ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2020 року

м. Київ

справа №826/5765/15

адміністративне провадження №К/9901/20096/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуюий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Людмили Олександрівни про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.03.2017р. у справі №К/800/4780/16 (№826/5765/15) за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Людмили Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У березні 2015р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати рішення Уповноваженої особи Фонду щодо невключення його до переліку вкладників протиправним та зобов`язати включити його до переліку вкладників та загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві "Старокиївський банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу від 11.06.2014р. №06/1258-2014.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є вкладником в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідач протиправно не включив його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки таке невключення суперечить вимогам закону та порушує його право, як вкладника, на отримання гарантованої суми вкладу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2015р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016р., позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення відповідача; зобов`язано включити ОСОБА_1 до переліку вкладників публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2017р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016р. залишено без змін.

У квітні 2017р. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіну Людмила Олександрівну (в порядку глави 3 розділу ІУ Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017р.) звернулась до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.03.2017р. у справі №826/5765/15 (К/800/4780/16) з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), зокрема, неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У заяві Уповноважена особа Фонду просила скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15.03.2017р. та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування заяви заявником надано копію ухвали Вищого адміністративного суду України 02.06.2016р. №К/800/51714/15 у справі №826/9530/15, у якій, на думку заявника, суд по-іншому застосував одні й ті самі норми права у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду України від 19.04.2017р. відкрито провадження за вказаною заявою.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, в редакції після 15.12.2017р., матеріали заяви передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2020р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

В ході розгляду справи судами встановлено, що 11.06.2014р. між ПАТ "Старокиївський Банк" та позивачем укладено договір банківського вкладу №06/1258-2014, відповідно до якого Банк відкриває вкладнику вкладний строковий рахунок № НОМЕР_1 «Надійний» у гривні, а вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти у сумі 185 000,00 грн.

Відповідно до квитанції від 11.06.2014р. №66881 відділення №1 ПАТ "Старокиївський Банк", 11.06.2014р. позивачем вносились грошові кошти на депозитний рахунок у розмірі 185 000,00 грн.

Постановою правління Національного банку України від 17.06.2014р. №365 ПАТ "Старокиївський Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

17.06.2014р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №50 "Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Старокиївський Банк", яким вирішено, зокрема: з 18.06.2014р. розпочати процедуру виведення публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації; запровадити тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 18.06.2014р. по 18.09.2014р. включно; призначити уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в публічному акціонерному товаристві "Старокиївський Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації Департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Людмилу Олександрівну.

Правлінням Національного банку України було прийнято постанову від 11.09.2014р. №563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк".

17.09.2014р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №92 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", яким вирішено, зокрема, розпочати процедуру ліквідації ПАТ "Старокиївський Банк" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 18.09.2014р.; призначити уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації Департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Людмилу Олександрівну строком на 1 рік з 18.09.2014р. по 18.09.2015р.

17.09.2014р. позивач звертався до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Старокиївський Банк" Пантіної Людмили Олександрівни з заявами, відповідно до яких, просив надати інформацію стосовно процедури отримання останнім коштів з особистого рахунку відкритого в ПАТ "Старокиївський Банк" згідно договору банківського вкладу від 11.06.2014р. №06/1258-2014.

Листом від 17.09.2014р. №2564/09-02 уповноважена особа Фонду повідомила позивача про те, що у зв`язку із встановленням фактів вчинення працівниками та клієнтами Банку дій, спрямованих на неправомірне отримання від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, прийнято рішення про зупинення відповідних виплат та перерахувань. Крім того, було повідомлено про те, що правочини, в тому числі договір банківського рахунку від 11.06.2014р. №8578 та договір банківського владу від 11.06.2014р. №06/1258-2014, є предметом кримінального провадження і визнані нікчемними відповідно до вимог частин другої та третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Листом від 14.01.2015р. №02-036-387/15 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив позивача про відсутність ОСОБА_1 у переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вважаючи відмову у включенні до переліку вкладників, які мають право на відшкодування вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанції, виходили з того, що позивач є вкладником банку в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і внесення ним коштів на свій рахунок, відкритий на підставі договору банківського рахунку, підтверджується відповідною банківською квитанцією, а відповідачами не доведено зворотного та не спростовано факт внесення позивачем коштів на свій рахунок готівкою через касу банку.

У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.03.2017р. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України 02.06.2016р. у справі №826/9530/15 (К/800/51714/15), доданій до заяви, як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанцій дійшов висновку про те, що визнаючи договір банківського вкладу, укладений між Банком та фізичною особою, нікчемним на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український фінансовий світ» діяла у межах повноважень та на підставі Закону.

Такий висновок касаційного суду мотивовано тим, що кошти на відкритий за договором банківського вкладу рахунок переведені шляхом дроблення великим вкладником суми вкладу, що призвело до порушення публічного порядку, з метою штучного створення обов`язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Натомість у справі, що розглядається, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що відповідно до укладеного договору банківського вкладу позивачем на депозитний рахунок внесено грошові кошти, тоді як відповідачами не наведено, а судом не встановлено обставин, які б підтверджували наявність причинно-наслідкового зв`язку між правочином, укладеним позивачем з ПАТ «Старокиївський Банк», і неплатоспроможністю банку та/або недобросовісність позивача при його укладанні, чи наявність будь-яких інших правових підстав, прямо визначених ст. 38 Закону №4452-VІ.

Порівняльний аналіз ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.03.2017р. та ухвали, доданої до заяви про перегляд, свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме положень частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Суд виходить з наступного.

Верховний Суд вже неодноразово висловлював позицію стосовно застосування частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до спірних правовідносин, що виникають внаслідок дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під час виявлення нікчемних правочинів та не включення внаслідок цього особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зокрема, Верховний Суд дійшов до висновку, що Уповноважена особа наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Застосовуючи частину третю статті 38 Закону №4452-VI Фонд або його Уповноважена особа, зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його Уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону №4452-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №826/1476/15.

Судами встановлено, що підставою для не включення позивача до переліку вкладників слугувало визнання договорів банківського вкладу та рахунку, укладених між позивачем та банком, нікчемними відповідно до положень частини 2 та 3 статті 38 Закону №4452-VI, у зв`язку з встановлення під час їх перевірки фактів вчинення працівниками та клієнтами банку дій, спрямованих на неправомірне отримання від Фонду гарантування гарантованої суми коштів за вкладами та звернення Уповноваженої особи Фонду до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Водночас, надіслане на адресу позивача повідомлення про нікчемність правочину, всупереч приписам чинного законодавства, не містить посилань на конкретні підстави, визначені ст. 38 Закону №4452-VI, з якими відповідач пов`язує нікчемність правочинів укладених між позивачем та Банком.

При цьому судом касаційної інстанції також враховується і той факт, що спірний правочин було укладено до внесення змін до статті 38 Закону №4452-VI, пункт другий якої (в редакції чинній до 11.07.2014р.) передбачав укладення договорів про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов. Слід зауважити, що договір банківського вкладу не відноситься до кредитних, а тому застосування до спірних правовідносин підстав нікчемності правочину, визначених наведеною правовою нормою є безпідставним.

Таким чином, відповідачами не доведено обставин, які б могли бути підставою застосування ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання укладеного між позивачем та банком договору банківського вкладу, позивачем на депозитний рахунок внесено грошові кошти у розмірі 185 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 11.06.2014р. №66881 відділення №1 ПАТ "Старокиївський Банк". Доказів іншого відповідачем не надано.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів ст. 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ "Старокиївський банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону №4452-VI. При цьому Уповноваженою особою не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Старокиївський банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI. Жодних рішень, якими б було встановлено наявність протиправних дій з боку позивача чи працівників банку під час укладення договорів банківського вкладу ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідачами надано не було.

Крім того, предметом розгляду і доведення у даній справі були фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідачів передбачених законом підстав для невключення позивача до Переліку вкладників і відповідно правомірності в зв`язку з цим їх дій та бездіяльності

В той же час, встановлення дійсної належності отриманих на рахунок позивача коштів, фактів поділу великого вкладу з метою набуття права на його відшкодування за рахунок коштів Фонду, наявність в окремих осіб умислу на заволодіння державними коштами не були предметом розгляду у даній справі.

Такі фактичні обставини підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі відповідних доказів, за участю всіх осіб, для яких встановлення таких обставин може мати значення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому відповідно до частини першої статті 244 КАС у задоволенні заяви слід відмовити.

З огляду на викладене, керуючись підпунктами 1, 7 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, статтями 241 242 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

У задоволенні заяви Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Людмили Олександрівни - відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук