№ 826/2374/16 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 826/2374/16

провадження № К/9901/30877/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні Інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні Інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Шулежка В.П. від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шелест С.Б., Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є. від 17 січня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Національні Інвестиції» Волощука І.Г., третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Національні Інвестиції» Волощука І.Г. щодо невключення ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Національні Інвестиції» Волощука І.Г. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» у розмірі 200000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.

Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» у розмірі 200000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що відповідач безпідставно та необґрунтовано застосував до договору пункт 9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Встановивши, що внаслідок безпідставного невключення позивача до переліку вкладників відбулось порушення його прав, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необхідність задоволення позовних в частині зобов`язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» за рахунок Фонду у розмірі 20000,00 грн.

Водночас суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заявляючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо невключення до загального реєстру вкладників, позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки загальний реєстр не складається та не затверджується уповноваженою особою Фонду, а отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Національні Інвестиції» Волощук І.Г. звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року та закрити провадження у справі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 9 вересня 2015 року між ОСОБА_1 (клієнт) та ПАТ «Банк «Національні інвестиції» укладено договір банківського рахунку № 26764980/11/ДЕП, відповідно до умов якого банк керуючись Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валютах, затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12 листопада 2003 року відкриває клієнту поточний рахунок у валюті гривня № НОМЕР_1 , здійснює його розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та умов договору.

Згідно виписки по особовим рахункам за період з 17 вересня 2015 року по 21 вересня 2015 року на рахунок позивача № НОМЕР_2 перераховано 200000,00 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 613 «Про віднесення ПАТ «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 172 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Національні інвестиції» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно якої в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 1 грудня 2015 року № 853 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Банк «Національні інвестиції» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 2 грудня 2015 року № 214 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Національні інвестиції» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Національні інвестиції», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Національні Інвестиції» начальнику відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку І.Г. на два роки з 3 грудня 2015 року по 2 грудня 2017 року включно.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Національні Інвестиції» Волощук І.Г. листом від 2 грудня 2015 року № 4716/03 повідомив позивача про нікчемність правочину від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 200000,00 грн з поточного рахунку, відкритого в АТ «Банк «Національні Інвестиції» на ім`я ОСОБА_1 на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 з підстав, передбачених пунктом 9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему кантування вкладів фізичних осіб» через здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення затрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

6. Дізнавшись про відсутність в загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що у зв`язку з нікчемністю правочину (операції) щодо перерахування коштів з рахунку ОСОБА_1 на поточний рахунок позивача в уповноваженої особи Фонду не було законних підстав для включення позивача до реєстру вкладників АТ «Банк «Національна інвестиція», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Крім того, уповноваженою особою Фонду зазначено, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14 категорія справ щодо банків, які знаходяться в стадії ліквідації, не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, тому відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства, суди попередніх інстанцій мали закрити провадження в справі.

8. Відзиву на касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Національні Інвестиції» Волощука І.Г. на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва Шулежка В.П. від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року ОСОБА_1 та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

10. Вкладником згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

11. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

12. Частиною першою статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

13. Згідно із частинами першою та другою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

14. Нормами статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме:

уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;

уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

уповноважена особа Фонду формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.

15. Відповідно до частин першої та третьої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

16. Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.

17. Відповідно до частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

18. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

19. За правилами частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

20. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

21. Постановою Правління НБУ від 15 вересня 2015 року № 607/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» до категорії проблемних» прийнято рішення про віднесення цього Банку до категорії проблемних строком на 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, Банку заборонено проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

22. Частиною другою статті 56 Закону України «Про Національний банк України» (установлено, що НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

23. Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом`якшують або скасовують відповідальність (частина четверта статті 56 Закону України «Про Національний банк України»).

24. Відповідно до частини третьої статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

25. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

26. Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

27. Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

28. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. Такі правочини є нікчемними з моменту укладення, і визнання їх недійсними судом не вимагається.

29. Зокрема, відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підставою для віднесення правочину (договору) до числа нікчемних є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

30. Вказана підстава для віднесення правочину до числа нікчемних введена в дію 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом № 629-VIII.

31. Необхідною та достатньою умовою для віднесення правочинів до числа нікчемних з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є встановлення факту здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

32. При цьому в розумінні положень зазначеного Закону уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів з метою виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним і кореспондує обов`язку встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених і доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних правових наслідків.

33. Велика Палати Верховного Суду в постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 810/896/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 826/3486/16, від 19 червня 2019 року у справі № 826/1793/16, у яких спір є аналогічний тому, який розглядається в цій справі (№ 816/378/16), дійшла висновку, що укладення договору банківського вкладу (рахунка) й зарахування на нього коштів відбулись до початку віднесення ПАТ «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

34. Зазначеними висновками не враховано, що у спорах, які виникають у зв`язку з невключенням позивачів до переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованих коштів за вкладами за рахунок Фонду, через визнання нікчемними правочинів з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, обов`язковій перевірці підлягає правомірність застосування вказаної правової норми уповноваженою особою Фонду. У випадку, якщо Фонд чи його уповноважена особа доведуть правомірність віднесення правочину до числа нікчемних, особи, на користь яких перераховано грошові кошти, не можуть вважатися вкладниками банку і відповідно на них не поширюються передбачені статтею 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» гарантії відшкодування коштів за вкладами (за умови, що на їх рахунках відсутні інші грошові кошти).

35. Верховний Суд вважає, що застосовані в цій справі правові норми свідчать про те, що внаслідок укладення договору про відкриття банківського рахунка позивач набув статусу вкладника банку і відповідно на нього поширюються передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» гарантії щодо відшкодування коштів за вкладом.

36. Водночас законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншою особою.

37. Судами попередніх інстанцій установлено, що у повідомленні уповноваженої особи Фонду від 2 грудня 2015 року № 4716/03 позивача повідомлено про визнання правочину від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 200000,00 грн з поточного рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 є нікчемним з підстав, передбачених пунктом 9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

38. Водночас відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

39. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Це рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16, від 4 липня 2018 року у справі № 819/353/16, від 5 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16).

40. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю із цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

41. Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

42. Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Таким чином, особа може, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, а достатньо того, що закон не визначає ці дії як заборонені.

43. Згідно із частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

44. Отже, за результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. У разі виявлення таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

45. Верховний Суд звертає увагу на те, що правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом України «Про банки і банківську діяльність», ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 серпня 2012 року № 346 не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

46. Водночас постанова НБУ № 607/БТ згідно зі статтею 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, доказів обізнаності позивачки про встановлені для банку обмеження відповідач не надав, а суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили. При цьому невиконання посадовими особами Банку наведених у постанові НБУ приписів про його віднесення до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочинів Банку.

47. Згідно з постановою НБУ № 607/БТ ПАТ «Банк «Національні інвестиції» було віднесено до категорії проблемних. Разом із цим віднесення ПАТ «Банк «Національні інвестиції» до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності Банку, наведені в цій постанові.

48. Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - ПАТ «Банк «Національні інвестиції», а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.

49. Отже, така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства в розумінні положень статті 4 ЦК України, у зв`язку з чим підстав для застосування норм статей 203 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає.

50. Крім того, у постанові НБУ № 607/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб, відкритих у такому банку.

51. Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що саме по собі перерахування коштів з банківського рахунку ОСОБА_2 на банківський рахунок позивача не суперечить вимогам чинного законодавства.

52. Наведене свідчить, що дії уповноваженої особи Фонду щодо віднесення операції з перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на користь іншої з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», до числа нікчемних правочинів не відповідають вимогам законності.

53. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 липня 2020 року у по справі № 816/378/16.

54. Уповноваженою особою Фонду неправомірно віднесено операцію щодо перерахування 17 вересня 2015 року коштів на рахунок позивача у ПАТ «Банк «Національні інвестиції» до числа нікчемних правочинів та помилково застосовано статтю 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

55. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» у розмірі 200000,00 грн.

56. При цьому Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав того, що відповідач не довів, що спірний правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

57. У контексті справи, яка розглядається, позовні вимоги підлягають задоволенню саме через недоведеність уповноваженою особою Фонду правомірності віднесення правочину з перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача до числа нікчемних з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

58. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 6 серпня 2020 року у справі № 826/1925/16 та від 13 серпня 2020 року у справі № 826/1897/16.

59. Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що заявляючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо невключення до загального реєстру вкладників позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки загальний реєстр вкладників не складається та не затверджується уповноваженою особою Фонду, а отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

60. Водночас суд не приймає до уваги доводи скаржника про те, що категорія справ щодо банків, які знаходяться в стадії ліквідації, не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, оскільки Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 31 жовтня 2019 року вказано, що існує усталена практика Великої Палати Верховного Суду у спорах про відшкодування фізичним особам коштів за їх вкладами за рахунок Фонду. Зокрема, правова позиція щодо підсудності цих спорів адміністративним судам була висловлена у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 27 червня 2018 року у справі № 820/3664/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 592/13020/17, від 27 березня 2019 року у справі № 826/6930/15, від 3 липня 2019 року у справі № 813/576/15 та інших.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

61. Відповідно до частини першої, третьої та четвертої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

62. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає за необхідне змінити рішення судів попередніх інстанцій у частині мотивів, з яких суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог в наведеній частині.

Керуючись статтями 341 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 826/2374/16 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

судді Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний