ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2020 року
м. Київ
справа №826/24470/15
адміністративне провадження №К/9901/25427/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2016 (суддя Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016 (судді: Кузьменко В.В. (головуючий), Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі № 826/24470/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, Підприємець) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування:
- податкового повідомлення - рішення від 09.07.2015 №0007851705, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 26,00 грн (10%) за порушення граничного строку сплати на 22 календарних днів суми грошового зобов`язання з єдиного податку в розмірі 260,00 грн;
- податкового повідомлення - рішення від 09.07.2015 №0007841705, яким застосовано штраф у розмірі15 010, 96 грн (20%) за порушення граничного строку сплати на 281 календарних днів суми грошового зобов`язання єдиного податку в розмірі 75 054,80 грн;
- податкової вимоги від 03.09.2015 №10369-23 у розмірі 38 726,01 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога було прийнято на підставі незаконно проведеної перевірки, оскільки пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" встановлено заборону на проведення перевірки позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016, у задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення судів обґрунтовано тим, що положення пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки такі стосуються перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень, що проводяться контролюючими органами у 2015 та 2016 роках за попередній календарний рік, тобто 2014 рік, тоді як оскаржувані податкові повідомлення-рішення стосуються своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань до бюджету за 2012 рік та 2013 рік.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Підприємця в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом 19.06.2015 проведена проведено камеральну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань до бюджету платником по сплаті єдиного податку з фізичних осіб.
За результатами перевірки складено акт №3146/26-58-17-05-12-2563513373 від 19.06.2015, яким встановлено порушення позивачем вимог п.57.1 ст. 57, п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України, а саме Підприємцем несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання зі сплати єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 75 054,80 грн та 260,00 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.07.2015 №0007851705, №0007841705, а 03.09.2015 прийнято оскаржувану податкову вимогу №10369-23.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального права, вказує на їх неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій, зазначає, що у контролюючого органу були відсутні законодавчі підстави для проведення перевірки, оскільки приписами пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VІІІ від 28.12.2014 визначено, що з 1 січня 2015 року заборонено проведення перевірок суб`єктів господарювання у 2015-2016 роках за умов отримання ними обсягу доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік без дозволу Кабінету Міністрів України або без заяви суб`єкта господарювання щодо проведення у нього перевірки.
9. Контролюючим органом відзиву (заперечення) на касаційну скаргу надано не було.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункт 14.1.39. пункту 14.1 статті 14.
Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
10.2. Підпункт 14.1.156. пункту 14.1 статті 14.
Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
10.3. Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20.
Контролюючі органи мають право проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
10.4. Пункт 57.1 статті 57.
Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
10.5. Пункт 75.1 статті 75.
Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
10.6. Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
10.7. Пункт 76.1 статті 76.
Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.
10.8. Пункт 126.1 статті 126.
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
10.9. Пункт 295.3 статті 295.
Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
11. Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи":
11.1. Пункт 3 Прикінцевих положень.
У 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб`єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. На платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов`язання.
Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов`язання визначається сумою податкового боргу платника податків.
За несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених Податковим кодексом України.
13. Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.
14. Камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.
З аналізу норм Податкового кодексу України, що регулюють проведення перевірок, а також пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким встановлений спеціальний порядок проведення перевірок суб`єктів господарювання за певними умовами, вбачається що запроваджені наведеним Законом обмеження не стосуються камеральних перевірок, які є функцією здійснення повноважень контролюючим органом.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
16. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.
Єдиною підставою, що зазначена позивачем в позовній заяві, апеляційній скарзі та касаційній скарзі є протиправність проведення відповідачем камеральної перевірки з огляду на вимоги пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».
17. Суди відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходили з того, що пункт 3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки такі стосуються перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень, що проводяться контролюючими органами у 2015 та 2016 роках за попередній календарний рік, тобто 2014 рік, тоді як оскаржувані податкові повідомлення-рішення стосуються своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань до бюджету за 2012 рік та 2013 рік.
Проте колегія суддів зазначає, що визначальним в даному випадку є те, що законодавча заборона (обмеження) на проведення перевірок за певними умовами, яка встановлена пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», не поширюється на камеральні перевірки взагалі, а відтак не має значення за які саме періоди проводиться камеральна перевірка.
Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги вказаного, проте це не призвело до неправильного вирішення спору у цій справі.
18. Враховуючи, що Підприємцем несвоєчасно, в межах встановлених законодавством термінів, проведено сплату податкових зобов`язань, що позивачем не заперечувалось, колегія суддів вважає правомірним визначення контролюючим органом штрафу позивачу згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та прийняття оскаржуваної податкової вимоги.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
19. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення) пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», проте це не призвело до неправильного вирішення справи.
20. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
21. Відповідно до частини четвертої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016 у справі №826/24470/15 змінити у мотивувальній частині, з врахуванням висновків наведених у постанові Верховного Суду.
У іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016 у справі №826/24470/15 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова