№ 826/1897/16 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа №826/1897/16

касаційне провадження №К/9901/43711/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стеценка С.Г., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2016 ( головуючий суддя: Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 (головуючий суддя: Літвіна Н.М., судді: Ганечко О.М., Коротких А.Ю.) у справі №826/1897/16 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича, за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

08.02.2016 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. (надалі - уповноважена особа Фонду або відповідач), за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд, третя особа), у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність щодо невключення позивача до загального реєстру вкладників ПАТ «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

зобов`язати подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» у розмірі 200 000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, позов задоволено частково.

Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» у розмірі 200 000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що договір банківського рахунку не передбачав обов`язку банку здійснити платіж чи передати майно з метою надання окремим кредиторам переваг чи пільг, грошові кошти, які були залучені, отримав банк, а не окремий кредитор, а отже відповідач безпідставно та необґрунтовано застосував до договору пункт 9 частини 3 статті 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).

Водночас суди попередніх інстанцій звернули увагу на укладення договору між ОСОБА_2 та позивачем щодо надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги до запровадження тимчасової адміністрації банку.

Встановивши, що внаслідок безпідставного невключення позивача до переліку вкладників відбулось порушення його прав, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необхідність задоволення позовних в частині зобов`язання уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» за рахунок Фонду у розмірі 200 00,00 грн.

Водночас суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заявляючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо невключення до загального реєстру вкладників, позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки загальний реєстр не складається та не затверджується Уповноваженою особою Фонду, а отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач направив на адресу суду касаційну скаргу (надійшла поштою 05.07.2017), в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 і закрити провадження у справі.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що у зв`язку з нікчемністю правочину (операції) щодо перерахування коштів з поточного рахунку ОСОБА_2 на поточний рахунок ОСОБА_1 та відповідно до статей 216 236 Цивільного кодексу України в уповноваженої особи Фонду не було законних підстав для включення позивача до загального реєстру вкладників АТ "Банк "Національна інвестиція", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Також уповноваженою особою вказано, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 15.06.2016 у справі № 826/20410/14 категорія справ щодо банків, які знаходяться в стадії ліквідації, не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, тому відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а отже суди попередніх інстанцій мали закрити провадження в справі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.07.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

01.08.2017 від третьої особи надійшли письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких підтримані доводи відповідача.

Позивач правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу визначений наступний склад суду: головуючий суддя - Чиркін С.М., судді: Стеценко С.Г., Шарапа В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (вкладник) та ПАТ «Банк «Національні інвестиції» укладено договір банківського рахунку №26785980/11/ДЕП від 07.09.2015, відповідно до якого Банк, керуючись Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валютах, затвердженою Постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003 (зі змінами та доповненнями), відкриває Клієнту поточний рахунок у валюті Гривня № НОМЕР_1 , здійснює його розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та умов Договору (пункт 1.1. статті 1 Договору банківського рахунку).

Відповідно до умов Договору, а саме, підпункту 2.1.5 пункту 2.1. статті 2, Банк бере на себе зобов`язання надавати Клієнту послуги, пов`язані з переказом коштів на рахунок.

Згідно виписки по особовим рахункам за період з 01.09.2015 по 21.09.2015 на рахунок позивача № НОМЕР_1 перераховано 203 000,00 грн, призначення платежу: повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно договору позики б/н від 20.01.2015.

В той же час, на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 613 «Про віднесення ПАТ «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015 № 172 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Національні інвестиції» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно якої в ПАТ «Банк «Національні Інвестиції» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18.09.2015.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 01.12.2015 №853 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Банк «Національні інвестиції» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.12.2015 № 214 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Національні інвестиції» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Національні інвестиції», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Національні Інвестиції» начальнику відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку І.Г. на два роки з 03.12.2015 по 02.12.2017 включно.

02.12.2015 на адресу позивача надійшло повідомлення про нікчемність правочину, згідно з яким ПАТ «Банк «Національні інвестиції» повідомило про нікчемність договору банківського рахунку.

Зокрема, у вказаному повідомленні зазначено, що правочин від 17.09.2015 щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 203 000 грн з поточного рахунку, відкритого в АТ «Банк «Національні інвестиції» на ім`я ОСОБА_2 № НОМЕР_2 на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 є нікчемним з підстав, передбачених пунктом 9 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI через здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення затрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Дізнавшись про відсутність в загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» за рахунок Фонду, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом № 4452-VI.

Вкладником згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно із частинами першою та другою статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Нормами статті 27 Закону № 4452-VI встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме:

уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;

уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

уповноважена особа Фонду формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.

Відповідно до частин першої та третьої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

Постановою Правління НБУ від 15.09.2015 № 607/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» до категорії проблемних» прийнято рішення про віднесення цього Банку до категорії проблемних строком на 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, Банку заборонено проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Частиною другою статті 56 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679-XIV) установлено, що НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом`якшують або скасовують відповідальність (частина четверта статті 56 Закону №679-XIV).

Відповідно до частини третьої статті 75 Закону України від 07.12.2000 №2121-III «Про банки і банківську діяльність» рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Верховний Суд зазначає, що застосовані в цій справі правові норми свідчать про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних мали у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду в межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

При цьому Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. Такі правочини є нікчемними з моменту укладення, і визнання їх недійсними судом не вимагається.

Зокрема, відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI підставою для віднесення правочину (договору) до числа нікчемних є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Вказана підстава для віднесення правочину до числа нікчемних введена в дію 12.08.2015 одночасно з набранням чинності Законом № 629-VIII.

Необхідною та достатньою умовою для віднесення правочинів до числа нікчемних з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, є встановлення факту здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

При цьому в розумінні положень зазначеного Закону уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів з метою виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним і кореспондує обов`язку встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених і доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних правових наслідків.

Велика Палати Верховного Суду в постановах від 21.11.2018 у справі №810/896/16, від 28.11.2018 у справі № 826/3486/16, від 19.06.2019 у справі № 826/1793/16, у яких спір є аналогічний тому, який розглядається в цій справі (№ 816/378/16), дійшла висновку, що укладення договору банківського вкладу (рахунка) й зарахування на нього коштів відбулись до початку віднесення ПАТ «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI.

Зазначеними висновками не враховано, що у спорах, які виникають у зв`язку з невключенням позивачів до переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованих коштів за вкладами за рахунок Фонду, через визнання нікчемними правочинів з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, обов`язковій перевірці підлягає правомірність застосування вказаної правової норми уповноваженою особою Фонду. У випадку, якщо Фонд чи його уповноважена особа доведуть правомірність віднесення правочину до числа нікчемних, особи, на користь яких перераховано грошові кошти, не можуть вважатися вкладниками банку і відповідно на них не поширюються передбачені статтею 26 Закону № 4452-VI гарантії відшкодування коштів за вкладами (за умови, що на їх рахунках відсутні інші грошові кошти).

Верховний Суд вважає, що застосовані в цій справі правові норми свідчать про те, що внаслідок укладення договору про відкриття банківського рахунка позивач набув статусу вкладника банку і відповідно на нього поширюються передбачені Законом №4452-VI гарантії щодо відшкодування коштів за вкладом.

Водночас законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншою особою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у повідомленні уповноваженої особи Фонду від 02.12.2015 №4743/03 позивача повідомлено про визнання правочину від 17.09.2015 щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 203 000,00 грн з поточного рахунку, відкритого в АТ «Банк «Національні інвестиції» на ім`я ОСОБА_2 № НОМЕР_2 на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 є нікчемним з підстав, передбачених пунктом 9 частини 3 статті 38 Закону України №4452-VI.

Водночас відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 36 Закону №4452-VI. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Це рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 у справі №826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю із цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Таким чином, особа може, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, а достатньо того, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Згідно із частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, за результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону №4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. У разі виявлення таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що договір позики від 20.01.2015, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , нікчемним не визнавався.

Верховний Суд звертає увагу на те, що правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом України "Про банки і банківську діяльність", ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за №1590/21902, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

Водночас постанова НБУ № 607/БТ згідно зі статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, доказів обізнаності позивачки про встановлені для банку обмеження відповідач не надав, а суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили. При цьому невиконання посадовими особами Банку наведених у постанові НБУ приписів про його віднесення до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочинів Банку.

Згідно з постановою НБУ № 607/БТ ПАТ "Банк "Національні інвестиції" було віднесено до категорії проблемних. Разом із цим віднесення ПАТ "Банк "Національні інвестиції" до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності Банку, наведені в цій постанові.

Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - ПАТ "Банк "Національні інвестиції", а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.

Отже, така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства в розумінні положень статті 4 ЦК України, у зв`язку з чим підстав для застосування норм статей 203 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає.

Крім того, у постанові НБУ № 607/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб, відкритих у такому банку.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що саме по собі перерахування коштів з банківського рахунку ОСОБА_2 на банківський рахунок ОСОБА_1 не суперечить вимогам чинного законодавства.

Наведене свідчить, що дії уповноваженої особи Фонду щодо віднесення операції з перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на користь іншої з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, до числа нікчемних правочинів не відповідають вимогам законності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у по справі № 816/378/16.

Уповноваженою особою Фонду неправомірно віднесено операцію щодо перерахування 17.09.2015 коштів на рахунок позивача у ПАТ "Банк "Національні інвестиції" до числа нікчемних правочинів та помилково застосовано статтю 38 Закону № 4452-VI.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» у розмірі 200 000,00 грн.

При цьому Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав того, що відповідач не довів, що спірний правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

У контексті справи, яка розглядається, позовні вимоги підлягають задоволенню саме через недоведеність уповноваженою особою Фонду правомірності віднесення правочину з перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача до числа нікчемних з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що заявляючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо невключення до загального реєстру вкладників позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки загальний реєстр вкладників не складається та не затверджується Уповноваженою особою Фонду, а отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас суд не приймає до уваги доводи скаржника про те, що категорія справ щодо банків, які знаходяться в стадії ліквідації, не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, оскільки Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 31.10.2019 вказано, що існує усталена практика Великої Палати Верховного Суду у спорах про відшкодування фізичним особам коштів за їх вкладами за рахунок Фонду. Зокрема, правова позиція щодо підсудності цих спорів адміністративним судам була висловлена у постановах від 18.04.2018 у справі № 813/921/16, від 23.05.2018 у справі №820/3770/16, від 27.06.2018 у справі №820/3664/16, від 28.11.2018 у справі №592/13020/17, від 27.03.2019 у справі № 826/6930/15, від 03.07.2019 у справі №813/576/15 та інших.

Відповідно до частини першої, третьої та четвертої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає за необхідне змінити рішення судів попередніх інстанцій у частині мотивів, з яких суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог в наведеній частині.

Керуючись статтями 238 345 349 351 354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Національні інвестиції" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 у справі № 826/1897/16 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.М. Чиркін

Судді С.Г. Стеценко

В.М. Шарапа