ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 826/18318/16

адміністративне провадження № К/9901/41490/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Вищого адміністративного суду України

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 (судді: Епель О.В., Карпушова О.В., Кобаль М.І.)

у справі № 826/18318/16

за позовом Вищого адміністративного суду України

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Вищий адміністративний суд України (далі - позивач, ВАСУ) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, податковий/контролюючий орган), в якому просив суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо не звернення до виконання ухвали ВАСУ від 18.05.2016 у справі № 826/23365/15 в частині стягнення з ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві судового збору в розмірі 1255279,00 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України;

2) зобов`язати відповідача звернути до примусового виконання виконавчий лист № 47 від 30.05.2016 щодо стягнення судового збору в розмірі 1255279,00 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКСУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що станом на час такого звернення, податковим органом не вчинено жодних дій, спрямованих на реальне виконання рішення суду щодо стягнення коштів судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, головним розпорядником за якими є Вищий адміністративний суд України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2017 у справі № 826/18318/16 адміністративний позов задоволено повністю, визнано дії Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо не звернення до виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.05.2016 у справі № 826/23365/15 в частині рішення про стягнення з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судового збору в сумі 1255279,00 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України протиправними та зобов`язано Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернути до примусового виконання виконавчий лист № 47 від 30.05.2016 щодо стягнення судового збору в сумі 1255279,00 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКСУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно виконавчого листа № 47 підлягає стягненню саме судовий збір, а тому в даному випадку позивачем правомірно, у відповідності до вимог норм права, було надіслано виконавчий документ до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, що протягом більше як півроку відповідачем не вчинені жодні дії щодо направлення виконавчого листа № 47 до органу Казначейства.

Також зазначено, що відповідачем не надано суду переконливих доказів того, що ним було надіслано на адресу позивача листи щодо роз`яснення порядку виконання судового рішення по виконавчому листу № 47 та доказів повернення виконавчого листа № 47 на адресу Вищого адміністративного суду України, як помилково надісланого.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2017 у справі № 826/18318/16, в якій просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2017 у справі № 826/18318/16 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вийшовши за межі позовних вимог, апеляційну скаргу ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2017 у справі № 826/18318/16 із частковим задоволенням позовних вимог Вищого адміністративного суду України шляхом визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві щодо не звернення до виконання виконавчого листа від 30.05.2016 № 47, виданого Вищим адміністративним судом України по справі № 826/23365/15 (К/800/5645/16). В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем не було виконано його обов`язку щодо вчинення дій, направлених на звернення виконавчого листа до виконання, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, а отже, допущено протиправну бездіяльність.

Відтак, апеляційний суд зазначив, що з метою повного і всебічного захисту порушених прав та законних інтересів позивача, доцільним та необхідним вийти за межі зазначених позовних вимог та задовольнити їх шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не звернення до виконання виконавчого листа від 30.05.2016 № 47, виданого ВАСУ по справі № 826/23365/15 (К/800/5645/16).

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача звернути до примусового виконання виконавчий лист від 30.05.2016 № 47, то апеляційний суд зазначив, що жодною нормою як законодавства, чинного, як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на теперішній час не передбачено можливості звернення до виконання виконавчого листа, який складений з порушенням закону, оскільки у зазначеному виконавчому листі неправильно вказано стягувача та не зазначено його реквізитів, через що такий документ не відповідає вимогам законодавства, а саме п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV, чинного на момент його видачі.

Також, апеляційний суд дійшов висновку про те, що станом на дату прийняття судом апеляційної інстанції рішення по даній справі строк звернення вищевказаного виконавчого листа до виконання закінчився і для його поновлення законодавством, а саме ст. 261 КАС України, регламентовано спеціальний порядок, який передбачає звернення стягувача до суду, що видав виконавчий лист, з відповідною заявою, у зв`язку з чим апеляційний суд зазначив, що в суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача звернути до примусового виконання виконавчий лист від 30.05.2016 № 47.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 у справі № 826/18318/16 Вищий адміністративний суд України звернувся до касаційного суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва ід 07.03.2017.

В доводах касаційної скарги представник скаржника зазначив, що підставою для оскарження постанови суду апеляційної інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, скаржник наголошує на тому, що судами повністю проігноровано той факт, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, скаржник у касаційній скарзі зазначив, що у виконавчому листі від 30.05.2016 № 47 судом було зазначено всі дані встановлені пунктом 3 частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV для боржника та стягувача.

Більш того, у касаційній скарзі заявник зазначив, що аналізуючи приписи пункту 5 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, наголошує, що саме Казначейство наділено широким обсягом повноважень і прав перевіряти перелік і правильність оформлення документів, необхідних для проведення безспірного списання, в тому числі і виконавчих листів, і у випадку наявності обставин, що унеможливлювали чи ускладнювали їх виконання мало право повідомити ВАСУ про такі обставини з метою їх усунення.

Також скаржник наголошує на тому, що апеляційним судом ухвалою від 17.05.2017 та повторною ухвалою від 07.06.2017 було зобов`язано відповідача надати для дослідження оригінал виконавчого листа від 30.06.2016 № 47, однак до апеляційного розгляду оригінал вказаного виконавчого листа не було надано, що свідчить про ухвалення апеляційним судом рішення досліджуючи фотокопію такого виконавчого документа без приділення жодної уваги та за відсутності відповідних висновків.

Скаржник додає, що представниками ВАСУ під час апеляційного розгляду справи постійно зазначалось, що відповідач мав можливість у строк визначений судом для пред`явлення виконавчого листа до виконання скористатись наданими йому правами, визначеними статтями 259 260 КАС України для виправлення помилок, допущених судом на думку податкового органу, при оформлені виконавчого листа або скористатися правом подати заяву про видачу дублікату виконавчого листа замість втраченого оригіналу, однак до закінчення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, а саме: до 19.05.2017, податковим органом таке право проігнороване, що на думку скаржника, свідчить про небажання його виконувати. Натомість лише 21.06.2017, тобто, на думку заявника, після спливу терміну пред`явлення виконавчого листа до виконання, до ВАСУ надійшла заява від відповідача, в якій повідомляється про втрату виконавчого листа від 30.05.2016 № 47 та заявляється прохання про видачу дубліката виконавчого листа в порядку визначеному статтею 260 КАС України, з огляду на що, скаржник вважає, що вказаною заявою відповідач підтвердив факт надання недостовірних даних суду під час судового розгляду про наявність оригіналу зазначеного виконавчого документу та такі дії потребували відповідного реагування з боку колегії суддів.

Зазначені обставин, на думку заявника, свідчать про скасування судового рішення першої інстанції з формальних міркувань, що не відповідає вимогам встановленим частиною другою статті 200 КАС України.

Заперечення на касаційну скаргу від ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві. до Суду касаційної інстанції не надходили, що не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.05.2016 по справі № К/800/5645/16 касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 у справі № 826/23365/15 - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.05.2016 по справі № К/800/5645/16 стягнуто з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судовий збір в сумі 1255279,00 грн. (один мільйон двісті п`ятдесят п`ять тисяч двісті сімдесят дев`ять гривень) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)".

На підставі зазначеної вище ухвали Вищим адміністративним судом України 30.05.2016 видано виконавчий лист № 47 про стягнення з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судового збору в сумі 1255279,00 грн.

На виконання вимог ч. 3 ст. 258 КАС України супровідним листом від 30.05.2016 Вищий адміністративний суд України № 826/23365/15/103320/16 К/800/5645/16 (а.с. 26) направив на адресу ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві виконавчий лист № 47 та копію судового рішення від 18.05.2016. У вказаному супровідному листі Вищий адміністративний суд України просив ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомити Суд про звернення до виконання виконавчого листа від 30.05.2016 № 47.

Даний виконавчий лист від 30.05.2016 № 47 та копію судового рішення від 18.05.2016 направлено на адресу податкового органу засобами поштового зв`язку 31.05.2016, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень поданих у К-29 (а.с. 28).

У листі про видачу нового виконавчого листа по справі № 826/23365/15 (том 1 а.с. 104) ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві зазначило, що виконавчий лист від 30.05.2016 № 47 податковим органом було отримано 02.06.2016.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, зважаючи на те, що відповідачем протягом тривалого часу не вжито жодних заходів щодо вчинення дій по виконанню виконавчого листа № 47, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.

Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності податкового органу в частині не надіслання до органів Казначейства виконавчого листа № 47, виданого Вищим адміністративним судом України 30.05.2016, Суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України регламентовано, що бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Згідно з ч. 3 ст. 258 КАС України (в редакції Закону від 06.07.2005 № 2747-IV, чинному станом на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на травень 2016 року) виконавчий лист про стягнення судового збору надсилається судом до державних податкових інспекцій.

Частиною 1 ст. 259 КАС України (в редакції Закону від 06.07.2005 № 2747-IV, чинному станом на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на травень 2016 року) передбачалось, що виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 606-XIV у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 606-XIV рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На виконання вимог ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" і пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок № 845).

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 6 Порядку № 845 передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв`язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Виконавчі документи пред`являються до виконання протягом одного року з дня, що настає за днем набрання рішенням про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом. Строки пред`явлення виконавчих документів перериваються в разі пред`явлення їх до виконання, відстрочки або розстрочки виконання рішень про стягнення коштів в установленому порядку.

Відповідно до п. 19 вказаного Порядку безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Тобто, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів здійснюється органами Казначейства, з огляду на що колегія суддів доходить висновку, що законодавством України, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, обов`язок зі звернення до виконання Казначейством виконавчого листа про стягнення до бюджету судового збору було покладено на територіальні органи доходів і зборів.

Разом з тим, дослідивши наявні матеріали справи, останні не містять жодних доказів надіслання ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві до органів Казначейства виконавчого листа від 30.05.2016 № 47 до виконання, виданого Вищим адміністративним судом України, у зв`язку з чим, колегія суддів в цій частині погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідачем не було виконано його обов`язку зі звернення виконавчого листа від 30.05.2016 № 47 до виконання, що свідчить про протиправну бездіяльність ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо не звернення до виконання виконавчого листа від 30.05.2016 № 47, виданого Вищим адміністративним судом України по справі № 826/23365/15 (К/800/5645/16) до органів Казначейства, з огляду на що касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Однак, Суд не погоджується з висновками суду апеляційного суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання податкового органу надіслати виконавчий документ на виконання до органів Казначейства та вважає за необхідне скасувати в цій частині судове рішення апеляційної інстанції із залишенням в силі судового рішення першої інстанції в частині зобов`язання ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві звернути до примусового виконання виконавчий лист № 47 від 30.05.2016 щодо стягнення судового збору в сумі 1255279,00 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України, виходячи з наступного.

Як вже було зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, 30.05.2016 ВАСУ видано виконавчий лист № 47 (справа № 826/23365/15) про стягнення судового збору, кінцевим строком пред`явлення якого до виконання є 19.05.2017 (а.с. 37).

У зазначеному виконавчому листі боржником вказано ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві із визначенням адреси його місцезнаходження: 04213 м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, та коду ЄДР: 39468697, а стягувачем - Державний бюджет України.

Зазначений виконавчий документ отримано ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві 02.06.2016.

Вимоги до виконавчого документу врегульовані ст. 18 Закону № 606-XIV, відповідно до якої у виконавчому документі зазначаються 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

Разом з тим, згідно з п. 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає: 1) виконавчий документ стягувачеві у разі, коли: виконавчий документ:- не підлягає виконанню органом Казначейства; - подано особою, що не має відповідних повноважень; - пред`явлено до виконання з пропущенням установленого строку; - видано або оформлено з порушенням установлених вимог; - рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов`язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки; 2) документи та відомості, зазначені у пункті 7 цього Порядку, органу державної виконавчої служби у разі, коли: рішення про стягнення коштів не підлягає виконанню Казначейством; документи та відомості подано особою, що не має відповідних повноважень, або не у повному обсязі.

Проаналізувавши зазначені норми, колегія суддів зауважує, що перевірка правильності видачі та оформлення виконавчого документа щодо списання коштів з державних органів покладається саме на органи Казначейства, після надходження до останніх таких виконавчих документів.

Така перевірка правильності видачі та оформлення виконавчого документа є виключною дискрецією, в даному випадку органів Казначейства, а відтак суд апеляційної інстанції вдався до дискреційних повноважень шляхом переоцінки виконавчого документу на предмет відповідності його оформлення вимогам чинного законодавства підмінивши собою орган Казначейства, за яким законодавцем закріплено право адміністративного розсуду при прийнятті рішення щодо прийняття виконавчого документу до провадження або його повернення.

Більш того, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 606-XI виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Виконавчий лист № 47 було видано 30.05.2016 із строком пред`явлення такого виконавчого листа до виконання до 19.05.2017. Вказаний виконавчий лист отримано ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві 02.06.2016.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону № 606-XI строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред`явленням виконавчого документа до виконання.

При цьому, як вже було зазначено вище відповідно до ч. 3 ст. 258 КАС України (в редакції Закону від 06.07.2005 № 2747-IV, чинному станом на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на травень 2016 року) виконавчий лист про стягнення судового збору надсилається судом до державних податкових інспекцій.

Відтак, з моменту надіслання Вищим адміністративним судом України виконавчого листа від 30.05.2016 № 47 до виконання до державної податкової інспекції, строк пред`явлення такого виконавчого листа до виконання перервався, що не враховано судом апеляційної інстанції.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів повернення виконавчого листа від 30.05.2016 № 47 Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві до Вищого адміністративного суду України, що свідчить про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що строк пред`явлення такого виконавчого листа до виконання на час розгляду справи закінчився.

Колегія судів зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України (в редакції чинній на момент прийняття судового рішення апеляційною інстанцією) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи рішення про вихід за межі позовних вимог, суди мають розуміти, що такий вихід здійснюється з метою повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Однак, виходячи за межі позовних вимог апеляційний суд відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов`язання податковий орган надіслати до органів казначейства виконавчий документ, тим самим позбавив позивача повного захисту прав та інтересів про захист яких просив позивач

Зважаючи на те, що установлені судом апеляційної інстанції обставини та застосовані норми матеріального права свідчать про те, що бездіяльність відповідача щодо невчинення дій, необхідних для звернення виконавчого документу податковою інспекцією до виконання до органів Казначейства є протиправною, апеляційний суд міг зобов`язати відповідача вчинити конкретні дії прямо передбачені законом, які відповідач мав вчинити, але протиправно не вчинив.

В даному випадку, як вірно зазначив суд першої інстанції спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 10.12.2019 у справі № 808/5619/14 (К/9901/5694/18) та від 16.03.2023 у справі № 808/1755/17 (№ К/9901/64610/18).

За встановленим в порядку касаційного перегляду справи фактом неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, Суд дійшов висновку про скасування судового рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернути до примусового виконання виконавчий лист № 47 від 30.05.2016 щодо стягнення судового збору в сумі 1255279,00 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України із залишенням в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києві від 07.03.2017 в частині зобов`язання ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві звернути до примусового виконання виконавчий лист № 47 від 30.05.2016 щодо стягнення судового збору в сумі 1255279,00 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України.

Щодо посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що апеляційним судом не досліджено оригінал виконавчого документу, який було витребувано ухвалами КААС від 17.05.2017 та від 07.06.2017, у зв`язку з чим судове рішення прийнято за результатами дослідження фотокопії, чим не повно з`ясовано обставини справи, то Суд вважає вказані доводи скаржника безпідставними, оскільки ні позивачем, ні відповідачем не ставиться під сумнів зміст копії такого виконавчого листа, наявної в матеріалах справи.

Статтею 352 КАС України (в редакції після 15.12.2017) передбачено, що Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження при її розгляді.

Керуючись статтями 341 345 349 352 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Вищого адміністративного суду України задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 у справі № 826/18318/16 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернути до примусового виконання виконавчий лист № 47 від 30.05.2016 щодо стягнення судового збору в сумі 1255279,00 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКСУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075).

В цій частині залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2017 у справі № 826/18318/16.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 у справі № 826/18318/16, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк