ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2020 року
м. Київ
справа №826/24373/15
адміністративне провадження №К/9901/740/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О. Яковенка М.М.
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Лічевецького І.О. (головуючий), Земляної Г.В., Мельничука В.П. у справі №826/24373/15 за позовом ОСОБА_1 до Конкурсної комісії з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, третя особа - Генеральна прокуратура України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Військовий прокурор сил антитерористичної операції полковник юстиції ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Конкурсної комісії з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, третя особа - Генеральна прокуратура України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасування рішення від 26.10.2015 конкурсної комісії з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі щодо не допуску ОСОБА_1 до участі у відкритому конкурсі з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі;
- зобов`язати конкурсну комісію з відбору кандидатів на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі допустити ОСОБА_1 для участі у відкритому конкурсі з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено.
2.1. Визнано протиправним та скасовано рішення від 26.10.2015 конкурсної комісії з відбору кандидатів на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі щодо недопуску ОСОБА_1 до участі у відкритому конкурсі з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.
2.2. Зобов`язано конкурсну комісію з відбору кандидатів на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі допустити ОСОБА_1 для участі у відкритому конкурсі з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
4. ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду апеляційної інстанції від 22 грудня 2015 року.
5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року відмовлено.
6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року та прийняти нове рішення, яким постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2015 року.
7. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
7.1. 07 жовтня 2015 року було розміщено оголошення про проведення відкритого конкурсу з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.
7.2. 21 жовтня 2015 року позивачем подано наступні документи на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі: заяву про участь у відкритому конкурсі на зайняття адміністративної посади у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі; анкету кандидата в паперовому та електронному вигляді; автобіографію; фотографію; копію паспорта громадянина України; копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків; копію документа про вищу юридичну освіту з додатками; копію трудової книжки; декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік в паперовому та електронному вигляді; сертифікат про проходження профілактичного наркологічного обліку згідно з формою № 140/о; медичну довідку про стан здоров`я за формою № 133/о; медичну довідку про проходження обов`язкового попереднього та періодичних психіатричних оглядів згідно з формою № 122-2/о; заяву про обробку персональних даних та дозвіл на спеціальну перевірку. В примітках було зазначено, що він є учасником бойових дій.
7.3. 26 жовтня 2015 року на електронну адресу позивача надійшло повідомлення, в якому зазначено, що рішенням Конкурсної комісії ОСОБА_1 не допущено до участі у відкритому конкурсі з відбору кандидатів на зайняття адміністративної посади у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.
7.4. Не погоджуючись з рішенням Конкурсної комісії від 26.10.2015 позивачем подано скаргу до конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.
7.5. 28 жовтня 2015 року на засіданні конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі було розглянуто скаргу Позивача на рішення комісії від 26.10.2015 та прийнято рішення про відмову в задоволенні скарги, що підтверджується Протоколом №9.
7.6. Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, звернувся до суду з даним позовом.
8. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було підстав для відмови у допуску позивача до участі у конкурсі з посиланням на п. 3-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, тому що, на його думку, структурні підрозділи Генеральної прокуратури України та прокуратури Миколаївської області, посади в яких обіймав ОСОБА_1 у вказаний в Законі період, не наділені функціональними ознаками, притаманними спеціально уповноваженим підрозділам по боротьбі з корупцією, а відтак не можуть бути до них віднесені.
9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що структурні підрозділи Генеральної прокуратури України та прокуратури Миколаївської області, посади в яких обіймав ОСОБА_1 , наділені функціональними ознаками, притаманними спеціально уповноваженим підрозділам по боротьбі з корупцією, тому рішення від 26.10.2015 конкурсної комісії з відбору кандидатів на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі щодо не допуску ОСОБА_1 до участі у відкритому конкурсі з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі є законним та обґрунтованим і таким, що з наведених підстав скасуванню не підлягає.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
10. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року та прийняти нове рішення, яким постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2015 року.
11. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваного судового рішення неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права.
11.1. Скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції, на його думку, було безпідставно відмовлено в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що згідно з відповіддю Генеральної прокуратури України № 13/1-92вих-18 від 13.08.2018 на період дії Закону України «Про боротьбу з корупцією» від 05.10.1995 №356/95-ВР, що втратив чинність 01.01.2011, в органах прокуратури існували підрозділи, які визначались як «органи, які ведуть боротьбу з корупцією», проте ОСОБА_1 посади у таких підрозділах не обіймав.
12. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
12.1. На обґрунтування відзиву вказує, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлено на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
13. Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами встановлені статтею 361 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою якої судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
14. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
15. Згідно з частиною четвертою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
16. За своїм змістом нововиявленими обставинами є фактичні дані, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
17. Істотними обставинами є фактичні дані (явища, події, факти або сукупність умов), що в установленому порядку спростовують факти, які були покладено в основу судового рішення. Тобто, це обставини, які впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.
18. Водночас, нововиявленими слід уважати обставини (як фактичного, так і правового характеру), які об`єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення.
19. Отже, умовами для перегляду рішення в зв`язку з нововиявленими обставинами є істотність нововиявлених обставин для вирішення спору, існування їх на момент вирішення адміністративної справи та виявлення таких після прийняття рішення зі спору.
20. Не відносяться до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи.
21. Звертаючись до суду з заявою про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 мотивував свою заяву тим, що ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач працював у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури, що є перешкодою для прийняття на службу до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
22. Разом з тим, згідно з відповіддю Генеральної прокуратури України №13/1-92вих-18 від 13.08.2018. на період дії Закону України «Про боротьбу з корупцією» від 05.10.1995 № 356/95-ВР, що втратив чинність 01.01.2011, в органах прокуратури існували підрозділи, які визначались як «органи, які ведуть боротьбу з корупцією», проте ОСОБА_1 посади у таких підрозділах не обіймав.
23. Чинний Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII не передбачає утворення в органах прокуратури «спеціально уповноважених підрозділів по боротьбі з корупцією».
24. З огляду на викладене Генеральна прокуратура України у відповіді на адвокатський запит дійшла висновку, що розглядати перебування ОСОБА_1 на посадах у «спеціально уповноважених підрозділів по боротьбі з корупцією» в органах прокуратури у період з червня 2012 року по серпень 2014 року не вбачається за можливе, оскільки таких підрозділів вже не було.
25. В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
26. Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.
27. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
28. Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
29. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення.
30. Колегія суддів наголошує, що звертаючись до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, заявником не зазначено жодної нововиявленої обставини в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а лише правові позиції, тлумачення норм права, що за своєю юридичною сутністю фактичними даними не являються.
31. Верховний Суд зазначає, що нововиявленими є обставини, які об`єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення.
32. Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
33. За нормами статей 1 та 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.
34. Зокрема, як убачається з рішень ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Pravednaya v. Russia» (Праведна проти Росії), та рішення від 06 грудня 2005 року у справі «Popov v. Moldova» № 2 (Попов проти Молдови № 2), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
35. У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
36. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії) та від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України»).
37. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що зазначені позивачем обставини не можуть вважатися нововиявленими за своїм визначенням
38. Аналогічна правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а.
39. Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
40. З аналізу зазначених норм та з огляду на встановлені судом обставини вбачається, що доводи відповідача про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального не знайшли свого підтвердження.
41. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
42. З огляду на викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
43. За таких обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами.
44. Частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
45. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду апеляційної інстанцій - залишенню без змін.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
46. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
47. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року у справі №826/24373/15 за позовом ОСОБА_1 до Конкурсної комісії з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, третя особа - Генеральна прокуратура України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.
48. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Cуддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко