ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа №826/3730/16

адміністративне провадження №К/9901/22415/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду , третя особа - Державної судової адміністрації України , про зобов`язання вчинити певні дії, -, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді - Блохін А.А., Сухарька М.Г.).

І. Суть спору

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У червні 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Донецького окружного адміністративного суду (надалі - відповідач, ДОАС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України (надалі - третя особа, ДСА України), в якому просила зобов`язати відповідача провести остаточний розрахунок та сплатити позивачу заборгованість по заробітній платні за період з другої половини вересня 2014 року по час остаточного розрахунку та заборгованість компенсації за невикористані частини щорічних основних відпусток відповідно до наказу суду від 28.11.2014 №358/к- к, а також стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2016 року , яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційної адміністративного суду від 17 січня 2017 року, справу передано на розгляд Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року справу передано на розгляд Луганського окружного адміністративного суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ДОАС на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену заробітну плату за період з 12.09.2014 по 30.09.2014 в сумі 1841,94 грн., середній заробіток за період простою ДОАС з 01.10.2014 по 20.11.2014 за 37 робочих днів у сумі 5692,45 грн., грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки в кількості 30 календарних днів у сумі 2273,40 грн., середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні сум за період з 06.01.2015 по 05.01.2016 у сумі 38616,35 грн. а разом - 48424,14 грн., з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати належних при звільненні сум за період з 06.01.2015 по 05.10.2016 у сумі 38616,35 грн. та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог.

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2016 року залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцій виходив з того, що мають місце підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за період простою ДОАС, грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки, а також середнього заробітку за час затримки виплати останній належних при звільненні сум за період з 06.01.2015 по 05.01.2016.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати останній належних при звільненні сум за період з 06.01.2015 по 05.01.2016 та приймаючи нову постанову про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність вини у діях ДОАС щодо затримки виплати відповідних сум, яка була зумовлена обставинами непереборної сили, а саме, проведенням антитерористичної операції і вимушеним переміщенням з окупованої території.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

28.07.2017 на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга позивача - ОСОБА_1 , на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, в якій скаржник просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2016 року або вийти за межі вимог касаційної скарги та задовольнити позовні вимоги повністю і стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належних їй при звільненні сум по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування поданої касаційної скарги позивач вказує на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на невчинення відповідачем будь-яких дій з метою здійснення належних позивачу виплат і неможливість звуження обсягу конституційних прав позивача з підстав відсутності у відповідача фінансування чи можливості у повній мірі провадити фінансово-господарську діяльність. Скаржник наголошує на існуванні рішення суду в іншій справі, яка стосується подібних правовідносин, у яких аналогічні вимоги колишнього працівника ДОАС були задоволенні у повній мірі. Тому, на переконання скаржника, вина відповідача, як роботодавця, щодо затримки виплати позивачу заробітної плати є очевидною і беззаперечною, а судом першої інстанції прийнято законне рішення про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати останній належних при звільненні сум за період з 06.01.2015 по 05.01.2016.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

18.09.2017 на адресу суду касаційної інстанції надійшли заперечення відповідача - ДОАС, на подану касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

На обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалене на основі правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними.

До закінчення встановленого судом касаційної інстанції строку від третьої особи - ДСА України, заперечень (відзиву) та/або письмових пояснень на касаційну скаргу подано не було.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року вказану касаційну скаргу призначено до касаційного розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 у період з 03.06.2013 по 28.11.2014 працювала в ДОАС на посаді секретаря суду відділу діловодства та документообігу.

У зв`язку із проведенням антитерористичної операції на території Донецької області та внаслідок існування загрози життю та безпеці суддів та працівників апарату суду, наказом ДОАС від 16.09.2014 № 8/І-г "Про встановлення простою у роботі суду" з 17.09.2014 встановлено простій у роботі суду до дня відновлення роботи у звичайному режимі.

Указом Президента України від 12.11.2014 №866/2014 "Про внесення змін до мережі адміністративних судів України" місцезнаходженням ДОАС визначено м. Слов`янськ.

На підставі наведеного Указу Президента України наказом ДОАС від 21.11.2014 №9/І-г відновлено роботу суду з 21.11.2014.

ОСОБА_1 про відновлення роботи суду повідомлено в телефонному режимі, проте, остання не змогла прибути на своє робоче місце в іншу місцевість - у м. Слов`янськ, та була звільнена наказом ДОАС від 28.11.2014 №358/к-к на підставі її заяви з 28.11.2014 за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України).

У період з 21.11.2014 по 28.11.2014 позивач на роботу не виходила.

Заробітна плата ОСОБА_1 за період з 01.10.2014 по 28.11.2014 ДОАС нарахована і виплачена не була, при звільненні з нею не було проведено остаточного розрахунку.

Позивач звернулась до відповідача із заявою від 23.12.2014, в якій просила надати довідку, засвідчену належним чином, про розмір заборгованості із заробітної плати.

Листом від 03.02.2015 №09-11/8/15 ДОАС повідомив ОСОБА_1 про те, що фінансування суду ускладнилося у зв`язку із проведенням активної фази антитерористичної операції у місті Донецьку, ДОАС звернувся до ДСА України за роз`ясненнями з проблемних питань, пов`язаних зі зміною місця знаходження та фінансування суду, в тому числі, щодо розрахунків по заробітній платі працівникам, які станом на 01.12.2014 не надали згоди продовжувати виконання своїх обов`язків. До даного часу відповідь від ДСА України не надходила. Після надходження до ДОАС роз`яснень з ДСА України позивача буде інформовано про стан здійснення платежів.

Листом ДСА України від 20.11.2014 №11-5385/14 головам апеляційних, апеляційних спеціалізованих, місцевих спеціалізованих судів, начальникам територіальних управлінь ДСА України повідомлено, що розрахунок фонду оплати праці на листопад-грудень 2014 року необхідно здійснити виходячи виключно із чисельності працівників, які виявили бажання продовжувати свої обов`язки в судах на території, що контролюється українською владою.

Листом ДСА України від 05.03.2015 №11-4550/15 ДОАС повідомлено, що заробітна плата (суддівська винагорода) за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи. При цьому заробітна плата (суддівська винагорода) виплачується, та виплати за час щорічної відпустки працівникам установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються, якщо установа продовжує функціонувати, і працівники виконують свої обов`язки. Враховуючи викладене та з огляду на лист ДСА України від 20.11.2014 №11-5385/14 питання щодо остаточного розрахунку заробітної плати працівникам, які звільнились протягом серпня-листопада 2014 року, може бути вирішене лише в судовому порядку.

Згідно з довідкою ДОАС від 21.04.2017 №03-24/306/17 розмір заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 за період з 12.09.2014 по 30.09.2014 складає 1841,94 грн. без урахування податків.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 17 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У свою чергу, Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 було введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (надалі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085 затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, до якого віднесено місто Донецьк.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства (надалі - Тимчасовий порядок №595), яким визначено процедуру фінансування бюджетних установ, надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям (далі - установи), здійснення соціальних виплат населенню Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства.

Пунктом 3 Тимчасового порядку №595 передбачено, що заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія), виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи.

За змістом пункту 4 цього Порядку заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) виплачується та виплати за час щорічної відпустки працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються, якщо установа продовжує функціонувати і працівники (військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу) виконують свої обов`язки. Переміщення установи на контрольовану територію, а також її функціонування на цій території здійснюється за рішенням органу вищого рівня (у разі переміщення органу місцевого самоврядування - за рішенням відповідної місцевої ради).

Пунктом 6 Тимчасового порядку №595 встановлено, що у разі переміщення установи з тимчасово неконтрольованої на контрольовану територію після набрання чинності цим Порядком видатки на забезпечення діяльності такої установи, у тому числі на оплату праці (грошове забезпечення), протягом місяця з дня переміщення здійснюються згідно із затвердженим кошторисом (планом використання бюджетних коштів). Протягом місяця з дня переміщення установи на контрольовану територію до положення, штатного розпису та кошторису (плану використання бюджетних коштів) такої установи в установленому порядку вносяться зміни з урахуванням зміни чисельності працівників та наявних умов для здійснення їх функцій. Після закінчення місячного строку видатки на забезпечення діяльності установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються лише відповідно до кошторису (плану використання бюджетних коштів) з урахуванням внесених змін.

Крім того, Постановою Правління Національного банку України "Про призупинення здійснення фінансових операцій" від 06.08.2014 №466, враховуючи те, що на території Донецької та Луганської областей відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23.07.2014 №436 починаючи з 24.07.2014 запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи, призупинено банкам України здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання обґрунтованості поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що за змістом частин 1-2 статті 341 КАС України (в редакції до 08.02.2020), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на доводи та вимоги касаційної скарги, під час її розгляду суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального і дотримання норм процесуального права при прийнятті постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року лише в частині скасування останньою постанови Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати належних при звільненні сум за період з 06.01.2015 по 05.10.2016 у сумі 38616,35 грн. та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

Так, статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок та виплатити всі суми, що йому належать, в день звільнення, а в разі якщо працівник в день звільнення не працював, то - не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Разом з тим, умовою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки саме з вини власника або уповноваженого ним органу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у день свого звільнення - 28.11.2014, ОСОБА_1 не працювала і при її звільненні з нею не було проведено остаточного розрахунку. Лише 23.12.2014 ОСОБА_1 звернулася до ДОАС із вимогою щодо надання довідки про розмір заборгованості з належної їй до виплати заробітної плати. Тобто, строки проведення остаточного розрахунку зі звільненим працівником відповідно до статті 116 КЗпП України у випадку спірних правовідносин повинні обраховуватись з дати звернення позивача із зазначеною вимогою.

Враховуючи приписи пункту 6 Тимчасового порядку №595, після закінчення місячного строку з дня переміщення установи на контрольовану територію, видатки на забезпечення діяльності установи, яка переміщена на контрольовану територію, у тому числі на оплату праці, повинні здійснюватись лише відповідно до кошторису (плану використання бюджетних коштів) з урахуванням внесених згідно з цим пунктом змін.

Листом ДСА України від 20.11.2014 №11-5385/14 відповідача було повідомлено, що розрахунок фонду оплати праці на листопад-грудень 2014 року необхідно здійснити виходячи виключно із чисельності працівників, які виявили бажання продовжувати свої обов`язки в судах на території, що контролюється українською владою.

При цьому, ДОАС звертався до ДСА України за роз`ясненнями з проблемних питань, пов`язаних зі зміною місця знаходження та фінансування суду, в тому числі, щодо розрахунків по заробітній платі з працівникам, які станом на 01.12.2014 не надали згоди продовжувати виконання своїх обов`язків.

Листом ДСА України від 05.03.2015 №11-4550/15 відповідача повідомлено, що з огляду на лист від 20.11.2014 №11-5385/14, питання щодо остаточного розрахунку заробітної плати працівникам, які звільнились у серпні-листопаді 2014 року, може бути вирішене лише в судовому порядку.

Крім того, судами попередніх інстанцій досліджено, що заробітна плата позивачу за період її роботи в ДОАС, під час його знаходження у м. Донецьк, нараховувалась на банківський рахунок, відкритий у ПАТ "Банк "Фінанси та кредит". Проте, на підставі постанови Правління Національного банку України "Про призупинення здійснення фінансових операцій" від 06.08.2014 №466, внаслідок запровадження надзвичайного режиму роботи банківської системи, було призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

На переконання суду касаційної інстанції, наведені обставини беззаперечно свідчать про відсутність з боку ДОАС вини щодо невиплати належних ОСОБА_1 при звільненні сум у відповідні строки і суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку з приводу відсутності підстав для задоволення вимог позивача про стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки виплати належних при звільненні сум за період з 06.01.2015 по 05.10.2016 у сумі 38616,35 грн.

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах вже були висловлені Верховним Судом у постанові від 24.05.2019 у справі №805/532/17-а.

Судом касаційної інстанції відхиляються посилання на невчинення відповідачем будь-яких дій з метою здійснення належних позивачу виплат, що спростовується фактичними обставинами справи, з яких вбачається, що ДОАС зверталось до ДСА України для вирішення відповідного питання.

Також, суд касаційної інстанції критично оцінює доводи касаційної скарги стосовно неможливості звуження обсягу конституційних прав позивача внаслідок відсутності у відповідача фінансування чи можливості у повній мірі провадити фінансово-господарську діяльність.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 8 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).

У випадку спірних правовідносин відповідач не допускав свавільної відмови у виплаті позивачу належних їй при звільненні сум, а діяв на виконання вимог Тимчасового порядку №595 та з урахуванням неможливості проводити розрахунки з позивачем, яка знаходилась на непідконтрольній Україні території.

Що стосується покликання скаржника на існування рішення суду в іншій справі, в яких аналогічні позовні вимоги колишнього працівника ДОАС були задоволенні у повній мірі, то слід зазначити, що дана обставина не має безпосереднього впливу на правильність застосування норм матеріального і процесуального права судом апеляційної інстанцій під час вирішення цієї адміністративної справи.

За приписами частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, з огляду на викладене, оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341 343 349-351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі 826/3730/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович Н.В. Шевцова