ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 826/5158/17
адміністративне провадження № К/9901/56725/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Слобожанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя - Мельнчук В.П., судді - Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О.)
у справі № 826/5158/17
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»
до Слобожанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України
третя особа: Головне управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - позивач, платник, Товариство, ПАТ «Укргазвидобування») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Слобожанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач 1, Слобожанська ОДПІ), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2, ДФС України), третя особа - Головне управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.
На обґрунтування своїх позовних вимог Товариство зазначило про протиправність відмови відповідача у наданні платнику розстрочення сум грошових зобов`язань за поданою позивачем заявою. Платник наголосив на порушенні визначеного законодавством порядку розгляду поданої ним заяви, наголосив, що відмова відповідача 1 суперечить положенням статті 100 Податкового кодексу України, Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 574, та порушує його права.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відмови відповідача 1 в розстроченні Товариству сплати грошового зобов`язання, з огляду на те, що позивачем у повному обсязі сплачено усі суми грошових зобов`язань з рентної плати за користування надрами. Окружний адміністративний суд м. Києва зазначив, що розстрочення грошових зобов`язань надається за наявності всіх підстав, передбачених законодавством, і є правом, а не обов`язком податкового органу.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року апеляційну скаргу Товариства задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Слобожанської ОДПІ, що полягала у неформуванні висновку про можливість надання розстрочення за заявою ПАТ «Укргазвидобування», поданою до Краснокутського відділення Слобожанської ОДПІ (№42-011-7975 від 19.10.2016), про розстрочення грошових зобов`язань за вересень 2016 року з: рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 33299494,16 грн, строк якої ще не настав, на строк 2 місяці з періодами сплати щомісячно відповідно графіку; рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у сумі 2889914,64 грн, строк якої ще не настав, на строк 2 місяці з періодами сплати щомісячно відповідно графіку;
- зобов`язано Слобожанську ОДПІ сформувати та надіслати до ДФС України висновок про можливість надання розстрочення за заявою ПАТ «Укргазвидобування», поданою до Краснокутського відділення Слобожанської ОДПІ (супровідний лист №42-011-7975 від 19.10.2016) про розстрочення грошових зобов`язань за вересень 2016 року з: рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 33299494,16 грн, строк якої ще не настав, на строк 2 місяці з періодами сплати щомісячно відповідно графіку; рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у сумі 2889914,64 грн, строк якої ще не настав, на строк 2 місяці з періодами сплати щомісячно відповідно до графіку. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, Київський апеляційний адміністративний суд зазначив, що підстави для відмови у розстроченні грошових зобов`язань чітко прописані в законі. Апеляційний суд наголосив на тому, що у даному випадку, вирішення питання про розстрочення суми грошового зобов`язання мало здійснюватися Міністерством доходів і зборів України. А тому, Слобожанською ОДПІ допущено протиправну бездіяльність в ненадання висновку та ненаправлення останнього до контролюючого органу вищого рівня.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач 1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що позивачем сплачено всі суми грошових зобов`язань, а надання розстрочення вже сплачених сум не передбачено нормами податкового законодавства. Відповідач 1 вважає, що оскільки вирішення спірних у цій справі питань не віднесено до його компетенції, вчинені Слобожанською ОДПІ дії за результатами поданої Товариством заяви жодним чином не порушують прав позивача.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача 1.
20 вересня 2018 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначає про законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
05 червня 2019 року від представника позивача надійшло клопотання про заміну відповідача 1 - Слобожанської ОДПІ на правонаступника - Головного управління ДФС у Харківській області.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.10.2016 позивач звернувся до Краснокутського відділення Слобожанської ОДПІ із заявою про розстрочення грошових зобов`язань за вересень 2016 року:
- з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у розмірі 33299494,16 грн, строк сплати якої ще не настав, на 2 місяці з періодами сплати щомісячно відповідно графіку;
- рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у сумі 2889914,64 грн, строк сплати якої ще не настав, на 11 місяців з періодами сплати рівними частинами.
Крім того, листами від 19.10.2016 та від 19.10.2016 позивач повідомив Головне управління ДФС у Харківській області та ДФС України про необхідність отримання Товариством розстрочення наведених вище грошових зобов`язань.
Листом від 11.11.2016 Слобожанська ОДПІ повідомила позивача, що прийняття рішення про розстрочення грошових зобов`язань, які є погашеними, не відповідає нормам чинного законодавства.
Вважаючи зазначену відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, Суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На думку колегії суддів, рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України, тут і надалі в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.
Згідно з пунктами 100.1, 100.2 статті 100 ПК України розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу.
Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.
Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов`язання.
Відповідно до пунктів 100.4, 100.11, 100.13 статті 100 ПК України підставою для розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
Розстрочення, відстрочення грошового зобов`язання чи податкового боргу надається окремо за кожним податком і збором.
Порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 574 затверджено Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків (далі - Порядок № 574).
Згідно з пунктом 2.1 Розділу ІІ Порядку № 574 розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком:
Міністерство доходів і зборів України - без обмежень суми;
головні управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - на суму не більше 3 млн гривень;
державні податкові інспекції, спеціалізовані державні податкові інспекції - на суму не більше 300 тис. гривень.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Розділу ІІІ Порядку № 574 для розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов`язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1), в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо зазначаються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув.
До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з: переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; аналізу фінансового стану; графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.
Підставою для розстрочення грошових зобов`язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин», а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
За результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви: приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів (додаток 2); відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов`язкових вимог, визначених цим Порядком.
У разі якщо рішення про розстрочення (відстрочення) приймається органом доходів і зборів вищого рівня, орган доходів і зборів за місцем обліку платника податків або за місцем обліку його грошових зобов`язань (податкового боргу) протягом 10 календарних днів розглядає заяву платника, здійснює аналіз його фінансового стану та формує відповідний висновок про можливість надання розстрочення (відстрочення), який разом з копіями документів, доданих платником до заяви, надсилає на адресу органу доходів і зборів вищого рівня.
У такому самому порядку здійснюється розгляд заяви платника податків у випадку, якщо рішення приймається Міністерством доходів і зборів України. При цьому Міністерством доходів і зборів України рішення приймається протягом 10 календарних днів.
Рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів. Якщо рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) приймається органом доходів і зборів вищого рівня, рішення складається в трьох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів за місцем обліку такого платника податків (за місцем обліку такого грошового зобов`язання (податкового боргу)), третій - для органу доходів і зборів, який приймає рішення.
Рішення про розстрочення (відстрочення) приймається на суму, визначену у гривнях з двома десятковими знаками.
Колегія суддів зазначає, що статтею 100 ПК України та Порядком № 574, встановлено право платника податку звернутися до контролюючого органу із заявою (за наявності відповідних підстав) про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також чіткий порядок дій контролюючого органу щодо розгляду таких заяв та прийняття відповідного рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) або відмови платнику в розстроченні (відстроченні) податкового боргу, у межах встановлених строків (30 календарних днів з дати подання заяви).
У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 19.10.2016 ПАТ «Укргазвидобування», керуючись положеннями статті 100 ПК України, звернулося до відповідача 1 із заявами про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань з доданими до них документами.
Колегія суддів зазначає, що рішення про розстрочення грошових зобов`язань приймається відповідним контролюючим органом за певною процедурою, яка включає у себе перевірку та оцінку доказів, які представляє платник податків для підтвердження обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, фінансового стану платника, перевірку та аналіз прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення, а також є дискреційним повноваженням такого органу (є правом, а не обов`язком контролюючого органу та приймається за наявності всіх підстав, передбачених чинним податковим законодавством).
Згідно з Рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи № R(80)2 державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року як дискреційне слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
За результатами поданої Товариством заяви уповноважений орган, у встановлений законом строк жодне з передбачених законодавством рішень не прийняв, натомість 11.11.2016 відповідач 1 склав лист, який містить лише його позицію щодо втрати актуальності питання про розстрочення грошових зобов`язань позивача, у зв`язку зі сплатою їх Товариством.
Як зазначалося вище, згідно з вимогами Порядку № 574 орган доходів і зборів за місцем обліку платника податків або за місцем обліку його грошових зобов`язань (податкового боргу) зобов`язаний був протягом 10 календарних днів розглянути заяву платника, здійснити аналіз його фінансового стану та за результатами цього аналізу сформувати відповідний висновок, який разом з копіями документів, доданих платником до заяви надіслати на адресу органу доходів і зборів вищого рівня.
Таким чином, перед формуванням та надісланням на адресу органу доходів і зборів вищого рівня висновку відповідач 1 мав розглянути заяву Товариства та здійснити аналіз фінансового стану платника. Зазначене залишено поза увагою судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.
З огляду на вищевикладене, Верховний Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Замінити відповідача - Слобожанську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області на правонаступника - Головне управління ДФС у Харківській області.
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року скасувати, справу № 826/5158/17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова