ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 826/19403/16

адміністративне провадження № К/9901/1005/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Акціонерного товариства «СБЕРБАНК» (правонаступник Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк»)

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року (Суддя: Добрівська Н.А.),

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року (Судді: Бужак Н.П., Костюк Л.О., Мельничук В.П.),

у справі № 826/19403/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК»

до Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» (далі - позивач, ПАТ «Сбербанк») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Офіс ВПП ДФС) із вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2016 року №000030806.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з вищенаведеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на неправильному застосуванні судами попередніх інстанцій норм матеріального права, внаслідок неврахування, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000030806 від 29.11.2016 року, яке прийнято на виконання судового рішення у справі № 2а-9851/10/2670, призводить до подвійного оподаткування одних й тих самих операцій, а всупереч п.11 підрозділу 10 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, контролюючим органом застосовані штрафні санкції, які не були чинними на день прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення і відповідачем неправомірно було нараховано штраф на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами державними цільовими фондами». Крім того, скаржник наголошує, що контролюючим органом всупереч вимог п.102.1 ст.102, п.114.1 ст.114 Податкового кодексу України визначена сума грошових зобов`язань позивача після закінчення строку - 1095 днів, що настає за днем граничного строку подання податкових декларацій з податку на прибуток за податкові періоди з IV кварталу 2006 року по III квартал 2009 року. Враховуючи викладене, позивач просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати судові рішення та прийняти нове про задоволення позову.

20.03.2019 року на адресу Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, відповідач, посилаючись на правомірність визначення до сплати позивачеві у відповідності до вимог статті 60 Податкового кодексу України та вимог Порядку від 28.12.2015 року № 1204 оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням зменшеної суми грошових зобов`язань на виконання рішення у справі № 2а-9851/10/2670, яке набрало законної сили, просив суд відмовити в задоволенні касаційної скарги і залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін. Також, в надісланих на адресу Суду додаткових поясненнях від 24.10.2022 року представник відповідача посилався на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 2а-9851/10/2670 (на виконання якого відповідачем прийнялося податкове повідомлення-рішення) за наслідками касаційного перегляду, постановою Верховного Суду від 09.06.2022 року залишено без змін.

Верховним Судом відкрито касаційне провадження у цій справі, закінчено підготовку справи до касаційного розгляду та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження. До того ж, на стадії підготовки справи до касаційного розгляду, враховуючи повідомлені позивачем в надісланому на адресу суду клопотанні відомості про зміну найменування Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» на Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк»), Верховним Судом здійснено заміну позивача на належного в порядку процесуального правонаступництва, передбаченого статтею 52 КАС України. Також, враховуючи клопотання відповідача, що пов`язано із реорганізацією органів ДПС, судом замінено в порядку процесуального правонаступництва відповідача його правонаступником - Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, і не є спірним між сторонами, в період з 30.09.2009 року по 10.11.2009 року СДПІ у місті Києві по роботі з великими платниками податків було проведено виїзну планову документальну перевірку Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт перевірки від 17.11.2009 №521/43-10/25959784, в якому зафіксовано встановлені в ході проведення перевірки порушення позивачем положень п.п.5.2.4 п.5.2 ст. 5, з урахуванням вимог п.п.12.2.1 та п.п.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищення (з урахуванням заниження) валових витрат у вигляді сум збільшення страхового резерву, сформовану під нестандартну заборгованість за позабалансовими операціями на загальну суму 16971611,57 грн в тому числі по періодах: 2006 рік - 3165186,81 грн; 2007 рік - 990236,11 грн; 2008 рік - 18096505,91 грн; півріччя 2009 року - 3299845,04 грн (т. 2 а.с. 35-50).

За наслідками проведеної перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2009 № 0001134310/0, згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 10 713 855,71 грн, в тому числі основний платіж - 5019332,30 грн, штрафні (фінансові) санкції - 5694523,41 грн.

За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а СДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0001134310/1 від 18.02.2010, №0001134310/2 від 26.04.2010 та №0001134310/3 від 23.06.2010.

Прийняті за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення від 30.11.2009 № 0001134310/0, а також №0001134310/1 від 18.02.2010, №0001134310/2 від 26.04.2010 та №0001134310/3 від 23.06.2010 були предметом судового оскарження у справі №2а-9851/10/2670.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2011 року у справі №2а-9851/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 позов задоволено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.12.2011 судові рішення залишено без змін (т. 2 а.с. 186-194).

Постановою Верховного Суду України від 08.05.2012 скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 06.12.2011 і направлено справу до суду касаційної інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.11.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 скасовано в частині задоволених позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0001134310/0 від 30.11.2009, №0001134310/1 від 18.02.2010, № 0001134310/2 від 26.04.2010 та №0001134310/3 від 23.06.2010 в частині визначення податкових зобов`язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10 585 527,30 грн, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 залишено без змін. Підставою для таких висновків слугувало встановлення судом за наслідками касаційного перегляду справи того, що податковим органом було неправомірно визначено позивачу суму податкового зобов`язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у сумі 128328,40 грн (згідно поепізодного розрахунку основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій), оскільки позивач правомірно нараховував амортизаційні відрахування на суму податку на додану вартість за спірними операціями.

Після нового розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016, у задоволенні адміністративного позову про скасування податкових повідомлень-рішень №0001134310/0 від 30.11.2009, №0001134310/1 від 18.02.2010, №0001134310/2 від 26.04.2010, №0001134310/3 від 23.06.2010 відмовлено.

Рішення суду у справі № 2а-9851/10/2670 набрало законної сили 08.11.2016 року.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що саме на виконання судового рішення у справі № 2а-9851/10/2670, за результатами якого зменшено суму податкового зобов`язання та штрафних санкцій, визначених в податковому повідомленні-рішенні від 30.11.2009 № 0001134310/0 у сумі 128 328,40 грн, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000030806 від 29.11.2016 на суму 10 585 527,30 грн (в тому числі основний платіж - 4 952 304, 35 грн, штрафні (фінансові) санкції - 5 633 222,95 грн) (т. 1 а.с. 32).

Між сторонами не є спірним факт прийняття податкового повідомлення-рішення №000030806 від 29.11.2016 року із визначенням зменшеної суми грошових зобов`язань на виконання судового рішення у справі № 2а-9851/10/2670. В доводах касаційної скарги скаржник фактично висловив незгоду із застосованою сумою штрафних санкцій, та вважає, що має місце повторність визначення до сплати податкових зобов`язань і призводить до подвійного оподаткування тих самих операцій, також, наполягає на прийнятті податкового повідомлення-рішення із порушенням строку, відлік якого розпочинається із дати подання декларацій.

Поряд із тим, колегія суддів вважає необґрунтованими такі посилання скаржника з огляду на наступне.

Як установлено підпунктом 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

При цьому за змістом пункту 60.4 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204, затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254 (далі - Порядок), підпунктом 4 пункту 1 розділу V Порядку передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, сума зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства, що визначені у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу.

Враховуючи викладені вимоги податкового законодавства, податкове повідомлення-рішення від 30.11.2009 № 0001134310/0 вважається відкликаним.

До того ж, як наголошено в постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 у справі №804/15181/15 (адміністративне провадження №К/9901/27267/18) податкове повідомлення-рішення, сума податкового зобов`язання за яким є зменшеною за рішенням суду, що набрало законної сили, вважається відкликаним, а податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання є рішенням, що складається на виконання вимог законодавства у зв`язку зі зменшенням судом суми податкового зобов`язання і не містить в собі нових підстав для визначення такого зобов`язання. Не має в собі нових підстав для визначення зобов`язання й прийнято контролюючим органом на виконання та у відповідності до вимог пункту 60.4 статті 60 ПК України.

Крім цього, відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини щодо законності та обґрунтованості висновків контролюючого органу щодо визначених до сплати грошових зобов`язань, вже встановлені судови рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, отже такі обставини доказуванню у справі №826/19403/16 не підлягають і не підлягають переоцінці в межах даної справи.

За встановлених у справі обставин набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2а-9851/10/2670, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване у цій справі податкове повідомлення - рішення містить зменшену суму грошового зобов`язання з податку на прибуток (та штрафних санкцій), не має в собі нових підстав для визначення зобов`язання й прийнято контролюючим органом на виконання судового рішення у справі № 2а-9851/10/2670 у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Порядку № 1204, що спростовує доводи скаржника про факт подвійного визначення до сплати одних і тих самих грошових зобов`язань і неправомірності нарахування штрафних санкцій.

До того ж, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 5 розділу II Порядку №1204, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов`язання….. зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить, зокрема, зменшену суму грошового зобов`язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 7 розділу II Порядку №1204, податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4-6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому у разі отримання вищезазначених рішень структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу, або відповідальною особою, визначеною керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечується надання такого рішення структурному підрозділу, яким складалось попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 1 робочого дня, що настає за днем його отримання.

Отже, доводи позивача про визначення грошового зобов`язання після закінчення 1095 днів після дати подання декларації (за податкові періоди з IV кварталу 2006 року по III квартал 2009 року), є необґрунтованими, оскільки грошове зобов`язання визначено в податковому повідомленні-рішенні, яке є предметом оскарження в даній справі, на виконання судового рішення у справі № 2а-9851/10/2670 враховуючи порядок і строки прийняття, передбачені п. 7 розділу ІІ Порядку №1204, відлік якого в даному випадку не розпочинається від дати подання декларації, а містить порядок складання протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами судового оскарження податкового повідомлення-рішення.

Наведені ж у касаційній скарзі доводи позивача не дають підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм при вирішенні справи; фактично такі доводи зводяться до незгоди із результатом розгляду справи № 2а-9851/10/2670, прийняте судом рішення по якій набрало законної сили та відповідно до вимог процесуального закону є обов`язковим до виконання, а обставини, встановлені у ньому, не можуть оспорюватися в цій справі.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243 246 250 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «СБЕРБАНК» (правонаступник Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк») залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у справі № 826/19403/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: В.П. Юрченко В.В. Хохуляк