№ 826/6348/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 826/6348/17

адміністративне провадження № К/9901/33589/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про скасування наказу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2019 (головуючий суддя - Арсірій Р.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 (головуючий суддя - Чаку Є.В., судді - Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І)

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ, відповідач), в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 13.04.2017 року № 04-дц про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно видано оскаржуваний наказ, оскільки позивачем надано обґрунтовані пояснення щодо допущення помилок при заповненні декларацій за 2015 та 2016 роки. Позивач посилався на рішення Національного агентства з питань запобігання корупції, відповідно до якого відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної чи кримінальної відповідальності за порушення порядку декларування майна, а також зазначив, що факт повторюваності вчиненого порушення відсутній, оскільки попередній наказ відповідача про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення порядку заповнення декларації скасований у судовому порядку.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2017, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019, адміністративний позов задоволено.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що допущення позивачем порушень при заповненні декларацій за 2015 та 2016 роки не можуть бути розцінені, як вчинення позивачем дій, які дискредитують його, порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у чесності та непідкупності органів прокуратури.

5. Суд апеляційної інстанції додатково вказував, що здійснення контролю та перевірки декларацій, у тому числі повноти й достовірності відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції НАЗК; здійснення контролю та перевірки декларацій до компетенції Генеральної прокуратури України не входить. На переконання суду апеляційної інстанції, в даному випадку відповідачем не було надано до суду відомостей про проведення станом на час винесення оскаржуваного наказу повної перевірки декларацій позивача за 2015 рік та 2016 рік та винесення НАЗК у відношенні позивача відповідних рішень.

6. До того, як вказував суд апеляційної інстанції, у висновках рішення Національного агентства від 28.11.2018 №2841 зазначено, що позивач при поданні декларації за 2016 рік не дотримав вимоги пунктів 2, 3, 7 та 10 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». Однак, правопорушень, передбачених частиною 4 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 366-1 Кримінального кодексу України, не встановлено.

7. На думку суду апеляційної інстанції, вказане рішення підтверджує факт допущення позивачем незначних порушень при заповненні декларації, які не можуть слугувати підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

8. Генеральною прокуратурою України подано касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами не враховано, що рішеннями Національного агентства від 28.11.2018 № 2840 та від 28.11.2018 № 2841 про результати здійснення повної перевірки декларацій ОСОБА_1 за 2015 та 2016 роки встановлено, що позивач при складанні та поданні декларацій зазначив недостовірні відомості, чим не дотримався вимог п. п. 2, 3, 7, 10 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».

10. В касаційній скарзі відповідач стверджує, що оскаржуваний позивачем видано на підставі в межах повноважень, у відповідності до Закону України «Про прокуратуру», Дисциплінарного статуту прокуратури України.

11. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти задоволення касаційної скарги, вважаючи оскаржувані відповідачем судові рішення законними, обґрунтованими та такими, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

12. Касаційна скарга Генеральної прокуратури України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 до Верховного Суду надійшла 03 грудня 2019 року.

13. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2019 для розгляду справи №826/6348/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

14. Ухвалою Верховного Суду від 11.12.2019 відкрито касаційне провадження у даній справі.

15. Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2022 дану справу призначено до попереднього розгляду за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29 березня 2017 року до Генеральної прокуратури України надійшло звернення народного депутата України Лапіна І.0. в інтересах голови Громадської організації «Всеукраїнська спілка ветеранів АТО» ОСОБА_2 щодо можливих неправомірних дій, недоброчесності слідчого Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 та з інших питань.

17. На підставі вказаного звернення Генеральною прокуратурою України проведено перевірку дотримання ОСОБА_1 обмежень і вимог, передбачених антикорупційним законодавством, організаційно-розпорядчих документів Генеральної прокуратури України. Під час вказаної перевірки було опрацьовано електронні декларації позивача за 2015 та 2016 роки та встановлено, що у декларації за 2015 рік ОСОБА_1 не зазначено інформацію про наявність у нього права власності на транспортний засіб Citroen С4, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який 10.09.2015 зареєстровано на нього і лише 23.01.2016 перереєстровано на ОСОБА_3 . У деклараціях за 2015 та 2016 роки позивачем не зазначено відомості про тимчасове користування приміщенням (кімнатою) у АДРЕСА_1 , а також усі правочини, вчинені ним у звітному періоді (продаж транспортних засобів Peugeot 406, 1999 р.в., та Citroen С4, 2008 р.в.).

18. Відповідач на підставі наведених обставин дійшов висновку, що позивачем допущено систематичні порушення вимог чинного законодавства та організаційно-розпорядчих документів Генеральної прокуратури України.

19. 13 квітня 2017 року Генеральним прокурором України видано наказ №04-дц про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з посади старшого слідчого в особливо важливих справах шостого відділу з розслідування особливо важливих справ головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури.

20. 13 червня 2017 року у зв`язку з виявленою у наказі №04-дц помилкою Генеральним прокурором видано наказ №08-дц, яким в описовій та резолютивній частинах наказу змінено слова «шостого відділу з розслідування особливо важливих справ головного слідчого управління Генеральної прокуратури України» на слова «шостого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України».

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №4бО-ІХ, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу III «Перегляд судових рішень».

22. Разом з тим, пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

23. Оскільки касаційна скарга подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-1Х, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

24. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

26. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

27. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VIII "Про запобігання корупції" (далі - Закон № 1700-VIII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Цей Закон був введений в дію 26 квітня 2015 року.

29. Пунктом 2 Розділу ХІІІ Прикінцеві положення Закону № 1700-VIII було передбачено, що до початку роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суб`єкти декларування подають декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07 квітня 2011 року № 3206-VI. Зазначені декларації підлягають оприлюдненню в порядку, встановленому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

30. Згідно абз. 5 частини 1 статті 1 Закону № 1700-VIII корупційне правопорушення це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

31. Відповідно до пп. "е" пункту 1 статті 3 Закону № 1700-VIII суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є посадові та службові особи органів прокуратури.

32. Частиною 1 статті 45 Закону № 1700-VIII, визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

33. Відповідно до частини 1 статті 48 Закону № 1700-VIII контроль за повнотою достовірністю та правильністю заповнення декларацій покладено на спеціальний суб`єкт - Національне агентство.

34. Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону № 1700-VIII до повноважень Національного агентства належить, зокрема, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

35. Відповідно до частини другої статті 49 Закону № 1700-VIII державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов`язані перевіряти факт подання суб`єктами декларування, які в них працюють (працювали), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку.

36. Відповідно до частини 1 статті 50 Закону № 1700-VIII повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

37. У випадку отримання інформації щодо порушення корупційного законодавства у частині не повноти, та правильності відображення відомостей у декларації, Національне агентство проводить перевірку (частина перша статті 50 Закону України "Про запобіганню корупції") й за результатами такої перевірки саме Національне агентство надає висновок про недостовірність поданих суб`єктом декларування відомостей.

38. Згідно частини 2 статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.

39. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі звернення народного депутата України Лапіна І.0. в інтересах олови Громадської організації «Всеукраїнська спілка ветеранів АТО» ОСОБА_2 щодо можливих неправомірних дій, недоброчесності слідчого Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 , 13 квітня 2017 року Генеральною прокуратурою України видано наказ № 04-дц «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за результатами, якого позивача звільнено з органів прокуратури.

40. Оскаржуваний наказ був виданий після опрацювання Генеральною інспекцією Генеральної прокуратури України відомостей з Єдиного державного реєстру декларацій з метою перевірки викладених у зверненні даних, а саме, що у розділі 6 декларації за 2015 рік позивачем не зазначено інформацію про наявність права власності на транспортний засіб Citroen С4, 2008 року випуску, днз НОМЕР_1 , який 10.09.2015 зареєстровано на нього і лише 23.01.2016 перереєстровано на ОСОБА_3 ; а у деклараціях за 2015 та 2016 роки ОСОБА_1 не зазначено відомостей про тимчасове користування приміщенням (кімнатою) у АДРЕСА_1 , а також усі правочини, вчинені ним у звітному періоді (продаж транспортних засобів Peugeot 406, 1999 р.в., та Citroen С4, 2008 р.в.).

41. Аналізуючи вищенаведені приписи законодавства, слід зазначити, що законодавцем надано НАЗК повноваження щодо здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації. Вказане належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції.

42. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2019 року у справі №820/1783/17.

43. Окрім того, Верховний Суд у постанові від 06 серпня 2020 року у справі № 826/3741/17 за позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора України про визнання незаконним та скасування іншого наказу про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (наказ Генерального прокурора України від 11 листопада 2016 року № 12-дц), зазначав, що на підставі рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 14.08.2016 № 1, розпочало свою діяльність Національне агентство з питань запобігання корупції, до повноважень якого згідно з приписами Закону України «Про запобігання корупції» належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

44. Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику та має повноваження зі здійснення в порядку, визначеному Законом України «Про запобігання корупції», контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя зазначених осіб.

45. Таким чином, здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції.

46. Тобто, якщо НАЗК встановить факт недостовірності або неповноти інформації, задекларованою особою, яка в розумінні Закону № 1700-VIII є суб`єктом декларування і в якої виник обов`язок подати таку декларацію чи повідомлення, то лише висновок цього органу може бути підставою для притягнення такої особи до юридичної відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

47. Подібна за змістом позиція висловлена також Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 814/886/17, від 23 січня 2019 року у справі №820/1783/17, від 10 червня 2020 року у справі №560/1779/19 тощо.

48. Відтак, встановлені відповідачем дані щодо не зазначення ОСОБА_1 у деклараціях за 2015 та 2016 роки відомостей про тимчасове користування приміщення (кімнатою) у АДРЕСА_1 , а також усі правочини, вчинені ним у звітному періоді (продаж транспортних засобів Peugeot 406, 1999 р.в., та Citroen С4, 2008 р.в.) не могли слугувати законною підставою для винесення оскаржуваного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

49. Щодо посилань касатора на неврахування рішень Національного агентства від 28.11.2018 № 2840 та від 28.11.2018 № 2841, Верховний Суд зазначає наступне.

50. Матеріалами справи підтверджується, що у рішенні Національного агентства з питань запобігання корупції від 28.11.2018 № 2841 за результатами здійснення повної перевірки декларації за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , Національне агентство вирішило, що позивач, не дотримався вимог п. п. 2, 3, 7, 10 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції». Окрім того, у вказаному рішенні також зазначається, що ознак правопорушень, передбачених частиною 4 статті 172-6 КУпАП та статтею 366-1 ККУ, не встановлено.

51. Верховний Суд наголошує на важливості дотримання суб`єктами декларування норм антикорупційного законодавства, демонстрації істинного матеріального стану, який відповідатиме відображеному рівню доходів.

52. Колегією суддів Верховного Суду беруться до уваги встановлені Національним агентством факти недотримання ОСОБА_1 вимог антикорупційного законодавства. Проте станом на час винесення оскаржуваного наказу, відповідних рішень НАЗК про виявлення порушень не було, що свідчить про неправомірний характер наказу від 13.04.2017 року № 04-дц про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

53. Аналізуючи в сукупності вказане, Верховний Суд погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для скасування наказу Генеральної прокуратури України від 13 квітня 2017 року № 04-дц «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

54. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративною судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

55. Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

56. Враховуючи наведене, оцінивши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновків, , що судами попередніх інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при вирішенні даної адміністративної справи. А відтак касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані відповідачем судові рішення - без змін.

57. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись ст. 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 826/6348/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк,

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду