ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2020 року

м. Київ

справа №826/5793/16

адміністративне провадження №К/9901/6948/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Стародуба О.П.,

суддів Єзеров А.А., Коваленко Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Генерального штабу Збройних Сил України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.03.2017р. (суддя Донець О.Є.) у справі №826/5793/16 (К/800/6304/17) за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, третя особа Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, про визнання протиправними дій,

встановив:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

-визнати протиправною відмову Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про включення до довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%;

-зобов`язати видати нову довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії позивачу, до якої включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60%.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2016р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017р., позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України про включення до довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%.

Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України видати нову довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 із зазначенням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2017р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Генерального штабу Збройних Сил України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2016р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017р. на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

У травні 2017р. Генеральний штаб Збройних Сил України (в порядку глави 3 розділу ІУ Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017р.) звернувся до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.03.2017р. у справі №826/5793/16 (К/800/6304/17) з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України, - неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У заяві відповідач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2016р., ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017р. та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03.03.2017р. та ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування заяви відповідачем надано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.10.2016р. (К/800/22106/16), в якій, на думку заявника, суд по-іншому застосував одні й ті самі норми права у подібних правовідносинах.

Крім того, в обґрунтування незаконності ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.03.2017р., відповідач звертає увагу на її невідповідність висновкам Верховного Суду України, висловленим у постанові від 15.10.2013р. у справі № 21-368а13 та від 15.07.2014р. у справі № 21-234а14.

Ухвалою Верховного Суду України від 09.06.2017р. відкрито провадження за вказаною заявою.

19.07.2017р. до Верховного Суду України надійшли заперечення ОСОБА_1 на заяву Генерального штабу Збройних Сил України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.03.2017р., в якому останній просив відмовити Генеральному штабу Збройних Сил України у задоволенні заяви про перегляд судових рішень у справі №826/5793/16.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України, в редакції після 15.12.2017р., матеріали заяви передано до Верховного Суду.

Так, в ході розгляду справи судами встановлено, що відповідно до витягу з наказу Міністерства оборони України від 01.10.2015р. №736 (по особовому складу) відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті, полковника ОСОБА_1 , заступника начальника відділу планування організаційно-планового управління Центрального ракетно-артилерійського управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України, звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я). Вислуга років у ЗС: календарна - 25 років 02 місяці; пільгова 27 років.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.10.2015р. №251 ОСОБА_1 з 31.10.2015р. виключено із списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на облік до Солом`янського районного у місті Києві військового комісаріату. Виплачено надбавку в розмірі 15% посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 90% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премію за особистий внесок в загальні результати служби в розмірі 45% місячного грошового забезпечення, додаткову щомісячну грошову винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення з 01 по 31.10.2015р.

Позивач перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, призначену йому відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Після звільнення з військової служби у запас, відповідач надав позивачу довідку про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії за останні 24 місяці без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, що передбачена Постановою КМУ №889.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, з посиланням на ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII (далі Закон №2011-XII), ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ (далі- Закон №2262-ХІІ), а також висновки Верховного Суду України висловлені у постанові від 20.10.2015р. у справі №21-2942а15, виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

У заяві про перегляд відповідач посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст. 43 Закон № 2262-ХІІ у спорах, предметом яких є оцінка правомірності дій відповідачів щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №889, до довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії.

Перевіривши наведені у заяві доводи, суд дійшов висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 43 Закон №2262-ХІІ, при вирішенні спорів, предметом яких є включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №889, до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.10.2016р. (К/800/22106/16), наданій як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою КМУ №889, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може бути підставою для перерахунку пенсії військовослужбовцям згідно з ч. 3 ст. 63 Закону №2262-ХІІ.

Водночас, у рішенні, про перегляд якого подано заяву, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність включення щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовця, передбаченої Постановою КМУ №889, до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 9 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою №889 Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду (далі - винагорода) для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Зокрема, у п. 1 цієї Постанови передбачена виплата винагороди:

1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):

з 01 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 01 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 01 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 01 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону №2262-ХІІ пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, Закон №2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Водночас, згідно п. 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992р. №393 пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Відповідно до ст. 41 Закону №1058-ІV до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом України у постанові від 20.10.2015р. (справа №21-2942а15), Верховним Судом у постанові від 24.01.2019р. (справа №826/4008/16) та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019р. (справа №522/2738/17).

Як було встановлено судами попередніх інстанцій щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася позивачу щомісяця з дня запровадження до дня звільнення його з військової служби, та з неї нараховувались і сплачувались страхові внески.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода повинна включатися до довідки про додаткові види грошового забезпечення, а тому відмова відповідачів включити винагороду, яка передбачена Постановою КМУ №889 до довідки про додаткові види грошового забезпечення позивача, є протиправною.

Посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 15.10.2013р. у справі №21-368а13 та від 15.07.2014р. у справі №21-234а14, є безпідставними, оскільки у цих справах Верховний Суд України висловив свою позицію щодо врахування при обчисленні розміру пенсії щомісячної додаткової грошової винагороди згідно з наказом Міністра оборони України від 15.11.2010р. №595, яким затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Тобто, предмети розгляду справ №21-368а13 і №21-234а14 та справи, що розглядається не є тотожними.

Отже, рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому відповідно до частини першої статті 244 КАС у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.), статтями 241 242 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.), -

постановив:

У задоволенні заяви Генерального штабу Збройних Сил України - відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

Н.В. Коваленко