№ 826/23035/15 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2022 року

м. Київ

справа №826/23035/15

адміністративне провадження №К/9901/69556/18, №К/9901/11151/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Стрелець Т.Г., Берназюка Я.О., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа: ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними та скасування припису, за касаційними скаргами Державної архітектурно-будівельної інспекції України, ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К. від 16.05.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Парінова А.Б., Епель О.В., Федотова І.В. від 29.11.2018,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі також ПАТ «ХК «Київміськбуд», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі також ДАБІ України, відповідач), третя особа - ОСОБА_1 , у якому просило визнати протиправними дії щодо проведення перевірки та скасувати припис від 28.08.2015 (далі також спірний, оскаржуваний припис).

2. В обґрунтуванні вимог позовної заяви Товариство посилалося на те, що Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 2012 року, пунктом 12 яких встановлено загальні вимоги щодо необхідності розробки, погодження, та затвердження історико - містобудівного обґрунтування згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць», містять загальні вимоги до об`єкта будівництва і не є документом, на підставі якого вчиняються окремі дії, зокрема, щодо отримання певних визначених законом дозволів, проте, він містить перелік вимог до об`єктів будівництва, які мають бути виконані. У даному випадку такою вимогою є наявність розробленого, погодженого, та затвердженого історико-містобудівного обґрунтування згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318.

3. Позивач стверджував, що у нього наявне історико - містобудівне обґрунтування, яке у 2004 році було погоджене Головним управлінням культури, мистецтв та охорони культурної спадщини, що відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 та пункту 9 частини першої статті 6 Закону України від 08.06.2000 №1805-III «Про охорону культурної спадщини», у редакції, чинній на момент створення такого історико - містобудівного обґрунтування.

4. Товариство також наполягало, що відповідно до підпункту 103 пункту 4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій (далі також ДСНС України), затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 №20/2013, ця Служба відповідно до покладених на неї завдань погоджує в установленому порядку проектні рішення, щодо яких відсутні норми і правила, погоджує обґрунтовані відхилення від установлених норм. Листом ДСНС України від 15.03.2015 було повідомлено про відсутність заперечень щодо застосування запропонованих позивачем відхилень від будівельних норм і правил. Щодо форми такого погодження, а саме - оформлення його листом, а не наказом, дії ДСНС України щодо такого оформлення оскаржені та визнані протиправними в судовому порядку не були, крім того, питання їх правомірності не є предметом розгляду даної справи.

5. Позивач посилався й на те, що згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 №197, Мінрегіон є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства, а також забезпечує формування державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

6. У позовній заяві наголошувалось, що листом Мінрегіону, як уповноваженого органу, від 22.09.2014 позивача було повідомлено про погодження Секцією Науково-технічної ради Мінрегіону запропонованих позивачем відхилень від будівельних норм і правил.

7. Позивач зазначає, що подальше скасування такого погодження самою ж секцією Науково-технічної ради Мінрегіону у 2016 році не впливає на вирішення даної адміністративної справи, оскільки станом на момент прийняття оскаржуваного припису відповідача таке погодження було чинним, а тому, підлягало врахуванню.

8. На переконання позивача, оскаржуваний припис був виданий, зокрема, у зв`язку з невиконанням позивачем вимог попереднього припису від 14.06.2013, однак цей припис не був вручений позивачу, оскільки документально підтверджується його вручення ПАТ «Київметробуд», яке є іншою юридичною особою.

9. Крім того, позивач наголошував на тому, що виконання інших, вказаних в оскаржуваному приписі, вимог частково підтверджується укладеним позивачем договором підряду на виконання робіт з науково-технічного супроводу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018, позов задоволено частково, а саме - визнано протиправним та скасовано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 28.08.2015, виданий Департаментом Державної архітектурно - інспекції у м. Києві Публічному акціонерному товариству «Холдингова компанія «Київміськбуд». В решті позову відмовлено.

11. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що як вбачається зі змісту оскаржуваного позивачем припису, одним із виявлених в ході проведення перевірки порушень є невиконання вимог припису Інспекції архітектурно - будівельного контролю у місті Києві від 14.06.2013.

12. При цьому, як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи у приписі від 14.06.2013 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил було видано та направлено Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві керівнику ПАТ «Київметробуд». Цей припис було отримано уповноваженою особою ПАТ «Київметробуд».

13. Разом з цим, судом першої інстанції було встановлено відсутність доказів про набуття позивачем обов`язків ПАТ «Київметробуд» щодо виконання приписів органів державного архітектурно - будівельного контролю.

14. Суди попередніх інстанцій звертали увагу на те, що відповідачем під час розгляду справи не доведено, на якій підставі саме позивач повинен був виконати вимоги зазначеного припису. Будь - яких доказів винесення припису з зазначеною датою відносно позивача, а також доказів направлення йому цього припису відповідачем суду не надано.

15. Суди попередніх інстанцій визнали безпідставним висновок відповідача щодо невиконання ПАТ Холдингова компанія «Київміськбуд» у повному обсязі припису від 13.03.2015, зокрема, в частині не виконання вимог містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №16312/0/18-1/009-12 від 06.12.2012 щодо погодження та отримання позитивних висновків органів охорони культурної спадщини.

16. Колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що наявність у позивача дозволу на виконання будівельних робіт №КВ114512127277 від 26.07.2012 позбавляє органи державно архітектурно - будівельного контролю висувати під час виконання будівельних робіт певні вимоги, у зв`язку з виникненням обставин, яких на момент видачі дозволу не існувало. У свою чергу, за висновками судів попередніх інстанцій, зазначений дозвіл не скасований та не визнаний нечинним, а отже є діючим. При цьому, колегія суддів звертала увагу, що постановою від 19.09.2014 у справі №826/9118/14 Окружний адміністративний суд м. Києва відмовив у задоволенні позовних прокурора Шевченківського району м. Києва про скасування зазначеного дозволу. Ця постанова ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 була залишена без змін і набрала законної сили.

17. Колегія суддів апеляційного суду взяла до уваги й те, що під час розгляду адміністративної справи №826/9118/14 Київським апеляційним адміністративним судом встановлено, що у 2004 році Головою служби з питань національної культурної спадщини було погоджено коригування житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Коперника, 7 у м. Києві. Крім того, у судовому рішенні, прийнятому за наслідками розгляду вказаної справи, суд зазначив, що відповідно до рішення виконкому Київської міської ради №920 від 16.07.1979, розпорядження Київської міської ради №979 від 17.05.2002 земельна ділянка по вул. Коперника, 7 не входить до історичної охоронної зони та зони регулювання забудови міста, а у листі від 19.04.2011 Головного управління охорони культурної спадщини вказано, що станом на квітень 2011 року земельні ділянки по вул. Коперника, 7 у м. Києві не належать до земель історико-культурного призначення.

18. Ці обставини, з урахуванням приписів частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України враховані під час розгляду цієї справи як преюдиційні.

19. Таким чином, на думку колегії суддів суду апеляційної інстанції, наведені обставини підтверджують безпідставність вимог суб`єкта владних повноважень щодо зобов`язання позивача виконати вимоги припису від 13.03.2015 у частині погодження та отримання позитивних висновків органів охорони культурної спадщини.

20. Щодо висновку контролюючого органу про те, що відстань між секцією №3 запроектованого будинку та торцевою глухою частиною існуючого двоповерхового житлового будинку становить менше 8 м., що є порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, у оскаржуваних судових рішеннях зазначено таке.

21. Колегія суддів апеляційного суду погодилася із висновком суду першої інстанції про те, що Мінрегіон наділений повноваженнями погоджувати обґрунтовані відхилення від будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами, відповідно до встановленого ним порядку.

22. Судами попередніх інстанцій установлено, що з наявних у справі доказів, а саме, листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.09.2014 №7/14-11195, адресованого ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд», вбачається, що питання стосовно можливості відхилень від вимог державних будівельних норм при проектуванні житлового будинку на вул. Коперника, 7 у Шевченківському районі міста Києва було розглянуто 17.09.2014 на засіданні секції «Містобудування та архітектури, будівництва об`єктів цивільного та промислового призначення, будівельних матеріалів та виробів» Науково-технічної ради Мінрегіону.

23. На підставі даних наявного у справі витягу з протоколу, судом першої інстанції встановлено, що на цьому засіданні було вирішено вважати за можливе при проектуванні житлового будинку на вул. Коперника, 7 у Шевченківському районі міста Києва погодити відхилення від вимог таблиці 1 додатку 3.1 ДБН 360-92* «Містобудування. Планування та забудова сільських та міських поселень» в частині зменшення до 5,8-6,8 м. відстані між секцією №3 запроектованого будинку та торцевою глухою частиною існуючого двоповерхового житлового будинку за умови погодження з державними органами пожежного нагляду.

24. У оскаржуваних судових рішеннях зазначено, що в матеріалах справи наявний лист Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій від 15.03.2015, яким позивача було повідомлено про відсутність заперечень щодо застосування запропонованих позивачем відхилень від будівельних норм і правил.

25. Колегія суддів апеляційного суду визнала помилковими посилання третьої особи щодо неможливості розгляду відхилень від діючих будівельних норм з огляду на те, що нормами законодавства прямо передбачено право на відхилення від встановлених норм. Крім того, колегія суддів також не прийняла до уваги доводи третьої особи щодо скасування такого погодження рішенням секції від 21.10.2016, тобто після винесення оскаржуваного припису, оскільки ця обставина не впливає на вирішення питання щодо правомірності оформлення спірного припису.

26. З огляду на вищезазначене, судами першої та апеляційної інстанцій було констатовано, що станом на дату винесення оспорюваного припису, у позивача були в наявності погодження щодо відхилення від норм, видані уповноваженим на це органом, у зв`язку з чим суди дійшли висновку про безпідставність вимог суб`єкта владних повноважень щодо усунення позивачем цього порушення.

27. Суди першої та апеляційної інстанцій також врахували, що інші вказані у спірному рішенні порушення (відсутній договір на виконання робіт із супроводу будівництва головним виконавцем супроводу; не розроблено програму науково - технічного супроводу об`єкту будівництва; не призначений головний виконавець науково-технічного супроводу; не призначений науковий керівник супроводу, який здійснює наукове і технічне керівництво за виконанням робіт з супроводу) були відсутні, про що, на думку судів, свідчить наявний у справі договір №99-15/ЇОСФ від 22.10.2015 про виконання робіт із науково-технічного супроводу.

28. До того ж, як відзначено у оскаржуваних судових рішеннях, 01.07.2016 Державна архітектурно-будівельна інспекція видала замовнику ПАТ «Київметробуд» сертифікат, яким засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкту по вул. Коперника, 7 у Шевченківському районі міста Києва вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності.

29. Правомірність видачі вказаного сертифікату була предметом розгляду адміністративної справи №826/4286/17, за наслідками розгляду якої Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що видаючи вказаний сертифікат відповідач (також ДАБІ України) діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначених Конституцією та законами України.

30. У оскаржуваній постанові апеляційного суду колегія суддів також зазначила, що відповідно до приписів пункту 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 13.04.2011 №461 видача сертифіката засвідчує факт прийняття в експлуатацію об`єкта та є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

31. А приписами пункту 27 вищевказаного Порядку визначено, що підставою для відмови у видачі сертифіката є, зокрема, невідповідність об`єкта проектній документації та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил.

32. У постанові від 19.06.2018 у справі №826/4286/17 судом вказано, що у Державної архітектурно-будівельної інспекції України не було підстав, визначених пунктом 27 вищезазначеного Порядку, для відмови замовнику у видачі сертифікату.

33. Наведені обставини, за висновками судів попередніх інстанцій, свідчать про те, що позивачем було дотримано вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо об`єкта «Будівництво житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом» по вул. Коперника, 7 у Шевченківському районі міста Києва, у тому числі, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил

34. Таким чином, оскільки відповідач видав замовнику ПАТ «Київметробуд» сертифікат, яким засвідчив відповідність закінченого будівництвом об`єкту, у тому числі, й відсутності порушення ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо об`єкта «Будівництво житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом» по вул. Коперника, 7 у Шевченківському районі міста Києва, колегія суддів дійшла висновку, що на цей час оскаржуваний припис втратив правовий зміст та мету, з якою його було видано.

35. Колегія суддів апеляційного суду врахувала, що у постанові від 19.06.2018 у справі №826/4286/17 судом було вказано, що житловий будинок (по вул. Коперника, 7 у Шевченківському районі міста Києва) є побудованим, у ньому проживають мешканці, які отримали та зареєстрували відповідно до вимог закону права власності на житло, а тому, з урахуванням викладених обставин, встановлено, що оскаржуваний припис, зокрема, на даний час, жодним чином не впливає на права, свободи, інтереси та обов`язки третьої особи.

36. Отже, колегією суддів апеляційного суду зазначено, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову відповідає закону та ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

37. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, відповідач та третя особа подали касаційні скарги в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять їх скасувати та відмовити у позові в повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

38. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.08.2015 посадовою особою Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у місті Києві на підставі колективного звернення мешканців будинків №№ 8,10-12 на вул. Кравченко у Шевченківському районі міста Києва було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо об`єкта «Будівництво житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом» по вул. Коперника, 7 у Шевченківському районі міста Києва.

39. За результатом проведеної перевірки встановлено порушення пункту 3 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме:

- невиконання вимог припису Інспекції архітектурно - будівельного контролю у місті Києві від 14.06.2013;

- не в повному обсязі виконано вимоги припису Департаменту архітектурно - будівельного контролю у місті Києві від 13.03.2015, а саме: не виконано вимоги містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №16312/0/18-1/009-12 від 06.12.2012 у частині погодження та отримання позитивних висновків органів охорони культурної спадщини;

- відстань між секцією №3 запроектованого будинку та торцевою глухою частиною існуючого двоповерхового житлового будинку становить менше 8 м.;

- відсутній договір на виконання робіт із супроводу будівництва головним виконавцем супроводу;

- не розроблено програму науково - технічного супроводу об`єкту будівництва;

- не призначений головний виконавець науково - технічного супроводу;

- не призначений науковий керівник супроводу, який здійснює наукове і технічне керівництво за виконанням робіт з супроводу (призначається наказом (розпорядженням) головного виконавця).

40. У зв`язку з встановленням відповідних порушень Департаментом Державної архітектурно - будівельної інспекції у місті Києві було видано Публічному акціонерному товариству «Холдингова компанія «Київміськбуд» припис від 28.08.2015 про усунення допущених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку в термін до 13.10.2015.

41. Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

42. У касаційній скарзі третьої особи ОСОБА_1 наголошується на тому, що ПАТ «ХК «Київміськбуд», маючи права та інтереси щодо спірного об`єкту будівництва, на думку скаржника, було зобов`язане усунути порушення, які були встановлені органом державного архітектурно - будівельного контролю у приписі від 14.06.2013.

43. Скаржник зазначає, що позивач, отримавши дозвіл на виконання будівельних робіт, в силу вимог закону повинен виконувати такі роботи у точній відповідності до будівельних норм та норм чинного законодавства. При цьому, за доводами третьої особи, наявність поряд із будівництвом об`єкта культурної спадщини (до якого відноситься його будинок) є прямою підставою для узгодження дотримання порядку будівництва з відповідними державними органами на будь-якій його стадії, починаючи з моменту виявлення такого об`єкту.

44. ОСОБА_1 вважає, що суди попередніх інстанцій такі обставини проігнорували і всупереч нормам процесуального закону не залучили до участі у справі державні органи охорони культурної спадщини.

45. Окрім цього, скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога спірного припису про усунення порушень державних будівельних норм в частині відстані до його будинку є протиправною, оскільки, на його думку, можливість відхилення від таких норм стосується лише гармонізації із нормативною базою Європейського Союзу, тоді як посилання на таку базу в матеріалах справи відсутнє та й це можливе лише при забезпеченні встановлених вимог безпеки.

46. При цьому, у касаційній скарзі зазначається, що усі листи, які вказували на можливість відступу від дотримання будівельних норм, які враховувалися органами державного архітектурно - будівельного контролю при винесенні приписів, були нечинними та скасовані на момент винесення судом оскаржуваного рішення, а тому суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей спір, на переконання скаржника, повинні були розглядати справу на підставі діючих законів та існуючих фактичних обставин на момент розгляду справи з урахуванням вимог, які існували на момент оформлення спірного припису.

47. Третя особа наводить аргументи і про те, що суд апеляційної інстанції помилково пов`язав рішення суду в іншій справі від 2018 року про видачу сертифікату з обставинами, які існували на момент винесення припису у 2015 році, й, на думку скаржника, повинні були бути виконані саме у 2015 році. ОСОБА_1 переконаний і у тому, що фактичні обставини справи, які змінилися на момент 2018 року, не мають зворотної юридичної сили впливати на обставини, які існували на момент винесення припису, та не могли звільняти позивача від виконання відповідного припису у встановлені ним строки.

48. Касаційна скарга ДАБІ України містить доводи про те, що апеляційний суд у оскаржуваній постанові неправомірно погодився із позицією суду першої інстанції стосовно видання припису від 14.06.2013 ПАТ «Київметробуд» та зробив помилковий висновок про відсутність у справі доказів набуття позивачем обов`язків щодо виконання ним припису, оскільки у справі наявний додатковий договір №1 до «Угоди №7 про будівництво житлового будинку на віл. Коперника, 7 в м. Києві від 05.12.2001», укладеного між ПАТ «Київметробуд» та ПАТ «ХК «Київміськбуд» від 25.06.2012, відповідно до якого позивачу передано права та обов`язки замовника.

49. Відповідач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності вимоги спірного припису про усунення порушення вимог таблиці 1 додатку 3.1 ДБН 360-92* «Містобудування. Планування та забудова сільських та міських поселень» щодо відстані між секцією №3 запроектованого будинку та торцевою глухою частиною існуючого двоповерхового житлового будинку (становить менше 8 м) й з цього приводу вказує, що відхилення від вказаних вимог ДБН можливе лише за умови погодження такого з Державною службою України з надзвичайних ситуацій, однак такого погодження перевіряючим особам замовником під час проведення перевірки надано не було.

50. ДАБІ України вважає необґрунтованим посилання апеляційного суду на обставини стосовно видання замовнику сертифіката у 2018 році, оскільки цих обставин фактично не існувало станом на дату проведення перевірки та оформлення оскаржуваного припису.

51. У відзивах на касаційні скарги позивач вказує, що здійснення робіт за наявності письмового дозволу відповідного органу культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково - проектної документації згідно з приписами частин першої, другої статті 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» вимагається лише у випадках робіт на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини, тоді як у спірному випадку жодних будівельних робіт на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини не проводилось, у зв`язку з чим у Товариства був відсутній обов`язок отримувати будь - які погодження.

52. До того ж, як стверджується Товариством, ним було розроблене і погоджене історико - містобудівне обґрунтування у порядку, встановленому законодавством, що діяло до 2012 року, тобто до моменту отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, а згідно з листами Головного управляння культури, мистецтв та охорони культурної спадщини від 31.08.2004 та від 19.04.2011 земельна ділянка за будівельною адресою, за якою здійснювалось будівництво не входило до історичної охоронної зони та зони регулювання забудови міста, не належала до земель історико - культурного призначення.

53. На думку Товариства, відхилення від вимог таблиці 1 додатку 3.1 ДБН 360-92* «Містобудування. Планування та забудова сільських та міських поселень» при проектуванні спірного об`єкта будівництва було погоджено позивачем у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказам, а тому відповідна вимога оскаржуваного припису обґрунтовано визнана протиправною судами попередніх інстанцій.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

54. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі у цій постанові в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює (преамбула до цього Закону).

55. За визначеннями термінів, наведених у пунктах 7, 8 частини першої статті 1 вищевказаного Закону: містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

56. Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

57. За правилами статті 26 цього ж Закону забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

58. Основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування (частина перша статті

59. Згідно з частинами першою, сьомою статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

У разі якщо право на будівництво об`єкта передано іншому замовникові або змінено генерального підрядника чи підрядника (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл, з поданням засвідчених у встановленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни. Продовження виконання будівельних робіт без такого повідомлення забороняється.

60. Частинами першою, другою, підпунктом «а» пункту 3 частини четвертої, частиною десятою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

61. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

62. Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: 3) видавати обов`язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

Суб`єкт господарювання має право звернутися до суду щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю.

63. Відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який за змістом його пункту 1

визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної з будівництвом об`єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

64. За змістом пункту 7 вищевказаного Порядку позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема: перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

65. Підпунктом 3 пункту 11, абзацом третім пункту 14, пунктами 16, 17 та 19 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю встановлено, що посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, окрім іншого, видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний, у тому числі, виконувати вимоги інспекції щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

66. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

67. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

68. Відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України та частини першої статті 36 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

69. За змістом частини першої статті 24 та частини першої статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

70. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

71. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, викладеним у касаційних скаргах та відзивах на них, Верховний Суд виходить з такого.

72. Аналіз вищевикладених норм законодавства дає підстави для висновку, що виявлення за результатами проведеного органом державного архітектурно - будівельного контролю заходу порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил зумовлює оформлення припису, який є обов`язковим для виконання суб`єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

73. Оформлений за результатом такого заходу припис обов`язково надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

74. У справі ж, яка розглядається, встановлено, що припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, оформлений 14.06.2013, адресовано керівнику ПАТ «Київметробуд» Петренко Володимиру Івановичу і ПАТ «ХК «Київміськбуд» не надавався і не направлявся.

75. Суди попередніх інстанцій також установили, що позивачу не було відомо про існування вищезгаданого припису.

76. За таких обставин, враховуючи, що припис від 14.06.2013, невиконання якого вказано як порушення з боку Товариства, йому не адресовано і останнє з цим розпорядчим документом контролюючого органу не ознайомлювалось і цей документ позивачу не надавався і не направлявся, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ПАТ «ХК «Київміськбуд» вказаного у акті перевірки та спірному приписі порушення стосовно його невиконання не допускало, а отже й вимога відповідача усунути це порушення правильно визнана протиправною.

77. Колегія суддів враховує аргументи, викладені у касаційних скаргах, про те, що додатковим договором №1 до «Угоди №7 про будівництво житлового будинку на вул. Коперника, 7 в м. Києві від 05.12.2001», укладеного між ПАТ «Київметробуд» та ПАТ «ХК «Київміськбуд» від 25.06.2012, позивачу передано права та обов`язки замовника.

78. Однак, у контексті вищезазначених обставин, такий аргумент не є переконливим, оскільки припис від 14.06.2013, як це встановлено судовим розглядом справи, було адресовано іншому суб`єкту містобудування і такий документ не надавався і не направлявся позивачу, у зв`язку з чим у останнього не виникло як обов`язку його виконання, так і реальної можливості виконати його вимоги, оскільки про існування такого припису Товариству відомо не було.

79. Колегія суддів відзначає і те, що станом на момент оформлення зазначеного вище припису ДАБІ України було відомо про передачу функцій замовника будівництва від ПАТ «Київметробуд» до ПАТ «ХК «Київміськбуд», а отже у відповідача не існувало перешкод для оформлення цього припису відносно позивача, однак його було адресовано саме первісному замовнику, а не позивачу.

80. Стосовно ж висновків судів попередніх інстанцій про протиправність вимог спірного припису щодо виконання Товариством у повному обсязі вимог містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №16312/0/18-1/009-12 від 06.12.2012, у частині погодження та отримання позитивних висновків органів охорони культурної спадщини, колегія суддів зазначає таке.

81. Згідно з актом, складеним за результатами позапланової перевірки об`єкта «Будівництво житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом» по вул. Коперника, 7 у Шевченківському районі міста Києва перевіряючі особи дійшли висновку про те, що замовником не виконано у повному обсязі вимог припису Департаменту архітектурно - будівельного контролю у місті Києві від 13.03.2015 і містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, а саме - історико - містобудівне обґрунтування не погоджено з Міністерством культури України.

82. Обґрунтовуючи необхідність погодження історико - містобудівного обґрунтування з Міністерством культури України, посадові особи ДАБІ України, які проводили перевірку, посилалися на приписи норм Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки, як вважає відповідач, земельна ділянка, на якій виконуються будівельні роботи, знаходиться в межах історичного ареалу міста Києва.

83. Так, відповідно до абзаців першого - третього частини першої статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

84. За правилами пункту 14 частини другої статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить: погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини.

85. Пунктом 1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №495, чинного станом на час оформлення спірного припису, визначено, що Міністерство культури України (Мінкультури) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії.

Мінкультури є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин

86. До основних завдань Мінкультури віднесено, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин (підпункт 1 пункту 3 Положення про Міністерство культури України).

87. У відповідності до пункту 8 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, опрацюванню проектної документації на будівництво, реконструкцію будівель і споруд у межах історичних ареалів повинно передувати розроблення історико - містобудівних обґрунтувань.

88. Пунктом 11 Методичних рекомендацій щодо розроблення історико - містобудівних обґрунтувань, затверджених наказом Міністерства культури України від 17.02.2012 № 122, які є додатком до цього наказу, встановлено, що розроблене історико - містобудівне обґрунтування замовник подає на погодження до Міністерства культури України або до іншого органу охорони культурної спадщини у разі делегування йому відповідних повноважень Міністерством культури України. Після отримання зазначеного погодження історико - містобудівне обґрунтування затверджується замовником у складі проектної документації.

89. З аналізу вищевикладених правових норм вбачається, що розроблення історико - містобудівного обґрунтування і його погодження Мінкультури передбачено у випадках будівництва об`єктів у межах у межах історичних ареалів.

90. За визначенням понять, наведених у статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

91. Поняття історичного ареалу розкривається й у пункті 2 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, який охоплює історично сформовану частину населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування і характер забудови.

92. Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

93. Згідно з частиною третьою статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

94. Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

95. З аналізу викладених норм вбачається, що з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

96. Місто Київ внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878.

97. На виконання вказаних положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць.

98. Відповідно до пункту 1 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

99. Відповідно до пункту 4 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.

100. Пунктом 5 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць передбачено, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико - архітектурних опорних планів цих населених місць.

101. Пунктом 10 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць передбачено, що історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування.

102. Відповідно до пункту 12 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

103. Відповідно до частин першої, десятої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

104. Межі та режими використання історичного ареалу міста Києва визначені діючим Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804.

105. Позивач стверджував, що у нього наявне історико - містобудівне обґрунтування, яке у 2004 році було погоджене Головним управлінням культури, мистецтв та охорони культурної спадщини, що відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 та пункту 9 частини першої статті 6 Закону України від 08.06.2000 №1805-III «Про охорону культурної спадщини», у редакції, чинній на момент створення такого історико - містобудівного обґрунтування.

106. Разом з тим, у оскаржуваному приписі містяться вимоги щодо виконання Товариством у повному обсязі вимог містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №16312/0/18-1/009-12 від 06.12.2012, у частині погодження та отримання позитивних висновків органів охорони культурної спадщини.

107. У пункті 5 вищезгаданих містобудівних умов та обмежень передбачено планувальні обмеження (зони охорони пам`яток культурної спадщини, зони охоронювального ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно - захисні та інші охоронювальні зони), зокрема, вказано, що об`єкт будівництва знаходиться в Центральному історичному ареалі (рішення Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804 «Про затвердження Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 р.») та зазначено про необхідність виконати вимоги щодо охорони культурної спадщини.

108. Оскільки вищевказані містобудівні умови та обмеження було видано у 2012 році, то й вимога цього документу як одного з складових вихідних даних для проектування об`єкта будівництва у розумінні частини першої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підлягала виконанню у порядку, встановленому законом, чинним станом на вказану дату, тобто, зокрема, з дотриманням вимог статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пункту 8 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, та пункту 11 Методичних рекомендацій щодо розроблення історико - містобудівних обґрунтувань, які були чинними станом на момент видання містобудівних умов та обмежень, з розробленням історико - містобудівного обґрунтування і його погодженням Мінкультури у випадку будівництва об`єктів у межах у межах історичних ареалів.

109. Окрім цього, за правилами частини другої статті 26, частини восьмої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

110. Також, згідно з положеннями першого речення пункту 9 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.05.2011 №45 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.03.2012 №122), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2011 за №651/19389, проектна документація на будівництво об`єктів розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації, вихідних даних на проектування та дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі вимог доступності для інвалідів та інших маломобільних груп населення.

111. Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини цієї справи, містобудівні умови та обмеження, видані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №16312/0/18-1/009-12 від 06.12.2012, були чинними станом на момент складання спірного припису і позивачем не оскаржувались, що вказує на визнання ним вимог цього документу, згоду з ними і відсутність заперечень щодо його виконання.

112. Тобто, позивач, маючи права та обов`язки замовника стосовно об`єкта, який перевірявся органом державного архітектурно - будівельного контролю, був зобов`язаний виконати вимоги чинних містобудівних умов та обмежень при розробленні та опрацюванні проектної документації на будівництво у межах історичних ареалів, зокрема, розробити історико - містобудівне обґрунтування і подати його на погодження до Міністерства культури України.

113. Водночас, як встановлено судовим розглядом цієї справи і не заперечується її учасниками, розроблене позивачем історико - містобудівне обґрунтування на об`єкт будівництва не було подане на погодження до Міністерства культури України і таке погодження не отримано.

114. За таких обставин, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що спірний припис є протиправним в частині вимог про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності стосовно виконання в повному обсязі вимог припису Департаменту архітектурно - будівельного контролю у місті Києві від 13.03.2015, а саме - виконати вимоги містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №16312/0/18-1/009-12 від 06.12.2012 у частині погодження та отримання позитивних висновків органів охорони культурної спадщини.

115. Колегія суддів відхиляє доводи третьої особи, про те, що наявність поряд із будівництвом щойно виявленого об`єкта культурної спадщини (до якого відноситься його будинок) є прямою підставою для узгодження дотримання прядку будівництва з відповідними державними органами на будь-якій його стадії, починаючи з моменту виявлення такого об`єкту.

116. Такі аргументи третьої особи не стосуються предмету цього спору, оскільки спірний припис було складено не у зв`язку з порушенням вимог законодавства в частині вимог, які встановлені для будівництва поряд із щойно виявленими об`єктами культурної спадщини, а у зв`язку з тим, що земельна ділянка, на якій здійснюється будівництво, на думку відповідача, розташована у межах історичного ареалу. Однак, зважаючи на вищевикладені у цій постанові мотиви, наявності таких обставин не вбачається.

117. З цих же підстав колегія суддів визнає необґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що суди попередніх інстанцій всупереч вимог норм процесуального права такі обставини справи проігнорували і не залучили до участі у справі державні органи охорони культурної спадщини.

118. Правильними колегія суддів вважає й висновки судів попередніх інстанцій про те, що спірний припис є протиправним у частині вимог про усунення порушення вимог таблиці 1 додатку 3.1 ДБН 360-92* «Містобудування. Планування та забудова сільських та міських поселень» щодо відстані між секцією №3 запроектованого будинку та торцевою глухою частиною існуючого двоповерхового житлового будинку (становить менше 8 м).

119. З цього приводу колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами частини п`ятої статті 10 Закону України «Про будівельні норми» від 05.11.2009 №1704-VI (у редакції від 05.01.2013) передбачено, що для забезпечення гармонізації нормативної бази України з нормативною базою Європейського Союзу встановлюється період одночасної дії будівельних норм, розроблених на основі національних технологічних традицій, та будівельних норм, гармонізованих з нормативними документами Європейського Союзу (або інших будівельних норм, кодів), та встановлює, що обґрунтовані відхилення від будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами, можуть бути погоджені суб`єктом нормування відповідно до встановленого ним порядку.

120. Відповідно до пунктів 2.1-2.5 Порядку погодження в Міністерстві регіонального розвитку та будівництва обґрунтованих відхилень від діючих будівельних норм у проектній документації при проектуванні та внесенні змін у проектну документацію об`єктів промислової забудови та інженерно-транспортної інфраструктури, затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 04.07.2008 №301, зацікавлені організації звертаються листом до Мінрегіонбуду про розгляд передпроектних пропозицій (проектних рішень) щодо можливості проектування та внесення змін у проектну документацію Об`єкта.

Після прийняття рішення щодо можливості проектування та внесення змін у проектну документацію об`єкта Мінрегіонбуд повідомляє про це листом автора звернення.

121. Отже, як обґрунтовано вказано в оскаржуваних судових рішеннях судів попередніх інстанцій, Мінрегіон наділений повноваженнями погоджувати обґрунтовані відхилення від будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами, відповідно до встановленого ним порядку.

122. З наявних у справі доказів, досліджених судами попередніх інстанцій у судових засіданнях під час розгляду цієї справи та проаналізованих у оскаржуваних судових рішеннях, зокрема, листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.08.2014 №7/14-11195, адресованого ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд», вбачається, що питання стосовно можливості відхилень від вимог державних будівельних норм при проектуванні житлового будинку на вул. Коперника, 7 у Шевченківському районі міста Києва було розглянуто 17.09.2014 на засіданні секції «Містобудування та архітектури, будівництва об`єктів цивільного та промислового призначення, будівельних матеріалів та виробів» Науково-технічної ради Мінрегіону.

123. На підставі даних наявного у справі витягу з протоколу засідання, судами попередніх інстанцій встановлено, що на цьому засіданні було вирішено вважати за можливе при проектуванні житлового будинку на вул. Коперника, 7 у Шевченківському районі міста Києва погодити відхилення від вимог таблиці 1 додатку 3.1 ДБН 360-92* «Містобудування. Планування та забудова сільських та міських поселень» в частині зменшення до 5,8-6,8 м. відстані між секцією №3 запроектованого будинку та торцевою глухою частиною існуючого двоповерхового житлового будинку за умови погодження з державними органами пожежного нагляду.

124. Як вбачається з наведених у касаційній скарзі доводів відповідач у цілому не заперечує законодавчої можливості відхилення від вимог державних будівельних норм у виняткових випадках за умови дотримання встановленої законом процедури і відповідного обґрунтування, однак наголошує, що під час перевірки Товариством не було представлено відповідного погодження такого відхилення з державними органами пожежного нагляду.

125. Колегія суддів такі аргументи відповідача оцінює критично, оскільки у матеріалах справи наявний лист Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій від 15.03.2015, яким позивача було повідомлено про відсутність заперечень щодо застосування запропонованих позивачем відхилень від будівельних норм і правил.

126. Ненадання такого документу при проведенні перевірки не вказує на його відсутність загалом і, враховуючи, що такий документ був у наявності у Товариства станом на дату складання спірного припису, це свідчить про протиправність вимог такого розпорядчого документа щодо дотримання вимог таблиці 1 додатку 3.1 ДБН 360-92* «Містобудування. Планування та забудова сільських та міських поселень», оскільки суб`єкт містобудування у встановленому законом порядку обґрунтував відхилення від цього ДБН і отримав відповідні погодження уповноважених органів державної влади.

127. Водночас, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій стосовно наявності підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного припису в частині вимог про усунення таких порушень:

відсутній договір на виконання робіт із супроводу будівництва головним виконавцем супроводу;

не розроблено програму науково - технічного супроводу об`єкту будівництва;

не призначений головний виконавець науково - технічного супроводу;

не призначений науковий керівник супроводу, який здійснює наукове і технічне керівництво за виконанням робіт з супроводу (призначається наказом (розпорядженням) головного виконавця).

128. З цього приводу колегія суддів зазначає, що порядок та умови виконання науково-технічного супроводу будівельних об`єктів незалежно від форм їх власності, відомчої належності та призначення, встановлюють Державні будівельні норми України «Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об`єктів. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ СУПРОВІД БУДІВЕЛЬНИХ ОБ`ЄКТІВ. ДБН В.1.2-5:2007».

129. Підпунктами 2.1, 2.2 вищевказаних ДБН передбачено, що супроводом у будівництві є науково-технічна діяльність однієї або декількох організацій, пов`язана з виконанням певного комплексу робіт на різних етапах життєвого циклу будівельних об`єктів, в тому числі будівель чи споруд, що є об`єктами культурної спадщини, потенційно небезпечних, унікальних, складних за конструктивними рішеннями та/або інженерно-геологічними умовами. Перелік будівель та споруд, що підлягають обов`язковому супроводу, наведено у додатку В.

130. Додатком В до ДБН В.1.2-5:2007 визначено «ПЕРЕЛІК ОБ`ЄКТІВ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ОБОВ`ЯЗКОВОМУ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОМУ СУПРОВОДУ», згідно з позицією 7 якого у такому переліку значиться об`єкти житлово-цивільного призначення V категорії складності згідно з додатком 6 ДБН Д.1.1-7 та IV і V категорій складності згідно з додатком 7 ДБН Д.1.1-7.

131. Отже, об`єкт «Будівництво житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом» по вул. Коперника, 7 у Шевченківському районі міста Києва підпадає під дію ДБН В.1.2-5:2007 й підлягає обов`язковому супроводу.

132. За таких обставин є правомірними вимоги спірного припису стосовно усунення порушень в частині незабезпечення замовником науково-технічного супроводу на вищевказаному об`єкті.

133. Задовольняючи позов у вищевказаній частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством було укладено договір №99-15/ЇОСФ від 22.10.2015 про виконання робіт із науково-технічного супроводу, а тому, на переконання судів, у відповідача були відсутні підстави стверджувати, що такий супровід не здійснюється та вимагати від позивача вжиття відповідних заходів, про які вказано у спірному приписі.

134. Разом з тим, колегія суддів підкреслює, що як станом на час проведення Департаментом ДАБІ України позапланової перевірки об`єкта будівництва, так і станом на дату оформлення оскаржуваного у цій справі припису від 28.08.2015, договору про виконання робіт із науково-технічного супроводу на цьому об`єкті укладено не було.

135. Посилання судів попередніх інстанцій на обставини, які свідчать про виконання вищевикладених вимог припису відповідача від 28.08.2015 в частині забезпечення супроводу об`єкта (укладення договору №99-15/ЇОСФ від 22.10.2015 про виконання робіт із науково-технічного супроводу), виникли у майбутньому вже після проведення перевірки та оформлення спірного припису. Їх не існувало станом на момент виникнення спірних правовідносин у справі, а тому такі обставини не можуть братись до уваги під час вирішення даного спору, оскільки не входять до предмету доказування і не зумовлюють протиправності оскаржуваного припису в зазначеній частині, позаяк такі вимоги ґрунтуються на законі й висунуті органом державного архітектурно - будівельного контролю правомірно.

136. Колегія суддів бере до уваги те, що встановленими у цій справі обставинами підтверджується відсутність виконання робіт із науково-технічного супроводу на об`єкті станом як на момент проведення на ньому перевірки посадовими особами відповідача, так і на дату оформлення спірного припису, хоча здійснення такого супроводу було обов`язковим під час будівництва об`єкта, права і обов`язки замовника на який було передано Товариству.

137. Зворотного позивачем не доведено і матеріалами справи не спростовується.

138. За наведеного, колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на законі і є правомірними, вимоги спірного припису в частині забезпечення науково-технічного супроводу на об`єкті. Спірний припис у вказаній частині визнано протиправним і скасовано судами попередніх інстанцій помилково за відсутності для цього достатніх правових підстав та за фактичних обставин справи, які засвідчують допущення Товариством порушення вимог будівельних норм щодо такого супроводу на об`єкті і нездійснення такого на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

139. За правилами пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

140. Згідно з приписами частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

141. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційних скарг, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про наявність підстав для часткового скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову, оскільки висновки судів про визнання протиправним і скасування спірного припису стосовно вимог щодо:

- виконання в повному обсязі вимог припису Департаменту архітектурно - будівельного контролю у місті Києві від 13.03.2015, а саме - виконати вимоги містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №16312/0/18-1/009-12 від 06.12.2012 у частині погодження та отримання позитивних висновків органів охорони культурної спадщини;

- забезпечення ведення науково-технічного супроводу на об`єкті,

не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні вимог норм процесуального права, не узгоджуються з фактичними обставинами справи, встановленими її судовим розглядом.

142. Керуючись статтями 340 341 343 349 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України, ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування припису Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у місті Києві від 28.08.2015 щодо усунення таких порушень:

- відсутній договір на виконання робіт із супроводу будівництва головним виконавцем супроводу; не розроблено програму науково - технічного супроводу об`єкту будівництва; не призначений головний виконавець науково - технічного супроводу; не призначений науковий керівник супроводу, який здійснює наукове і технічне керівництво за виконанням робіт з супроводу (призначається наказом (розпорядженням) головного виконавця);

В цій частині ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа: ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними та скасування припису - відмовити.

В решті оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

Т.Г. Стрелець