ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 826/22593/15
адміністративне провадження № К/9901/40807/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Ханова Р.Ф., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 року (Суддя: Саприкіна І.В.),
у справі № 826/22593/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будакс»
до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будакс» (далі - позивач, ТОВ «Будакс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі м. Києва), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.09.2015 року №0005612202 та № 0005622202 (том 1 а.с. 4-38).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2017 року адміністративний позов задоволено (том 6 а.с. 154-159). Справу розглянуто судом в порядку письмового провадження.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач 19.08.2017 року звернувся з апеляційною скаргою (зареєстрована судом апеляційної інстанції 21.08.2017 року).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків протягом 30 днів з моменту отримання копії ухвали для надання суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції (із зазначенням обґрунтованих підстав його пропуску) та сплати судового збору за подання апеляційної скарги (том 6 а.с. 168-169).
15.09.2017 року на усунення недоліків апеляційної скарги скаржником надіслано на адресу суду заяву, в якій повідомлено про сплату судового збору за подання апеляційної скарги та додано оригінал платіжного доручення від 13.09.2017 року № 661 (том 6 а.с. 171-172).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з неподанням скаржником заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. До того ж, судом апеляційної інстанції зазначено про документальне не підтвердження доводів скаржника в апеляційній скарзі про отримання копії постанови суду першої інстанції 14.08.2017 року (том 6 а.с. 175-176).
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, в якій просив суд скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 року та прийняти нове рішення, яким направити адміністративну справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Доводи касаційної скарги обґрунтовані скаржником порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права у зв`язку з неврахуванням, що повний текст оскаржуваної постанови суду першої інстанції отримано ним 14.08.2017 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції ДПІ в Оболонському районі м. Києва (том 6 а.с. 4-6).
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.08.2017 року) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Згідно з частиною четвертою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 року, якою апеляційна скарга була залишена без руху для сплати судового збору та надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору, але заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження суду першої інстанції подано не було.
За наведених обставин, Верховний Суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з неподанням відповідачем заяви про поновлення строку, відповідають вимогам частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України та не спростовуються доводами касаційної скарги.
Поряд з цим, суд касаційної інстанції звертає увагу, що долучена до касаційної скарги перша сторінка постанови суду першої інстанції зі штемпелем вхідної кореспонденції ДПІ не може бути належним доказом отримання копії рішення суду першої інстанції, з огляду на те, що номер та дата реєстрації вхідної кореспонденції самі по собі не свідчать про дату отримання рішення суду, а лише фіксують факт реєстрації кореспонденції суду при надходженні до податкового органу.
Вказана правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №815/2005/17 (адміністративне провадження №К/9901/2429/17).
Отже суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі правильно застосував положення частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, що не спростовано доводами касаційної скарги.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 року у справі № 826/22593/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: Р.Ф. Ханова В.П. Юрченко