ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 826/5386/18

адміністративне провадження № К/9901/13478/19

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 (суддя - Головань О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 (головуючий суддя - Чаку Є.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В.) у справі №826/5386/18.

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області) від 15.11.2017 № 0096911302, № 0097171302, № 0097031302, № 0096971302, рішення № 0097311302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги від 15.11.2017 № Ф-0097281302, вимоги від 11.01.2018 № Ф-14870-17.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 15.11.2017 № 0097171302 в частині 275 596, 05 грн. (220 476, 84 грн. основного зобов`язання та 55 119, 21 грн. штрафу); № 0097171302 в частині 12 885, 68 грн. (10 468, 54 грн. основного зобов`язання та 2 417, 14 грн. штрафу); № 0097031302 в частині 456 409, 54 грн. (365 527, 63 грн. основного зобов`язання та 90 881, 91 грн. штрафу); рішення № 0097311302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині 6 019, 85 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2017 № Ф-0097281302 в частині 58 930, 57 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.01.2018 № Ф-14870-17 в частині 64 696, 74 грн. (58 676, 89 грн. основного зобов`язання та 6019, 85 грн. штрафу). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ФОП ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 в частині відмови в позові та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

У доводах касаційної скарги ФОП ОСОБА_1 зазначає про неправильне застосування положень пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, оскільки за договорами підряду виконувались ремонтні роботи, а не надання послуг. Також зазначає про порушення контролюючим органом порядку проведення документальної позапланової перевірки.

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у Київській області зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови в позові постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача в оскаржуваній частині без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, повноти і достовірності нарахування та сплати належних сум податків та зборів стосовно виявлених розбіжностей між самостійно задекларованими та фактично отриманими доходами від податкових агентів ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

За результатами проведеної перевірки складено акт №841/10-36-13-09/ НОМЕР_1 від 30.10.2017, в якому, зокрема, відображено висновки про порушено позивачем:

абзацу 9 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України в частині заниження обсягу доходу, що оподатковується за ставкою 15% в сумі 411 764, 25 грн., в т.ч., за І квартал 2015 року в сумі 411 764, 25 грн. та донарахування єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 61 764, 64 грн., в т.ч., за І квартал 2015 року в сумі 61 764, 64 грн.;

пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України - неподання податкової декларації про майновий стан за 2015 рік та 2016 рік;

пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України у вигляді заниження суми доходу від провадження підприємницької діяльності за період з 01.04.2015 по 31.12.2016 в сумі 3 303 249, 02 грн. без ПДВ, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 628 141, 8 грн., в т.ч.: за 2015 рік в сумі 401 341, 8 грн., за 2016 рік в сумі 226 800 грн.;

п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування";

пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини другої 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині заниження чистого доходу, з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2015 по 31.12.2016 на загальну суму 599 920 грн.;

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за період з 01.04.2015 по 31.12.2016, що підлягає декларуванню та сплаті до бюджету всього в сумі 660 649, 8 грн.;

пункту 16-1 підрозділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України в частині заниження чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.04.2016 по 31.12.2016 в сумі 3 303 249, 02 грн. без ПДВ, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 49 548, 74 грн., в т.ч., за 2015 рік в сумі 30 648, 74 грн., за 2016 рік. - 18 900 грн.;

пункту 177.10 статті 177, підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України - ненадання для проведення перевірки книги обліку доходів і витрат.

На підставі названого акта перевірки відповідачем 15.11.2017 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0096911302, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 628 141, 8 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 157 035, 45 грн.;

№ 0097171302, згідно з яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору на 49 548, 74 грн., а також нараховано штраф у розмірі 12 387, 19 грн.;

№ 0097031302, згідно з яким позивачу нараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 660 649, 8 грн., а також нараховано штраф у розмірі 165 162, 45 грн.;

№ 0096971302, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 61 764, 64 грн., а також нараховано штраф в розмірі 15 441, 16 грн.,

Також відповідачем складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2017 № Ф-0097281302, згідно якої на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» виставлено до сплати недоїмку в розмірі 156 825, 56 грн.;

та рішення від 15.11.2017 №0097311302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 15 809, 35 грн.

11.01.2018 контролюючим органом складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14870-17, згідно якої на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» виставлено до сплати недоїмку в розмірі 156 825, 56 грн. та штраф у розмірі 15 809, 35 грн.

Судами також встановлено та не заперечувалось позивачем, ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 здійснював діяльність з надання послуг юридичним особам: Жукинській сільській раді в сумі 26 699, 27 грн., ДП «Димерське лісове господарство» в сумі 2 428 314 грн., Новосілківській сільській раді в сумі 23 559, 97 грн., які не є платниками єдиного податку, а саме, будівництво і ремонт житлових і нежитлових будівель.

Вказане також підтверджується копіями договорів та первинних документів на підтвердження укладення та виконання вказаних правочинів, копії яких надано позивачем.

Проте ФОП ОСОБА_1 заяву про перехід на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, не подавав.

Згідно із пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пункт 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначає, що до другої групи платників єдиного податку можуть бути віднесені суб`єкти господарювання - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач порушив обов`язкові умови перебування на спрощеній системі оподаткування другої групи, уклавши договори із юридичними особами, які перебували на загальній системі оподаткування (тобто не були платниками єдиного податку).

Відповідно до підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Отже, у період 2015-2016 роки позивач здійснював діяльність, яка не відповідає вимогам для платників єдиного податку 2 групи.

Позивачем в даному випадку порушено встановлені абзацу 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України обмеження, оскільки контрагенти яким позивач надавав послуги не є платниками єдиного податку, а також порушено вимоги підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, оскільки не надано заяву про перехід на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України.

Враховуючи те, що під час розгляду справи було встановлено порушення позивачем вимог абз. 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України та підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, а також те, що позивачем в період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року було отримано дохід у сумі 411764,25 за І квартал 2015 року у розмірі 411764,25 грн. до якого позивач повинен був застосувати ставку єдиного податку в розмірі 15%, контролюючим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0096971302 та збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 61 764, 64 грн., а також нараховано штраф в розмірі 15 441, 16 грн.

В акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року позивачем занижено валовий дохід у розмірі 3303249,02 грн. без ПДВ, чим порушено вимоги пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України.

Сума доходу в розмірі 3 303 249, 02 грн. без ПДВ визначена згідно даних банківських документів та звітів форми 1 ДФ контрагентів (2 043 249, 02 грн. за 2015 р. та 1 260 000 грн. за 2016 р.).

Позивачем не надано під час проведення перевірки книги обліку доходів і витрат, згідно яких вказану інформацію можна було б перевірити.

При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які пояснення чи заперечення позивача з приводу вказаної податковим органом суми доходу.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення №0096911302 судами взято до уваги наявний у матеріалах справи висновок експерта за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи від 31.07.2018 №15920/18-72, в якому зазначено, що в акті перевірки відсутні посилання на документи, які підтверджують отримання частини доходу в розмірі 697 902, 19 грн. за 2016 рік, а тому при розрахунку оподатковуваного доходу позивача за 2016 рік підтверджено суми доходів в розмірі 2 605 346, 81 грн. (за період з 01.04.2015 по 31.12.2016) та в розмірі 562 097, 18 грн. (за 2016 року).

Оскільки в акті перевірки наявні посилання на документи лише в частині отримання позивачем доходу на загальну суму 2606346,81 грн., судами частково скасовано податкове повідомлення-рішення № 0096911302 в частині 220 476, 84 грн. основного зобов`язання та 55 119, 21 грн. штрафних санкцій.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як встановлено судами, за 2015 та 2016 роки позивачем задекларовано та сплачено ЄСВ в загальному розмірі 7 823, 57 грн.

Згідно вищевикладеного підтверджено суми доходів в розмірі 2 605 346, 81 грн. (за період з 01.04.2015 по 31.12.2016 та в розмірі 562 097, 18 грн. (за 2016 рік), відповідно, сума заниження ЄСВ становить 97 894, 99 грн., а вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0097281302 підлягає скасуванню в частині 58 930, 57 грн. (156 825, 56 грн. - 97 894, 99 грн.).

Як наслідок скасуванню підлягають податкові повідомлення-рішення №0097311302 про застосування штрафних санкцій, № 0097171302 про нарахування грошового зобов`язання з військового збору та вимога №Ф-14870-17 від 11.01.2018 у відповідних частинах.

Згідно з пунктом 183.10 статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи те, що під час розгляду справи було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, а саме ненадання ним заяви про перехід на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, та враховуючи отриману позивачем за період з 11.08.2015 по 31.12.2016 суму доходу у розмірі 1 485 610, 84 грн., суди дійшли вірного висновку про наявність підстав для нарахуванню позивачу зобов`язання з податку на додану вартість.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Щодо доводів позивача про порушення порядку проведення перевірки судом першої інстанції враховано, що у позовній заяві, а також під час розгляду справи позивачем не оскаржувались вказані обставини.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в позові є правильними та підлягають залишенню без змін.

В частині задоволення позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341 344 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі №826/5386/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова