№ 826/4550/16 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 826/4550/16

адміністративне провадження № К/9901/39939/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/4550/16 за позовом Державного підприємства "Укртранснафтопродукт" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державного підприємства "Укртранснафтопродукт" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2017 (суддя Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 (головуючий суддя Чаку Є.В., судді: Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.),

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Укртранснафтопродукт" (далі також ДП "Укртранснафтопродукт", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі також ДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.09.2015 №000760/26-59-22-06, №0007622211, №0007612211, №0007642211, №0007632211.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2017, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.07.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою у справі №826/4550/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №826/4550/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 11.02.2021 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено касаційний розгляд справи у попередньому судовому засіданні на 16.02.2021.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих судових рішень, судами невірно встановлено окремі обставини справи та надано їм невірну оцінку, вважає висновки, викладені у рішеннях - суб`єктивною думкою судів, що не знаходить документального підтвердження.

Як вказує позивач, судами невірно зроблено висновок щодо віднесення коштів від реалізації арештованих нафтопродуктів до прибутку позивача. Наголошує. що право власності на нафтопродукти до позивача не переходило, позивач лише здійснював їх примусову реалізацію за рішенням суду. Кошти, отримані від реалізації арештованих нафтопродуктів не є прибутком позивача, та мають бути перераховані в повному обсязі на рахунок правоохоронного органу.

Крім того, позивач не погоджується з висновками судів про непідтвердження реальності господарських операцій з контрагентами ПП «БФ «Консоль» та ПП «Борисфен-Поліграф», а також ТОВ «Квадро», ТОВ «Трейд Інвест Компані», ТОВ «Ітанікс Стронг». Наполягає, що здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами, у свою чергу, ненадання доказів передачі товару на зберігання не може бути підставою виникнення сумнівів в його реалізації третім особам.

Також, судами не враховано, що сплата акцизного збору при операціях з нафтопродуктами відбулась на стадії митного оформлення товару, тому позивач не повинен друге нараховувати та сплачувати цей податок.

Окрім іншого, судами помилково встановлено, що позивач повинен сплачувати екологічний податок. Позивач звертає увагу, що підприємство не є реалізатором палива власного виробництва і не здійснювало ввезення палива на митну територію, а лише здійснило реалізацію арештованих речових доказів на підставі рішення суду. таким чином, зобов`язання по сплаті екологічного податку у зв`язку з відсутністю у позивача об`єкта оподаткування є безпідставними. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, ухвалити у справі нове рішення. яким позов задовольнити повністю.

Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 31.08.2015 №405/26-59/22-11/34355770.

В Акті перевірки встановлені наступні порушення:

пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, а саме - занижено податок на прибуток на суму 40' 142' 769,00грн. за 2014 рік;

пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198; пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 24' 088' 727,00грн.;

підпункту 168.1.2., пункту 168.1. статті 168 та пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: підприємством з березня 2012 по грудень 2014 року несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи з фізичних осіб з нарахованого та виплаченого платнику податку доходу в сумі 209404,86грн., пеня в сумі 35298,09грн.;

підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно перераховано військовий збір з вересня по грудень 2014 року в сумі 1649,88грн., пеня по військовому збору в сумі 30,97грн.;

частини 10 пункту 2 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування»;

пункту 249.6 статті 249 Податкового кодексу України, в результаті чого ненараховано екологічний податок на загальну суму 1' 117' 468,62грн.; пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України, внаслідок ненарахування та неподання податкової декларації з екологічного податку за III квартал 2014 року; підпункт 212.1.4 пункту 212.1 статті 212, пункт 216.1 статті 216, пункт 217.1 статті 217, підпункт 222.1.1 пункту 222.1 статті 222, пункт 223.1 статті 223 Податкового кодексу України, а саме: самостійно не обчислено та не сплачено до бюджету акцизний податок з конфіскованих підакцизних товарів (нафтопродуктів) в результаті чого встановлено заниження акцизного податку в розмірі 22' 404' 970,61грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки позивачем подано до контролюючого органу заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду заперечень висновки Акту перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення 22.09.2015:

№0007632211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «акцизний податок» (інші нафтопродукти) всього в сумі 9' 894' 047,64грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 7' 915' 238,11грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 1' 978' 809,53грн.;

№0007642211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «акцизний податок» (бензин моторний для автомобілів) всього в сумі 18'112' 165,61грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 14' 489' 732,49грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 3622433,12грн.;

000760/26-59-22-06, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «екологічний податок» всього в сумі 1' 396' 835,78грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 1' 174' 468,62грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 279367,16грн.;

№0007612211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток» всього в сумі 50' 178' 461грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 40' 142' 769грн., штрафними (фінансовими) санкціями -10' 035' 692грн.;

0007622211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 30' 110' 909,00грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 24' 088' 727,00грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 6' 022' 182,00грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями позивачем 01.10.2015 подано Скаргу (первинну) до ГУ ДФС у м.Києві.

Співробітниками ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 07.12.2015 №543/26-59-22-10/34355770.

За результатом розгляд скарги (первинної) позивача за з урахуванням висновків викладених в Актах перевірки ГУ ДФС у м.Києві прийнято рішення від 03.12.2015, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням ГУ ДФС у м.Києві, позивачем подано скаргу до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України 15.02.2016 прийнято ішення №3127/6/99-99-10-01-02-25, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення та рішенням ГУ ДФС у м.Києві.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що доводи податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем і його контрагентами знайшли своє підтвердження, суди вважали обґрунтованими висновки контролюючого органу про порушення позивачем Податкового кодексу України. Оскільки обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суди вважали, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами,

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г)вивезення товарів за межі митної території України; е)постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Суди вказали, що як вбачається з акта перевірки, збільшення грошового зобов`язання в частині податку на прибуток, контролюючий орган посилається на те, що позивачем занижено доходи за перевіряємий період на суму 182' 992' 883грн. - не враховано вартість товарів (нафтопродуктів) реалізованих за 2014 рік та завищено витрати за наслідками господарських операцій з ПП «БФ «Консоль», ПП «Борисфен-Поліграф», внаслідок неможливості встановлення реальності здійснення господарських операцій та не підтвердженням факту транспортування та зберігання зернових.

В частині податку на додану вартість ДПІ посилається на завищення позивачем податкового кредиту на суму 39 ' 598 ' 980грн за наслідками господарських взаємовідносин зі згадуваними вище ПП «БФ «Консоль» та ПП «Борисфен-Поліграф», а також ТОВ «Квадро», ТОВ «Трейд Інвест Компані», ТОВ «Ітанікс Стронг», внаслідок безтоварності господарських операцій.

Щодо акцизного та екологічного податків контролюючий орган посилається на те, що за наслідками реалізації нафтопродуктів позивачем не було нараховано та відповідно сплачено вказані податки.

Як зазначається в акті перевірки та не заперечується позивачем, за період з 05.10.2014 по 22.11.2014 ДП «Укртранснафтопродукт» було отримано нафтопродукти, які рахуються на позабалансовому рахунку 0241 «Активи на відповідальному зберіганні» в кількості 72442, 242 тони.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 30.09.2014 у справі №522/15746/13-к (провадження № 1-кс/522/12939/14) надано дозвіл Державним підприємством «Укртранснафтопродукт» на зміну місця зберігання речових доказів, а саме нафтопродуктів, які містилися в семи вагонах-цистернах і нафтопродуктів у кількості 9' 689' 884 кілограм, та подальшої їх реалізації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Суд першої інстанції дослідив поданий позивачем акт приймання-передачі від 17.10.2014 підписаний представником ДП «Укртранснафтопродукт» Броцьким І.В. та встановлено, що даний документ підписано лише представником позивача, від представників ТОВ «Восток» підпис відсутній.

Суди констатували, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем було повідомлено представника ТОВ «Восток» про підписання акту прийому-передачі від 17.10.2014 та відсутні докази того, що позивачем отримано нафтопродукти, які були на зберіганні у ТОВ «Восток».

Позивачем до перевірки надано договір, укладений з ТОВ «Спарта» від 02.10.2014, згідно з яким виконавець зобов`язується надати послуги з охорони об`єктів замовника, а замовник зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити їх відповідно до умов договору.

У свою чергу, вимоги ухвали суду та умови акту приймання-передачі фактично виконано не було, а саме не змінено місце зберігання речових доказів.

Також, відповідачем під час перевірки встановлено, що лише по частині нафтопродуктів було змінено місце їх зберігання, відповідно до договору про надання послуг по прийманню, зберіганню та відпуску нафтопродуктів від 10.10.2014, укладеного з ЧП ПТФ «ТАБ».

Разом з тим, позивачем не було надано договір від 02.10.2014 та договір про надання послуг по прийманню, зберіганню та відпуску нафтопродуктів від 10.10.2014, а тому встановити факт отримання від ТОВ «Восток» та подальшого переміщення нафтопродуктів неможливо.

З урахуванням викладеного, суди дійшли висновку, що контролюючий орган правомірно вважав, що фактично ДП «Укртранснафтопродукт» не було змінено місце зберігання речових доказів, які залишилися на території ТОВ «Восток».

Також, на виконання вимог ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 30.09.2014 у справі № 522/15746/13-к (провадження № 1-«кс»/522/12941/14) складено акт приймання-передачі від 05.10.2014, підписаний генеральним директором ДП «Укртранснафтопродукт» ОСОБА_1 .

Судами досліджено акт приймання-передачі 05.10.2014 та встановлено, що документ підписано лише директором ДП «Укртранснафтопродукт» ОСОБА_1 , а від представника (директора) ТОВ «Всеукраїнський промисловий союз» підпис відсутній.

Як констатували суди, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем повідомлено представника ТОВ «Всеукраїнський промисловий союз» про підписання Акту прийому-передачі від 05.10.2014 року та відсутні докази того, що позивачем отримано нафтопродуктів, які були на зберіганні у ТОВ «Всеукраїнський промисловий союз».

З Акту перевірки слідує, що позивачем до перевірки було надано договір укладений з ДП «Підприємство із забезпечення нафтопродуктами» від 05.10.2014, згідно з яким виконавець надає замовнику за плату послуги з приймання, зберігання і відпуску товару, прийому і зливу товару із залізничних або автомобільних цистерн, як такого, що надійшов на нафтобазу виконавця, так і товару, що вже зберігається на нафтобазі.

Контролюючим органом зроблено висновки, що договір з ДП «Підприємство із забезпечення нафтопродуктами» від 05.10.2014 складений в порушення ухвали суду та акту приймання-передачі, тому що фактично ДП «Укртранснафтопродукт» не було змінено місце зберігання речових доказів.

Відтак, судами вказано, що під час розгляду справи позивачем не надано договору, укладеного з ДП «Підприємство із забезпечення нафтопродуктами» від 05.10.2014 та доказів отримання від ТОВ «Всеукраїнський промисловий союз» нафтопродуктів та передачу їх в подальшому на зберігання ДП «Підприємство із забезпечення нафтопродуктами».

З урахування викладеного, фактично ДП «Укртранснафтопродукт» не було змінено місце зберігання речових доказів, які залишилися у ТОВ «Всеукраїнський промисловий союз».

Крім того, ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 03.11.2014 у справі № 522/20553/14-к (провадження №1-кс/522/14722/14) надано дозвіл на зміну місця зберігання речових доказів (нафтопродуктів), на які накладено арешт та подальшої їх реалізації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а саме - нафтопродуктів у кількості 65733 тон.

Позивачем надано суду Акт приймання-передачі від 22.11.2014, підписаний генеральним директором ДП «Укртранснафтопродукт» ОСОБА_1 та встановлено, що даний документ підписано лише директором ДП «Укртранснафтопродукт» ОСОБА_1 , а від представника (директора) ПАТ «Одеський НПЗ» відсутній підпис.

Згідно з Актом приймання-передачі ДП «Укртранснафтопродукт» передано на відповідальне зберігання та реалізацію газового конденсату у кількості 1180 тонн зі станції «Одеса - Застава-1», нафтопродуктів у кількості 65 733 тонн, з урахуванням того, що вказані речові докази знаходяться під митним контролем та не випущені у вільний обіг на митній території України.

Як убачається з Акту перевірки позивачем до перевірки надано договір, укладений з управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області «Охорона» від 23.11.2014 згідно з яким Охорона здійснює зберігання речових доказів (нафтопродуктів), на які накладено арешт.

Під час розгляду справи позивачем не було надано даного договору.

З урахування викладеного, фактично ДП «Укртранснафтопродукт» не було змінено місце зберігання речових доказів, а залишилося дане майно в ПАТ «Одеській нафтопереробний завод».

Як убачається з матеріалів справи, фактично вищезазначені Акти приймання-передачі підписані лише представником (директором) ДП «Укртранснафтопродукт».

Підписи директорів (представників) ТОВ «Всеукраїнський промисловий союз», ТОВ «Восток» та ПАТ «ОНПЗ» та представника фінансового підрозділу органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, відсутні в Актах приймання-передачі.

У свою чергу, головним бухгалтером ДП «Укртранснафтопродукт» Люміною Т.О. 27.08.2015 надано пояснення старшому оперуповноваженому ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015100100000015 від 19.07.2015.

У своїх поясненнях вона зазначила, що оприбуткування нафтопродуктів відбувається безпосередньо після отримання експертних висновків та аналізу ринку. Оскільки у 2014 році аналізи та експертизи були зроблені частково, то не всі види нафтопродуктів були оприбутковані. Лише після отримання всіх експертних висновків та аналізів ринку всі нафтопродукти будуть оприбутковані в повному обсязі».

Суди відзначили, що під час перевірки та під час судового розгляду даної справи висновків та експертиз відповідних органів позивачем не було надано.

Позивач звертав увагу суду на те, що отримані нафтопродукти по ухвалах суду, у перевіряємому періоді позивачем було реалізовано ТОВ «Укройлпродукт» на суму 182' 992' 882,95грн. (крім того ПДВ - 36' 598' 576,59грн.) самостійно без повідомлення контролюючого органу.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що між позивачем (постачальник), з однієї сторони, та ТОВ «Укройлпродукт» (покупець), з іншої сторони, 15.10.2014 укладено Договір поставки.

Між сторонами підписано додатки до Договору № 15-1/10/14 протягом жовтня 2014 року - липня 2015 року, якими визначено умови поставки окремих партій товару (нафтопродуктів).

В підтвердження поставлення товару, позивачем надано суду видаткові накладні.

У матеріалах справи міститься Акт повернення товару до Договору поставки, підписаним позивачем (постачальник) та ТОВ «Укройлпродукт» (покупець).

Як констатували суди, згідно Акту повернення ТОВ «Укройлпродукт» повернуло позивачу товар (бензин) на загальну суму разом з ПДВ 3' 392' 361грн., в той час, з видаткових накладних слідує, що повернено товару на загальну суму з ПДВ 835614,70грн., різниця по даним документам становить 2' 556' 746, 30грн.

Позивач на свій рахунок відніс оплату за відвантажені товари (нафтопродукти), що підтверджується банківськими виписками на загальну суму 76' 891' 540,37грн., а повернув грошових коштів, згідно з виписками банку, на загальну суму 17' 027' 610грн.

Суди відзначили, що позивачем не надано суду в повному об`ємі первинну документацію (видаткові накладні, податкові накладні, Акти приймання-передачі товару, транспортування, банківських виписок по рахункам), яка б спростовувала висновки зроблені контролюючим органом в Актах перевірки.

В ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 30.07.2015 у справі №757/26496/15-к зазначається, що Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000944 від 22.05.2015 за фактом привласнення державного майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем службовими особами ДП «Укртранснафтопродукт» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Внаслідок порушення порядку реалізації нафтопродуктів, що є речовими доказами у кримінальному провадженні, та продажу їх за заниженою ціною, а також безпідставного використання коштів, одержаних від їх реалізації, службовими особами ДП «Укртранснафтопродукт» державі спричинено майнову шкоду на загальну суму 341' 151' 238, 83грн.

Відповідач звертав увагу на те, що 27.08.2015 головним бухгалтером ДП «Укртранснафтопродукт» в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015100100000015 від 19.07.2015 було надано пояснення старшому оперуповноваженому ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві.

Судами встановлено, що фактично нафтопродукти, які передані ДП «Укртранснафтопродукт» на підставі ухвал слідчих суддів Приморського районного суду міста Одеси для зберігання та подальшої реалізації, були реалізовані ТОВ «Укройлпродукт» та грошові кошти отримані від реалізації речових доказів (нафтопродуктів) були перераховані на рахунки позивача (відкритих в АТ «Фортуна-банк»).

Позивач зазначає, що реалізація спірних нафтопродуктів була здійснена лише на виконання рішення суду, не є систематичною діяльністю підприємства, і не здійснювалася з метою отримання прибутку.

Крім того, позивач відзначив, що ухвалами слідчих суддів в рамках розслідування кримінальних проваджень було накладено арешти на грошові кошти, які були отримані в результаті реалізації речових арештованих як речові докази нафтопродуктів та було зобов`язано ДП «Укртранснафтопродукт» перерахувати зазначені грошові кошти на рахунок Головного управління національної поліції в Одеській області для зберігання відповідно до чинного законодавства.

Суд першої інстанції звертав увагу на те, що позивачем здійснено реалізацію нафтопродуктів, які є речовими доказами у кримінальному провадженні №12014160020000076 від 24.02.2014, а отримані кошти від реалізації речових доказів були зараховані на рахунок позивача у Банку з 2014 року.

Апеляційний суд наголосив, що кошти, які отримані від реалізації майна, зараховуються на депозитний рахунок органу, який проводить досудове слідство, або суду, а не на рахунок (Вклад) відкритий товариством. З аналізу матеріалів справи убачається, що позивачем було отримано кошти від реалізації арештованого майна, які розміщені на відкритих в банках рахунках, на які нараховувалися відсотки.

Дослідивши матеріали справи, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що позивачем порушено пункт 135.1, підпункт 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого до складу доходів, які враховуються при обчисленні об`єкту оподаткування, ДП «Укртранснафтопродукт» не враховано вартість товарів, реалізованих у звітному періоді за період 2014 рік на загальну суму 182' 992' 882, 95грн.

У справі, що розглядається на підставі матеріалів справи судами встановлено, що між ДП «Укртранснафтопродукт» (Покупець), з однієї сторони, та ПП «Багатогалузева фірма «Консоль» (Продавець), з іншої сторони, укладено Договір поставки від 25.11.2014, згідно умов якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити сою (надалі «Товар») в кількості, за ціною (вартістю) та на таких умовах, що зазначені в даному договорі та Додатку до цього Договору, який підписується та скріплюються печатками обох Сторін та є невід`ємною частиною цього Договору (далі - Додаток).

Між сторонами підписано Додаток №1 до Договору поставки у якому зазначено, що Продавець передає Покупцю товар в термін до 15.12.2014, товар - соя, в кількості 4 200 (+/- 10%) тон на загальну суму з ПДВ 31 752 000 грн.

В підтвердження виконання умов Договору позивачем надано суду першої інстанції наступні документи: Акт приймання-передачі; податкові накладні; Рахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних; видаткові накладні.

Разом з тим, неможливо підтвердити реальність здійсненої поставки сої у грудні 2014 року, у зв`язку з тим, що первинні документи ПП БФ «Консоль» втрачені.

Контролюючим органом запропоновано платнику надати до перевірки первинні документи, які б підтверджували виконання кожного елементу зазначених операцій, а саме: сертифікати відповідності, якості та походження сої; первинні документи, які підтверджують зберігання сої, акт приймання сої на зберігання, а також повернення зі зберігання; первинні документи, що підтверджують здійснення аналізів при прийнятті зернових на зберігання та продаж на предмет стану в якому можливе зберігання зернових; документи, які підтверджують транспортування сої (ТТН, дорожні листи).

До перевірки підприємством зазначені документи не надано.

Крім того, між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ПП «Борисфен-Полігранд-Т» (Продавець), з іншої сторони, укладено Договір поставки від 04.11.2014, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (надалі - макуха соняшника), а Покупець приймає у власність та сплачує Продавцю загальну вартість Товару.

В підтвердження виконання господарських операцій позивачем надано під час судового розгляду наступні документи: Додаткову угоду №1 до Договору складського зберігання; Акт приймання-передачі товару; податкові накладні.

Також, позивачем надано суду Договори комісії, які на його думку підтверджують подальшу реалізацію товару.

При дослідженні договорів встановлено, що вони фактично не виконані, а тому наявність укладених договорів не може слугувати абсолютним доказом їх виконання, оскільки лише первинна документація є підтвердженням виконання даних Договорів.

Між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ «Квадро» (Продавець), з іншої сторони, укладено Договір поставки від 28.11.2014. У відповідності до умов Договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю олію соняшникову нерафіновану 1-го ґатунку, українського походження, врожаю 2014, а покупець приймає у власність та оплачує Продавцю загальну вартість Товару.

В підтвердження виконання умов Договорів позивачем надано: Додаткову угоду, Специфікації; видаткові накладні; податкові накладні.

Між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ «Ітанікс Стронг» (Постачальник), з іншої сторони, 15.10.2014 укладено Договір, у відповідності до якого, Постачальник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, поставити Покупцю нафтопродукти (далі за «текстом - «Товар»), а Покупець зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором та додатками до нього, прийняти Товар (бензин) та оплатити його відповідно до умов, визначених в цьому Договорі або додатках до нього.

В підтвердження виконання умов Договору позивачем надано: Додаток до Договору, податкові накладні, видаткові накладні.

Крім того, між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ «Трейд Інвест Компані» (Постачальник), з іншої сторони, 14.11.2014 укладено Договір поставки товару (бензин).

У підтвердження виконання умов Договору позивачем надано: Додатки до Договору; податкові накладні; видаткові накладні.

Судами досліджено матеріали справи та встановлено, що в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували постачання товару; сертифікати відповідності, якості та походження товару; первинні документи, які підтверджують зберігання товару; документи, які підтверджують транспортування (ТТН, дорожні листи); довіреності на отримання товару; банківських виписок, які підтверджували реальність придбання товару.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Касаційний суд наголошує, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу здійснених операцій, з урахуванням особливостей їх суті та змісту.

Всі вищенаведені обставини в сукупності надали апеляційному суду обґрунтовані підстави до висновку про безтоварних характер вказаних операцій та, як, наслідок правомірність дій податкового органу донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб.

Касаційний суд звертає увагу, що для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами. Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.

Правильною є позиція судів, що надані позивачем документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку позивача по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку.

Як встановлено приписами податкового законодавства, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару/надання послуг особою, яка ніколи не продавала товару/не надавала послуг, тощо).

Зважаючи на правове регулювання правовідносин та встановлені судами обставини, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод.

Крім того, у цій справі, проведеною перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань з акцизного податку ДП «Укртранснафтопродукт» встановлено їх заниження.

Листом Херсонської митниці Міндоходів від 10.10.2014 повідомлено, що згідно з даними документального обліку у резервуарах, розташованих за адресами: м. Херсон, вул. Чайковського, 236 та м. Херсон, вул. Нафтогавань, б/н, знаходиться товар «бензин А-95» загальною кількістю 19 402, 203 т, з яких: 18 402, 203 т перебуває під митним контролем, 1000 т не перебуває під митним контролем (надійшли на т/х «Мugan» та оформлені ПзП «Лукойл-Україна» у митному режимі імпорту за митною декларацією № 508040000/2014/000875 від 21.03.2014 року).

Інша інформація щодо оформлення переданих ДП «Укртранснафтопродукт» нафтопродуктів у митному режимі імпорту зі сплатою акцизного податку - відсутня.

Митні декларації, які б засвідчили розмитнення зазначених нафтопродуктів, ДП «Укртранснафтопродукт» не надано, як до перевірки так і до матеріалів справи.

Згідно з пунктом 216.1 статті 216 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 цього Кодексу.

Висновок про заниження нарахованих податкових зобов`язань з акцизного податку здійснено на підставі проведеної звірки щодо обсягів отриманих та реалізованих нафтопродуктів та обставин викладених в ухвалі Приморського суду від 30.09.2014 у справі №522/15746/13-к №1-"кс"/522/12941/14, згідно з якими Слідчим управлінням ГУ МВС України в Одеській області проводиться розслідування кримінального провадження №12014160020000076 від 24.02.2014 за фактами неправомірних дій службових осіб групи компаній «Східно-європейська паливно-енергетична компанія».

Під час розслідування вищевказаного кримінального провадження встановлено, що протягом 2013 - 2014 років на територію України здійснювалось ввезення нафтопродуктів під приводом подальшого їх транзиту, які в дійсності реалізовувались в межах держави без сплати належних податків, зборів і платежів.

Суди констатували, що за наслідками реалізації нафтопродуктів позивачем не було нараховано та відповідно сплачено вказаний податок.

Також, перевіркою встановлено, що ДП «Укртранснафтопродукт» є платником екологічного податку, який не сплачено на загальну суму 1' 117' 468,62грн.

Як свідчать матеріали справи, ДП «Укртранснафтопродукт» реалізовувало нафтопродукти (дизельне пальне, бензин) згідно ухвал Приморського районного суду міста Одеси.

Відповідно до зазначених ухвал ДП «Укртранснафтопродукт» було реалізовано нафтопродуктів (дизельне пальне, бензин).

Згідно з підпунктом 242.1.4 пункту 242.1 статті 242 ПК України, об`єктом та базою оподаткування екологічного податку є обсяги та види палива, у тому числі виробленого з давальницької сировини, реалізованого або ввезеного на митну територію України податковими агентами.

Судами встановлено, що оскільки позивачем не було сплачено екологічний податок та не було подано відповідної декларації, то в даному випадку встановлені порушення контролюючим органом є обґрунтованими.

Суди попередніх інстанцій правомірно погодились з висновками податкового органу про наявність порушень позивачем вищезазначених норм Податкового кодексу України щодо обов`язкового підтвердження витрат та податкового кредиту первинними бухгалтерськими документами, сплати відповідних податків, а тому позовні вимоги ДП «Укртранснафтопродукт» є такими, що задоволенню не підлягають.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Касаційний суд вважає, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Укртранснафтопродукт" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 у справі №826/4550/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду