ПОСТАНОВА
Іменем України
28 січня 2020 року
Київ
справа №826/28241/15
адміністративне провадження №К/9901/28834/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2016 (судді: Кузьменко В.А. (головуючий), Арсірій Р.О., Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 (судді: Літвіна Н.М. (головуючий), Ганечко О.М., Коротких А.Ю.) у справі № 826/28241/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Кванта» до Державної фіскальної служби України, третя особа Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Кванта» (далі - позивач, ТОВ "Лізінгова компанія "Кванта", Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, контролюючий орган), третя особа Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про зобов`язання включити суму належних ТОВ "Лізінгова компанія "Кванта" коштів у розмірі 4 863,00 грн до системи електронного адміністрування податку на додану вартість (ПДВ).
2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю не включення належних ТОВ «Лізінгова компанія «Кванта» коштів в сумі 4 863,00 грн до системи електронного адміністрування податку на додану вартість, що призвело до порушення прав Товариства, зокрема і щодо реєстрації податкових накладних.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016, позов задоволено, Зобовязано Державну фіскальної служби України включити до системи електронного адміністрування податку на додану вартість суму належних Товариству з обмеженою відповідальністю "Лізінгова компанія "Кванта" коштів у розмірі 4 863,00 грн.
4. Рішення судів мотивовані тим, що сума у розмірі 4 863,00 грн. в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не відображена, а будь-яких правових підстав щодо обґрунтування причин такого не відображення (не включення) контролюючим органом не наведено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до витягу електронного адміністрування податку на додану вартість від 15.10.2015 на електронному рахунку ТОВ "Лізінгова компанія "Кванта" знаходилась сума у розмірі 4 863,00 грн, що перерахована позивачем з поточного рахунку з метою поповнення електронного рахунку.
Загальна сума поповнення електронного рахунку з поточного рахунку ТОВ "Лізінгова компанія "Кванта" згідно зазначено витягу становила 38 360,00 грн.
Сума податку, на яку ТОВ "Лізінгова компанія "Кванта" має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на 15.10.2015 становила 42 669,10 грн.
15.10.2015 ТОВ "Лізінгова компанія "Кванта" подало до ДПІ у Шевченківському районі заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4), якою згідно пункту 2001.6 статті 200-1 Податкового кодексу України, просило перерахувати суму коштів у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету у розмірі 4 863,00 грн.
20.10.2015 ТОВ "Лізінгова компанія "Кванта" подано до ДПІ у Шевченківському районі звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року, в якій вказало, що суму 4 863,00 грн необхідно перевести на поточний рахунок ТОВ "Лізінгова компанія "Кванта", однак такі дії контролюючим органом вчинено не було.
У свою чергу відповідно до витягу електронного адміністрування податку на додану вартість від 10.11.2015 сформованого за результатом поданої позивачем декларації, заявлена сума до переведення відсутня (зникла), та, як зазначено позивачем, зміни відбулись і в інших рядках, а саме: №2 (сума податку на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) та №5 (загальна сума поповнення електронного рахунка з поточного рахунка платника податку). Вказані рядки зменшились на суму у розмірі 4 863,00 грн.
Позивач посилається на не включення належних ТОВ "Лізінгова компанія "Кванта" коштів в сумі 4 863,00 грн, до системи електронного адміністрування податку на додану вартість, що призвело до порушення права останнього щодо реєстрації податкових накладних та фактично перешкоджанню провадженню господарської діяльності.
Крім того судами встановлено, що між позивачем та ДПІ у Шевченківському районі проведено звіряння рахунків за період з 01.01.2015 по 19.11.2015, за результатами чого складено відповідний акт від 04.12.2015 № 24818-20, яким підтверджено наявність переплати у ТОВ «Лізінгова компанія «Кванта» у розмірі 5 598,99 грн, у тому числі заявлена сума у розмірі 4 863,00 грн.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції доводів відносно того, що Товариством неправильно заповнений додаток 4 до Декларації за вересень 2015 року.
9. Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 200-1.1 статті 200-1.
Система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:
суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;
суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;
суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;
суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;
інші показники, які згідно з вимогами п. 34 п. 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу.
Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.
10.2. Пункт 200-1.6 статті 200-1.
За підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.
Якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої декларації, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню:
а) або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов`язань з податку;
б) або на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку.
На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника (УПопРах).
Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).
На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов`язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, має право надсилати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коригуючі реєстри для уточнення інформації, зазначеної у раніше надісланих реєстрах.
11. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість».
11.1. Пункт 9-1.
Сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, за рішенням платника податку може бути збільшена на суму непогашених залишків сум податку, заявлених ним до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларованих до бюджетного відшкодування за такі періоди в рахунок зменшення податкових зобов`язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, від`ємного значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, та залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларованих платником податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року.
Таке рішення платник податку відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації за звітний (податковий) період після 1 лютого 2015 року, в якому воно прийняте.
ДФС після проведення камеральної перевірки зазначеної податкової декларації автоматично збільшує суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на відповідну суму та на запит платника податку інформує його про суму збільшення шляхом надсилання електронного повідомлення.
Сума такого збільшення відображається платником податку у складі податкового кредиту податкової декларації за звітний (податковий) період, в якому воно здійснене.
11.2. Пункт 9-2.
Після закінчення перехідного періоду, зазначеного у пункті 1 цього Порядку:
1) ДФС автоматично збільшує розмір суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначеної відповідно до пункту 9 цього Порядку, на суму середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців/ чотири квартали, та на запит платника податку інформує його про суму збільшення шляхом надсилання електронного повідомлення.
Сума такого збільшення щокварталу підлягає автоматичному перерахунку ДФС шляхом віднімання суми попереднього збільшення та додавання суми збільшення згідно з поточним перерахунком з урахуванням середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців/чотири квартали, станом на дату перерахунку.
На запит платника податку ДФС інформує його про результати такого перерахунку шляхом надсилання електронного повідомлення;
2) сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, автоматично збільшується на суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань з податку.
На суму такого збільшення: зменшується сума, задекларована до сплати до бюджету в звітному (податковому) періоді, або збільшується сума від`ємного значення, задекларована в звітному (податковому) періоді; помилково та/або надміру сплачені грошові зобов`язання з податку вважаються погашеними.
11.3. Пункт 13.
Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка, а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.
11.4. Пункт 21-1.
Якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на рахунку платника податку у системі електронного адміністрування податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої декларації, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок платника податку, реквізити якого зазначаються в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку, або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов`язань з податку.
Сума податку, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, зменшується на суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника на дату її подання, шляхом зменшення загальної суми поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунка платника.
Для відповідного перерахування коштів ДФС надсилає Казначейству реєстр, в якому зазначаються найменування платника податку, податковий номер та індивідуальний податковий номер, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника податку, та реквізити такого рахунка (у разі подання платником податку заяви про повернення коштів на його поточний рахунок).
Казначейство на підставі зазначеного реєстру протягом п`яти робочих днів після закінчення граничного строку, встановленого Податковим кодексом України для самостійної сплати платником податку сум податкових зобов`язань, здійснює відповідне перерахування.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на рахунку платника податку у системі електронного адміністрування податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої декларації, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок платника податку, реквізити якого зазначаються в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку.
13. При вирішенні адміністративних спорів необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків було допущено порушення вимог податкового законодавства, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
14. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
15. Враховуючи встановлені судами обставини, зокрема, що у позивача наявна переплата розмірі 5 598,99 грн, у тому числі заявлена сума у розмірі 4 863,00 грн, що фактично не заперечується відповідачем та підтверджується проведеною звіркою рахунків за період з 01.01.2015 по 19.11.2015, за результатами якої складено акт від 04.12.2015 № 24818-20, а також враховуючи, що контролюючим органом не надано належних обґрунтувань та доказів не відображення в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми у розмірі 4 863,00 грн, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо задоволення позовних вимог Товариства та зобов`язання Державної фіскальної служби України включити належну ТОВ «Лізінгова компанія «Кванта» суму у розмірі 4 863,00 грн до системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Щодо посилань контролюючого органу в касаційній скарзі на те, що Товариством неправильно заповнений додаток 4 до Декларації за вересень 2015 року, зокрема позивач просив суму коштів на рахунку у системі електронного адміністрування в розмірі 4 863,00 грн перерахувати до бюджету в рахунок сплати податкових зобов`язань, а не повернути на поточний рахунок, то такі не заслуговують на увагу з огляду на те, що по-перше, в матеріалах справи наявний додаток 4 до Декларації за вересень 2015 року з якого вбачається, що позивач просив повернути кошти на саме на поточний рахунок, а не перерахувати до бюджету в рахунок сплати податкових зобов`язань, по - друге, про неправильне заповнення додатку 4 контролюючий орган зазначив тільки в касаційній скарзі, в запереченнях на позовну заяву та в апеляційній скарзі відповідач на відповідні обставини не посилався.
16. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених відповідачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені контролюючим органом доводи в касаційній скарзі, які є аналогічними доводам апеляційної скарги, не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
17. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 слід залишити без задоволення.
18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
19. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 у справі №826/28241/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду