ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 826/3868/18

адміністративне провадження № К/9901/4300/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/3868/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термосантехсервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2018 (суддя Шевченко Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 (головуючий суддя Файдюк В.В., судді: Карпушова О.В., Собків Я.М.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Термосантехсервіс" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових рішень №0005591401, №0005601401, №0005611401 від 19.07.2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019, позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою суду від 02.11.2022 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 03.11.2022.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі направлень та наказу контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

п. п. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1. ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1. п.134.1 ст.134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток на загальну суму 555678,00грн.;

п. п.198.1, пп. 198.3, пп. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 483265,00грн.;

п. п. 57.1, 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату частини нарахованої по декларації з податку на додану вартість за 2014 року частину суми податку на додану вартість, в розмірі 7665,90грн. з простроченням до 30 календарних днів; несвоєчасну сплату частини нарахованої по декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року частину суми податку на додану вартість, в розмірі 7704,20грн. з простроченням до 30 календарних днів.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №270/26-15-14-01-01/33447996 від 26.06.2017.

На підставі висновків акта перевірки Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.07.2017:

№0005591401 по податку на прибуток в розмірі 694598,00грн. (у тому числі штрафні санкції на суму 138920,00грн.),

№0005601401 по податку на додану вартість у розмірі 604081,00грн. (у тому числі штрафні санкції на суму 120816,00грн.),

№0005611401 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені по податку на додану вартість у розмірі 1537,01грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0005591401 від 19.07.2017; №0005601401 від 19.07.2017. У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов, суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не обґрунтовано доводи, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених сторонами, не доведено у відповідності до норм статті 70 КАС України правомірності підстав формування оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач викладає обставини, встановлені актом перевірки. Як вважає відповідач, наданими позивачем документами не підтверджується реальність господарських операцій з контрагентами, а тому висновки акту перевірки та прийняті на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам податкового законодавства. Відповідач зазначає, що у ході проведеної перевірки виявлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на наявну податкову інформацію стосовно контрагентів. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті рішення судом апеляційної інстанції, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Норми матеріального чи процесуального права, які, на думку податкового органу, порушено судами при ухваленні судових рішень, відповідач не вказує. На підставі викладеного, відповідач просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 у справі №826/3868/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивачем відзив на касаційну скаргу не подано, вказане не перешкоджає касаційному розгляду справи.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках даного касаційного провадження.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з такими підприємствами: ТОВ «Корес Лтд», ТОВ «Міжрегіональна металургійна компанія», ПП «Адітум Маркет», ПП «Калєв», ТОВ «МДНС», ТОВ «Смарт Трейд Кост», ТОВ «Фокус Трейд», ТОВ «Котиара» та ТОВ «Лексея».

Як слідує, між позивачем (замовник) та ТОВ «Фокус Трейд» (підрядник) укладено договір підряду від 20.10.2014 №10/20, відповідно до умов якого, замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик виконати у відповідності до умов договору роботу, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити її.

Відповідно до умов вказаного договору підрядник зобов`язується виконати підрядні роботи по прокладанню зовнішніх мереж водопроводу житлово-офісного комплексу по вул. Гоголівській, 43 в Шевченківському р-ні м. Києва. Своїми силами та засобами, використовуючи власне обладнання та інструмент, організувати, виконати роботи. Сплатити вартість прийнятих робіт у строки передбачені договором на підставі довідки Ф.КБ-3 та актів виконаних робіт Ф.КБ-2в.

ТОВ «Фокус Трейд», податковий номер 39328673, зареєстровано Запорізьким міським управлінням юстиції від 31.07.2014 №10691020000032240. Знаходиться на обліку у Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС з 01.08.2014 №265414095944. Основний вид діяльності підприємства - будівництво житлових і нежитлових будівель.

Суди вказали, що до перевірки були надані локальні кошториси, акт приймання виконавчих будівельних робіт за грудень 2014 року №1 форми КБ-2в на виконання робіт по прокладанню зовнішніх мереж водопроводу житлово-офісного комплексу по вул. Гоголівській,43 в Шевченківському р-ні м. Києва на загальну суму 506674,38грн. (в т.ч. ПДВ 84445,73грн.). Розрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі. Позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Фокус Трейд» грошові кошти на загальну суму 150000,00грн., що підтверджено наданими до перевірки банківськими виписками.

На виконання даних робіт ТОВ «Фокус Трейд» мало ліцензію серії АЕ №524232 від 07.10.2014.

Також, вказані вище роботи ТОВ «Термосантехсервіс» придбавало у ТОВ «Фокус Трейд» відповідно до договору виконання підрядних робіт №24 від 19.07.2013з замовником ПП «Будмаш». Зазначені роботи були прийняті замовником, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт №4 за грудень 2014 року.

Відповідно до актів технічного приймання каналізаційної мережі, технічного приймання каналізаційного колектора (магістралі), обслуговування зовнішніх водопровідних мереж, технічного приймання вводів водопроводу - роботи були прийняті головним інженером управлінням експлуатації водопровідних мереж ДЕВГ ПАТ «Київводоканал» та замовником.

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «МДНС» (підрядник) укладено договір підряду від 14.04.2014 №12/04, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик виконати у відповідності до умов договору роботу, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити її.

Підрядник зобов`язується виконати підрядні роботи по прокладанню зовнішніх мереж каналізації по об`єкту: торговельно-офісний центр по просп. Московському, 28-А в Оболонському р-ні м. Києва, своїми силами та засобами, використовуючи власне обладнання та інструмент, організувати, виконати роботи.

До перевірки був наданий локальний кошторис на зовнішні мережі каналізації, викладений в поточних цінах станом на 01.07.2012. Відповідно до даних вказаного кошторису: кошторисна вартість 55,366 тис. грн., кошторисна трудомісткість 0,595 тис. люд.-год, кошторисна заробітна плата 11,255 тис. грн., середній розряд робіт 3,4 розряд.

Крім того, до перевірки надано акт №1 приймання виконання будівельних робіт за травень 2014 року форми КБ-2в на приймання виконаних робіт по об`єкту: торговельно-офісний центр по просп. Московському, 28-А в Оболонському р-ні м. Києва на загальну суму 69345,18грн. (в т.ч. ПДВ 11557,53грн.) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (примірна форма КБ-3) за травень 2014 року від 30.05.2014, відповідно до якої загальна вартість робіт на загальну суму 69345,18грн. (в т.ч. ПДВ 11 557,53 грн.).

Розрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі. Позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «МДНС» грошові кошти на загальну суму 69345,18грн., що підтверджено наданими до перевірки банківськими виписками. Згідно наданої до перевірки картки рахунку 631 по контрагенту ТОВ «МДНС» заборгованість між підприємствами відсутня.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «СМАРТ ТРЕЙД КОСТ» (підрядник) укладено договір підряду від 03.11.2014 №03/11, відповідно до умов якого підрядник бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами виконати роботи по улаштуванню мереж зовнішнього водопостачання до Універсаму, розташованому по вул. Оленівська, 3 в Подільському районі м. Києва. Строк виконання робіт: 1 місяць.

Відповідно до умов вказаного договору вартість виконаних робіт - договірна ціна робіт визначається на основі приблизного кошторису, є динамічною і складає 42744,00 грн., крім того ПДВ - 8548,80 грн., всього разом з ПДВ 51 292,80 грн.

До перевірки було надано: локальний кошторис №2-1-1 на зовнішні мережі водопроводу (В1) зовнішні мережі водопостачання. складений в поточних цінах станом на 20.10.2014. Відповідно до даних кошторису: кошторисна вартість 41,95525 тис. грн., кошторисна трудомісткість 0,19391 тис. люд.-год, кошторисна заробітна плата 2,9415 тис. грн., середній розряд робіт 2,4 розряд; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року форми КБ-2в на приймання виконаних робот по улаштуванню мереж зовнішнього водопостачання до Універсаму, розташованому по вул. Оленівська, 3 в Подільському районі м. Києва на загальну суму 51292,80грн. (в т.ч. ПДВ 8548,80грн.); довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (примірна форма КБ-3) за листопад 2014 року від 28.11.2014 відповідно до якої загальна вартість робіт на загальну суму 51292,80грн. (в т.ч. ПДВ 8 548,80 грн.).

Також між позивачем (замовник) та ТОВ «СМАРТ ТРЕЙД КОСТ» (підрядник) укладено договір підряду від 03.11.2014 №03/11/1, відповідно до умов якого підрядник виконує підрядні роботи по аварійному ремонту тепломережі на території ДП «УкрНДНЦ» по вул. Святошинська, 2 у Святошинському районі м. Києва.

До перевірки позивачем надано: акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року форми КБ-2в на приймання виконаного аварійного ремонту тепломережі на території ДП «УкрНДНЦ» по вул. Святошинська, 2 у Святошинському районі м. Києва. на загальну суму 10203,60грн. (в т.ч. ПДВ 3200,60грн.); довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (примірна форма КБ-3) за листопад 2014 року від 07.11.2014, відповідно до якої загальна вартість робіт на загальну суму 19203,60грн. (в т.ч. ПДВ 3 200,60 грн.).

Розрахунки між підприємствами по вищевказаним договорам проводились в безготівковій формі. ТОВ «Термосантехсервіс» перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «СМАРТ ТРЕЙД КОСТ» грошові кошти на загальну суму 70496,40грн., що підтверджено наданими до перевірки банківськими виписками від 01.12.2014 та 04.12.2014.

Згідно наданої до перевірки картки рахунку 631 по контрагенту ТОВ «СМАРТ ТРЕЙД КОСТ» заборгованість між підприємствами відсутня.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ «КОТИАРА» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 26.06.2015 №2606, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар в асортименті та по цінам, вказаним в рахунку-фактурі, накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Так, на виконання умов вказаного вище договору ТОВ «КОТИАРА» поставлено позивачу товар загальною вартістю 213137,93грн., в тому числі ПДВ - 35 522,99 грн., що підтверджується: видатковою накладною №97 від 26.06.2015.

Розрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі, позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «КОТИАРА» грошові кошти на загальну суму 213137,93грн., що підтверджується наданими до перевірки банківськими виписками від 13.07.2015 та 21.08.2015.

Також між позивачем (покупець) та ТОВ «КОРЕС ЛТД» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 26.06.2015 №26/06, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар в асортименті та по цінам, вказаним в рахунку-фактурі, накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Матеріалами справи установлено, що на виконання умов вказаного вище договору ТОВ «КОРЕС ЛТД» поставлено позивачу товар загальною вартістю 190 504,44 грн., в тому числі ПДВ - 31750,74грн., що підтверджується: видатковою накладною №197 від 26.06.2015.

Розрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі, позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «КОРЕС ЛТД» грошові кошти на загальну суму 190504,44грн., що підтверджується банківськими виписками від 10.05.2015, 21.08.2015.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «АДІТУМ МАРКЕТ» (постачальник) укладено договір поставки від 25.11.2015 №168, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати (поставляти), а покупець приймати замовлений товар (щебінь, керамзіт, відсів, пісок та інші будівельні матеріали) та здійснювати його оплату. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у рахунках.

Матеріалами справи установлено, що на виконання умов вказаного вище договору ТОВ «АДІТУМ МАРКЕТ» поставлено позивачу товар загальною вартістю 238593,60грн., в тому числі ПДВ - 39765,60грн., що підтверджується видатковою накладною №594 від 25.11.2015 та загальною вартістю 37800,00грн., в тому числі ПДВ - 6300,00грн., що підтверджується видатковою накладною №597 від 27.11.2015.

Розрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі, позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «АДІТУМ МАРКЕТ» грошові кошти на загальну суму 196393,60 грн., що підтверджується наданими до перевірки банківськими виписками.

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «ЛЕКСЕЯ» (виконавець) укладено договір надання послуг від 01.02.2017 №24-17, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги вантажної, будівельної техніки відповідно до протоколів узгодження вартості послуг, а саме виконавець зобов`язаний надати замовнику техніку у технічно справному стані, придатну для експлуатації, заправлену ПММ, зі штатними водіями та екскаваторником.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов вказаного вище договору були надані акти надання послуг №46 від 28.02.2017, товарно-транспортні накладні за формою №1-ТН та податкова накладна №29 від 28.02.2017.

Так, згідно договору надання послуг та акту надання послуг, ТОВ «ЛЕКСЕЯ» надало ТОВ «Термосантехсервіс» послуги самоскидів та екскаватора на суму 266666,67 грн., в тому числі ПДВ на суму 53333,33грн., що підтверджується вказаними вище товарно-транспортними накладними.

Послуги на перевезення були здійснені під час будівельних робіт в смт. Василівка Дніпропетровської області для замовника ТОВ «Інтерпроект GMBH» згідно договору підряду №23/09/16 від 23.09.2016 та актів приймання виконаних будівельних робіт №№ 4, 5, 6 за березень 2017 року.

Також між позивачем (покупець) та ТОВ «Міжрегіональна металургійна компанія» (продавець), без укладання господарського договору в письмовій формі, відбулися фінансово-господарські відносини, відповідно до наданих до перевірки: податкових накладних та видаткових накладних. Рахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. Позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Міжрегіональна металургійна компанія» грошові кошти на загальну суму 225419,53грн., що підтверджено наданими до перевірки банківськими виписками.

А також між позивачем (покупець) та ПП «Калєв» (продавець), без укладання господарського договору у письмовій формі, відбувалися фінансово-господарські відносини відповідно до наданих до перевірки податкових накладних. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. Позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ПП «Калєв» грошові кошти на загальну суму 1 096 960,28 грн., що підтверджено наданими до перевірки банківськими виписками.

Судами відзначено, що товари, придбані ТОВ «Термосантехсервіс» у ТОВ «Межрегіональна металургійна компанія» в 2015 році та ПП «Калєв» в 2016 році були списані протягом 2015-2016 років під час виконання будівельних робіт для замовників ТОВ «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт», ТОВ «Вікойл», ТОВ «БВК УРБІ», ТОВ «Агенство екологічних досліджень», ТОВ «Будівельні мережі», ТОВ «Моноліт Євробуд», ТОВ Авто-Актив», Вишгородського міського комунального підприємства «Водоканал», ТОВ «Аптека Біокон», за адресами: вул. Єреванська, Березняківська, пр-т Малиновського, Московський, 19-Б, Конча-Заспа, Коцюбинське, вул. Гетьмана, 6, Метрологічна, Берковецька, 6, Кільцева дорога, 14, хутор Редьки, вул. Підвисоцького, 4-В, Чорновола, Старокиївська, 10, Франка, 11, та Березняківська, 28.

На підставі викладеного, суди констатували, що позивачем та контрагентами дотримано усіх вимог щодо належного відображення господарських операцій, шляхом підтвердження їх відповідними первинними документами.

Як зауважено судами, для здійснення підприємницької діяльності суб`єкту господарювання не обов`язково потрібно мати у своїй власності нерухоме майно і транспортні засоби, оскільки їх можна орендувати і це не є перешкодою у веденні підприємницької діяльності. З оскаржуваних судових рішень слідує, що контролюючим органом під час перевірки позивача не досліджувалось, чи мали місце у розглядуваних правовідносинах оренда устаткування, найм працівників тощо.

Таким чином, суди дійшли висновку, що факт існування реальних господарських правовідносин позивача з наведеними контрагентами, обумовлених спірними договорами, підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів посвідчується належним чином оформленими податковими накладними. Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував незгоду з таким висновком, порушення судами норм права не доведено.

Поряд з цим, відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як вбачається, викладаючи висновки в акті перевірки, відповідач жодними належними доказами в розумінні КАС України не довів обставин, що мали наслідком виникнення зазначених припущень у відповідача та потягли за собою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем.

Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами встановленими судами та наданими доказами під час розгляду справи.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Кодекс адміністративного судочинства України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи.

Крім того, Суд зауважує, що обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 345 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 у справі №826/3868/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду