ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа №826/4812/18

адміністративне провадження №К/9901/18241/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №826/4812/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України про зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року, ухвалене в складі: головуючого судді Качура І.А., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року, прийняту в складі: головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ НП в Київській області, відповідач) з вимогою зобов`язати ГУ НП в Київській області виключити відомості стосовно ОСОБА_1 про те, що він є особою, щодо якої 01 березня 2009 року Ірпінським РВ ГУ МВС України в Київській області порушено кримінальну справу №11-55-67 за скоєння злочину, передбаченого частиною першою статті 122 Кримінального кодексу України.

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року до участі у справі як другого відповідача залучено Департамент інформаційних технологій при МВС України (далі - відповідач-2).

3. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в оперативно-довідкових картотеках МВС України міститься інформація про те, що стосовно нього була порушена кримінальна справа, і цю інформацію відповідні органи МВС України відображають у довідках щодо притягнення до кримінальної відповідальності, відсутності (наявності) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України.

4. Позивач доводить, що обвинувачення у будь-якій кримінальній справі йому не пред`являлося, а в провадженні органів досудового розслідування та органів прокуратури відсутні будь-які кримінальні справи за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину.

5. Ураховуючи викладене, позивач уважає, що інформація про те, що ОСОБА_1 є особою, щодо якої порушено кримінальну справу, обліковується МВС України протиправно.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 вересня 2009 року Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області було порушено кримінальну справу №11-5567 за обвинуваченням позивача у вчинені злочину, склад якого передбачений частиною першою статті 122 Кримінального кодексу України.

7. 26 квітня 2016 року позивач звернувся до Ірпінського ГУ НП в Київській області із заявою про надання інформації щодо стану вказаного кримінального провадження, на яку отримав відповідь, оформлену листом від 13 травня 2016 року №Є-465, про те, що станом на 12 травня 2016 року в провадженні Слідчого відділення Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області відсутні кримінальні провадження за підозрою (обвинуваченням) ОСОБА_1 .

8. Ірпінський міський суду Київської області на запит позивача листом від 25 травня 2016 року №1-118/09 повідомив позивача про те, що кримінальна справа № 1-118/09 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, склад якого передбачений частиною першою статті 122 Кримінального кодексу України, ухвалою від 25 березня 2009 року направлена до Прокуратури міста Ірпеня.

9. Водночас Ірпінський відділ Києво-Святошинської місцевої прокуратури листом від 27 травня 2016 року №240вих16 повідомив про те, що відповідно до даних Єдиного реєстру досудових розслідувань в провадженні Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області відсутні кримінальні провадження за підозрою (обвинуваченням) ОСОБА_1 .

10. Відповідно до листа Ірпінського відділу поліції ГУ НП в Київській області від 09 червня 2016 року №8820 кримінальна справа №11-5567 у Слідчому відділі Ірпінського відділу поліції ГУ НП в Київській області відсутня.

11. У листі від 26 лютого 2018 року №3728вих-18 Києво-Святошинська місцева прокуратура повідомила позивача про те, що після повернення Ірпінським міським судом Київської області кримінальної справи №11-5567 для проведення додаткового розслідування відомості про неї до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилися, про підозру ОСОБА_1 не повідомлялося, обвинувальний акт до суду не скеровувався, а місцезнаходження кримінальної справи №11-5567 невідоме.

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ НП в Київській області із заявою, в якій вимагав виключити відомості про те, що він є особою, стосовно якої Ірпінським РВ ГУ МВС України в Київській області порушено кримінальну справу № 11-5567 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 122 Кримінального кодексу України.

13. Розглянувши вказану заяву, ГУ НП в Київській області повідомило позивача про відсутність підстав для вилучення вказаної інформації з відповідних інформаційних систем.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

14. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

15. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що всі особи, які обвинувачуються у вчиненні злочину, є об`єктами оперативно-довідкового та дактилоскопічного обліку.

16. Посилаючись на те, що Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області у вересні 2009 року стосовно позивача було порушено кримінальну справу №11-5567 за фактом вчинення злочину, склад якого передбачений частиною першою статті 122 Кримінального кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для виключення інформації щодо позивача з відповідних картотек МВС України немає.

17. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 червня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року скасував, а провадження в справі закрив.

18. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався тим, що дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб органів поліції, пов`язані із внесенням або невнесенням до відповідних картотек інформації про порушення стосовно особи кримінальної справи, не є здійсненням публічно-владних управлінських функцій. А тому спори щодо таких дій або бездіяльності не є публічно-правовими і юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

19. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення й прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

20. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що висновки суду першої інстанції про те, що він є об`єктом оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є необґрунтованими, адже відповідно до Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 23 серпня 2002 року №823/188 (далі - Інструкція №823/188), обліку підлягають особи, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом.

21. Позивач наполягає, що він не обвинувачується та не розшукується за підозрою у вчиненні будь-якого злочину.

22. Позивач також уважає, що з огляду на втрату органами досудового розслідування та/або органами прокуратури кримінальної справи №11-5567 у нього відсутня можливість захистити свої порушені права іншим чином, крім звернення до суду в порядку адміністративного судочинства. А тому вважає, що суд апеляційної інстанції порушив його конституційне право оскаржити будь-яке рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади.

23. Відповідачі проти вимог касаційної скарги заперечили. У відзивах на касаційну скаргу зазначили, що Інструкція №823/188 не передбачає можливості виключення відомостей із системи обліку злочинів у випадку втрати (знищення) матеріалів кримінального провадження, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ця справа не може бути розглянута за правилами адміністративного судочинства.

24. Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 01 липня 2019 року та за наслідками автоматизованого розподілу була передана на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В., Уханенка С.А.

25. Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2019 року за вказаною касаційною скаргою відкрите касаційне провадження.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

26. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

27. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

28. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

29. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.

30. Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-XII (чинний на момент відкриття кримінальної справи стосовно позивача; далі - Закон №565-XII) міліції для виконання покладених на неї обов`язків надається право вести оперативно-пошукові та криміналістичні обліки, облік адміністративних правопорушень та профілактичний облік правопорушників, документів, інші передбачені законодавством обліки; здійснювати обробку персональних даних в обсязі, структурі та порядку, що випливають із завдань та функцій, покладених на міліцію цим та іншими законами; у межах компетенції складати статистичну інформацію, забезпечувати режим доступу до інформації, надавати інформаційні послуги.

32. Повноваження поліції у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення та формування інформаційних ресурсів передбачено статтями 25, 26 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

33. Пунктом 1 частини другої статті 25 Закону № 580-VIII визначено, що в межах інформаційно-аналітичної діяльності поліція формує бази даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України.

34. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 26 Закону № 580-VIII поліція наповнює та підтримує в актуальному стані бази даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, осіб, які їх учинили, руху кримінальних проваджень; обвинувачених, обвинувальний акт щодо яких направлено до суду.

35. На момент відкриття кримінальної справи стосовно позивача систему та методику єдиного обліку і статистичної звітності про злочини та осіб, які їх учинили на території України було визначено в Інструкції про єдиний облік злочинів, затвердженій спільним наказом Генеральної прокуратури України від 26 березня 2002 року №20, Міністерства внутрішніх справ України від 26 березня 2002 року №84, Служби безпеки України від 26 березня 2002 року №293, Державної податкової адміністрації України від 26 березня 2002 року №126, Міністерства юстиції України від 26 березня 2002 року №18/5 (далі - Інструкція про єдиний облік злочинів).

36. Відповідно до пункту 1 Інструкції про єдиний облік злочинів єдиний облік злочинів полягає в первинному обліку, реєстрації та введенні у статистичну звітність виявлених злочинів та осіб, які їх учинили.

37. Пунктом 2 Інструкції про єдиний облік злочинів передбачено, що система єдиного обліку злочинів і осіб, які їх учинили, ґрунтується на реєстрації злочинів з моменту порушення кримінальної справи та осіб, які вчинили злочини, з моменту затвердження прокурором обвинувального висновку або винесення мотивованої постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності і на подальшому коригуванні цих даних залежно від наслідків розслідування та судового розгляду справи. Але таке коригування допускається лише впродовж звітного періоду. Підставами для коригування можуть бути також: розкриття злочинів минулих років; постановка злочинів на облік прокурором; додаткове виявлення злочинів у ході досудового слідства або дізнання; виявлення технічних або методологічних помилок в обліку і звітності (у разі виявлення помилок минулих років коригування у звітах не проводиться, а допущені помилки відображаються у спеціальній записці, яка додається до звіту про злочинність).

38. Згідно з пунктом 3 Інструкції про єдиний облік злочинів правила єдиного обліку злочинів поширюються на органи прокуратури (включаючи й військові прокуратури), органи внутрішніх справ, податкової міліції, Служби безпеки України.

39. Реєстрація злочинів, осіб, які їх вчинили, кримінальних справ, що розслідуються прокурорами, слідчими прокуратури, слідчими і дізнавачами МВС, податкової міліції, їх облік, обробка, ведення статистичної звітності здійснюється органами внутрішніх справ. Злочини, у справах яких проводиться розслідування органами Служби безпеки України, обліковуються згідно з правилами цієї Інструкції.

40. Форми статистичних звітів про злочинність та Інструкції до них розробляються відповідними органами, які ведуть облік злочинів, на підставі правил цієї Інструкції і погоджуються з Генеральною прокуратурою України.

41. Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про єдиний облік злочинів реєстрація злочинів, осіб, які їх вчинили, здійснюється шляхом занесення працівником з обліково-реєстраційної роботи відомостей із статистичної картки в єдиний журнал обліку злочинів, кримінальних справ і осіб, які вчинили злочини , присвоєння номера кримінальній справі та складання реєстру про передачу їх для обліку до обліково-реєстраційних підрозділів (форма реєстру встановлюється обліково-реєстраційними підрозділами на місцях). Для Служби безпеки України форма єдиного журналу обліку злочинів, кримінальних справ і осіб, які вчинили злочини, розробляється самостійно.

42. Порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України визначено в Інструкції №823/188.

43. Згідно з пунктом 2.1 Інструкції №823/188 об`єктами оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є особи, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом, а також громадяни України, що вчинили злочини за її межами і відомості про яких надійшли офіційними каналами згідно з міжнародними договорами у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку.

44. Облік здійснюється шляхом ведення алфавітних оперативно-довідкових картотек і дактилоскопічних картотек, у тому числі з використанням автоматизованих банків даних та автоматизованих дактилоскопічних інформаційних систем.

45. Пунктом 4.1 Інструкції №823/188 передбачено, що облікові і коригувальні матеріали направляються до Управлінь (відділів) оперативної інформації при ГУМВС, УМВС і УМВСТ слідчими органів внутрішніх справ, прокуратури, Служби безпеки, у провадженні яких знаходяться кримінальні справи або протокольні матеріали на осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності; органами дізнання при досудовій підготовці матеріалів протокольної форми відповідно до статті 426 КПК України.

46. Відповідно до пункту 10.1 Інструкції №823/188 в оперативно-довідкових картотеках (банках даних) Департаментів інформаційних технологій при МВС і територіальних Управлінь (відділів) оперативної інформації при ГУМВС, УМВС і УМВСТ облікові документи зберігаються незалежно від погашення або зняття судимості.

47. Пунктом 11.1 Інструкції №823/188 передбачено, що з оперативно-довідкових картотек Департаментів інформаційних технологій при МВС і територіальних Управлінь (відділів) оперативної інформації при ГУМВС, УМВС і УМВСТ вилучаються: а) раніше складені облікові документи у разі їх переоформлення на підставі постанов органів слідства (дізнання) або ухвал судів про уточнення (зміну) анкетних даних осіб, що стоять на обліку; б) алфавітні картки на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, до яких не застосовувався запобіжний захід у вигляді взяття під варту, при заміні цих карток на арештантські або картки з рішенням суду; в) облікові документи на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності як обвинувачені, кримінальні справи стосовно яких припинені на стадії досудового слідства на підставі реабілітації або відносно яких судом прийнято виправдувальний вирок; г) облікові документи, що підлягають вилученню у зв`язку із закінченням строку їх зберігання відповідно до п.10 Інструкції.

VI. Позиція Верховного Суду

48. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

49. У розумінні КАС України публічно-правовим є спір у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

50. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

51. Отже, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічний висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

52. Предметом цієї справи є зобов`язання відповідачів виключити з інформаційних систем МВС України відомості про те, що ОСОБА_1 є особою, щодо якої Ірпінським РВ ГУ МВС України в Київській області порушено кримінальну справу №11-55-67 за підозрою (обвинуваченням) у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 122 Кримінального кодексу України.

53. В аспекті викладеного Суд зазначає, що частина перша статті 11 Закону № 565-XII та статті 25, 26 Закону № 580-VIII передбачають повноваження міліції, а з 07 листопада 2015 року - поліції щодо формування, наповнення та підтримання в актуальному стані баз даних єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України стосовно зареєстрованих кримінальних правопорушень, результатів їх розгляду у судах, а також обвинувачених, обвинувальний акт щодо яких направлено до суду.

54. Аналіз положень Інструкції про єдиний облік злочинів у взаємозв`язку з Інструкцією №823/188 дає підстави для висновку, що діяльність уповноважених службових осіб міліції, а з 07 листопада 2015 року - поліції, як і інших правоохоронних органів, щодо інформаційного наповнення оперативно-довідкових картотек полягає в офіційному фіксуванні здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень і є похідною від них. Внесення до оперативно-довідкових картотек відомостей про факт пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину саме по собі не впливає на юридичне становище особи, не змінює характеру й обсягу її прав та обов`язків та існуючого стану правовідносин, а також не містить ознак управління діяльністю інших суб`єктів.

55. Набуття особою статусу обвинуваченого та подальший рух справи на стадії судового розгляду є правовими наслідками передбачених законом процесуальних дій слідчого, (прокурора) - пред`явлення особі обвинувачення і складання обвинувального висновку, а не наслідком відображення інформації про ці дії у відповідній базі даних (картотеці).

56. Таким чином, наявність в оперативно-довідкових картотеках МВС України відомостей щодо порушення кримінальної справи за обвинуваченням (підозрою) позивача у вчиненні злочину є лише підтвердженням того, що таке кримінальне провадження існувало (порушувалося).

57. Водночас виключення з оперативно-довідкових картотек МВС України інформації, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, чинне законодавство не передбачає.

58. Беручи до уваги викладене, Суд зазначає, що дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб, пов`язані із внесенням або невнесенням до оперативно-довідкових картотек МВС України інформації про осіб, що обвинувачуються (підозрюються) у вчиненні злочинів, засуджені або розшукуються, не є формою здійснення публічно-владних управлінських функцій. А тому спори щодо таких дій або бездіяльності не є публічно-правовими і юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється.

59. Тотожна за змістом правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Великою Палатою Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі №807/1456/17 і суд не вбачає підстав для застосування іншого підходу до тлумачення вказаних норм матеріального права під час вирішення цієї справи.

60. Отже, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спір між позивачем та відповідачами не має ознак публічно-правового, у зв`язку з чим позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

61. Суд зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто воно стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

62. Указана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2018 року в справі №П/800/526/17, від 22 березня 2018 року в справі №П/9901/135/18, від 10 травня 2018 року в справі №П/9901/385/18, від 17 жовтня 2018 року в справі № 9901/591/18.

63. З урахуванням викладеного правильним є висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження в справі.

64. Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

65. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

66. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

67. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

68. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

69. Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

70. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

71. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року в справі №826/4812/18 залишити без змін.

72. Судові витрати не розподіляються.

73. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: С.А. Уханенко

О.В. Кашпур