ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 826/21372/15
адміністративне провадження № К/9901/31890/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2017 (головуючий суддя Арсірій Р.О., судді: Кузьменко В.А., Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 (головуючий суддя Губська Л.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М.) у справі №826/21372/15 за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, до Міністерства аграрної політики та продовольства України, за участю третьої особи Автоторгового підприємства радгосп-заводу «Мукачівський» про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Мукачівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області, яку ухвалою Верховного Суду від 11.08.2022 замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у Закарпатській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - позивач, податковий орган, скаржник), звернулась з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - відповідач, Мінагрополітики), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Автоторгового підприємства радгосп-завод «Мукачівський» (далі - третя особа, АТПР «Мукачівський»), про стягнення податкової заборгованості в розмірі 7 037 155,21 грн., у тому числі пені на суму 833 757,91 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав, що за АТПР «Мукачівський» (належить до державних підприємств, які не підлягають приватизації) обліковується податкова заборгованість у розмірі 7 037 155,21 грн.; водночас податковий орган вжив всіх вичерпних заходів для її погашення за рахунок коштів та майна підприємства, що не мало позитивних наслідків й стало підставою для стягнення заборгованості з Мінагрополітики у судовому порядку.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, дійшли висновку, що позивачем не надано доказів встановлення ним відсутності у АТПР «Мукачівський» майна, яке, в контексті положень пункту 96.2 Податкового кодексу України та приписів Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 29.12.2010 №1954, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.01.2011 за №109/18847, може бути джерелом погашення податкового боргу, та яке не входить до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, або ж, у разі наявності такого майна та здійснення заходів з його реалізації, - недостатності коштів, отриманих від його реалізації, для погашення податкового боргу; відсутності у підприємства відповідно до пунктів 87.5 та 95.22 Податкового кодексу України додаткових джерел погашення податкового боргу (дебіторської заборгованості) або недостатності коштів, стягнутих з дебітора боржника в погашення податкового боргу підприємства.
У зв`язку із цим, суди вказали на недотримання позивачем умов, за яких відповідно до пункту 96.3 Податкового кодексу України у податкового органу виникає обов`язок подати до суду позовну заяву про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне підприємство або його майно.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 і прийняти нове рішення про задоволення позову.
Позивач у касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень за неправильного застосування норм матеріального права, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи; разом з тим його доводи ґрунтуються виключно на аргументах, викладених як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі.
Відповідач проти доводів та вимог касаційної скарги заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Третя особа правом на подання пояснень по суті спору не скористалась.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.06.2017 відкрито касаційне провадження.
В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 07.03.2018 касаційну скаргу прийнято до провадження.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 87.3 статті 87 Податкового кодексу України визначено перелік майна, яке не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків, зокрема, майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України (підпункт 87.3.5).
Наказом Фонду державного майна України від 29.12.2010 №1954, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.01.2011 за №109/18847, затверджено Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства (далі - Порядок №1954), яким передбачено складання підприємством та затвердження органом, уповноваженим управляти державним майном, переліку майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, та майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.
У відповідності до пункту 4 Порядку №1954 до майна, яке включається до складу цілісного майнового комплексу державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, належать:
спеціалізовані необоротні активи (основні засоби, незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, інші необоротні активи) і запаси, які безпосередньо використовуються в єдиному технологічному процесі виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт), який визначає загальнодержавне значення підприємства, в обсязі, передбаченому технологічною документацією;
активи, що тимчасово не використовуються у виробничому процесі, законсервовані об`єкти - за наявності на підприємстві проекту плану розвитку підприємства (інвестиційної програми) з обґрунтуванням економічної доцільності їх подальшого ефективного використання в основній діяльності підприємства;
активи, які не задіяні в технологічному процесі, але віднесені до об`єктів загальнодержавного значення.
Пунктом 87.5 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи.
Згідно зі статтею 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Положеннями пункту 89.3 ст. 89 цього Кодексу визначено, що до акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.
Відповідно до положень статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Сума коштів, що надходить у результаті стягнення дебіторської заборгованості, в повному обсязі (але в межах суми податкового боргу) зараховується до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. Сума дебіторської заборгованості, що стягнута понад суму податкового боргу, передається у розпорядження платника податку (пункт 95.22 статті 95 Податкового кодексу України).
Водночас особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, визначені в статті 96 Податкового кодексу України.
Так, пунктом 96.2 статті 96 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:
- надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;
- досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;
- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;
- виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.
Пунктом 96.3 статті 96 Податкового кодексу України встановлено, що відповідь щодо прийняття одного із зазначених, зокрема, у пункті 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Таким чином, необхідною умовою для застосування порядку, передбаченого даною нормою, та звернення стягнення на кошти органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, є встановлення обставин щодо недостатності коштів, отриманих від продажу майна державного (казенного) підприємства, для покриття його податкового боргу та витрат на приведення публічних торгів.
При цьому, обов`язок податкового органу звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно, виникає, зокрема, у разі отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог, за умови що сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного (комунального) підприємства, не покриває суму його податкового боргу або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.
Керуючись загальними принципами трактування приписів законодавства та з урахуванням специфіки дії норм спеціального законодавства, вказані норми закону передбачають особливий порядок погашення податкового боргу, виходячи з принципу збереження цілісних майнових комплексів названих підприємств та участі у процесі погашення органів виконавчої влади, до сфери управління яких належить платник податків.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, АТПР «Мукачівський» (код ЄДРПОУ 00413794) зареєстроване як юридична особа та взяте на облік в Мукачівській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області як платник податків.
Станом на момент подання адміністративного позову за даним підприємством рахується податковий борг у розмірі 7 037 155,21 грн., у тому числі пеня на суму 833 757,91 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: довідкою контролюючого органу; корінцями податкової вимоги, податковими деклараціями, податковими повідомленнями-рішеннями, особовою карткою платника податків та є узгодженою у розмінні Податкового кодексу України.
З метою погашення наявного податкового боргу позивачем надіслано третій особі податкові вимоги №1/26 від 17.12.2001 та №2/483 від 02.04.2002.
Мукачівську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Закарпатській області було визнано кредитором у справах про банкрутство АТПР «Мукачівський», зокрема ухвалою Господарського суду Закарпатської області у справі №6/74 про визнання кредиторських вимог на суму 5 535 643,40 грн. та ухвалою Господарського суду Закарпатської області у справі №907/1287/13 про визнання кредиторських вимог на суму 6 960 566,18 грн. Проте, за результатами судового розгляду були припиненні провадження по справі у зв`язку з дією заборони на реалізацію майна АТПР «Мукачівський».
Позивач направив до Мінагрополітики лист від 17.02.2011 №1995/10/24-00 про розгляд питання щодо погашення податкового боргу, в якому просив ініціювати питання про виключення АТПР «Мукачівський» з переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації або про виділення частини майна підприємства та надання дозволу на реалізацію такого майна для погашення заборгованості підприємства перед кредиторами, в тому числі по податках, зборах та обов`язкових платежів.
Відповідач листом від 21.03.2011 №37-11-4-15/4288 повідомив позивача, що Міністерством розроблено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації», яким передбачено відповідно до пропозицій Мінагрополітики виключити АТПР «Мукачівський» із зазначеного переліку, та законопроект подано на розгляд до Кабінету Міністрів України.
Листом від 16.11.2011 №11907/10/24-10 позивач звернувся до відповідача, в якому повторно просив повідомити про ініціювання питання про виключення АТПР «Мукачівський» з переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації або про виділення частини майна підприємства та надання дозволу на реалізацію такого майна для погашення заборгованості підприємства перед кредиторами, в тому числі по податках, зборах та обов`язкових платежів.
Вказаним листом одночасно було повідомлено відповідача, що у разі неотримання зазначеної відповіді у визначений Податкового кодексу України строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог податковий орган буде зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно, відповідно до пункту 96.3 статті 96 Податкового кодексу України.
Мінагрополітики листом від 09.12.2011 №37-11-3-15/19005 повідомило позивача, що Кабінет Міністрів України 23.06.2011 в порядку законодавчої ініціативи для розгляду подав Верховній Раді України проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів з питань приватизації». Законопроектом, відповідно до пропозицій Мінагрополітики, передбачено виключити із переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, АТПР «Мукачівський». За результатами голосування Верховною Радою України 01.11.2011 зазначений законопроект не прийнято.
Фондом державного майна України на виконання доручень Президента України та Прем`єр-міністра України розроблено проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації». Проектом визначено чіткі критерії формування переліку державних підприємств, що не підлягають приватизації. Встановлено, що відповідний перелік затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.
Відповідач повідомив, що враховуючи визначені критерії, у разі прийняття Верховною Радою України законопроекту, Міністерство надасть пропозиції Кабінету Міністрів України щодо виключення із переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації АТПР «Мукачівський».
Податковий орган, посилаючись на те, що відповідачем, за результатом розгляду звернення позивача, не прийнято жодне з рішень, передбачених пунктом 96.2 статті 96 Податкового кодексу України звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу третьої особи з відповідача, до сфери управління якого належить дане підприємство.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вищезазначені листи не містили відмову Мінагрополітики у задоволенні вимог позивача щодо погашення податкового боргу АТПР «Мукачівський», натомість у цих листах повідомлено про вжиття заходів щодо виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону. Тобто відповідачем вживались дії визначені пунктом 96.2 статті 96 Податкового кодексу України.
Враховуючи наведене, у податкового органу не виникло обов`язку, встановленого пунктом 96.3 статті 96 Податкового кодексу України, звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти відповідача.
Крім того, зверненню податкового органу з метою погашення податкового боргу державного підприємства до державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно, повинні передувати наступні обставини: сума коштів, отриманих внаслідок реалізації внесеного в податкову заставу майна не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів; у боржника відсутнє майно, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.
Також контролюючим органом не надано доказів виявлення додаткових джерел погашення податкового боргу державного підприємства у вигляді дебіторської заборгованості платника податків та її стягнення в порядку пункту 95.22 статті 95 Податкового кодексу України.
Враховуючи наведені обставини, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення з Мінагрополітики коштів у сумі 7 037 155,21 грн. у рахунок погашення податкового боргу АТПР «Мукачівський» відповідає наведеним нормам законодавства та є обґрунтованим.
В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, Верховний Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
При цьому слід зазначити, що суд касаційної інстанції згідно положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлений процесуальної можливості на здійснення переоцінки встановлених обставин справи. Водночас, за змістом частини другої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України скасування або зміна рішення можлива лише за умови ухвалення незаконного рішення, чого в даному випадку не встановлено.
Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова