ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/3214/17
адміністративне провадження № К/9901/2182/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №826/3214/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Інфосистеми" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Інфосистеми" на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 (головуючий суддя Вівдиченко Т.Р., судді: Файдюк В.В., Чаку Є.В.),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські Інфосистеми" звернувся до суду з позовом до ДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2017 №0001851201, яким застосовано штрафні санкції: за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 35539,29грн. у сумі 3553,63грн.; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 176747,68грн. у сумі 35349,53грн.; всього сума штрафу становить 38903,16грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2018 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.02.2017 №0001851201.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2018 апеляційну скаргу ДПІ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2018 у справі 3826/3214/17 повернуто апелянту.
Позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового судового рішення, просив повернути витрати на правничу допомогу адвоката.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Інфосистеми" про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суд посилався на те, що в порушення вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України не надано суду доказів, на підставі яких визначено обсяг правової допомоги, що повинно було враховуватись під час визначення обґрунтованого розміру гонорару.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції Товариство звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2019 відкрито касаційне провадження у справі №826/3214/17.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, прийнятою з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Як зазначає Товариство, позивачем понесені витрати на правову допомогу. На підставі договору та додаткової угоди позивач оплатив фіксований гонорар адвоката у розмірі 5000грн, що підтверджується платіжним дорученням. Згідно акту приймання-передачі наданої правової допомоги адвокат надав правову допомогу з захисту прав клієнта у справі №826/3214/17. Зауважує, що у даній справі оскарження рішення суду першої інстанції, податковим органом здійснено з метою затягування набрання рішенням законної сили, що беззаперечно є зловживанням процесуальними правами. У касаційній скарзі Товариство просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань, понесені позивачем документально підтверджені витрати на професійну правничу (правову) допомогу за представництво інтересів позивача у Київському апеляційному адміністративному суді у розмірі 5000грн., без ПДВ.
На виконання вимог закону особам, які беруть участь у справі, надіслано копії ухвали про відкриття касаційного провадження та інформація про їхні права та обов`язки, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Відповідач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду.
Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову в ухваленні додаткового рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги частково, з огляду на наступне.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У справі, що розглядається, адвокатом здійснено представництво інтересів клієнта шляхом ознайомлення з матеріалами справи №826/3214/17 в суді апеляційної інстанції та знято фотокопії з матеріалів справи, які передані клієнту, надано дві усні консультації з питань, що стосуються матеріалів справи. На виконання умов договору про надання правової допомоги позивачем сплачено гонорар. Як вказує позивач, таким чином Товариство понесло витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 5000грн., сума яких підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань.
Апеляційним судом зазначено, що представником позивача до суду надано договір про надання правової допомоги №4 від 04.01.2018, додаткову угоду №8 від 20.08.2018, платіжне доручення №3947 від 31.08.2018, згідно якого, Товариством сплачено за надання правової допомоги 5000,00грн., звіт про надану правову допомогу за додаткову угоду №8 від 20.08.2018. Судом констатовано, що в порушення вимог статті 134 КАС України, заявником не надано суду доказів, на підставі яких визначено обсяг правової допомоги, що повинно було враховуватись під час визначення обґрунтованого розміру гонорару, матеріали подані заявником не містять погодинної вартості правової допомоги. Також, заявником не доведено зловживання податковим органом процесуальними правами, на що він посилається, як на підставу для повернення витрат на правничу допомогу. На підставі встановленого, апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.
Суд касаційної інстанції з викладеними висновками не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до положень підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 322 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) постанова суду апеляційної інстанції складається з, у тому числі, резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частинами першою, другою статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
У свою чергу, як встановлено приписами частини другої статті 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
З урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, суд вбачає підстави вважати, що апеляційним судом розглянуто заяву позивача про ухвалення додаткового рішення без урахування того, що ухвала про повернення апеляційної скарги не є судовим рішенням, яким визначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись викладеним, можна дійти висновку, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою обставини, що заява про ухвалення додаткового рішення у даній справі є безпідставною.
Як встановлено частиною другою статті 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Керуючись статтями 167 340 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Інфосистеми" задовольнити частково.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 у справі №826/3214/17 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Інфосистеми" про ухвалення додаткового рішення повернути заявнику без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
-------------------
-------------------
-------------------
В.В. Хохуляк
Л.І.Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду