ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 826/4716/16

касаційне провадження № К/9901/30822/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Одеської митниці ДФС (далі - Митниця) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2017 (головуючий суддя - Іщук І.О., судді - Погрібніченко І.М., Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 (головуючий суддя - Оксененко О.М., судді - Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастімпекс» (далі - Товариство) до Державної Фіскальної служби України (далі - ДФС України), Одеської митниці ДФС про визнання дій протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Митниці та ДФС України, у якому просило: визнати протиправними дії Митниці з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалося відповідно до митної декларації від 24.09.2015 №500060001/2015/017663; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28.09.2015 №500060001/2015/610177/2; визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України від 11.02.2016 №2959/6/99-99-25-01-04-15 щодо відмови у задоволенні скарг.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що Митницею, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано другорядний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Також, на думку позивача, у Митниці не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом (ціною договору), а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 12.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 28.09.2015 №500060001/2015/610177/2. В решті позову відмовив.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 28.09.2015 №500060001/2015/610177/2. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суди виходили з того, що: у Митниці на наявні повноваження для прийняття та обробки декларацій, витребування документів та прийняття рішень про коригування митної вартості; рішення ДФС України, прийняте за результатами адміністративного оскарження рішення про коригування митної вартості, не породжує для позивача будь-яких обов`язків.

Митниця оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 01.06.2017 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: надані Товариством документи, необхідні для митного оформлення товарів, містили розбіжності, та не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а декларант повідомив про неможливість надання будь-яких інших документів; у рішення про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися Митницею для визначення митної вартості товарів. Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм Митного кодексу України.

Товариство не скористалося своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.11.2022 прийняв касаційну скаргу Митниці до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 02.11.2022.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Товариством (покупцем) та JIAXING JL FASTENERS CO.,LTD. (КНР) (продавцем) був укладений зовнішньоекономічний контракт № JZ/F/0615 від 20.05.2015 на поставку засобів кріплення на умовах FOB Шанхай (Інкотермс 2010).

Для оформлення вантажу за вказаним контрактом Товариство звернулося до Митниці з митною декларацією від 24.09.2015 №500060001/2015/017663. Митну вартість імпортованого товару заявлено за ціною договору (контракту).

Рішенням Митниці від 28.09.2015 №500060001/2015/610177/2 митну вартість імпортованих товарів №1 та №2 було скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, а саме за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів до рівня 0,82 та 0,85 доларів США за 1 кг відповідно.

Після прийняття даного рішення, декларант здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію.

Для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються згідно вантажно-митної декларації №500060001/2015/017856, листом від 09.12.2015 №0912-9/017856 декларантом Товариства до Митниці були надані додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації (реєстри документів, відомості, платіжні доручення, рахунки-фактури, акти); специфікацію від 10.08.2015; висновок про якісні характеристики товару від 29.10.2015 №29/10-2015.

14.12.2015 листом №3914/10/15-70-61 Митниця відмовила позивачу у визнанні заявленої митної вартості та скасуванні рішення.

Листом ДФС України від 11.02.2016 №2959/6/99-99-25-01-04-15 в задоволенні скарги Товариства також було відмовлено.

Зокрема, судами було встановлено, що для підтвердження митної вартості товарів до Митниці разом з митною декларацією №500060001/2015/017663 від 24.09.2015 декларантом (ТОВ «ФАСТІМПЕКС») були подані інвойс на поставку товарів від 10.08.2015 № 15JLA107GF, зовнішньоекономічний договір (контракт) від 20.05.2015 № JZ/F/0615 та інші документи.

В свою чергу, Митницею під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією №500060001/2015/017663 від 24.09.2015, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а саме: 1) відповідно до пункту 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 20.05.2015 №JZ/F/0615 зазначено, що оплата за товари здійснюється як у вигляді передплати, часткової передплати так і можлива оплата по факту поставки. Жодних відомостей щодо порядку здійснення розрахунку за товари у документах, поданих до митного оформлення не міститься, проте до митного оформлення надано документ від 04.09.2015 № 35483, який нібито підтверджує попередню оплату товару, при цьому призначення платежу по даному платіжному дорученню встановити неможливо, у ньому відсутнє посилання на інвойс від 10.08.2015; також в заяві на купівлю іноземної валюти від 04.09.2015 № 122 міститься посилання на контракт та інвойс, але яка не є фактичним підтвердженням валютної операції; 2) відповідно до пункту 2.1 зовнішньоекономічного контракту від 20.05.2015 № JZ/F/0615 передбачені умови поставки FOB, при цьому ризики за втрату вантажу несе покупець; в наданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи проти звичайних ризиків у незалежних страхових компаній у відповідності до транспортного страхування на суму партії товару, яка поставляється, а також документи, що містять відомості про вартість страхування викликають сумніви (довідка про транспортні витрати); 3) у прайс-листі, наданому до митного оформлення, відсутнє посилання на контракт або інвойс, що унеможливлювало прив`язання наданого прайс-листа до даної партії товару.

Митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) каталогів, специфікацій виробника товару (з перекладом на українську мову відповідно до статті 254 Митного кодексу України; 3) висновків про якісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями.

Вказані вимоги Митниці були виконані декларантом Товариства листом від 09.12.2015 №0912-9/017856.

Разом з цим, підставою, що лягли в основу прийняття оспорюваного рішення, яким митну вартість імпортованого товару скориговано у бік збільшення за резервним методом на основі наявної в митного органу інформації, зазначено ненадання Товариством повного переліку витребуваних документів.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - МК України) рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень частини шостої статті 54 МК України підставами для відмови у митному оформленні, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору, враховуючи положення договору щодо умов поставки та оплати. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 МК України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Також, суди попередніх інстанцій виходили з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів. Усі обставини були перевірені судами з дослідженням в судовому процесі доказів, з урахуванням положень договору щодо умов поставки та оплати, на підставі оцінки яких суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що доводи Митниці не підтвердилися.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Доводи Митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином, доводи Митниці, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2017 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова