ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року

м. Київ

справа № 826/4681/18

адміністративне провадження № К/9901/32507/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/4681/18

за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, голови Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Національної поліції України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2019, ухваленого суддею Маруліною Л.О.,

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019, ухвалену колегією у складі головуючого судді Кузьменка В. В., суддів Лічевецького І.О., Ганечко О.М.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовами до Національної поліції України (далі - відповідач, НП України), голови Національної поліції України (далі - голова НП України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - третя особа, Департамент, ДВБ НП України), у яких просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність НП України щодо нерозгляду у терміни, передбачені законодавством, його рапортів від 02.02.2018 про надання для ознайомлення матеріалів службового розслідування та висновку службового розслідування, проведеного на підставі наказу голови НП України від 30.11.2017 №1235;

1.2. визнати протиправними дії НП України щодо ненадання для ознайомлення ОСОБА_1 за його рапортами від 02.02.2018 матеріалів службового розслідування та висновку службового розслідування, проведеного на підставі наказу голови НП України від 30.11.2017 № 1235;

1.3. зобов`язати НП України надати ОСОБА_1 для ознайомлення висновок службового розслідування та матеріали означеного службового розслідування в частині, що стосується позивача;

1.4. визнати протиправним та скасувати наказ голови НП України від 30.01.2018 №111 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Департаменту вибухотехнічної служби Національної поліції України" в частині притягнення начальника Департаменту вибухотехнічної служби НП України (далі - ДВТС НП України) полковника поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

1.5. визнати протиправним та скасувати наказ голови НП України від 27.02.2018 №166 о/с по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) начальника ДВТС НП України полковника поліції ОСОБА_1 з 28.02.2018;

1.6. поновити полковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника ДВТС НП України з 28.02.2018;

1.7. стягнути з НП України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. Вказані вимоги об`єднані в одне провадження (№ 826/4681/18 та № 826/5757/18) для спільного розгляду у межах об`єднаної адміністративної справи № 826/4681/18.

3. В обґрунтування позовних вимог позивач указував на протиправність наказів відповідача від 30.01.2018 № 111 та від 27.02.2018 № 166 о/с у зв`язку із порушенням процедури їх прийняття та відсутністю відповідних підстав для їх прийняття.

3.1. Позивачем зазначено, що наказ голови НП України від 30.01.2018 № 111 прийнято на підставі висновків службового розслідування, водночас, останнього із матеріалами означеного службового розслідування та з його висновками не ознайомлено, відповідей відповідачем на його рапорти із проханням про ознайомлення з матеріалами цього службового розслідування не надано. На думку позивача, головою НП України пропущено строк накладення дисциплінарного стягнення, оскільки обставини, за які останнього притягнуто до дисциплінарної відповідальності, відбувалися до 21.06.2017, в той час, як оскаржуваний наказ № 111 прийнято 30.01.2018 та реалізовано 27.02.2018 шляхом прийняття оскаржуваного наказу № 166 о/с, що не відповідає частині третій статті 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

3.2. Позивач указував, що відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту в межах наданих йому повноважень здійснював належний контроль за виконанням службової дисципліни підлеглими, у випадках порушення підлеглими дисципліни, ним накладалися дисциплінарні стягнення. Режиму секретності позивач не порушував, у разі виїзду за кордон рапортами повідомляв про це в Управління режиму та технічного захисту. Транспортні засоби у власних інтересах не використовував, правила зберігання транспортних засобів не порушував.

3.3. Як зазначено позивачем, усі плани у ДВТС НП України заповнювалися та виконувалися відповідальними посадовими особами Департаменту у відповідності до вимог Інструкції з організації планування в системі НП України, затвердженої наказом НП України від 24.12.2015 № 202 (далі - Інструкція № 202, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з огляду на що, вказані в оскаржуваному наказі пункти цієї Інструкції (підпункт 6 пункту 2 розділу 3; пункт 2 розділу 8), ним не порушувалися.

3.4. Позивач вважає, що не порушував пункт 2 наказу НП України від 31.01.2017 № 78 "Про питання централізованого ресурсного забезпечення органів і підрозділів Національної поліції України", він не організовував, не проводив будь-які закупівлі товарів, не здійснював впливу на результати закупівель, оскільки його не наділено такими повноваженнями. Позивач особисто або у змові з іншими особами, вказаних дій не вчиняв, як і не вчиняв дій, спрямованих на отримання неправомірної вигоди від працівників Департаменту та територіальних підрозділів вибухотехнічної служби.

3.5. Позивач не вчиняв порушень вимог пункту 13 розділу 3 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1377 (далі - Інструкція № 1377, у редакції, чинній станом на момент винекнення спірних правовідносин), підпункту 24 пункту 14 розділу 2 Інструкції з Діловодства в системі НП України, затвердженої наказом НП України від 20.05.2016 № 414 (далі - Інструкція № 414, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), підпунктів 1 та 9 пункту 4 розділу 5 Положення про ДВТС НП України, затвердженого наказом НП України від 26.08.2016 № 760 (далі - Положення про ДВТС НП України).

3.6. Порушення процедури позивач вбачає у тому, що перед накладенням дисциплінарного стягнення на нього, в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 14 Дисциплінарного статуту, пояснення у позивача відповідачем не відібрано.

3.7. Позивач указав, що відповідачем порушено п`ятнадцятиденний термін розгляду рапортів, чим допущено протиправну бездіяльність. Крім іншого, у листі - відповіді від 27.02.2018 на рапорт позивача останньому відмовлено у ознайомленні з матеріалами та висновком службового розслідування та повідомлено про направлення висновку та матеріалів службового розслідування до Генеральної прокуратури України (далі - ГП України). Позивач уважає відмову в ознайомленні із висновком та матеріалами службового розслідування протиправною, оскільки у зв`язку з цим відповідачем порушено, зокрема, вимоги пункту 6.2.2, підпункту 6.3.5 пункту 6.3, пункти 9.1, 9.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 (далі - Інструкція № 230, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

3.8. Також, на думку позивача, відповідачем під час застосування дисциплінарного стягнення до позивача не враховано положення частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту, а саме, тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно, заподіяної шкоди, попередньої поведінки особи, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації ОСОБА_1 тощо.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019, позов задоволено частково:

4.1. визнано протиправною бездіяльність НП України щодо невчинення належних дій з метою розгляду у терміни, передбачені законодавством, рапортів ОСОБА_1 від 02.02.2018 про надання йому для ознайомлення матеріалів службового розслідування та висновку службового розслідування, проведеного на підставі наказу голови НП України від 30.11.2017 № 1235;

4.2. визнано протиправними дії НП України щодо ненадання для ознайомлення ОСОБА_1 матеріалів службового розслідування та висновку службового розслідування, проведеного на підставі наказу голови НП України від 30.11.2017 №1235 за його рапортами від 02.02.2018;

4.3. зобов`язано НП України вчинити дії щодо ознайомлення ОСОБА_1 з висновком (копією висновку) службового розслідування та матеріалами (копіями матеріалів) службового розслідування, проведеного на підставі наказу голови НП України від 30.11.2017 № 1235 в частині підстав, що стосуються його звільнення;

4.4. визнано протиправним та скасовано наказ голови НП України від 30.01.2018 № 111 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ДВТС НП України" в частині притягнення начальника ДВТС НП України полковника поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

4.5. визнано протиправним та скасовано наказ голови НП України від 27.02.2018 № 166 о/с по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII начальника ДТВС НП України полковника поліції ОСОБА_1 з 28.02.2018;

4.6. поновлено полковника поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника ДВТС НП України з 28.02.2018;

4.7. стягнуто з НП України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 425 056,32 грн з 28.02.2018 по 20.05.2019 (день ухвалення рішення суду);

4.8. в іншій частині відмовлено.

5. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення зі служби в поліції не за встановлені досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні факти вчинення позивачем порушень, покарання за які передбачено Кримінальним кодексом України (далі - КК України), а за порушення законодавства у сфері захисту державної таємниці, недотримання транспортної дисципліни, управлінської та обліково-реєстраційної діяльності. Правомірності притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача за вчинення порушень, за які останнього звільнено зі служби в поліції, відповідачем не обґрунтовано та не доведено.

5.1. Із змісту наказу голови НП України від 30.11.2017 № 1235 про призначення службового розслідування встановлено, що службове розслідування призначено відповідно до підпункту 2.2.2. пункту 2.2. Розділу ІІ Інструкції № 230, в той час, як підстави проведення службового розслідування з метою "встановлення інших фактів протиправної діяльності працівників вибухотехнічної служби НП України та інших причетних осіб", які не стосуються досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001981 відповідачем не зазначено, що свідчить про порушення відповідачем порядку призначення службового розслідування в частині визначення підстав його проведення.

5.2. Відповідачем передано на розгляд рапорт позивача від 02.02.2018 про ознайомлення з матеріалами та висновком службового розслідування належному Департаменту, при цьому, відповідь надано неналежною посадовою особою цього Департаменту, якою у задоволенні рапорту позивача відмовлено. Відомості, встановлені комісією, які не стосуються обставин, встановлених досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42017000000001981, не потребують письмового дозволу посадової особи органу досудового розслідування у їх розголошенні позивачу - особі РНС, щодо якої проводилося це службове розслідування, яке б виразилося в ознайомленні з матеріалами та висновком службового розслідування саме в тій частині, яка стала підставою для звільнення позивача зі служби в поліції. Незважаючи на передачу матеріалів та висновку службового розслідування до ГП України, службове розслідування проводилося комісією НП України, склад якої визначено головою НП України, копії матеріалів та висновку службового розслідування мали б бути наявні у відповідному кадровому підрозділі НП України для обліку, узагальнення та залучення до особової справи позивача. Враховуючи викладене, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, якою порушено право позивача як особи РНС, щодо якої проводиться службове розслідування, на ознайомлення із матеріалами та висновком службового розслідування.

5.3. Також, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у особи РНС мають бути відібрані пояснення як перед затвердженням висновку службового розслідування, так і перед накладенням дисциплінарного стягнення, оскільки після затвердження висновку службового розслідування, у разі зазначення у ньому порушень особою РНС вимог законодавства, остання набуває статусу порушника, з огляду на що пояснення безпосередньо перед накладенням дисциплінарного стягнення мають бути відібрані у особи РНС як у порушника вже після закінчення службового розслідування. Натомість, у позивача пояснень безпосередньо перед накладенням дисциплінарного стягнення не відібрано, як і не складено акт про відмову у наданні позивачем таких пояснень, що є порушенням процедури накладення дисциплінарного стягнення.

5.4. Щодо обставин встановлення порушення позивачем абзацу 5 частини першої статті 28 Закону України "Про державну таємницю" від 21.01.1994 № 3855-XII (далі - Закон № 3855-XII, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), пунктів 116, 696, 697 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах і організаціях, затвердженого постановою КМУ від 18.12.2013 № 939-дск, доручення НП України від 18.04.2016 № 4205/01/13-2016 "Про забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці працівниками поліції у зв`язку з їх виїздом до іноземної держави" суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідачем застосовано дисциплінарне стягнення без наявності відповідного протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного порушення у сфері дотримання державної таємниці, що встановлюється і доводиться безпосередньо Службою безпеки України у порядку, встановленому національним законодавством. Службове розслідування призначено 30.11.2017 наказом голови НП України № 1235, в той час, як події, встановлені комісією відбувалися у 2016 році, що свідчить про порушення відповідачем піврічного строку притягнення позивача до відповідальності за вказаною підставою.

5.5. Щодо встановлення порушення позивачем пункту 2 наказу НП України від 31.01.2017 № 78 "Про питання централізованого ресурсного забезпечення органів і підрозділів Національної поліції України" суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач не приймав рішення про закупівлю картриджів, а Положенням про ДВТС його не наділено відповідними повноваженнями щодо прийняття рішень на здійснення закупівель вибухових пристроїв.

5.6. Щодо встановлення порушення позивачем пункту 13 розділу ІІІ Інструкції № 1377, підпункту 24 пункту 14 розділу ІІ Інструкції № 414 суди попередніх інстанцій виходили з того, що у матеріалах службового розслідування відсутні докази на підтвердження того, що ДВТС в особі позивача не відреаговано на вказівку (доручення) суб`єкта, який здійснює досудове розслідування у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), з огляду на що, факти, встановлені службовим розслідуванням у частині порушення позивачем пункту 13 розділу ІІІ Інструкції № 1377 не знайшли свого підтвердження. Це свідчить про безпідставність застосування до позивача дисциплінарного стягнення на підставі порушення вказаного пункту Інструкції № 1377. Крім того, службове розслідування призначено 30.11.2017 наказом голови НП України № 1235, в той час, як події, встановлені комісією відбувалися у січні 2017 року, що свідчить про порушення відповідачем піврічного строку притягнення позивача до відповідальності за вказаною підставою.

5.7. Щодо встановлення порушення позивачем підпунктів 1, 9 пункту 4 розділу V Положення про ДВТС НП України, затвердженого наказом НП України від 25.08.2016 № 760, суди попередніх інстанцій виходили з того, що службовим розслідуванням встановлено протиріччя між датою складання та затвердження посадової інструкції провідного інспектора відділу моніторингу та оперативного інформування управління організаційно-аналітичного забезпечення та моніторингу ДВТС НП України, а також, невідповідність здобутої освіти ОСОБА_2 вимогам посадової інструкції провідного інспектора відділу моніторингу та оперативного інформування управління організаційно-аналітичного забезпечення та моніторингу ДВТС НП України. Разом з тим, з матеріалів службового розслідування вбачається, що комісією не доведено недотримання позивачем підпунктів 1, 9 пункту 4 розділу V Положення про ДВТС.

5.8. Щодо встановлення порушення позивачем пунктів 1-3 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів НП України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757 (далі також - Порядок № 757, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), суд першої інстанції зазначив про те, що положеннями Порядку № 757 не передбачено заборони позагаражного зберігання транспортних засобів.

5.9. Щодо встановлення порушення позивачем вимог частини першої статті 8, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, Присяги працівника поліції, затвердженої статтею 64 Закону № 580-VIII, статті 8 Дисциплінарного статуту суди попередніх інстанцій зазначили про відсутність фактів, які б вказували та доводили порушення позивачем Присяги працівника поліції. Судом звернуто увагу на те, що під час допиту посадових та службових осіб ДВТС НП України (том 2 матеріалів службового розслідування) комісією більше уваги приділялося діям позивача, які є предметом досудового розслідування, що призвело до необ`єктивних та недоведених висновків стосовно підстав звільнення позивача зі служби в поліції.

5.10. Судом звернуто увагу на те, що відповідно до матеріалів службового розслідування та матеріалів справи, в рамках кримінального провадження №42017000000001981 відсутній вирок суду кримінальної юрисдикції, як на час винесення оскаржуваних наказів, так і на час розгляду справи щодо позивача, з огляду на що відповідачами зроблено передчасний висновок про порушення позивачем Присяги працівника поліції з цих підстав. Такий висновок, на думку суду першої інстанції, узгоджується із висновком Верховного Суду, висловленим під час розгляду справи №822/1832/16, в рамках якої встановлено, що на особу може бути накладено дисциплінарну відповідальність за вчинене нею кримінальне правопорушення лише у разі набрання законної сили обвинувального вироку стосовно останньої.

5.11. Також, суд першої інстанції зазначив, що встановлені комісією "…факти невиконання керівництвом Департаменту вимог нормативно правових актів МВС України та організаційно-розпорядчих документів НП України; факти невжиття керівництвом ДВТС НП України заходів щодо нормативно-правового забезпечення службової діяльності Департаменту вибухотехнічної служби територіальних органів поліції; неналежний рівень організації управлінської діяльності в ДВТС НП України …", не можуть бути підставою для застосування до позивача крайнього виду дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, оскільки ці порушення стосуються організаційної діяльності поліцейського, котрий займає адміністративну посаду, з огляду на що, у разі вчинення поліцейським, як керівником, порушення, оцінка має надаватися лише за вектором відповідності конкретного поліцейського займаній адміністративній посаді. Крім того, суд звернув увагу на те, що під час допиту посадових та службових осіб ДВТС НП України комісією більше уваги приділялося діям позивача, які є предметом досудового розслідування, що призвело до необ`єктивних та недоведених висновків стосовно підстав звільнення позивача зі служби в поліції.

5.12. Також, суди попередніх інстанцій зауважили, що окрім процедурних порушень прийняття оскаржуваних наказів, відповідачем не взято до уваги тих обставин, що позивача жодного разу не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, та навпаки, останній має численні заохочення, що підтверджується наданими позивачем доказами, що містяться у матеріалах справи та не заперечується відповідачами. Тобто, при визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідачем не прийнято до уваги, що звільнення зі служби в поліції застосовується тільки у випадку доведеності, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, а також в крайніх випадках, коли інші заходи дисциплінарного стягнення є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату.

5.13. Оцінюючи співмірність дисциплінарного стягнення, накладеного на позивача, суд першої інстанції взяв до уваги, що під час судового розгляду справи у судових засіданнях представником відповідача надавалися аргументи переважно щодо правомірності накладеного дисциплінарного стягнення в частині обставин, про які вказано у листі старшого слідчого ГП України від 24.11.2017 № 07/1/2-19336-17, на підставі якого призначене службове розслідування. Водночас, обставини щодо вчинення позивачем відповідних закупок та збору коштів з підлеглих є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001981, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 21.06.2017, що підтверджується змістом вказаного листа та змістом висновку службового розслідування, в якому комісією надається кваліфікація цих порушень за нормами КК України, та, безпосередньо, долученим до матеріалів справи відповідачем повідомленням про підозру ОСОБА_1 ГП України від 06.06.2018 у межах означеного кримінального провадження.

5.14. Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зауважив, що із задоволенням позовної вимоги лише в частині поновлення позивача на посаді у поліції, порушене право позивача не відновиться, оскільки призначенню на відповідну посаду передує прийняття особи на службу в поліцію, з огляду на що, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та вирішив поновити позивача на службі в поліції на посаді начальника ДВТС НП України.

5.15. З огляду на те, що судом поновлено позивача на службі в поліції на відповідній посаді, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність стягнення на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

6. Залишаючи в силі оскаржуване рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції додатково зазначив про відсутність доказів на підтвердження доводів відповідача про те, що ОСОБА_1 використовував автомобіль не в службових цілях. Відповідачами не наведено, а матеріали службового розслідування не містять інформації, коли саме, скільки разів ОСОБА_3 використовував транспортні засоби та чи використовував взагалі всупереч їх цільовому призначенню, штатній групі (підгрупі), у власних цілях, в інтересах сторонніх юридичних і фізичних осіб, а також понад установлені норми експлуатації в період після оприлюднення Порядку використання і зберігання транспортних засобів НПУ, затвердженого наказом МВС від 07.09.2017 № 757, в той час як службове розслідування проводилося з 30.11.2017.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

7. 22.11.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга НП України, в якій скаржник просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10. 2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

8. В обґрунтування касаційної скарги скаржник указує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

8.1. Стосовно висновків службового розслідування, в частині примусового збору коштів з підлеглих працівників та закупівлі вибухотехнічного обладнання без нагальної потреби, на предмет дотримання вимог, що ставляться до поліцейських скаржник указує на встановлення службовим розслідуванням факту організації начальником ДВТС НП України ОСОБА_1 щомісячного примусового збору коштів з працівників ДВТС та територіальних підрозділів вибухотехнічної служби в сумі від 500 до 2 000 грн. При цьому, працівники ДВТС НП України та територіальних підрозділів вибухотехнічної служби, негативно сприймали факт збору грошей, однак вони не могли заперечити начальнику Департаменту, побоюючись адміністративного впливу з його боку.

8.2. Так, починаючи з лютого 2016 року на виконання вказівки начальника ДВТС ОСОБА_1 працівник ДВТС НП України ОСОБА_4 , щомісячно після виплати заробітної плати збирав кошти з працівників ДВТС НП України нібито на ремонтні роботи приміщень та будівлі ДВТС НП України та інші потреби. На виконання вказівки ОСОБА_1 , працівник ДВТС НП України ОСОБА_5 у період з лютого 2016 року по жовтень 2017 року щомісячно здавав кошти в сумі 2000 грн та передавав ОСОБА_1 кошти, які на його банківську картку перераховували окремі працівники ДВТС НП України в сумі по 2000 грн, що їм додатково нараховувались в якості премії. Також, службовим рослідуванням установлено, що в період з травня 2016 року по грудень 2016 року стажист ДВТС НП України ОСОБА_6 за вказівкою начальника ДВТС НП України ОСОБА_1 передавав йому особисто кошти в сумі від 1000 грн до 14 000 грн, які йому систематично перераховували на банківську картку працівники територіальних підрозділів вибухотехнічної служби ГУНП в областях та працівники ДВТС НП України, які знаходились у відпустках або у відрядженні. Указані факти підтверджено поясненнями ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та інших.

8.3. Скаржник зауважує, що інформація про здійснення ремонтних робіт, закупівлю меблів та іншого обладнання у ДВТС НП України за кошти, які здавали працівники ДВТС НП України спростована поясненнями начальника ДВТС НП України ОСОБА_1 , начальника відділення обслуговування адміністративних будівель комунально- експлуатаційного відділу ДУ "ЦОП НПУ" ОСОБА_10 , матеріально - відповідальної особи ДВТС НП України, що відповідав за ремонті роботи ОСОБА_11 та інших працівників Департаменту, а також працівників суб`єктів господарювання, які здійснювали ремонтні роботи та поставляли обладнання для ДВТС - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , оскільки такі матеріальні цінності поставлялись безоплатно.

8.4. Скаржник підкреслює, що службовим розслідуванням також встановлено факт цілеспрямованої та заздалегідь узгодженої процедури організації та забезпечення закупівель без нагальної потреби вибухотехнічного обладнання для потреб територіальних підрозділів вибухотехнічної служби з боку начальника ДВТС НП України ОСОБА_1 із представниками окремих комерційних структур на загальну суму 1 214 675 грн.

8.5. Вищезазначеними діями начальник ДВТС НП України ОСОБА_1 , на думку скаржника, грубо порушив службово-дисциплінарні, етичні та правові норми поведінки поліцейського, чим вчинив дисциплінарний проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Указаний дисциплінарний проступок, виразився у порушенні вимог Присяги працівника поліції, затвердженої статтею 64 Закону № 580-VIII, обов`язків поліцейського, визначених пунктом 1 частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII та обов`язків начальника, визначених частиною 1 статті 8 Дисциплінарного статуту.

8.6. Скаржник, посилаючись на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 21.09.2018 у справі № 824/227/17-а, наполягає на тому, що порушення етичних, правових та службово-дисциплінарних норм поведінки утворює факт порушення Присяги. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Наголошує, що підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення службової дисципліни, а не вчинення ним вчинку, який підпадає під ознаки кримінального правопорушення. Отже, суди першої та апеляційної інстанції повинні були надати правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення позивачем дисциплінарного проступку, оскільки наявність факту притягнення до кримінальної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.

8.7. Скаржник акцентує увагу суду касаційної інстанції на тому, що комісія з проведення службового розслідування не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення позивача, яке здійснюється у межах досудового розслідування кримінального провадження, а перевіряла зібрані в ході проведення службового розслідування матеріали на предмет дотримання вимог, що ставляться до поліцейського та наявності в його діях складу дисциплінарного проступку. Наголошує, що висновки службового розслідування ґрунтуються на самостійних правових підставах. Зазначає, що така правова позиція узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 02.10.2018 у справі № 9901/454/18 та від 23.03.2019 у справі № 9901/544/18, та у постанові Верховного Суду від 26.07.2019 у справі № 85/5156/16.

8.8. Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відмовилися надати оцінку вищезазначеним порушенням вимог Присяги працівника поліції, обов`язків поліцейського, визначених пунктом 1 частини першої статті 18 Закону №580-VIII та обов`язків начальника, зазначених у частині першій статті 8 Дисциплінарного статуту, а саме перевірити зібрані в ході проведення службового розслідування матеріали на предмет дотримання вимог, що ставляться до поліцейського та наявності в протиправних діях позивача складу дисциплінарного проступку, чим грубо порушили норми процесуального права.

8.9. Стосовно висновків суду про необхідність відібрання у особи РНС поясненнь як перед затвердженням висновку службового розслідування, так і перед накладенням дисциплінарного стягнення, скаржник указує на їх помилковість, позаяк із системного аналізу положень частин четвертої, п`ятої статті 14 Дисциплінарного статуту та підпункту 6.2.1. пункту 6.2, пункту 6.3., пунктів 5.2., 5.3. Інструкції № 230 слідує, що пояснення від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, може бути отримано начальником або особою, яка проводить службове розслідування лише в межах строку проведення службового розслідування, яке закінчується затвердженням висновку службового розслідування.

8.10. Стосовно висновку суду про порушення відповідачем порядку призначення службового розслідування в частині встановлення інших фактів протиправної діяльності працівників вибухотехнічної служби НП України та інших причетних осіб, скаржник також посилається на їх помилковість, оскільки метою проведення службового розслідування була повна, всебічна та об`єктивна перевірка відомостей, викладених у листі ГП України від 24.11.2017 № 07/1/2-19336-17, у тому числі встановлення інших працівників НП України, причетних до вчинення дисциплінарного проступку, а також встановлення самих фактів порушення службової дисципліни, відповідно до пунктів 2.5 та 2.6. Інструкції № 230.

8.11. Скаржник наполягає на тому, що позивач в порушення абзацу 5 частини першої статті 28 Закону № 3855-XII, пунктів 116, 696, 697 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою КМУ від 18.12.2013 № 939 (далі - Порядок № 939) та доручення НП України від 18.04.2016 № 4205/01/13-2016 "Про забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці працівниками поліції у зв`язку з їх виїздом до іноземної держави" дотепер не повідомив у письмовій формі Управління режиму та технічного захисту інформації НП України про три виїзди до іноземних держав (з 06.04.2016 до 16.04.2016, з 01.06.2016 до 02.06.2016, з 24.10.2016 до 27.10.2016), чим вчинив триваюче порушення службової дисципліни. Скаржник звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що наявність факту притягнення особи до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав, що відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 21.09.2018 № 824/227/17-а.

8.12. Стосовно задоволення судами попередніх інстанцій позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність НП України щодо невчинення належних дій з метою розгляду у терміни, передбачені законодавством, рапортів ОСОБА_1 від 02.02.2018, скаржник зауважує, що відповідно до підпункту 24 пункту 14 розділу ІІ Інструкції № 414 документи, у яких не зазначено строк виконання (відповідно до строків, визначених у додатку 14 або такий строк не визначено нормативно-правовими актами) повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів з моменту їх реєстрації в органі поліції, до якого такий документ надійшов. А відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) працівники органів внутрішніх справ мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності, отже висновки суду першої інстанції про те, що розгляд рапорту поліцейського врегульовано положеннями Законом № 393/96-ВР є помилковими.

8.13. На думку скаржника, висновки судів попередніх інстанцій про те, що один примірник рапорту позивача розглянуто неуповноваженою на те посадовою особою, з порушенням терміну, встановленого законодавством, а інший не розглянуто є помилковими, оскільки відповідь на обидва рапорти ОСОБА_1 була надана уповноваженою особою - головним оперуповноваженим-інспектором ДВБ Поліщуком В.М., який був членом комісії з проведення службового розслідування, у встановлений 30 денний строк. У наданій відповіді позивачу роз`яснено, що висновок службового розслідування разом з матеріалами службового розслідування направлено до ГП України та приєднано до матеріалів кримінального провадження №42017000000001981.

9. 22 листопада 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.12.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28.12.2020 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позиція інших учасників справи

12. 24.01.2020 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він, посилаючись на законність оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 без змін.

12.1. Зокрема, позивач наполягає на тому, що Конституцію України та Закони України не порушував. Будь-які дані про порушення ним присяги працівника поліції відсутні. Ані в наказі, ані у висновку службового розслідування не вказано, які саме обов`язки начальника порушив позивач.

12.2. Указує на те, що висновок відповідача про примусовий збір коштів позивачем з підлеглих працівників спростовано свідками відповідача під час допиту у судовому засіданні у суді першої інстанції.

12.3. Також, позивач наполягає на тому, що не приймав жодних рішень про закупівлю картриджів, потреби не визначав, а надав лише пропозицію про потребу у придбанні таких.

12.4. На переконання позивача, норми щодо присяги працівника поліції, затвердженої статтею 64 Закону № 580-VIII, пункту 1 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII та частини першої статті 8 Дисциплінарного статуту, порушення яких ставиться у вину позивачу, є загальними та декларативними, а отже не можуть слугувати підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, особливо для звільнення.

12.5. Позивач наполягає, що положення частини п`ятої статті 14 Дисциплінарного статуту, яким кореспондує стаття 149 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено обов`язок начальника або особи, яка проводить службове розслідування, безпосередньо перед накладенням дисциплінарного стягнення отримати від порушника надання письмового пояснення, або скласти відповідний акт про відмову такої особи від надання пояснення.

12.6. Також, позивач наголошує, що фактично підставою проведення службового розслідування була реєстрація в ЄРДР кримінального провадження №42017000000001981. Вказана підстава передбачена підпунктом 2.2.2. пункту 2.2. розділу ІІ Інструкції № 230 і була заначена у повідомленні уповноваженого органу досудового розслідування. Натомість, будь-яких підстав для проведення службового розслідування у пункті 3 резолютивної частини вказаного повідомлення не наведено. Отже, суди попередніх інстанцій правильно встановили порушення процедури накладення дисциплінарного стягнення.

12.7. Позивач указує, що не порушував вимог законодавства про захист державної таємниці, водночас зауважує, що НП України пропущено строк накладення дисциплінарного стягнення за порушення у цій частині.

12.8. На думку позивача, Поліщук В . М. не є уповноваженою особою розглядати рапорти позивача про ознайомлення з висновком та матеріалами службового розслідування, оскільки метеріали справи не містять доказів, що Поліщук В . М. є членом комісії, яка проводила службове розслідування, як на тому наполягає скаржник у касаційній скарзі. Водночас, це питання не з`ясовувалося під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій.

12.9. Стосовно права на ознайомлення з висновком службового розслідування зауважує, що дане право є безумовним і передбаченим Інструкцією № 230. Підстави для відмови в ознайомленні з висновком та матеріалами службового розслідування відсутні, а доводи касатора про неможливість ознайомлення позивача з висновком та матеріалами службового розслідування на тій підставі, що такі матеріали направлені до ГП України суперечать вимогам законодавства.

13. Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.

Установлені судами фактичні обставини справи

14. Позивач, ОСОБА_1 , полковник поліції, займав посаду начальника ДВС НП України. За матеріалами особової справи за період служби у НП України до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

15. Старшим слідчим в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки ГП України О.В. Неділько направлено голові НП України Князєву С . М. лист від 24.11.2017 № 07/1/2-19336-17 щодо проведення службового розслідування.

16. Цим листом повідомлено, що управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки ГП України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001981, внесеному до ЄРДР 21.06.2017 щодо зловживання службовим становищем окремими працівниками ДВТС НП України (зокрема позивачем) з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе та юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 364 КК України, а також за фактом пропозиції неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за частиною третьою статті 369 КК України.

17. З огляду на наведене та керуючись статтями 40 93 КПК України, пунктом 2.2.2. Інструкції № 230, старший слідчий ГП України просив:

17.1. провести повне та об`єктивне службове розслідування за фактом законності дій працівників ДВТС НП України та його структурних підрозділів під час проведення (вказаних у листі) закупівль;

17.2. провести повне та об`єктивне службове розслідування щодо законності дій службових осіб НП України, ДВТС НП України та його структурних підрозділів за вищевказаними фактами;

17.3. встановити інші факти протиправної діяльності працівників вибухотехнічної служби НП України та інших причетних осіб.

18. Наказом голови НП України від 30.11.2017 № 1235 з метою повної, всебічної та об`єктивної перевірки відомостей, викладених у листі ГП України від 24.11.2017 №07/1/2-19336-17 щодо неправомірних дій окремих поліцейських ДВТС НП України, на підставі пункту 4 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII, пунктів 2.5 та 2.6 Інструкції № 230, призначено за вказаним фактом службове розслідування, що доручено комісії, головою якої призначено полковника поліції Дегтяренка Р.В. , начальника управління ДВТС НП України. Пунктом 3 цього наказу відповідно до статті 17 Дисциплінарного статуту, статті 70 Закону № 580-VIII та статті 46 КЗпП України на час проведення службового розслідування відсторонено від виконання службових обов`язків (роботи) начальника ДВТС НП України полковника поліції ОСОБА_1 .

19. Відповідно до доповідної записки голови комісії від 29.12.2017 №11661/4215/2017 у ході службового розслідування, яке призначено на підставі наказу від 30.11.2017 №1235, комісією виявлено численні порушення у сфері службової діяльності окремими працівниками ДВТС НП України, які необхідно дослідити в рамках вказаного службового розслідування.

20. На підставі пункту 5.1 Інструкції № 230 головою комісії порушено клопотання про продовження строку проведення службового розслідування на один місяць.

21. Наказом голови НП України від 29.12.2017 № 1343 продовжено строк проведення службового розслідування на один місяць.

22. 30.01.2018 головою НП України затверджено висновок службового розслідування за фактами перевірки відомостей, викладених у листі ГП України щодо неправомірних дій окремих поліцейських ДВТС НП України.

23. Наказом голови НП України від 30.01.2018 № 111 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ДВТС НП України" полковника поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог частини першої статті 8, пунктів 1,2 частини першої статті 18, Присяги працівника поліції, затвердженою статтею 64 Закону № 580-VIII, статті 8 Дисциплінарного статуту, абзацу 5 частини першої статті 28 Закону № 3855-XII, пунктів 116, 696, 697 Порядку № 939-дск, пунктів 1-3 розділу ІІІ Порядку № 757, пункту 13 розділу ІІІ Інструкції № 1377, підпункту 6 пункту 2 розділу ІІІ, пункту 2 розділу VIII Інструкції № 202, доручення НП України від 18.04.2016 № 4205/01/13-2016 "Про забезпечення дотримання вимог законодавства в сфері охорони державної таємниці працівниками поліції у зв`язку з їх виїздом до іноземної держави", пункту 2 наказа НП України від 31.01.2017 № 78 "Про питання централізованого ресурсного забезпечення органів і підрозділів Національної поліції України", підпунктів 1, 9 пункту 4 розділу V Положення про ДВТС НП України, підпункту 24 пункту 14 розділу ІІ Інструкції № 414.

24. 02.02.2018 позивачем складено рапорт на ім`я голови НП України про надання для ознайомлення висновку службового розслідування та матеріалів, зібраних у процесі його проведення, який позивачем направлено поштовим зв`язком та електронною поштою.

25. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення рапорт від 02.02.2018 отримано уповноваженою особою відповідача 05.02.2018, а рапорт, направлений електронним поштою, отримано 02.02.2018.

26. Відповідно до супровідного листа заступника начальника майора поліції Ценова В.М. від 21.02.2018 № 1450/4213/0318 на виконання листа ГП України від 24.11.2017 №07/1/2-19336-17 слідчому другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки ГП України Козіцькому О . С. повідомлено про проведене службове розслідування та про притягнення працівників поліції до дисциплінарної відповідальності за результатами цього службового розслідування, надіслано матеріали службового розслідування для розгляду та прийняття рішення в межах досудового розслідування кримінального провадження № 42017000000001981 від 21.06.2017 за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 369 КК України.

27. Листом ДВБ НП України від 27.02.2018 № 1652/42-15/01/2018 ОСОБА_1 повідомлено, що матеріали службового розслідування разом із висновком направлено до ГП України, для ознайомлення із матеріалами службового розслідування позивачу запропоновано звернутися до ГП України.

28. Наказом голови НП України від 27.02.2018 № 166 о/с відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII звільнено зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 начальника ДВТС НП України з 28.02.2018, з виплатою компенсації за п`ять діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки і дві доби додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2018 році.

29. Вважаючи накази від 30.01.2018 № 111 та від 27.02.2018 № 166 о/с протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а дії відповідачів щодо неознайомлення позивача із висновками та матеріалами службового розслідування, порушенням процедури його проведення та безпосередньо прав позивача, останній звернувся до суду.

Позиція Верховного Суду

Джерела права й акти їх застосування

30. Правові засади організації та діяльності НП України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом № 580-VIII.

31. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

32. Частиною першою статті 64 Закону № 580-VIII передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

33. За приписами пунктів 6, 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, серед іншого, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

34. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (частини друга статті 77 Закону № 580-VIII).

35. Дисциплінарним статутом визначено сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

36. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

37. Приписами статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.

38. Частиною першою статті 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

39. Статтею 2 Дисциплінарного статут визначено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

40. Відповідно до частини першої статті 8 Дисциплінарного статуту начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов`язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов`язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

41. Згідно із статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

42. Частиною першою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

43. Відповідно до пункту 2 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

44. Згідно із частинами четвертою та п`ятою статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

45. Відповідно до частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

46. Частиною шостою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

47. Згідно із частиною п`ятнадцятою статті 14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

48. Відповідно до частин першої, третьої статті 15 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

49. Частиною другою статті 16 Дисциплінарного статуту, визначено, що у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

50. Згідно із частиною першою статті 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

51. Відповідно до частини 5 статті 18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

52. Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначено Інструкцією № 230 .

53. Службове розслідування відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 230 - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з`ясування інших обставин.

54. Пунктами 5.2. та 5.3 Інструкції № 230 передбачено, що початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування.

55. Відповідно до пункту 2.1. Інструкції № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС (особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

56. Підпунктом 2.2.2. пункту 2.2. Інструкції № 230 встановлено, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема, реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення.

57. Відповідно до пункту 2.5. Інструкції № 230 підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

58. Пунктом 2.6. Інструкції № 230 встановлено, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

59. Пунктом 6.2.2. Інструкції № 230 встановлено обов`язки виконавця (голови, членів комісії), зокрема, після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим бажанням особи РНС, стосовно якої проводилося службове розслідування, знайомити її із затвердженим висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка її стосується, з дотриманням вимог законодавства.

60. Пунктом 6.3 Інструкції № 230 визначено права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування: Отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування. Брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування. Висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять). Відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України. За письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України. Оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

61. Пунктом 8.1. Інструкції № 230 передбачено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається з вступної, описової та резолютивної частин.

62. Відповідно до пунктів 9.3., 9.4. Інструкції № 230 копії висновків за результатами службових розслідувань, під час проведення яких встановлені факти порушення особами РНС службової дисципліни і до винних ужито заходів дисциплінарного впливу, разом з копіями відповідних наказів начальниками структурних підрозділів МВС, органів та підрозділів внутрішніх справ протягом трьох днів з дати підписання наказу надсилаються до кадрових апаратів відповідно МВС, ГУМВС, УМВС, ВНЗ, науково-дослідних установ МВС для обліку, узагальнення та залучення до особових справ

Копії висновків службових розслідувань, проведених за фактами, передбаченими підпунктами 4.4.1 - 4.4.7 пункту 4.4 розділу IV цієї Інструкції, а також утрати або викрадення зброї, боєприпасів, спеціальних засобів та інших матеріальних цінностей, начальниками ГУМВС, УМВС, ВНЗ, науково-дослідних установ МВС або структурних підрозділів апарату МВС та копія наказу про накладення дисциплінарного стягнення (за наявності) у п`ятиденний строк після затвердження надсилаються до Департаменту кадрового забезпечення МВС.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

63. 08.02.2020 набув чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).

64. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-ІХ, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

65. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із того, що з метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.

66. Спір у цій справі виник у зв`язку із застосуванням до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни та наявність і у його діях складу порушення Присяги поліцейського за наслідками службового розслідування, проведеного у зв`язку із повідомленням відповідача старшим слідчим ГПУ відповідним листом про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001981 щодо зловживання службовим становищем окремими працівниками ДВТС НП України з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе та юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 364 КК України, а також за фактом пропозиції неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за частиною третьою статті 369 КК України.

67. За доводами касаційної скарги скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку обставинам порушення позивачем вимог Присяги працівника поліції, затвердженої статтею 64 Закону № 580-VIII, обов`язків поліцейського, визначених пунктом 1 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII та обов`язків начальника, зазначених у частині першій статті 8 Дисциплінарного статуту, а саме не перевірили зібрані в ході проведення службового розслідування матеріали на предмет дотримання вимог, що ставляться до поліцейського та наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку.

68. Як слідує із змісту оскаржуваних рішень, частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки підставою для проведення службового розслідування була реєстрація в ЄРДС відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення, висновки службового розслідування ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, то за відсутності обвинувального вироку у кримінальній справі стосовно позивача, висновки відповідача про порушення позивачем Присяги працівника поліції є передчасними, а порушення, що стосуються організаційної діяльності поліцейського, котрий займає адміністративну посаду, не можуть бути підставою для застосування до позивача крайнього виду дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, оскільки оцінка цим порушенням має надаватися лише за вектором відповідності конкретного поліцейського займаній адміністративній посаді.

69. Колегія суддів уважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

70. З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції вбачається, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту НП України. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

71. Притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є підставами для звільнення зі служби в поліції. Проте, ці підстави не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни та порушення Присяги поліцейського.

72. Колегія суддів звертає увагу на те, що вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

73. Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до працівників органів поліції, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту.

74. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого прямий начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.

75. У свою чергу, адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

76. Водночас, правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

77. При цьому, слід ураховувати, що на відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

78. Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

79. У касаційній скаргі скаржник наголошує, що під час проведення службового розслідування відповідач встановив порушення позивачем Присяги працівника поліції, зокрема у порушенні Присяги працівника поліції відповідач вбачав склад дисциплінарного проступку, який став підставою для винесення спірних наказів голови НП України.

80. Оцінюючи доводи касаційної скарги колегія суддів враховує, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.

81. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

82. З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

83. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

84. Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

85. Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

86. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

87. Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в НП України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

88. Аналіз змісту висновку службового розслідування, який став підставою для винесення оспорюваних у цій справі наказів голови НП України, дозволяє дійти висновку, що результати цього службового розслідування ґрунтуються на самостійних правових підставах, заснованих на дослідженні службової документації та відібраних поясненнях працівників поліції, причетних до досліджуваних подій, а не на матеріалах кримінальної справи та обвинувальних висновків.

89. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою чи таке провадження було закрите

90. Такий підхід було застосовано Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 02.10.2018 у справі № 9901/454/18 та від 26.03.2019 у справі № 9901/544/18 та інш., а також Верховним Судом, зокрема у постанові від 26.07.2019 у справі № 815/5156/16 та інш.

91. Отже, суди попередніх інстанцій повинні були дослідити та надати оцінку висновку службового розслідування та зібраним в ході цього службового розслідування доказам, та оцінити доведеність матеріалами службового розслідування наявності у діях позивача складу дисциплінарного проступку, що стало підставою притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

92. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що висновки судів першої та апеляційної інстанції в частині встановлення наявності або відсутності складу дисциплінарного проступку у діях позивача, який полягає у порушенні Присяги працівника поліції передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак оскаржувані судові рішення в цій частині не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

93. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

94. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

95. Викладене дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що є порушенням норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

96. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору у частині позовних вимог про визнання протиправниим та скасування спірних наказів голови НП України.

97. За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

98. З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню в цій частині, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання протиправними та скасування наказу НП України від 30.01.2018 № 111 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказу НП України від 27.02.2018 №166 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, а також поновлення позивача на службі в поліції на посаді начальника ДВТС НП України з 28.02.2018 та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

99. Під час нового розгляду справи у цій частині судам необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

100. Аналізуючи доводи касаційної скарги щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій про необхідність відібрання пояснень у особи РНС, як перед затвердженням висновку службового розслідування, так і перед накладенням дисциплінарного стягнення, колегія суддів виходить з наступного.

101. За приписами частин четвертої та п`ятої статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС України перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ.

102. Системний аналіз положень підпункту 6.2.2. пункту 6.2, пункту 6.3., Інструкції №230 у взаємозв`язку із положеннями частини п`ятою статті 14 Дисциплінарного статуту свідчить про те, що особу РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, наділено безумовним правом брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування, або відмовитись від вчинення таких дій. Таке право забезпечено забороною затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Водночас, небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

103. Відповідачем були виконані зазначені вимоги Інструкції № 230 і Дисциплінарного статуту та відібрано письмові пояснення у позивача, копія яких наявна в матеріалах справи. Отже, позивачем було реалізовано право надати пояснення з приводу обставин, які мають значення для проведення службового розслідування.

104. За викладених обставин, колегія суддів уважає помилковими висновками судів попередніх інстанцій про те, що у особи РНС мають бути відібрані пояснення як перед затвердженням висновку службового розслідування, так і перед накладенням дисциплінарного стягнення шляхом видання такого наказу. Отже, помилковими є і висновки судів попередніх інстанцій про наявність порушення процедури накладення дисциплінарного стягнення у цій частині.

105. Водночас, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про витік піврічного строку, встановленого статтею 16 Дисциплінарного статуту для накладення дисциплінарного стягнення, за встановлені службовим розслідуванням порушення позивачем вимог Закону № 3855-ХІІ в частині виявлених випадків не повідомлення останнім про виїзд за межі України.

106. Строки притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, в тому числі звільнення з підстав порушення присяги, є обмежувальними строками. Враховуючи критерії справедливості, пропорційності, розумності, своєчасності, вони не можуть бути скорочені чи продовжені судом або іншим органом, що застосовує ці норми.

107. Верховний Суд також вважає обгрунтованоми висновки висновками судів попередніх інстанцій в частині встановлення порушення права позивача як особи РНС, щодо якої проводиться службове розслідування, на ознайомлення із матеріалами та висновком службового розслідування, чим допущено протиправну бездіяльність щодо вчинення належних дій з метою ознайомлення позивача із матеріалами та висновком службового розслідування та щодо надання матеріалів та висновку службового розслідування для ознайомлення.

108. Так, встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

109. Колегія суддів наголошує, що право особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, на ознайомлення з висновком та матеріалами службового розслідування спрямовано на забезпечення дотримання принципів законності та верховенства права під час проведення службового розслідування.

110. Відтак, доводи скаржника не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання протиправною бездіялькості відповідача щодо ненадання для ознайомлення ОСОБА_1 матеріалів та висновку службового розслідування.

111. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

112. Відповідно до частини першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

113. З урахуванням вищенаведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині необхідно залишити без змін.

114. Касаційна скарга не містить доводів про незгоду із висновками судів попередніх інстанцій в частині інших порушень, встановлених службовим розслідуванням, а тому оцінка рішень судів попередніх інстанцій у цих частинах судом касаційної інстанції не надається і Верховний Суд не перевіряє застосування судами попередніх інстанцій застосування норм матеріального та процесуального права у цій частині.

115. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 353 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національної поліції України задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі 826/4681/18 у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказу НП України від 30.01.2018 № 111 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, наказу НП України від 27.02.2018 №166 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, а також поновлення позивача на службі в поліції на посаді начальника ДВТС НП України з 28.02.2018 та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

3. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі № 826/4681/18 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов