ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 826/1845/17
адміністративне провадження № К/9901/45687/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/1845/17
за позовом Благодійної організації "Благодійне Товариство "УКРАЇНА ПОНАД УСЕ" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економічного розвитку і торгівлі України Кубіви Степана Івановича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2017 року, ухвалену у складі: головуючого судді Мазур А.С., суддів: Аблова Є.В., Літвінової А.В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Ключковича В.Ю., суддів: Грибан І.О., Кузьмишиної І.О.,
в с т а н о в и в :
Благодійна організація "Благодійне Товариство "УКРАЇНА ПОНАД УСЕ" звернулася до суду з позовом до в.о. Голови Державної служби інтелектуальної власності України ОСОБА_1 , Державної служби інтелектуальної власності України, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Державної служби інтелектуальної власності України щодо незатвердження наказом рішення колегії Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України (далі також ДСІВ) від 13.05.2016 за заявкою № m 2015 02152;
- зобов`язати Державну службу інтелектуальної власності України затвердити наказом рішення колегії Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 13.05.2016 за заявкою № m 2015 02152;
- скасувати протест в.о. Голови Державної служби інтелектуальної власності України ОСОБА_1 , внесений 12.01.2017 на рішення колегії Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 13.05.2016 за заявкою № m 2015 02152.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення глави 19 Регламенту Апеляційної палати ДСІВ, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України 15.09.2003 № 622, протест в.о. Голови ДСІВ ОСОБА_1 внесено через вісім місяців з дня прийняття рішення Апеляційної палати. Позивач вважає бездіяльність ДСІВ щодо невидання наказу про затвердження рішення колегії Апеляційної палати ДСІВ від 13.05.2016 в порядку та строки, передбачені чинним законодавством, та внесення з порушенням вимог чинного законодавства протесту в.о. Голови ДСІВ протиправними, такими, що не відповідають та прямо суперечать законодавству України і порушують його законні права та інтереси, пов`язані з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, позов задоволено частково.
Скасовано протест в.о. Голови Державної служби інтелектуальної власності України ОСОБА_1 , внесений 12.01.2017 на рішення колегії Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 13.05.2016 за заявкою № m 2015 02152 на знак для товарів і послуг «УКРАЇНА ПОНАД УСЕ».
Визнано протиправною бездіяльність в.о. Голови Державної служби інтелектуальної власності України ОСОБА_1 , Державної служби інтелектуальної власності України щодо невчинення дій в порядку та строки, передбачені Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та Регламентом Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України 15.09.2003 № 622, за наслідком винесення рішення колегії Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 13.05.2016 за заявкою №m 2015 02152 на знак для товарів і послуг «УКРАЇНА ПОНАД УСЕ».
Зобов`язано в.о. Голови Державної служби інтелектуальної власності України ОСОБА_1 , Державну службу інтелектуальної власності України вчинити дії в порядку та строки, передбачені Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та Регламентом Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України 15.09.2003 № 622, за наслідком винесення рішення колегії Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 13.05.2016 за заявкою № m 2015 02152 на знак для товарів і послуг «УКРАЇНА ПОНАД УСЕ».
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суди встановили, що 19.02.2015 Благодійною організацією «БЛАГОДІЙНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНА ПОНАД УСЕ» до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» була подана заява на реєстрацію словесного знака «УКРАЇНА ПОНАД УСЕ» для товарів 16 та послуг 35, 38, 41, 42 класів МКТП, присвоєно номер за заявкою № m 2015 02152.
Згідно розділу ІІ нової редакції статуту Благодійної організації «БЛАГОДІЙНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНА ПОНАД УСЕ», затвердженого Загальними зборами учасників Благодійної організації «БЛАГОДІЙНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНА ПОНАД УСЕ» (протокол № 2 від 26.06.2015), засновниками Благодійної організації є громадяни України, які прийняли рішення від 02.04.2015 про заснування Благодійної організації: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
28.04.2015 ОСОБА_2 було укладено договір №1838 з Державним підприємством «Український інститут промислової власності» в особі директора філії «Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг» ОСОБА_4 , відповідно до п. 1.2. якого предметом було: проведення інформаційного пошуку на тотожність і схожість позначень за заявками m201502152, проведення порівняльного аналізу та підготовки висновку про результати порівняльного аналізу позначення, підготовка висновку про результати порівняльного аналізу позначення та дослідження щодо відповідності позначення умовам надання правової охорони, зокрема згідно з п.1 ст. 5, ст.6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
На виконання умов вказаного договору, 03.06.2015 складено Звіт, в якому, зокрема, зазначено, що заявлене словесне позначення відповідає умовам надання правової охорони викладеним в п.1 ст. 5 Закону і не має підстав для відмови в наданні правової охорони, викладених в п.п.1-4 ст.6 Закону, за умови надання дозволу Комісії щодо погодження питань про внесення позначення, що містить офіційну назву держави «Україна» до знака для товарів і послуг.
09.11.2015 Комісія щодо погодження питання про внесення позначення, що містить офіційну назву держави «Україна» до знака для товарів і послуг при ДСІВ, яка діє відповідно до Положення про Комісію щодо погодження питань про внесення позначення, що містить офіційну назву держави «Україна», до знаку для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 07.10.2003 № 677, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2003 за №931/8252, розглянула клопотання заявника вх. № 11078 від 31.07.2015 про включення до знака для товарів і послуг позначення, що містить офіційну назву держави «Україна», за заявкою № m 2015 02152 від 19.02.2015 та вирішила надати згоду Благодійній організації "БЛАГОДІЙНЕ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНА ПОНАД УСЕ" (протокол №52-2015, справа №849-15) на внесення позначення, що містить офіційну назву держави «Україна», до знака для товарів і послуг за заявкою №m2015 02152 від 19.02.2015.
04.01.2016 заявником одержано повідомлення Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» від 24.12.2015 про можливу відмову у реєстрації знака відносно усього переліку заявлених товарів і послуг, у якому зазначено, що у випадку незгоди з наведеними підставами, заявник має право протягом двох місяців від дати отримання цього повідомлення подати до Укрпатенту мотивовану відповідь з доводами на користь реєстрації знака.
Позивач зазначав, що 19.01.2016 у відповідь на вищевказане повідомлення подано мотивовану відповідь на користь реєстрації знака, у якій були наведені докази того, що підстави відмови у реєстрації знака відсутні.
Проте, 17.02.2016 позивачем отримано висновок від 02.02.2016 №1439 про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, затверджений Державною службою інтелектуальної власності України.
04.04.2016 позивачем подано до Апеляційної палати ДСІВ заперечення проти висновку ДСІВ від 02.02.2016 за заявкою № m 201502152.
13.05.2016 колегія Апеляційної палати ДСІВ винесла рішення, яким задовольнила заперечення Благодійної організації "БЛАГОДІЙНЕ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНА ПОНАД УСЕ" та відмінила рішення ДСІВ від 02.02.2016 про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг "УКРАЇНА ПОНАД УСЕ" за заявкою № m 2015 02152. Разом з тим, у рішенні від 13.05.2016 вказано, що воно набирає чинності з дати його затвердження наказом ДСІВ.
У зв`язку з тим, що відповідно до Регламенту Апеляційної палати ДСІВ, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України 15.09.2003 № 622, до затвердження рішення колегії Апеляційної палати в місячний строк від дати його прийняття Голова ДСІВ наділена правом внести мотивований письмовий протест на це рішення, позивач 05.12.2016 звернувся до ДСІВ зі зверненням, у якому просило затвердити рішення колегії Апеляційної палати ДСІВ та надіслати його.
Листом від 16.01.2017 № 1-14/315 позивача повідомлено, що 12.01.2017 на рішення колегії Апеляційної палати ДСІВ від 13.05.2016 в.о. Голови ДСІВ внесено протест, який буде розглянуто новим складом колегії.
Позивач зазначає, що в порушення глави 19 Регламенту протест в.о. Голови ДСІВ внесено через вісім місяців з дня прийняття рішення Апеляційної палати, з яким, в тому числі і процедурою винесення якого, він не погоджується, вважає свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, що і зумовило звернення з даним позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що протест в.о. Голови ДСІВ Малиш А.А. , внесений 12.01.2017 на рішення колегії Апеляційної палати ДСІВ від 13.05.2016 за заявкою №m201502152 на знак для товарів і послуг «УКРАЇНА ПОНАД УСЕ» підлягає скасуванню з тих підстав, що право на внесення мотивованого письмового протесту, в порядку глави 19 Регламенту реалізовано з порушенням норм чинного законодавства. Стосовно вимоги позивача щодо зобов`язання ДСІВ затвердити наказом рішення колегії Апеляційної палати ДСІВ від 13.05.2016 за заявкою №m201502152, суди дійшли висновку, що ці повноваження є дискреційними відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», оскільки вони надають певний ступінь свободи при прийнятті рішення.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України оскаржило їх в касаційному порядку. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, виходили з того, що цей спір є адміністративним.
Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом статей 1 2 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Згідно із частиною другою КАС (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За пунктом 7 частини першої статті 3 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС у чинній редакції, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Разом з тим визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
Тобто під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог та характеру спірних правовідносин.
Відповідно до частин першої та другої статті 418 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Згідно з частиною першою статті 420 ЦК до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп`ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що спір про щодо реєстрації знака для товарів і послуг безпосередньо стосується охорони права інтелектуальної власності.
Вказані обставини свідчать про те, що між позивачем та відповідачами виник спір, пов`язаний із захистом прав інтелектуальної власності, а тому, з огляду на склад учасників цього спору та предмет позову, його вирішення віднесено до юрисдикції господарського суду.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2018 у справі № 910/18195/17 (провадження № 12-159гс18) та у постанові від 29.05.2019 у справі № 826/15263/18 (провадження № 11-222аппп19).
За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.
За частиною третьою статті 354 КАС України (в редакції Закону України від 15 січня 2020 року N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон N 460-IX)) у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
Наведені положення в контексті ухваленого рішення у цій справі зумовлюють право позивача на подання відповідної заяви до Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду, за результатами розгляду якої справа має бути скерована до відповідного суду першої інстанції, який, в свою чергою за положеннями частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону N 460-IX, перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог господарського процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.
Керуючись статтями 343 349 354 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року - скасувати.
Провадження у адміністративній справі №826/1845/17 - закрити.
Роз`яснити Благодійній організації "Благодійне Товариство "УКРАЇНА ПОНАД УСЕ", що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду, а також право протягом десяти днів з дня отримання копії даної постанови на звернення до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук,
Судді Верховного Суду