ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2020 року
м. Київ
справа №826/3456/14
адміністративне провадження №К/9901/5646/19, К/9901/6516/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Шарапи В.М.
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) та прокуратури міста Києва (далі - Прокуратура) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року (ухвалена в складі колегії суддів: головуючого - судді: Безименної Н.В., суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.) по справі № 826/3456/14 за позовом Національної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торсат» (далі- ТОВ «Торсат»), Відкритого акціонерного товариства «ТВ Центр» (далі - ВАТ «ТВ Центр»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ТВ» (далі - ТОВ Вертикаль-ТВ»), Закритого акціонерного товариства «РБК-ТВ» (далі - ЗАТ «РБК-ТВ»), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Об`єднання російських телеканалів» (далі - ТОВ «Об`єднання російських телеканалів»), Відкрите акціонерне товариство «Первый канал» (далі - ВАТ «Первый канал»), Федеральне державне унітарне підприємство «Всеросійська державна телевізійна та радіомовна компанія» (далі - ВДТРК), Відкрите акціонерне товариство «Телекомпанія НТВ» (далі - ВАТ «Телекомпанія НТВ»), ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство «Клас» (далі - ТОВ «Агентство «Клас»), Міністерство інформаційної політики України, за участю Прокуратури м. Києва, про зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2014 року Національна рада (далі також - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовами до ТОВ "Торсат", ВАТ "ТВ Центр", ТОВ "Вертикаль-ТВ", ЗАТ "РБК-ТВ", які в подальшому, ухвалами від 28 січня 2015 року та від 30 січня 2015 року об`єднані в одне провадження з присвоєнням об`єднаним справам загального №826/3456/14, та в яких позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20 лютого 2015 року, просив:
- визнати такими, що не відповідають п.п.3, 5 ч.1 ст. 2, ст.28 Закону України "Про інформацію", ч.2 ст.6 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" та ст. 7 Європейської конвенції про транскордонне телебачення іноземних програм "Об`єднання російських телеканалів", ВАТ "Первый канал", ВГТРК, ВАТ "Телекомпания НТВ", ТОВ "Вертикаль-ТВ", ВАТ "ТВ Центр", ЗАТ "РосБизнесКонсалтинг-ТВ", ТОВ "Агентство "Клас";
- заборонити розповсюдження програм телеканалів "Об`єднання російських телеканалів", ВАТ "Первый канал", ВГТРК, ВАТ "Телекомпания НТВ", ТОВ "Вертикаль-ТВ", ВАТ "ТВ Центр", ЗАТ "РосБизнесКонсалтинг-ТВ", ТОВ "Агентство "Клас" в багатоканальних мережах на території України.
На обґрунтування позову Національна рада зазначила, що оскільки відповідачі, здійснюючи ретрансляцію програм у багатоканальних мережах провайдерів програмної послуги на території України, допустили грубі порушення Закону № 3759-XII та Європейської конвенції у вигляді трансляції іноземних програм ТОВ «Об`єднання російських телеканалів», ВАТ «Первый канал», ВДТРК, ВАТ «Телекомпания НТВ», ТОВ «Вертикаль-ТВ», ВАТ «ТВ Центр», ЗАТ «РБК-ТВ», ТОВ «Агентство «Клас», головною темою та особливістю яких є: пропаганда винятковості, зверхності та неповноцінності осіб за ознаками ідеології, належності до тієї чи іншої нації; пропаганда зміни конституційного ладу в Україні, її територіальної цілісності через застосування насильства та збройних сил Російської Федерації (далі - РФ) на території суверенної України та Автономної Республіки Крим; поширення сепаратистських звернень до РФ за допомогою, у тому числі, військовою; обґрунтування російськими політиками, державними посадовцями та представниками громадськості РФ використання збройних сил РФ в Україні, а також планів і можливостей приєднання до РФ територій, які належать Україні; розпалювання міжетнічної та національної ворожнечі, тобто розповсюдження інформації про події в Україні, яка є упередженою, необґрунтованою та незбалансованою і фактично спрямована на розпалювання національної ворожнечі та створення хибного уявлення про вороже налаштування українського населення проти російської мови та культури. Отже, такі програми мають бути заборонені в багатоканальних мережах на території України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням 29 травня 2018 року позов задовольнив частково. Визнав такими, що не відповідають п. 3, 5 ч.1 ст. 2, ст. 28 Закону України "Про інформацію", ч.2 ст.6 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" та ст.7 Європейської конвенції про транскордонне телебачення, іноземні програми ТОВ "Об`єднання російських телеканалів", ВАТ "Первый канал", ВГТРК, ВАТ "Телекомпания НТВ", ТОВ "Вертикаль-ТВ", ВАТ "ТВ Центр", ЗАТ "РосБизнесКонсалтинг-ТВ", ТОВ "Агентство "Клас". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що програми телеканалів ТОВ «Об`єднання російських телеканалів», ВАТ «Первый канал», ВДТРК, ВАТ «Телекомпания НТВ», ТОВ «Вертикаль-ТВ», ВАТ «ТВ Центр», ЗАТ «РБК-ТВ», ТОВ «Агентство «Клас» розповсюджуються в багатоканальних мережах на території України з порушенням вимог пунктів 3, 5 частини першої статті 2, статті 28 Закону №2657-XII, частини другої статті 6 Закону № 3759-XII та статті 7 Європейської конвенції, оскільки вони містять заклики до насильницької зміни конституційного ладу України, до розв`язування агресивної війни або її пропаганди та розпалювання національної ворожнечі та ненависті, пропагують винятковість, зверхність або неповноцінність осіб за ознаками їх належності до тієї чи іншої нації.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 січня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Не погоджуючись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року, якою закрито провадження по справі, Національна рада та Прокуратура м. Києва звернулись із касаційними скаргами, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги Національна рада послалась на вимоги частини четвертої статті 50, статті 104 КАС, частини четвертої статті 72 Закону №3759-XII, вважаючи, що є суб`єктом владних повноважень та має право та повноваження для звернення до адміністративного суду для усунення юридичними чи фізичними особами порушень законодавства про телебачення та радіомовлення. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що частиною 4 статті 72 Закону №3759-XII передбачено, що у разі порушення законодавства про телебачення і радіомовлення іншими юридичними чи фізичними особами Національна рада звертається до суду або до інших органів державної влади для усунення цих порушень у визначеному законодавством порядку.
Прокуратура в касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, послався на положення ст. 24 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та ст. 37, 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», які регулюють питання виключно щодо повноважень Національної ради по застосуванню санкцій та ліцензійну діяльність. При цьому, поза увагою суду залишилось те, що вказані норми жодним чином не обмежують право (обов`язок) Національної ради належним чином здійснювати нагляд і контроль за дотриманням законодавства у сфері телебачення і радіомовлення, про захист суспільної моралі, у тому числі шляхом звернення до суду.
Відповідачі, ТОВ «Торсат» і ТОВ «Вертикаль-ТВ», подали відзиви на касаційні скарги, за змістом яких заперечують проти їх задоволення, постанову суду апеляційної інстанції просять залишити без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалами від 7 та 18 березня 2019 року відкрив касаційне провадження, від 25 липня 2019 року - передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС у зв`язку з тим, що Національна рада та Прокуратура м. Києва оскаржують судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 вересня 2019 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження, а ухвалою від 18 березня 2020 року - повернула справу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Торсат» є суб`єктом інформаційної діяльності - дистриб`ютором телерадіопрограм, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта інформаційної діяльності від 30 жовтня 2007 року серії ДР-НР №00030.
ТОВ «Торсат» здійснювало розповсюдження програм (каналів), відповідно, - «РТР-Планета», «Россия 24», «Перший канал. Всесвітня мережа», «НТВ Мир» на підставі договорів від 11 лютого 2013 № 409/3000, від 17 липня 2012 року №1789/2000 від 12 листопада 2013 року № 54-13 C/dis, від 01 січня 2011 року №02-01/11.
ВАТ «ТВ Центр» м. Москва, є засновником електронного засобу масової інформації під назвою «ТВ Центр-International», зареєстрованого згідно свідоцтва від 30 грудня 2011 року №ФС77-48065.
ТОВ «Вертикаль-ТВ», як дистриб`ютор телерадіопрограм (свідоцтво серія ДР-НР №00067 від 14 липня 2009 року) уклало з ВАТ «ТВ Центр» ліцензійний договір від 10 березня 2009 року №09/080/114 щодо розповсюдження електронного засобу масової інформації «ТВ Центр-International».
Між ЗАТ «РБК-ТВ» м. Москва і ТОВ «Агентство «Клас» укладено ліцензійний договір від 01 вересня 2006 року №17-0609/38 щодо надання для розповсюдження програм, створених РБК-ТВ, на території України шляхом передачі в ефір та по кабельним мережам.
Відповідно до свідоцтва серії ДР-НР №00010 від 26 жовтня 2007 року ТОВ «Агентство «Клас» є суб`єктом інформаційної діяльності - дистриб`ютором телерадіопрограм.
У зв`язку з тим, що за результатами моніторингу іноземних програм «Первый канал. Всемирная сеть», «РТР-Планета», «Российский информационный канал «Россия-24», «НТВ Мир», які ретранслюються у багатоканальних мережах провайдерів програмної послуги на території України зафіксовано ряд грубих порушень Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та Європейської конвенції про транскордонне телебачення.
Національна рада звернулася до суду з цим позовом, посилаючись на те, що відповідачі здійснюючи ретрансляцію програм у багатоканальних мережах провайдерів програмної послуги на території України та допустили грубі порушення Закону України «Про телебачення і радіомовлення» і Європейської конвенції про транскордонне телебачення, у вигляді трансляції іноземних програм, які мають бути заборонені в багатоканальних мережах на території України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року N 460-IX (далі- Закон №460-IX, набрав чинності 08.02.2020) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Касаційні скарги по справі № 826/3456/14 подані у лютому та березні 2019 року, розгляд скарг не закінчено до 08.02.2020, тому скарги розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-IX (із застосуванням норм КАС України в редакції, чинній до 08.02.2020).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційних скарг, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших форм захисту від стверджуваних порушень прав чи інтересів.
Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Такий обмежувальний принцип щодо можливості звернення суб`єкта владних повноважень з позовом до суду адміністративною юрисдикції продубльований і в пункті 5 частини першої статті 19 КАС, яким передбачено, що за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів зазначає, що суб`єкт владних повноважень не має прав, у розумінні міри свободи поведінки, а лише наділений законодавцем певними повноваженнями, необхідними для реального виконання завдань та функцій держави, що покладені на нього.
Отже, можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов`язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що повноваження на таке звернення прямо передбачене законом.
Відповідно до ч.4 ст.46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання;
3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;
4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.
Аналогічні норми містились в КАС України, в редакції, що була чинною на момент звернення позивача до суду з даним позовом, зокрема у ст. 2, 6, 17, 50.
Таким чином, коло адміністративних справ, в яких суб`єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду, є обмеженим та визначається Кодексом адміністративного судочинства України та в спеціальних нормах закону.
Відповідно до Конституції України та Закону України «Про інформацію» відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, регулює Закону № 3759-ХІІ, цей Закон визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.
Стаття 7 цього Закону встановлює, що єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. Правові засади формування та діяльності, статус, компетенція, повноваження, функції Національної ради та порядок їх здійснення визначаються Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення».
У свою чергу Закон України від 23 вересня 1997 року № 538/97-ВР «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» (далі - Закон № 538/97-ВР) визначає, що Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.
Згідно зі статтею 70 Закону № 3759-ХІІ Національна рада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог: законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення; Закону України «Про рекламу» щодо спонсорства і порядку розповсюдження реклами на телебаченні і радіомовленні; законодавства про захист суспільної моралі; законодавства про кінематографію щодо квоти демонстрування національних фільмів та щодо розповсюдження чи демонстрування телерадіоорганізаціями творів, розповсюдження і демонстрування яких заборонено законодавством про кінематографію; законодавства про вибори.
Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення передбачена статтею 71 Закону № 3759-ХІІ, відповідно до частини другої якої зазначено, що міру відповідальності та відповідні санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлює суд. У визначених цим Законом випадках санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюються Національною радою.
Частиною шостою статті 72 Закону № 3759-ХІІ передбачено, що Національна рада може застосувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі санкції:
оголошення попередження;
стягнення штрафу;
подання до суду справи про анулювання ліцензії на мовлення.
Рішення про оголошення попередження приймається у разі першого порушення законодавства чи умов ліцензії телерадіоорганізацією або першого порушення законодавства провайдером програмної послуги (частина сьома).
Рішення про стягнення штрафу приймається: якщо після винесення попередження відповідні порушення не були усунені; якщо телерадіоорганізація за час після видачі (продовження) ліцензії вже отримала не менше трьох попереджень; якщо провайдер програмної послуги за час після сплати ним попереднього штрафу вже отримав не менше трьох попереджень (частина восьма).
Частиною дванадцятою статті 72 Закону № 3759-ХІІ передбачено, що якщо порушення не були усунені після попередження та стягнення штрафу, Національна рада подає до суду справу про анулювання ліцензії на мовлення телерадіоорганізації або справу про скасування державної реєстрації провайдера програмної послуги.
Відповідно до ч.2 ст.24 цього Закону виключно на засіданнях Національної ради, зокрема: приймаються рішення про застосування санкцій та про звернення до суду із заявою про анулювання ліцензії; приймаються рішення про застосування санкцій та про звернення до суду із заявою про анулювання ліцензії на мовлення або про скасування державної реєстрації провайдера програмної послуги.
Отже, Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» передбачено право Національній раді приймати рішення про звернення до суду виключно з питань анулювання ліцензії, анулювання ліцензії на мовлення або про скасування державної реєстрації провайдера програмної послуги.
Такому зверненню мають передувати, як факти систематичного порушення телерадіоорганізацією законодавства про телебачення і радіомовлення, так і застосування до неї послідовно таких санкцій, як попередження та стягнення штрафу.
Окрім того, відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України унормовані Законом України «Про телебачення і радіомовлення» (в редакції, чинній на момент звернення до суду з даним позовом), частиною 5 ст.37 якого передбачено, що Національна рада може звертатися до суду про анулювання ліцензії на мовлення.
Частинами 1, 4, 6, 12 ст.72 наведеного Закону передбачено, що санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення застосовуються за рішенням суду або, у встановлених цим Законом випадках, за рішенням Національної ради.
Верховний Суд, враховуючи наведене, погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що у разі порушення законодавства про телебачення і радіомовлення іншими юридичними або фізичними особами Національна рада звертається до суду або до інших органів державної влади для усунення цих порушень у визначеному законодавством порядку.
Крім того, за приписами з ч.3 ст.75 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» у разі застосування санкції у вигляді штрафу ліцензіат зобов`язаний сплатити штраф у тридцятиденний термін з дня отримання рішення про накладення штрафу. За кожен день прострочення сплати нараховується пеня у розмірі одного відсотка суми штрафу. У разі відмови ліцензіатом від сплати штрафу штраф стягується за рішенням суду.
Таким чином, положеннями Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (в редакції, чинній на момент звернення до суду з даним позовом) визначено право Національної ради на звернення до суду з позовами про анулювання ліцензії на мовлення, для усунення порушень законодавства про телебачення і радіомовлення у визначеному законодавством порядку, зі справами про анулювання ліцензії на мовлення телерадіоорганізації або справами про скасування державної реєстрації провайдера програмної послуги, або про стягнення в судовому порядку штрафу, який ліцензіат відмовляється сплачувати.
В той же час, нормативно-правовими актами, які регулюються діяльність Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення не передбачено права позивача на звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про визнання такими, що не відповідають положенням Закону України «Про інформацію», Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та Європейської конвенції про транскордонне телебачення іноземних програм, та/або про заборону розповсюдження програм телеканалів в багатоканальних мережах на території України.
Таким чином, Конституцією та законами України не наділено Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення повноваженнями на звернення до суду із позовними вимогами, які нею заявлені до ТОВ «Торсат», ВАТ «ТВ Центр», ТОВ «Вертикаль-ТВ», ЗАТ «РБК-ТВ» у цій справі.
Суб`єкт владних повноважень, який звертається до суду, повинен обґрунтувати підстави звернення та зазначити їх у позовній заяві. Відсутність цих відомостей свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.
У разі встановлення судом відповідних правових підстав для звернення до суду, прямо визначених у Конституції або законах України, суд може відкрити провадження в адміністративній справі за позовом суб`єкта владних повноважень і вирішувати її по суті.
Судовий розгляд у справі за позовом суб`єкта владних повноважень, який подано до суду за відсутності необхідних передумов, не може призвести до виконання завдання адміністративного судочинства - захисту прав фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно, якщо суб`єкт владних повноважень звернувся до суду без передбачених законом підстав, і це з`ясовано судом на стадії відкриття провадження, то суд відмовляє у відкритті провадження, оскільки спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо ці обставини були з`ясовані судом після відкриття провадження, суд закриває провадження у справі. Розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року (справа № 818/1735/17) та від 7 вересня 2018 року (справі №824/2473/15-а) і підстав для відступлення від цього правового висновку колегія суддів не вбачає. Аналогічні підходи слід застосовувати до усіх суб`єктів владних повноважень, які мають наглядові функції.
Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційні скарги Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та прокуратури міста Києва - залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року по справі №826/3456/14 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді С.Г. Стеценко
В.М. Шарапа