/16

адміністративне провадження № К/9901/34637/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2017 року (головуючий суддя - Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року (головуючий суддя - Желтобрюх І.Л., судді - Бєлова Л.В., Парінов А.Б.) у справі № 826/18228/16.

І. Суть спору

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач, ГПУ), треті особи: Головне управління державної казначейської служби України у м.Києві (третя особа 1 ГУДКСУ в м.Києві), Головне управління Пенсійного Фонду України у м. Києві (далі - третя особа 2, ГУПФУ в м.Києві) в якому просив :

- визнати дії Генеральної прокуратури України щодо відмови йому у виплаті заробітної плати та грошової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за вислугу років з розрахунку середньомісячної заробітної плати за рік перед місяцем виходу на пенсію (з урахуванням коригування заробітної плати у цьому періоді з її підвищенням на день звільнення) за кожен повний рік роботи прокурором, передбаченої Законом України «Про прокуратуру», а також щодо заниження розміру окладу та надбавки за вислугу років ОСОБА_1 у довідці про його розмір середнього заробітку для надання в Пенсійний фонду України для обчислення розміру пенсії (від 29.01.2016 за № 18-47зп) - протиправними та такими, що порушують гарантії незалежності прокурора, передбачені п. 5 ч. 1 та ч. 5 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 та ст. 22 Конституції України;

- визнати незаконним рішення Генеральної прокуратури України від 18.04.2015 № 18-784вих-16 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про виплату йому як прокурору, заробітної плати та грошової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за вислугу років з розрахунку середньомісячної заробітної плати за рік перед місяцем виходу на пенсію (з урахуванням коригування заробітної плати у цьому періоді у зв`язку з її підвищенням на день звільнення) за кожен повний рік роботи прокурором, передбаченої Законом України «Про прокуратуру», а також заниження розміру окладу та надбавки за вислугу років ОСОБА_1 у довідці про його розмір середнього заробітку для надання в Пенсійний Фонд України для обчислення розміру пенсії (від 29.01.2016 за № 18-47зп);

- зобов`язати Генеральну прокуратуру України забезпечити гарантії незалежності прокурора ОСОБА_1 щодо забезпечення належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора, передбаченим Законом України «Про прокуратуру», та стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 грошову допомогу у зв`язку з виходом на пенсію за вислугу років з розрахунку середньомісячної заробітної плати перед місяцем виходу на пенсію (з урахування коригування заробітної плати у цьому періоді у зв`язку з її підвищенням на день звільнення) за кожен повний рік роботи прокурором у розмірі 829 684,80 грн., перерахувавши їх на вищевказану картку/рахунок;

- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 відшкодування у розмірі 50 000,00 грн. за спричинену моральну шкоду;

- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки з 29.01.2016 по день фактичного розрахунку при його звільненні у сумі, визначеній судом на день прийняття остаточного рішення у цій справі;

- визнати недійсними (необґрунтованими та незаконними) розміри окладу та надбавки за вислугу років ОСОБА_1 , зазначені у довідці Генеральної прокуратури України від 29.01.2016 за №18-47зп про його розмір середнього заробітку для надання в Пенсійний фонд України для обчислення ОСОБА_1 розміру пенсії, та встановити (призначити) нові розміри окладу та надбавки за вислугу років ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», для обов`язкового врахування при проведенні перерахунку розміру його пенсії у Пенсійному фонді України: розмір окладу 23 100,79 грн.; розмір надбавки за вислугу років - 6930,23 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились, Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», а отже Генеральна прокуратура України не мала правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України. Стосовно позовних вимог щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при виході на пенсію, суди зазначили наступне. Враховуючи той факт, що Позивача звільнено з органів прокуратури 29.01.2016, тобто після того, як втратили чинність ч. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 та ч. 16 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, якими було передбачено виплата грошової допомоги при виході на пенсію за вислугу років, то правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 такої грошової допомоги у Генеральної прокуратури України не було. Щодо позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то суди зазначили, що відповідно до чинного законодавства відшкодування моральної шкоди здійснюється особою, яка її заподіяла, лише за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв`язок та є вина зазначеної особи, а оскільки в діях відповідача судами протиправності не встановлено, то вимоги про стягнення моральної шкоди є безпідставними.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

18 жовтня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, в якій позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначені рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що, відповідно до ч. 1 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно - правовими актами. Відтак, доводи відповідача щодо відсутності коштів та правових підстав, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України, для виплати заробітної плати позивачу, відповідно до вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», є надуманими та необґрунтованими. ОСОБА_1 також не погоджується з доводами відповідача в частині правомірності відмови останнього у виплаті грошової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію, оскільки норма про право на отримання вказаного виду допомоги існувала та була чинною, станом на час прийняття позивача в органи прокуратури. Скаржник також вказує на порушення судом першої інстанції в частині нерозгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, згідно п.2.ч.1. ст. 183-2 КАС України, в редакції на час судового розгляду справи.

15 листопада 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшли заперечення ГПУ на дану касаційну скаргу, в яких відповідач вважає доводи, викладеній в ній необґрунтованими та просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

05 жовтня 2020 року на адресу суду касаційної інстанції надійшли пояснення позивача, в яких він, на підтримку обґрунтованості доводів, поданої ним, касаційної скарги, наводить текст рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України „Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

З 09.12.1999 позивач обіймав різні посади в органах прокуратури України.

26 січня 2012 року ОСОБА_1 призначений начальником організаційно - методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів Генеральної прокуратури України. (Наказ №147 вц від 26.01.2012)

Наказом № 48 вц від 06.12.2012, у зв`язку з частковою зміною структури, переведений начальником організаційно - методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших примусових заходів.

З 18.07.2014 призначений начальником організаційно - методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України. (Наказ №157вц від 18.07.2014)

У зв`язку зі зміною структури призначений начальником організаційно - методичного відділу управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України (Наказ №740 ц від 06.05.2015)

У відповідності до копії наказу Генеральної прокуратури України №55ц від 26.01.2016 старшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади начальника організаційно - методичного відділу управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури України у зв`язку з поданням про звільнення за власним бажанням (пункт 7 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», статті 38 КЗпП України) з 29 січня 2016 року у зв`язку з виходом на пенсію на підставі заяви ОСОБА_1 .

Згідно з копією довідки від 08.09.2015 №11/1-646-15, виданої Генеральною прокуратурою України, ОСОБА_1 працює на посаді начальника відділу Генеральної прокуратури України. Стаж роботи в органах прокуратури станом на 08.09.2015 складає 22 роки 01 місяць 04 дні.

Згідно з копією довідки Генеральної прокуратури України від 29.01.2016 №11/1-57-16 ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 09.12.1999 (наказ № 1012 від 09.12.1999) по 29.01.2016 (наказ №55ц від 26.01.2016). Його прокурорська вислуга станом на 29.01.2016 складає 16 років 01 місяць 15 днів.

Згідно довідки №62 від 11.09.2015, виданої Генеральною прокуратурою України, заробітна плата ОСОБА_1 станом на 11.09.2015 складається з: основний оклад 2793,00 грн., кл. чин 135,00 грн., вислуга років 732,00 грн. та інші виплати, які передбачені законодавством, а всього 17960,11 грн.

У відповідності до довідки №47 від 29.01.2016, заробітна плата ОСОБА_1 на 29.01.2016 складається: основний оклад 3921,00 грн., кл. чин 135,00 грн., вислуга років 980,25 грн. та інші виплати, які передбачені чинним законодавством, а всього: 26725,53 грн.

Згідно з копією довідки Управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва від 01.02.2016 №46/06, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва і одержує пенсію за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру».

18 березня 2016 року позивач звернувся до Генерального прокурора України з заявою, відповідно до якої просив вжити заходів щодо усунення порушених його прав в частині невиплати вихідної грошової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за вислугу років та неправильного застосування норм законодавства України при визначенні та виплаті його посадового окладу на час перебування на посаді.

Листом від 18.04.2016 №18-784вих-16 Позивача було повідомлено про те, що правові підстави для виплати грошової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію, а також нарахування та виплати заробітної плати з 01.07.2015 відсутні.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати йому заробітної плати відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» та невиплати грошової допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію, оскільки вони суперечать вимогам законодавства та порушують його конституційні права.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року.

За приписами статті 81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Частиною 9 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» (далі - Закон №108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 13 зазначеного Закону оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

За приписами статті 89 Закону України «Про прокуратуру» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Згідно статті 90 вказаного Закону фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» норми і положення, зокрема, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

У відповідності до ч. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ), в редакції до 01.04.2014, прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачувалася грошова допомога у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково - навчальних закладах прокуратури.

Відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014, який набрав чинності 01.04.2014, частину 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 виключено.

Частиною 16 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) (в редакції від 14.10.2014) було передбачено, що прокурорам у разі звільнення вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію за вислугу років чи інвалідністю виплачується грошова допомога з розрахунку середньомісячної заробітної плати за рік перед місяцем виходу на пенсію (з урахуванням коригування заробітної плати у цьому періоді у зв`язку з її підвищенням на день звільнення) за кожен повний рік роботи прокурором, на посадах у науково - навчальних закладах прокуратури, про що робиться запис у трудовій книжці.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 частину 16 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 виключено.

Пункт 2 частини 1 статті 183-2 КАС України: Скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Суд в контексті спірних правовідносин вважає за доцільне зауважити, що за загальним правилом, конкуренція правових норм у часі повинна вирішуватися на користь норми, прийнятої пізніше, оскільки найновіше законодавство демонструє способи та форми правового регулювання, які на даний етап розвитку суспільства, на думку законодавця, є більш доцільними.

Закон України від 28 грудня 2014 року №80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Закон України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» прийняті пізніше Закону України 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», а тому у 2015 році норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо заробітної плати прокурора застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Аналогічні висновки відображені в постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 825/575/16, від 19 березня 2020 року у справі № 806/3314/17, від 09 вересня 2020 року у справі №807/1171/16.

У пункті 37 рішення «Суханов та Ільченко проти України» (Заява № 68385/10 та 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що <…> демократично обраний Парламент зберігає право щодо виконання своїх законодавчих функцій відповідно до Конституції та зміни встановлених розмірів виплат на певний період часу <…>.

Відтак, зважаючи на викладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що заробітну плату ОСОБА_1 нараховано у розмірі, не нижчому від визначеного законом.

Стосовно доводів скаржника про наявність у нього права на отримання грошової допомоги, передбаченої ч. 16 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ чи ч. 16 ст. 86 Закону № 1697-VII, то Суд зауважує наступне.

Судами встановлено, що позивача звільнено з посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, пункту 7 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII, у зв`язку з виходом на пенсію за вислугу років 29.01.2016, тобто після втрати чинності ч. 16 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ та ч. 16 ст. 86 Закону № 1697-VII, які передбачали виплату грошової допомоги при виході на пенсію.

Тому, Суд вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про правомірність відмови відповідача у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у зв`язку із виходом на пенсію.

Щодо наявності такого права на час звільнення з органів прокуратури у 2016 році, Суд зазначає, що в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки норми, на які позивач посилається як на підставу для виплати йому грошової допомоги, були передбачені у Законі №1789-ХІІ та Законі № 1697-VII, які на час звільнення позивача з органів прокуратури вже втратили чинність, у відповідача були відсутні підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 вказаної грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція передбачена у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 815/4782/16, від 24.01.2020 у справі № 756/14224/15.

Стосовно посилання скаржника на нерозгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, згідно п.2.ч.1. ст. 183-2 КАС України, в редакції на час судового розгляду справи, то Суд відхиляє дані доводи, зважаючи на те, що однією із позовних вимог у заявленій позовній заяві є неправомірність невиплати заробітної плати позивачу заробітної плати згідно вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», в той час, як можливість розгляду справи судом передбачена у спорах щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання виключно пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Щодо доводів позивача, наведених у поясненні стосовно протиправності ненарахування йому заробітної плати у розмірі, визначеному ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з огляду на прийняте Конституційним Судом України рішення від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18), то Суд зауважує наступне.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України „Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України „Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Водночас, як частиною другою статті 152 Конституції України, так і частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відтак, враховуючи викладене, Суд наголошує, що дія окремого положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, згідно рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18), втратила чинність 26 березня 2020 року.

Водночас, Суд звертає увагу, що спірні правовідносини між сторонами виникли щодо нарахування та виплати заборгованості по заробітній платі за період з 01.07.2015 по 29.01.2016.

Тому, рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року №820/2462/17, від 25 липня 2019 року у справі №804/3790/17, від 04 червня 2020 року у справі №818/45/16.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 343 349-356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року у справі № 826/18228/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова