ПОСТАНОВА
Іменем України
24 січня 2020 року
Київ
справа № 826/5082/17
адміністративне провадження № К/9901/21555/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/5082/17
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби про визнання протиправною та скасування постанови
за касаційною скаргою Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Беспалова О.О., суддів: Грибан І.О., Губської О.А.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування
1. У квітні 2017 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 04 квітня 2017 року ВП №53199170, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г.
2. В обґрунтування позову позивач посилається на незаконність покладення на Фонд обов`язку вчиняти дії щодо виплати ПрАТ «Граве Україна страхування життя» коштів в сумі 10740312,22 грн за виконавчим листом Київського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року № 826/10834/14 та відсутність в рамках спірних правовідносин факту невиконання позивачем рішення суду без поважних причин.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2017 року в задоволенні позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено повністю.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановив відсутність поважності причин невиконання позивачем рішення суду, що набрало законної сили.
5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу до апеляційного суду, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
6. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2017 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Григорян О.Г. про накладення штрафу від 04 квітня 2017 року ВП № 53199170.
7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не може самостійно визначити порядок виконання судового рішення з огляду на те, що згідно чинного законодавства відсутня можливість включення до переліку вкладників юридичних осіб. 24 березня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про звернення до суду про роз`яснення судового рішення в частині механізму його виконання. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем вчинялися всі залежні від нього дії, спрямовані на виконання судового рішення, що свідчить про його невиконання з поважних причин.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
8. 10 серпня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
9. У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки ним не встановлено належного відповідача у даній справі, а також не залучено Приватне акціонерне товариство «ГРАВЕ Україна страхування життя» в якості третьої особи, яка є стягувачем у даному виконавчому провадженню.
Скаржник вказував на правомірність оскаржуваної постанови, оскільки позивач у строк, установлений для добровільного виконання, вимог виконавчого документу не виконав.
10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.
11. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).
12. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
13. У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.
14. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15. 13 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Шарапа В.М., судді Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
16. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 527/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Шарапа В.М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
17. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 23 січня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
18. Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Установлені судами фактичні обставини справи
19. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2016 року, в тому числі, зобов`язано Державну установу «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» вчинити необхідні дії щодо виплати (відшкодування) на користь приватного акціонерного товариства «Граве Україна страхування життя» вкладів страхувальників за договорами довгострокового страхування життя у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3 у загальному розмірі 10 740 312 грн 22 коп (справа №826/10834/14).
20. У вказаній справі судом апеляційної інстанції 12 серпня 2016 року видано виконавчий лист.
21. 27 грудня 2016 року головним державним виконавцем ВПВР управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві Григорян О. Г. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 53199170 та визначено строк для добровільного виконання постанови - протягом 10 робочих днів.
22. Вказана постанова отримана Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 20 березня 2017 року.
23. 04 квітня 2017 року головним державним виконавцем ВПВР управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. прийнято постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 5100, 00 грн за невиконання судового рішення у добровільному порядку.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права й акти їх застосування
24. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
25. Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
26. Відповідно до частини третьої статті 181 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи), яка повністю кореспондується з частиною третьою статті 287 КАС України в чинній редакції, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
27. Згідно із Положенням про Державну виконавчу службу України, затвердженим постановою КМУ № 229 від 02 липня 2014 року, Державна виконавча служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів відповідно до закону.
28. З 07 квітня 2015 року вищевказане Положення про ДВС втратило чинність у зв`язку із прийняттям постанови КМУ № 150 від 31 березня 2015 року, якою погоджено пропозицією Міністерства юстиції щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Міністерство постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» функцій і повноважень Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, які припинені.
29. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності. Крім того, пунктом 2 встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.
30. Згідно статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять:
1) Міністерство юстиції України;
2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
31. Відповідно до п. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1302/29432, органами державної виконавчої служби є:
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;
управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;
районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).
32. Наказом Міністерства юстиції від 20 квітня 2016 року № 1183/5 затверджено Типове положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.
33. Відповідно до пункту 1 зазначеного Типового положення управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне територіальне управління юстиції).
До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.
34. Отже, в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби. У зв`язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не визначені як самостійні органи державної виконавчої служби, це виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.
35. Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, у разі подання позовної заяви до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами статті 52 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) здійснювати заміну неналежного відповідача на належного.
36. Відповідно до частини першої статті 195 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
37. Частиною четвертою статті 195 КАС України в тій же редакції, встановлено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
38. Частиною першою статті 52 КАС України передбачено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первісного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
39. Отже вказаними нормами статті встановлено, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.
40. Частиною 2 статті 53 КАС України (у редакції чинній до 15.12.2017) визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
41. Відповідно до частини 3 статті 53 КАС України питання про вступ до участі у справі третіх осіб вирішується ухвалою. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
42. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, мають права та обов`язки, визначені у статті 49 цього Кодексу (частина 2 статті 54 КАС України).
43. За правилами статті 242 КАС України (в чинній редакції) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
44. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
45. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
46. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).
47. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
48. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
49. З наведених приписів законодавства випливає, що належними відповідачами у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідні органи державної виконавчої служби, а саме: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.
50. Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, який є структурним підрозділом відповідного органу державної виконавчої служби, не є належним відповідачем в цій категорії справ, оскільки належним відповідачем має бути саме Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
51. Подібний висновок вже був висловлений у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 303/3791/17, від 12 грудня 2018 року у справі №464/8574/16-а, від 15 травня 2019 року у справі № 805/245/17-а, від 31 липня 2019 року у справі 816/753/16 і Суд не знаходить підстав для відступу від нього.
52. Так, частиною першою статті 52 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) передбачено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первісного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
53. Отже вказаними нормами статті встановлено, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.
54. Виходячи із зазначених положень закону Верховний Суд погоджується з доводами скаржника, що позовні вимоги пред`явлено до неналежного відповідача, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд постанови суду першої інстанції, на зазначені обставини уваги не звернув.
55. Оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача, зазначені обставини є підставою для скасування оскарженого судового рішення та направлення справи до суду першої інстанції.
56. Також, з матеріалів справи слідує, що на примусовому виконанні в Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві знаходиться виконавчий лист з виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року у справі № 826/10834/17.
57. 27 грудня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП №53199170 з виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, стягувачем у якому є Приватне акціонерне товариство «Граве Україна страхування життя».
58. Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції, розглядаючи справу щодо оскарження постанови накладення штрафу в розмірі 5100 грн за невиконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року у справі № 826/10834/17, до участі в цій справі не було залучено Приватне акціонерне товариство «Граве Україна страхування життя», за заявою якої відкрито відповідне виконавче провадження № 53199170 та на користь якої здійснюється це виконавче провадження.
59. Правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований КАС України.
60. При цьому, участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
61. Натомість правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.
62. На порушення наведених вище приписів процесуального закону та принципів адміністративного судочинства, судом першої інстанції не залучено до участі у справі як третьої особи Приватне акціонерне товариство «Граве Україна страхування життя», не зважаючи на те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято у рамках виконавчого провадження, стягувачем у якому є Приватне акціонерне товариство «Граве Україна страхування життя», а тому, результат розгляду даної справи безпосередньо вплине на права та інтереси Приватне акціонерне товариство «Граве Україна страхування життя» як учасника виконавчого провадження.
63. За встановлених обставин справи та з огляду на характер та предмет спірних правовідносин, Верховний Суд вважає, що вирішення цього спору та ухвалення судових рішень може мати безпосередній вплив на права і обов`язки особи, яка не є стороною у справі, а саме Приватне акціонерне товариство «Граве Україна страхування життя».
64. Отже, суд першої інстанції прийняв рішення про права та інтереси особи, яка не була залучена до участі в справі. Суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд постанови суду першої інстанції, на зазначені обставини уваги не звернув.
65. Усунути такі недоліки під час касаційного перегляду у суду касаційної інстанції процесуальної можливості немає. Вирішення спору по суті заявлених вимог без залучення осіб, рішення яке може мати вплив на їх права та обов`язки, створює порушення процесуальної правоздатності та дієздатності щодо належної реалізації належними особами своїх прав та обов`язків визначених положеннями КАС України.
66. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 296/2692/17.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.
67. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
68. Згідно пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
69. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
70. З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не може вважатися обґрунтованими та законними, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, який має вирішити питання про заміну первинного відповідача на належного, а також залучення до участі у справі Приватного акціонерного товариства «Граве Україна страхування життя» в якості третьої особи.
Висновки щодо розподілу судових витрат.
71. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року скасувати, адміністративну справу № 826/5082/17 направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду