ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2023 року
м. Київ
справа № 826/5282/18
адміністративне провадження № К/9901/6564/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2018 (колегія у складі суддів Бояринцевої М.А., Аверкової В.В., Шевченко Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2019 (колегія у складі суддів Лічевецького І.О., Земляної Г.В., Мельничука В.П.)
у справі № 826/5282/18
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - Відповідач 1), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - Відповідач 2), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:
- визнати таким, що є протиправним та нечинним нормативно-правовий акт - Постанову Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 №170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» в частині виплати у 2018 році учасникам бойових дій разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 1265 грн, яка:
1) не відповідає частині третій статті 22, частині третій статті 46, статті 58 та пункту 6 статті 92 Конституції України, як правовому акту найвищої юридичної сили та прямої дії (стаття 8 Конституції України);
2) не відповідає частині третій статті 2 та частині п`ятій статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (в редакції Закону від 25.12.1998 № 367-ХІV), як нормативно-правовому акту вищої юридичної сили;
3) є недійсним згідно з частиною третьою статті 2 Закону від 22.10.1993 № 3551-ХІІ.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2019, у задоволенні позову відмовлено.
3. У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
4. Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2019 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
6. Частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.
7. 14.03.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Пунктом 1 цієї постанови, зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України №452 від 06.06.2018, передбачено, що учасникам бойових дій у 2018 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня здійснюється у розмірі 1265 гривень.
8. Позивач вважає протиправними зазначені положення постанови Кабінету Міністрів України (зі змінами), тому звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170 суперечить Конституції України та рішенню Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008, оскільки передбачає виплату разової грошової допомоги до 5 травня, у меншому розмірі, ніж це визначено статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
10. Відповідач-1 заперечував проти задоволення позовних вимог, покликаючись на те, що згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» до загальнодержавних видатків Міністерства праці та соціальної політики України віднесено щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань за бюджетною програмою 2501150 «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною».
Тобто, законодавчим актом, який набув чинності пізніше, ніж положення частини п`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», були врегульовані відносини щодо обсягів фінансування вказаних витрат, визначені на законодавчому рівні. Вони були реалізовані Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття постанови від 14.03.2018 № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Встановивши розміри виплат у межах бюджетних призначень, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», Кабінет Міністрів України діяв правомірно.
11. Відповідач-2 заперечував проти задоволення позовних вимог. Покликаючись на Конституцію України Бюджетний кодекс України, Закони України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» зазначив, що перерахована ОСОБА_1 разова грошова допомога до 5 травня у сумі 1265 грн, відповідає вимогам чинного законодавства.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що з моменту набрання чинності Законом України від 28.12.2014 № 79-VIII Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Разом з тим, як зазначено у Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, Конституційний Суд України дійшов висновку, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України; передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Положення Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» Конституційним Судом України неконституційними не визнані, а тому підлягали застосуванню при визначенні суми допомоги до 5 травня у 2018 році.
З огляду на це, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що, приймаючи Постанову від 14.03.2018 № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» та встановлюючи розміри разової грошової допомоги до 5 травня, Кабінет Міністрів України діяв у межах повноважень та у відповідності до Конституції України та законів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а відтак правові підстави для скасування положень цієї постанови відсутні.
Зазначена правова позиція ґрунтується також на висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 13.02.2018 у справі № 713/62/17, від 07.03.2018 у справі № 348/2100/16 та від 17.10.2018 у справі № 285/3264/16-а.
Крім того, суд взяв до увагу практику Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі «Серебрянський проти України» (заява №54704/10), в якій цей Суд дійшов висновку (п. 36), що вимога заявника щодо виплати разової щорічної допомоги до Дня Перемоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком не становила «законні сподівання» у значені практики ЄСПЛ з цього питання. Національний суд розглянув твердження заявника та навів підстави свого рішення, яке не може вважатися свавільним або необґрунтованим. Дійсно, закони України про державний бюджет на 2007 та 2008 роки вплинули на заявника, але національний суд, посилаючись на відсутність зворотної дії рішень Конституційного Суду України [йдеться про Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008], чітко постановив, що заявник отримав виплату, на яку він мав право відповідно до національного законодавства станом на момент, коли вона мала виплачуватися.
13. У касаційній скарзі позивач покликається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
14. Скаржник зазначає, що:
(а) суди не розглянули клопотання щодо звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ, яким внесено зміни до Бюджетного Кодексу України у розділі VІ «Прикінцеві та перехідні положення», пунктом 26 якого норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України та постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170 стосовно щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2018 році учасникам бойових дій в розмірі 1265 гривень;
(б) Закон від 28.12.2014 № 79-VІІІ та Постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170, які звужують його права порівняно з ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ, не можуть до нього застосовуватись у зворотній дії в часі, оскільки право на допомогу до 5 травня в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком він має з 22 травня 2008 року, згідно ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону від 25.12.1998 № 367-ХІV.
Закон від 28.12.2014 № 79-VІІІ та Постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170 поширюються на осіб, яким статус учасника бойових дій призначено після 28.12.2014.
(в) допомога до 5 травня у розмірі менше прожиткового мінімуму не відповідає ч. 3 ст. 46 Конституції України;
(г) зміна розміру допомоги до 5 травня можлива лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту, ніж передбачені ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону від 25.12.1998 № 367-ХІV, а не встановленням допомоги за рішенням Кабінету Міністрів України в розмірі 1265,00 грн, що менше п`яти мінімальних пенсій за віком.
15. Відповідач подав відзив, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та зазначає наступне.
17. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
19. Закон № 3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Цим законом передбачено пільги учасникам бойових дій (ст. 12).
20. 01.01.1999 набрав чинності Закон України від 25.12.1998 № 367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 367-XIV), яким ст. 12 Закону № 3551-XII доповнено частиною в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».
21. Законом України від 28.12.2014 № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01.01.2015) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
22. На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови.
23. Зокрема, 14.03.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Пунктом 1 цієї постанови (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України №452 від 06.06.2018) передбачено, що учасникам бойових дій у 2018 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня здійснюється у розмірі 1265 гривень.
24. Проте, Конституційний Суд України рішенням від 27.02.2020 № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України (у редакції Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII) у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
25. Вказане рішення Конституційного Суду України ухвалене 27.02.2020. Згідно ст. 152 Конституції України норми, які визнані неконституційними, є такими з дати ухвалення рішення.
26. Це рішення прийнято Конституційним Судом України після розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, а тому не могло вплинути на вирішення справи.
27. У 2018 році Закон України від 28.12.2014 № 79-VIII був чинними і надавав Кабінету Міністрів України повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
28. З огляду на зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржувана постанова, в частині встановлення у 2018 році виплати учасникам бойових дій разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 1265,00 грн, на час її прийняття відповідала Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII, а тому є правомірною та скасуванню не підлягає.
29. Суд враховує, що позивач з тих самих підстав звертався з позовом про визнання протиправною аналогічної за змістом Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", в частині виплати у 2017 році учасникам бойових дій разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 1200 грн. Тобто йдеться про виплату тієї ж допомоги, але у різні роки.
30. Постановою від 25.11.2021 у справі № 826/4894/17 Верховний Суд залишив без змін судові рішення, якими у задоволенні позову було відмовлено. Суд не вбачає підстав для іншого вирішення по суті аналогічної справи.
31. Суд відхиляє доводи скарги стосовно не розгляду клопотання позивача про звернення суду до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ, оскільки внесення такого звернення є дискреційним повноваженням суду. Саме лише не вирішення такого клопотання у встановленому порядку не вплинуло на вирішення справи по суті і не може бути підставою для скасування судового рішення.
32. Суд відхиляє також доводи про те, що Закон від 28.12.2014 № 79-VІІІ та Постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170 звужують права позивача порівняно з ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ і не можуть до нього застосовуватись у зворотній дії в часі, оскільки право на допомогу до 5 травня в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком він набув раніше.
33. Держава має право змінювати правове регулювання суспільних відносин. Такі зміни поширюються у рівній мірі на усіх учасників відповідних правовідносин, що тривали на час запровадження змін. Оскільки допомога до 5 травня є щорічною, і позивач мав на неї право у 2018 році, її розмір визначається на підставі законодавства, що діяло у році виплати відповідної допомоги. Інший підхід призвів би до необґрунтованої нерівності між учасниками бойових дій, за ознакою року набуття такого статусу.
34. Суд також не погоджується з аргументом позивача про те, що допомога до 5 травня у розмірі менше прожиткового мінімуму не відповідає ч. 3 ст. 46 Конституції України. Відповідно до цієї норми Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
35. У ній йдеться про регулярні виплати, які є основним джерелом існування людини. Проте, зважаючи на щорічний, разовий характер виплати допомоги до 5 травня, вона не може вважатися основним джерелом існування позивача. Зазначених обставин позивач не довів і судами їх не встановлено.
36. Водночас Суд погоджується з твердженням позивача про те, що зміна розміру допомоги до 5 травня можлива лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту, ніж передбачені ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону від 25.12.1998 № 367-ХІV. Ці твердження відтворюють мотиви, наведені у рішенні Конституційного Суду України від 18.12.2018 № 12-р/2018. Однак це рішення може застосовуватися з 19.12.2018. Натомість Кабінет Міністрів України прийняв оскаржувану постанову, а суд розглянув спір про її скасування до цього рішення.
37. Суд бере до уваги, що Постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170 діяла протягом одного лише 2018-го року і у 2018 році уряд мав законні підстави для її прийняття. Отже, вона була правомірною.
38. Наступне визнання Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 та, відповідно, позбавлення законної підстави для прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170 сталося з 28.02.2020, тобто після втрати її чинності у зв`язку із закінченням 2018-го року, а тому не впливає на вирішення справи.
39. Отже, доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.
40. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року у справі №826/5282/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб