ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2023 року
м. Київ
справа №826/27185/15
адміністративне провадження № К/9901/4022/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2018 (колегія у складі суддів Амельохіна В.В., Качура І.А., Келеберди В.І.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2019 (колегія у складі суддів Вівдиченко Т.Р., Кузьмишиної О.М. Файдюка В.В.)
у справі № 826/27185/15
за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк» «Приватбанк»
до Кабінету Міністрів України
треті особи Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, Національний банк України, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»
про визнання незаконними та скасування постанов.
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк» «Приватбанк» (далі - позивач, Приватбанк) звернулося до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, Національний банк України, Публічне
акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - Ощадбанк), в якому просило:
- визнати незаконною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 №615 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 і від 05 листопада 2014 року №637»;
- визнати незаконною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №788 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 і від 05 листопада 2014 року №637».
2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2019, у задоволенні позову відмовлено.
3. У касаційній скарзі позивач просить скасувати попередні судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
4. Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2019 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 №615 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 і від 05 листопада 2014 року №637» внесено до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 "Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року № 734" і від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції" наступні зміни:
У Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596:
1) пункт 6 доповнити реченням такого змісту: "Для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, і перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296), уповноваженим банком є АТ "Ощадбанк".";
2) пункт 12 після слів "грошової допомоги" доповнити словами", крім осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення,";
3) пункт 27 доповнити реченням такого змісту: "Обмін інформацією між Мінфіном та АТ "Ощадбанк" щодо здійснення пенсійних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених
пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, здійснюється на підставі укладеного між Міністерством та товариством договору про взаємодію.".
2. У постанові Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637:
1) в абзаці першому пункту :
слова "території України та районів проведення антитерористичної операції, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції" замінити словами "території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення";
доповнити абзац реченнями такого змісту: "Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому.";
2) доповнити постанову пунктом 3 такого змісту:
"3. Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" разом з Українським державним підприємством поштового зв`язку "Укрпошта" забезпечити організацію доставки коштів для здійснення виплати пенсій на умовах, передбачених тристороннім договором, укладеним між Пенсійним фондом України і зазначеними товариством та підприємством, особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, за їх фактичним місцем перебування.".
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №788 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 і від 05 листопада 2014 року №637» внесено до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 "Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року № 734" і від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" наступні зміни:
1. У Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596:
1) пункт 6 викласти в такій редакції:
"6. Одержувачі пенсій та грошової допомоги самостійно обирають уповноважений банк, де відкривають поточний рахунок. Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., №81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), уповноваженим банком є АТ "Ощадбанк".";
2) у першому реченні пункту 12 слова "крім осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" замінити словами "крім внутрішньо переміщених осіб";
3) у другому реченні пункту 27 слова "особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення," замінити словами "внутрішньо переміщеним особам".
2. У постанові Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637:
1) пункт 1 викласти в такій редакції:
"1. Установити, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому.
Зазначені виплати припиняються з місяця, наступного за тим, у якому завершився строк дії такої довідки, виданої після 09 вересня 2015 року. У разі продовження строку дії довідки зазначені виплати поновлюються з дати припинення їх виплати.";
2) у пункті 3 слова "особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення," замінити словами "внутрішньо переміщеним особам".
6. Вважаючи незаконними зазначені постанови Кабінету Міністрів України, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
7. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 та від 05.11.2014 №637 обмежують його право на надання банківських послуг у сфері виплати пенсій та інших соціальних виплат для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. При прийнятті оскаржуваних постанов відповідачем було порушено його право на правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку.
8. Кабінет Міністрів України заперечував проти задоволення позовних вимог, покликався
на те, що оскаржувані постанови прийняті на виконання положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Їх метою є збереження коштів соціально незахищених осіб, які перебувають на обліку як особи, що переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, забезпечення виплати пенсій та соціальних допомог, недопущення застосування шахрайських схем і протиправних дій під час здійснення таких виплат, запобігання фінансуванню тероризму.
При прийнятті оскаржуваних постанов №615 та №788 не було порушено конкурентного законодавства, оскільки Ощадбанк є суб`єктом господарювання державного сектора економіки, 100% акцій якого належить державі, згідно Статуту АТ Ощадбанк, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 №261.
При цьому, Ощадбанк є одним банком, вклади якого 100% гарантуються державою в розумінні ч. 2 ст. 57 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Надання Ощадбанку статусу уповноваженого банку жодним чином не призводить до обмеження конкуренції на ринку банківських послуг, оскільки ніхто не позбавлений вільного права вибору щодо переведення коштів з одного банку в інший.
9. Міністерство соціальної політики України пояснило, що Постанову №615 прийнято Кабінетом Міністрів України з метою посилення соціального захисту та збереження коштів ВПО, забезпечення виплати пенсій за фактичним місцем проживання, недопущення зловживань, протиправних дій третіх осіб під час здійснення таких виплат, а також з метою недопущення виплати пенсій ВПО одночасно на підконтрольних та непідконтрольних територіях України.
Статус уповноваженого банку, набутий Ощадбанком згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 №615, від 30.09.2015 №788, має винятковий характер і є формою забезпечення державою функції соціального захисту населення в особливих обставинах, таких як: загроза війни, неоголошена війна, збройний конфлікт, тимчасова окупація та мінімізації пов`язаних з цим ризиків.
10. Пенсійний фонд України заперечив проти задоволення позовних вимог. Вважає, що оскаржувані постанови не вплинули на кількість пенсіонерів, що одержують пенсію та грошову допомогу через поточні рахунки в Приватбанку, та права пенсіонерів на вибір такого банку. Крім того, станом на 01.08.2015 Приватбанк здійснює виплату пенсій та грошової допомоги наступній кількості пенсіонерів: 2 937 734; станом на 01.01.2016 - 3 022 645 та станом на 01.03.2016 - 3 034 680, у той час, коли кількість пенсіонерів у ПАТ Державний ощадний банк України станом на 01.08.2015 - 2 490 817; станом на 01.01.2016 - 2 599 935 та станом на 01.03.2016 - 2 633 510. Тобто кількість пенсіонерів в Ощадбанку є значно меншою, ніж у Приватбанку.
11. Національний банк України надав пояснення, у яких зазначив, що позов не містить вимог до НБ України чи до його нормативно-правових актів, доказів щодо участі НБ України в ініціюванні, розробці чи погодженні постанов №615 та №788. Проект Постанови №615 до НБ України на погодження не надходив. У той же час, при опрацюванні наступного після прийняття Постанови №615 проекту Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення
змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо виплати пенсій та грошової допомоги» НБ України у листі від 01.10.2015 №18-01010/71821 звертав увагу Пенсійного фонду України на те, що визначення для внутрішньо переміщених осіб уповноваженим банком Ощадбанку не узгоджується з нормами статей 6 627 ЦК України, якими надається право вільного вибору банку для укладення договору банківського рахунку, та звужує права внутрішньо переміщених осіб порівняно з іншими одержувачами пенсій та грошової допомоги.
12. Ощадбанк проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваних рішень, оскільки вони прийняті на виконання положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», з метою реалізації політики у сфері соціального захисту переміщених осіб та в межах наданих повноважень.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що метою прийняття оскаржуваних постанов Кабінету Міністрів України є збереження коштів соціально незахищених осіб, які перебувають на обліку як особи, що переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, забезпечення виплати пенсій та соціальних допомог, недопущення застосування шахрайських схем і протиправних дій під час здійснення таких виплат, запобігання фінансуванню тероризму.
Тому постанови від 12 серпня 2015 року №615 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 і від 05 листопада 2014 року №637» та від 30 вересня 2015 року №788 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 і від 05 листопада 2014 року №637» прийняті Кабінетом Міністрів України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
Крім того, за висновком суду першої інстанції, позивач не є суб`єктом правовідносин, які склались в результаті прийняття оскаржуваних постанов відповідачем, відповідно і дані постанови не можуть порушувати прав, свобод чи інтересів позивача.
14. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
15. Скаржник зазначає такі підстави касаційного оскарження:
А) суди помилково не застосували норми Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про захист економічної конкуренції», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», «Про Національний банк України», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої правлінням Національного банку України № 492 від 12.11.2003 та положення п. 3 ч.1 ст. 3, ч.1 ст. 12, ч.ч. 1, 2, 6, 7 ст. 319, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 651, ст. 1074 ЦК України;
Б) суди невірно застосували Закон України «Про Кабінет Міністрів України» та положення Регламенту Кабінету Міністрів України, у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних постанов, оскільки спірні постанови не відповідали процедурі їх прийняття;
В) суди безпідставно застосували правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 25.09.2018 у справі № 826/11272/16, оскільки така постанова стосується інших фактичних обставин, інших суб`єктів;
Г) з редакції Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках та Постанови №637 вбачається, що до внесених Постановою № 615 змін, всі особи, які мають право на отримання пенсій та інші соціальні виплати, мали право самостійно обирати банк для відкриття рахунків та здійснення таких виплат.
Постановою № 615 врегульовані відносини банківського обслуговування певних категорій громадян - для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, встановлений єдиний уповноважений банк.
Після внесення змін Постановою № 788 до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, а також Постанови № 637, право самостійно обирати банк для відкриття рахунків та здійснення таких виплат зазнало обмежень, оскільки зазначені обмеження було поширено на «внутрішньо переміщених осіб», що термінологічно є більш ширшим поняттям, ніж «особи, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення»;
Д) зі змісту Постанов № 615 та № 788 вбачається зобов`язання щодо вчинення дій суб`єктами владних повноважень, суб`єктами господарювання, направлених на порушення економічної конкуренції в сфері публічно-правових відносин, чим прямо порушуються права АТ КБ «Приватбанк» на правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку. Це право забезпечене Законом України «Про банки і банківську діяльність», метою якого є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.
Зміни, внесені постановами № 615 та № 788, обмежують права АТ КБ «Приватбанк», зокрема на надання банківських послуг в сфері виплати пенсій та інших соціальних виплат;
Е) Ощадбанк є суб`єктом господарювання, який входить до складу банківської системи, а Пенсійний фонд України є органом державної влади, який Кабінет Міністрів України в своїй Постанові № 615 та Постанові № 788 схиляє до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, надаючи вказівки по забезпеченню проведення певним категоріям громадян на обслуговування в Ощадбанк.
16. Представник Ощадбанку у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначає, що доводи позивача зводяться до переоцінки доказів, досліджених судами попередніх інстанцій.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та зазначає наступне.
18. Частинами 1 та 2 ст.113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
19. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. (ст. 117 Конституції України)
20. Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначено Законом України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 № 794-VII (далі - Закон № 794-VII).
21. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема: забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
22. Згідно з ч.1 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
23. Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).
24. Відповідно до ст. 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
25. Відповідно до ст. 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
26. Згідно зі ст. 10 Закону №1706-VII Кабінет Міністрів України: 1) координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону; 2) забезпечує проведення моніторингу внутрішнього переміщення осіб, спрямовує діяльність органів виконавчої влади на усунення обставин (умов), що сприяли внутрішньому переміщенню осіб, захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, сприяння поверненню таких осіб до залишеного місця проживання та їх реінтеграції; 3) у разі настання обставин, зазначених у статті 1 цього Закону, які спричинили масове (більше 100 тисяч осіб) переміщення громадян України, або у разі продовження дії обставин, зазначених у статті 1 цього Закону, понад 6 місяців затверджує комплексні державні цільові програми щодо підтримки та соціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб із визначенням джерел та обсягів фінансування, контролює їх виконання; 4) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.
27. Системний аналіз вищенаведених правових норм надає підстави вважати, що відповідач має повноваження приймати відповідні акти нормативного характеру з метою забезпечення прав та свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
28. Позивач не погоджується із спірними постановами Кабінету Міністрів України та зазначає, що вони обмежують його право на надання банківських послуг у сфері виплати пенсій та інших соціальних виплат для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
29. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
30. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач не є суб`єктом правовідносин, які склались в результаті прийняття оскаржуваних постанов відповідачем.
31. Суд не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
32. Суд виходить з того що ст. 55 Конституції України кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
33. Постановою Кабінету Міністрів України № 1231 від 26.09.2001 (в редакції, чинній на момент звернення до суду) затверджений Порядок проведення конкурсного відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги» (далі - Порядок №1231).
34. Цей Порядок визначає процедуру підготовки і проведення Пенсійним фондом конкурсного відбору банків, в яких за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги можуть відкриватися рахунки, через які здійснюється виплата пенсій та грошової допомоги .
35. Відбір здійснюється в наступному порядку. Рішення про проведення конкурсу приймається Пенсійним фондом (п.3 Порядку № 1231). Для проведення конкурсу правління Пенсійного фонду утворює конкурсну комісію у складі не менше ніж 9 осіб (п.4 Порядку № 1231). Переможцями конкурсу визнаються не менше ніж три претенденти, пропозиції яких відповідають умовам конкурсного завдання та одержали найвищу оцінку (п.10 Порядку № 1231). Рішення про визначення переможців конкурсу є підставою для укладення договору з переможцями конкурсу.
36. Тобто законодавство чітко визначає уповноважений орган, який визначає банки, через які здійснюється виплата пенсій та грошової допомоги, порядок обрання банку та правове регулювання відносин з банком переможцем.
37. ПАТ КБ «Приватбанк» за рішенням комісії став одним з переможців конкурсу. На підставі цього рішення з ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір 15.01.2009 № 15, який був продовжений до 01.01.2016 за рішенням від 29.12.2014 конкурсної комісії по відбору банків, в яких за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги можуть відкриватися рахунки для виплати пенсій та грошової допомоги.
38. Тобто ПАТ КБ «Приватбанк» є банком, який пройшов конкурс, став переможцем, з яким Пенсійним фондом України укладено договір, що за рішенням конкурсної комісії був продовжений. Тому позивач є суб`єктом правовідносин, у яких застосовано Постанову Кабінету Міністрів України №615 у сфері виплати пенсій та інших соціальних виплат громадянам в установах банків.
39. Отже, суди дійшли помилкового висновку, що позивач не є суб`єктом правовідносин, які склались в результаті прийняття оскаржуваних постанов відповідачем, оскільки внесені ними зміни обмежують права АТ КБ «Приватбанк», зокрема на надання банківських послуг в сфері виплати пенсій та інших соціальних виплат.
40. Тому рішення судів попередніх інстанцій в цій частині підлягають зміні шляхом виключення цих мотивів.
41. Стосовно правомірності оскаржуваних постанов Кабінету Міністрів України суди попередніх інстанцій встановили, що метою їх прийняття є збереження коштів соціально незахищених осіб, які перебувають на обліку як особи, що переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, забезпечення виплати пенсій та соціальних допомог, недопущення застосування шахрайських схем і протиправних дій під час здійснення таких виплат, запобігання фінансуванню тероризму.
42. Правовою підставою оскаржуваних нормативних актів Кабінету Міністрів України є постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат особам, що переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції» та від 30.08.1999 №1596 «Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 04 липня 1998 року № 734».
43. Кабінет Міністрів України з урахуванням ситуації, яка існувала в країні, та з метою забезпечення контролю за використанням бюджетних коштів і коштів Пенсійного фонду України визначив механізм забезпечення прав осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, та проведення виплат пенсій, грошової допомоги таким особам.
44. Надання можливості забезпечення виплат через установи уповноваженого банку, який має найбільш розгалужену мережу банківських установ, пенсій, довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг та розрахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам зумовлено об`єктивною необхідністю у соціальному забезпеченні десятків тисяч осіб, що входять до перелічених категорій.
45. При цьому оскаржувані постанови не тільки надають можливість забезпечити здійснення адресних виплат через установи уповноваженого банку, але й водночас не позбавляють відповідних одержувачів коштів права отримати такі виплати та, за необхідності, розмістити отримані кошти в будь-якій іншій банківській установі.
46. Таким чином, метою прийняття оскаржуваних постанов Кабінету Міністрів України є збереження коштів соціально незахищених осіб, які перебувають на обліку як особи, що переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, забезпечення виплати пенсій та соціальних допомог, недопущення застосування шахрайських схем і протиправних дій під час здійснення таких виплат, запобігання фінансуванню тероризму.
47. З огляду на це, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що постанови від 12.08.2015 №615 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 і від 05 листопада 2014 року №637» та від 30 вересня 2015 року №788 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 і від 05 листопада 2014 року №637» прийняті Кабінетом Міністрів України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
48. Доводи скаржника про те, що суди невірно застосували Закон України «Про Кабінет Міністрів України» та положення Регламенту Кабінету Міністрів України у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних постанов, оскільки спірні постанови не відповідали процедурі їх прийняття, є необґрунтованими з огляду на наступне.
49. Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи містять Пояснювальну записку до проекту постанови «Про внесення змін до проекту постанови КМ України від 30.08.1999 №1596 і від 05.11.2014 №637» Міністра соціальної політики України; Висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 12.08.2015; Експертний висновок.
50. Згідно з висновком Міністерства юстиції України від 12.08.2015 проект погоджено із зауваженнями, які було враховано Кабінетом Міністрів України.
51. З витягу з протоколу засідання Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 №88 вбачається, що оскаржувані постанови було прийнято відповідно до параграфу 55-2 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950 (що діяв на момент прийняття оскаржуваної постанови).
52. Параграфом 55-2 Регламенту Кабінету Міністрів України передбачено, що у невідкладних випадках Прем`єр-міністр або міністр за погодженням з Прем`єр-міністром може внести на розгляд Кабінету Міністрів проект акта без дотримання вимог цього Регламенту щодо погодження і консультацій, проведення правової експертизи Мін`юстом, розгляду на засіданні урядового комітету.
Такий проект акта ставиться на голосування і у разі його прийняття опрацьовується Секретаріатом Кабінету Міністрів без зміни його по суті (вносяться поправки, пов`язані з приведенням у відповідність з правилами нормопроектувальної техніки, здійснюється редагування), а також забезпечується негайне оприлюднення підписаного Прем`єр-міністром акта.
53. Також безпідставними є доводи скаржника про порушення економічної конкуренції в сфері публічно-правових відносин, оскільки надання Ощадбанку статусу уповноваженого банку не призводить до обмеження конкуренції на ринку банківських послуг, зокрема, в частині встановлення банками з клієнтами приватно-правових договірних відносин та не обмежують права позивача на надання банківських послуг в сфері виплати пенсійного та грошового забезпечення.
54. Ощадбанк є єдиним банком, вклади якого 100% гарантуються державою згідно з ч. 2 ст. 57 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
55. Крім того, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, соціальне забезпечення тимчасово переміщених осіб та реалізація державою соціальної політики не є предметом регулювання антиконкурентного законодавства, зокрема, Закону України «Про захист економічної конкуренції».
56. Щодо доводів скаржника про те, що суди безпідставно застосували до правовідносин правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 25.09.2018 у справі №826/11272/16, то колегія суддів звертає увагу на те, що у зазначеній справі також ключовим питанням було внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України, що стосувалися саме проведення соціальних виплат за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, через рахунки та мережу установ і пристроїв Ошадбанку, а тому суди обґрунтовано врахували вказані висновки.
57. Відповідно до ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
58. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
59. За таких обставин Суд дійшов висновку про необхідність змінити мотивувальну частину оскаржуваних судових рішень та виключити з мотивів висновки, що позивач не є суб`єктом правовідносин, які склались в результаті прийняття оскаржуваних постанов відповідачем.
60. З урахуванням результату розгляду справи, судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 341 345 351 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк» «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року у справі №826/27185/15 змінити, виключивши з мотивів цих судових рішень висновки, що позивач не є суб`єктом правовідносин, які склались в результаті прийняття оскаржуваних постанов Кабінету Міністрів України.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року у справі №826/27185/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб